Витрати цукру на б синтетичні процеси і одержання продуктів бродіння
Дріжджогенерування - дуже складний біохімічний процес, який складається із взаємнозв'язаних і тісно переплетених біохімічних реакцій, тому точно розрахувати витрати живильних речовин на продукти Дріжджогенерування неможливо. У приблизних теоретичних розрахунках користуються сумарними рівняннями процесів бродіння і біосинтезу.
Аналіз різних способів одержання дріжджів із меляси показує, що найбільший економічний коефіцієнт - процент цукру, який витрачено на одержання товарної продукції, за винятком втрат - одержують під час спиртового бродіння із утилізацією дріжджів (64,6%). На спеціалізованих дріжджових заводах економічний коефіцієнт менший (42-48%).
У процесі Дріжджогенерування цукор витрачається на одержання трьох основних продуктів: дріжджів, спирту та діоксиду вуглецю. Для того, щоб максимально використати цукор, необхідно утилізувати всі названі продукти. Під час спиртово-
го бродіння цукор, наприклад, який міститься у мелясі, витрачається на утворення таких речовин: етилового спирту (46-47%), діоксиду вуглецю (у відповідності до кількості етилового спирту - 44-45,5%), біомаси дріжджів (1,8-4%), гліцерину (3,2-4,5%) вищих спиртів (0,28-0,7%), альдегідів (0,1 -0,2%), органічних кислот (0,2-1%). Втрати незбродженого цукру у зрілій бражці 2,1 -2,8%. Загальні втрати цукру в процесі зброджування 7-12% до введенного у виробництво. Відповідно і вихід спирту складає 88-93% до теоретичного.
На кількість утвореного під час спиртового бродіння гліцерину впливає склад сусла та його фізико-хімічні показники.
Витрати цукру на утворення біомаси дріжджів та їх життєдіяльність залежать від спрямованості процесу. Наприклад, під час роботи за схемою із виділенням дріжджів із дозрілої мелясної бражки та використанням їх як хлібопекарські прагнуть накопичувати якомога більше дріжджів, їх можна багаторазово повертати на зброджування, в результаті чого скорочуються витрати цукру на утворення біомаси дріжджів. Енергія бродіння дріжджів у випадку їх двох-чотирикратному поверненні не тільки не зменшується, а навіть дещо підвищується. Крім того, у випадку багаторазового використання дріжджів збільшується загальна кількість дріжджових клітин і зростає інтенсивність бродіння.
Під час зброджування сусла в 1 л дозрілої бражки міститься 20-35 г дріжджів 75%-ної вологості. В умовах анаеробного дихання на утворення 1 г дріжджів вказаної вологості необхідно 0,4 г цукрози, тобто, на одержання 20-35 г дріжджів треба буде 8-14 г цукру, або 6-11%.
На дихання дріжджів під час дріжджогенерування у спиртовому виробництві витрачається значна кількість цукру - 6-15% від загальних його витрат у цьому процесі, або 2-5% від усіх цукрів, які містяться у середовищі дрі-
жджогенераторів. Витрати цукру на дихання при різних умовах дріжджогенерування неоднакові і залежать від його концентрації у. середовищі, швидкості насичення середовища киснем, температури та інших умов. Таким чином, ще є значні резерви підвищення виходу спирту при переробці меляси.
Відповідно до рівняння бродіння, у етиловий спирт переходить 66,7% вуглецю цукру, у - 33,3%. Співвідношення між кількістю вуглецю, яка витрачається на побудову біомаси і на дихання, непостійне і залежить від концентрації цукру у середовищі, температури та інших умов. Із підвищенням концентрації цукру від 1 до 4% кількість вуглецю, яка використовується на утворення біомаси, збільшується від 52-55 до 60-61% і відповідно зменшується на утворення СО2 під час дихання, тобто процес стає більш економічним.
Із зменшенням температури середовища значно зменшуються питомі витрати цукру на дихання: при 32° С вони дорівнюють 0,22, при 20° С - 0,13, при 15° С - 0,075 г на 1 г пресованих дріжджів. При 36° С питомі витрати цукрів на дихання також менші, ніж при 30° С (0,2 г/г).
Коефіцієнти корисно використаного вуглецю при концентрації цукру у середовищі 2,2% і температурах 15, 20, 25, 30 і С відповідно дорівнюють (%): 71,6; 67,4; 60,7; 58,5 і 62,7.
------------------------------------------------------------------------------------------ Спиртові дріжджі --------
Із підвищенням інтенсивності окислювальних процесів (збільшенням інтенсивності аерування) вихід дріжджів по масі цукру, який витрачено в процесі біосинтезу, зменшується.