Відновлення прохідності стовбура свердловини

Ловильні роботи. Ловильні роботи ведуться в свердловині з метою звільнення її від предметів, що залишились в колоні внаслідок аварії. Найчастіші види аварій — це прихоп-лення і "політ" НКТ, залишення в свердловині штангових або електровідцентрових насосів, обрив насосних штанг, залишення в свердловині тартального каната, кабелю та сторонніх предметів.

Прихоплені НКТ звільнюють шляхом розходжування, тобто чергуванням натягування і посадки колони труб. При цьому сила натягування не повинна перевищувати 60-70% роз­ривного зусилля для труб даного діаметра і марки сталі. Висота підйому труб при натягу­ванні не має перевищувати 0,3-0,5 м за один підйом, після чого труби на деякий час за­лишають в натягнутому стані. Цей час залежить від схеми ліфта, діаметра спущених труб, глибини свердловини, характеру і місця прихоплення. Якщо перші дві-три спроби натягування труб не забезпечують їх підйому на 0,3-0,5 м, то розходжування припиня­ють. У цьому випадку в НКТ спускають труби меншого діаметра і закачуванням через них рідини розмивають пробку спочатку в.трубах до башмака, а потім тривалою промив­кою нижче башмака розмивають піщану пробку за трубами і таким чином звільнюють труби від прихоплення.

До початку витягання труб, що впали в свердловину, визначають місцезнаходження і стан кінця труб за допомогою печатки. Залежно від стану проводять виправлення кінця труб або ж зразу спускають ловильний інструмент. Якщо кінець труби розірваний і вивернутий назовні, то для виправлення такого пошкодження використовують торцеві або кільцеві фре­зери. Коли кінець труби увігнутий всередину і його неможливо захопити зовнішнім ловиль­ним інструмантом, то необхідно розширити кінець труби для входження в нього ловильного інструмента. Це досягається з допомогою конусного райбера. Якщо після захоплення ло­вильним інструментом труби не піддаються відгвинчуванню, то їх розходжують або застосо­вують гідравлічний домкрат. При складних формах розриву труб застосовують тривале фрезерування торцевими фрезерами з наступним захопленням окремих частин труб ковпа­ками і магнітними фрезерами.

При падінні труб зі штанговим насосом його переважно витягають разом з трубами, але іноді й окремо. Тому для правильного підбору ловильного інструмента необхідно знати ти­порозмір насоса. При витяганні насосів, прихоплених піщаною пробкою, промивають свер­дловину для видалення пробки навколо насоса, а потім захоплюють його ловильним інструментом.

Якщо у свердловині залишено електровідцентровий насос (ЕВН) з трубами, кабелем і хомутами, які служать для кріплення кабеля до труб, труби з ЕВН витягають шляхом відгвинчування, кабель — як тартальний канат і кабель від перфоратора, а хомути — магнітним фрезером. Витягання труб, кабеля та хомутів проводять почергово. При наяв­ності у свердловині кабеля і хомутів розходжувати схоплені ловильним інструментом НКТ не можна, бо це може призвести до утворення сальника в колоні. Розходжування можливе лише після того, як зі свердловини витягнуто всі хомути і кабель.

При витяганні ЕВН треба враховувати, що внаслідок малого зазору між насо-сом і внутрішніми стінками колони не завжди можна спустити ловильний інструмент в кільцевий простір і захопити ним зовнішню поверхню насоса.

В свердловину спускають на бурильних трубах з правою різьбою зовнішню трубо-ловку або ковпак і захоплюють за верх­ню частину ловильної головки насоса. Тру-би з лівою різьбою застосовувати не можна, тому що при їх обертанні можливе відгвинчування насоса від протектора і двигуна, яке призво­дить до ускладнення аварії.

Зацементовані труби спочатку відгвинчують до місця прихоплення і витягають, а ті, що залишились, обфрезеровують. Для цього використовують ловильні інструменти звільнюваного типу і за один рейс обфрезеровують, захоплюють, відгвинчують і витягають трубу- Довжина фрезера зі скеруванням повинна бути не меншою 10м. Безпосередньо над скеруванням встановлюють ловильний інструмент. Фрезерування і відгвинчування прово­дять з таким розрахунком, щоб кінець залишених у свердловині труб був обфрезерований для полегшення наступного циклу фрезерування. Навантаження на фрезер при фрезеру­ванні цементного каменя не повинно перевищувати 20кН і супроводитись інтенсивним про­миванням буровим розчином.

При падінні насосних труб зі штангами (якщо штанги не ламаються і не розміщуються поруч з трубами, а залишаються всередині їх) ловильні роботи не становлять особливих труднощів. Коли ж штанги ламаються, викривлюються і розміщуються поруч з трубами, то захопити їх ловильними інструментами важко. Піднімати зловлені штанги слід повільно, без ривків і різких поштовхів. Якщо зловити штанги не вдається, їх доводиться вирізати час­тинами торцевими або кільцевими фрезерами.

У випадку прихоплення будь-яких інструментів чи приладів, що спускаються на кабелі, канаті чи дроті, їх розходжування не дозволяється, бо це може призвести до обриву кабеля, каната чи дроту. Коли верхній кінець каната (кабеля) знаходить-ся на гирлі свердловини, тоді в неї спускають канаторізку, якою відрізають канат (кабель) безпосередньо в місці кріплення до інструмента (приладу).

Іноді застосувати канаторізку неможливо, тоді на бурильних трубах уздовж каната (ка­беля) спускають спеціальну воронку з "вікном" до глибини прихоплено-го інструмента (приладу), тримаючи канат (кабель) весь час натягнутим, прокручу-ють труби на 10-15 обертів, а потім натягують труби і обривають канат (кабель). Обрив, як правило, виникає у місці з'єднання. Після обриву канат (кабель) підніма-ють паралельно з трубами, дотримую­чись при цьому однакових швидкостей підйому.

Якщо канат (кабель) обірвався і упав у свердловину, то її не можна обстежу-вати за до­помогою печатки, бо це призводить до його приминання і утворення сальника, а також не можна застосовувати пікоподібні долота, фрезери всіх видів, бо при цьому можуть утворю­ватись щільні пробки з дрібних металевих частинок.

Ловильний інструмент (вудочки, гачки, вилки), що спускається в свердловину, пови­нен мати обмежувачі, що унеможливлюють проникнення цього інструмента всередину витків каната чи кабеля. Зовнішній діаметр обмежувача повинен дорівнювати діаметру нор­мального шаблона для даної експлуатаційної колони. Кожен спуск ловильного інструмента контролюють за індикатором ваги. При досягненні залишеного у свердловині каната (кабе­ля) навантаження на інструмент збільшують до 10-30 кН при одночасному його обертанні. Після цього інструмент підіймають. Після підняття інструмента з накрученим на нього ка­натом (кабелем) останній захоплюють і закріплюють спеціальними хомутами, після цього продовжують підйом решти каната (кабеля). Якщо у свердловині утворились клубки кана­та (кабеля), їх ловлять однорогими вудочками, а якщо клубки дуже ущільнені, - спускають йорж і шляхом його обертання при невеликих навантаженнях ослаблюють спресований клубок. У багатьох випадках йорж захоплює і виносить куски обірваного каната чи кабеля.

В свердловині часто залишаються й окремі предмети. Якщо вони циліндричні (желон­ки, насоси тощо), то використовують труболовки зовнішні і внутрішні, ковпак, мітчик-калібр, овершот, попередньо обстеживши предмети печатками. Невеликі за розміром пред-

мети (молот, ланцюги ключів, сухарі, плашки тощо) витягають магнітними фрезерами або фрезером-павуком. Магнітний фрезер спускають, повільно обертаючи, на бурильних тру­бах з промивкою до вибою.

Металеві частини фрезерують на вибої 5-10хв з промивкою. Після цього фрезер підіймають. Якщо окремі предмети витягти не вдається, їх проштовхують до вибою, подрібнюють на шматки і витягають різними інструментами. Види і конструкції інструментів для ловильних робіт наведені в довідниках КРС [ 1 -4].

Видалення твердих відкладів зі стінок свердловини. В процесі експлуатації на стінках експлуатаційних колон відкладаються солі і парафін. Відклади солей розбурюють долота­ми, меншими в діаметрі на 25-30мм від діаметра колони, або ж розчиняють 10%-ною інгібірованою соляною кислотою. Кислоту закачують за допомогою заливальної головки і спущених у свердловину до максимально можливої глибини насосно-компресорних труб, протискують у затрубний простір і залишають під тиском. У міру проходження реакції і спадання тиску труби опускають для того, щоб розчинити солі в нижній частині колони.' Через 24год після обробки стовбур промивають. Розчинення парафіну здійснюють гарячою легкою нафтою шляхом закачування її в затрубний простір за вищеописаною технологією з тією різницею, що НКТ спускають до вибою, а свердловину при закритих кранах заливаль­ної головки залишають у спокої на 40-60 хв.