Організаційно-технологічний розділ

2.1. Розрахунок виробничої програми ТО і Р

2.1.1 Вибір і обґрунтування вихідних даних

Згідно статистичних даних за минулі роки на СТО”Годлевський” обслуговувалось в середньому 2000 автомобілів за рік:

- автомобілі особливо малого класу – 10 %;

- автомобілі малого класу – 55 %;

- автомобілі середнього класу – 35 %.

Враховуючи тенденції зростання кількості автомобільного транспорту на душу населення для розрахунків беремо річну кількість автомобілів, що будуть обслуговуватись на даному СТО 2000 одиниць.

Середньорічний пробіг автомобілів приймаємо , як для регіону в якому середньорічна кількість днів із плюсовою температурою становить 230 днів. Вихідні дані до розрахунку виробничої зводимо в таблицю 2.1.

Таблиця 2.1 – Вихідні дані до розрахунку виробничої програми СТО

Параметр	Ум. позн.	Од. вим.	Значення
Кількість автомобілів, що обслуговуються на СТО:		авт.
в тому числі:		авт.(%)
- автомобілів І групи:		200 (10%)
- автомобілів ІІ групи:		1100 (55%)
- автомобілів ІІІ групи:		700 (35%)
Середньорічний пробіг автомобілів		Км
Кількість робочих днів СТО		дні
Кількість робочих змін	с	од.
Тривалість зміни	τзм	год.
Природно-кліматична зона	ПКЗ		Помірно-тепла

2.1.2 Вибір і корегування нормативів ТО і ПР автомобілів

Нормативи ТО і ПР та інших видів робіт для СТО вибираємо згідно ОНТП-01-91.

Нормативи питомої трудомісткості ТО і ПР необхідно скоректувати за допомогою коефіцієнтів корегування:

– в залежності від кількості робочих постів СТО. На СТО 6 робочих постів. = 1;

– в залежності від природно-кліматичних умов. СТО знаходиться в помірно-теплій кліматичній зоні = 0,9.

Питома трудомісткість ТО і ПР корегується з використанням коефіцієнтів корегування за формулою:

, (1.1)

де – коефіцієнт корегування в залежності від кількості робочих постів (потужності) СТО. При проектуванні нового СТО кількість робочих постів приймається орієнтовно – на основі планової потужності СТО;

– коефіцієнт корегування в залежності від природно-кліматичних умов.

для 1 групи: (люд·год/1000);

для 2 групи: (люд·год/1000);

для 3 групи: (люд·год/1000).

Результати розрахунків трудомісткості ТО і ПР зводимо в таблицю 2.2.

Таблиця 2.2 – Нормативи трудомісткості ТО і ПР для СТО

Норматив трудомісткості	Ум. позн.	Один.вим.	Для автомобілів:
групи	групи	групи
Питома ТО і ПР на 1000 км пробігу (нормативна)		люд·год/1000		2,3	2,7
Питома ТО і ПР на 1000 км пробігу (скорегована)		люд·год/1000	1,8	2,07	2,43
Разова на один заїзд	миття і прибирання		люд·год	0,15	0,2	0,25
приймання і видачі		люд·год	0,15	0,2	0,25
передпродажної підготовки		люд·год	3,5	3,5	3,5
антикорозійної обробки		люд·год	3,0	3,0	3,0

2.1.3 Розрахунок виробничої програми

Річний обсяг робіт, що виконуються на СТО, визначається окремо для кожної групи легкових автомобілів і складається з таких видів робіт:

– роботи ТО і ПР автомобілів;

– роботи прибирання і миття автомобілів перед виконанням ТО і ПР;

– роботи косметичного прибирання і миття автомобілів, як окремої послуги;

– роботи приймання і видачі автомобілів;

– допоміжні роботи.

Річний обсяг робіт ТО і ПР для однієї групи автомобілів визначається по питомій трудомісткості ТО і ПР автомобілів цієї групи на 1000 км пробігу:

, (2.1)

де – кількість автомобілів даної групи;

– середньорічний пробіг автомобілів, км;

– скоректована питома трудомісткість ТО і ПР автомобілів даної групи, люд∙год/1000.

Річний обсяг прибирально-мийних робіт для однієї групи визначається на основі разової трудомісткості цього виду робіт за один заїзд на СТО. Прибирання і миття автомобілів обов’язково виконуються перед проведенням робіт ТО і ПР, тому, при розрахунку річної трудомісткості, необхідно врахувати кількість заїздів автомобілів на ТО і ПР. Крім цього, СТО надає окремі послуги косметичного прибирання і миття автомобілів. В такому випадку враховується кількість заїздів на прибирально-мийні роботи. Отже, трудомісткість прибирально-мийних робіт перед виконанням ТО і ПР , та трудомісткість косметичного прибирання і миття автомобілів визначається за формулами:

, (2.2)

,

де , – частота заїздів одного автомобіля, що обслуговується на СТО, відповідно для виконання робіт ТО і ПР та прибирально-мийних робіт протягом року;

– разова трудомісткість прибирально-мийних робіт одного автомобіля даної групи, люд∙год.

Річний обсяг робіт приймання і видачі для однієї групи визначається на основі загальної кількості заїздів автомобілів на СТО для виконання різних видів робіт:

, (2.4)

де – разова трудомісткість робіт приймання-видачі одного автомобіля даної групи, люд∙год.

Річна трудомісткість робіт кожного виду для всіх груп автомобілів, що обслуговуються на СТО, визначається як сума трудомісткості робіт кожної окремої групи:

(2.6)

Річний обсяг допоміжних робіт на СТО визначається як частина від загального обсягу робіт на СТО:

, (2.7)

де – доля (%) допоміжних робіт від загальної трудомісткості (приймається рівним 15…20);

– річна трудомісткість відповідно робіт ТО і ПР, прибирально-мийних робіт перед ТО і ПР, косметичних робіт прибирання і миття, робіт антикорозійної обробки, приймання-видачі та передпродажної підготовки автомобілів;

Результати розрахунків зводимо в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 – Річна трудомісткість робіт на СТО

Вид робіт на СТО	Ум. позн.	Один. вим.	Значення
Роботи ТО і ПР		люд·год
Роботи прибирання і миття автомобілів		люд·год
	люд·год
Роботи приймання і видачі автомобілів		люд·год
Допоміжні роботи		люд·год	14814,2
Всього робіт		люд·год	83885,2

Всі роботи по обслуговуванню автомобілів на СТО поділяються за місцем їх виконання:

· постові роботи – виконуються на постах ТО і ПР безпосередньо біля автомобіля. До таких робіт відносяться:

- всі роботи ТО і частина робіт ПР;

- роботи прибирання і миття автомобілів;

- роботи антикорозійної обробки автомобілів;

- роботи приймання і видачі автомобілів;

- роботи передпродажної підготовки автомобілів.

· дільничні роботи – виконуються у виробничих дільницях для ремонту агрегатів і вузлів, знятих з автомобіля. До таких робіт відноситься частина робіт ПР.

Основну частину загальної трудомісткості робіт на СТО займають роботи ТО і ПР автомобілів , які можуть виконуватись як на постах ТО і ПР так і на виробничих дільницях. Річний обсяг цих робіт необхідно додатково розділити за видами робіт ТО і ПР. Розподіл трудомісткості ТО і ПР виконується згідно ОНТП-01-91 в відсотковому відношенні:

(2.8)

де – розрахункова трудомісткість окремого виду робіт, люд∙год;

– річна трудомісткість робіт ТО і ПР, люд∙год;

– відсоткова доля окремого виду робіт від річної трудомісткості робіт ТО і ПР, %.

Результати розподілу зводимо в таблицю 2.4.

Таблиця 2.4 – Розподіл трудомісткості ТО і ПР

Вид робіт ТО і ПР	Розподіл за видами робіт	Розподіл за місцем виконання
постові	дільничні
%	люд·год	%	люд·год	%	люд·год
Контрольно-діагностичні роботи (двигун, гальма, електроустаткування, аналіз вихлопних газів)		3253,5		3253,5	—	—
Технічне обслуговування в повному обсязі		16267,5		16267,5	—	—
Мастильні роботи		2602,8		2602,8	—	—
Регулювання кутів керованих коліс		3253,5		3253,5	—	—
Ремонт і регулювання гальм		3253,5		3253,5	—	—
Електротехнічні роботи		3253,5		2602,8		650,7
Роботи по системі живлення		3253,5		2277,45		976,05
Акумуляторні роботи		1301,4		130,14		1171,26
Шинні роботи		3253,5		976,05		2277,45
Ремонт вузлів, систем і агрегатів				3253,5		3253,5

Продовження таблиці 2.4

Кузовні і арматурні роботи (жерстяницькі, мідницькі, зварювальні)				4880,25		1626,75
Фарбувальні роботи					—	—
Оббивальні роботи		650,7		325,35		325,35
Слюсарно-механічні роботи		5205,6	—	—		5205,6
Всього робіт ТО і ПР			76,2	49583,24	23,8	15486,76

За результатами розподілу річного обсягу робіт ТО і ПР:

- трудомісткість постових робіт ТО і ПР: ;

- трудомісткість дільничних робіт ПР: .

2.2 Розрахунок чисельності робітників

Явочна і штатна чисельність ремонтно-обслуговуючих робітників залежить від обсягу робіт в зоні ТО і ПР і фонду робочого часу:

; , (2.9)

де Т_і – річний обсяг робіт в зоні ТО і ПР, люд-год;

Ф_р.м. – річний фонд часу робочого місця ремонтно-обслуговуючих робітників, год;

Ф_в.р. – річний ефективний фонд часу робітника з урахуванням трудових втрат, спричинених хворобою, виконанням державних обов'язків, відпусткою тощо, год.

Фонд часу робочого місця Ф_р.м. залежить від кількості вихідних і святкових днів в році і визначається за формулою при 6-ти денному робочому тижню:

Ф_р.м. = (Д_к-Д_вих-Д_св) ·t_зм - Д_пс·1- Д_пв·2, (2.10)

де Д_к– кількість календарних днів;

Д_вих – кількість вихідних днів;

Д_св – кількість святкових днів;

t_зм – тривалість робочої зміни, год;

Д_пс – кількість передсвяткових днів, в які тривалість робочої зміни скорочується на одну годину;

Д_пв – кількість передвихідних днів, в яких тривалість робочої зміни скорочується на дві години (для 6-ти денного робочого тижня).

При виконанні дипломного проекту приймається:

t_зм = 7 год при 6-денному робочому тижню;

= 18 днів;

– (відповідно до КЗіП та Галузевої угоди приймається 7 днів)

= 6 днів.

Ф_р.м. = (365 – 52 – 8) · 7 – 8 · 1 - 52 · 2 = 2023 (год);

Річний ефективний фонд часу робітника Ф_в.р. залежить від кількості днів основної та додаткової відпусток та кількості пропусків за хворобою та інших поважних причинах. Ф_в.р. може бути взятий з додатку 7 або розрахований за формулою:

, (2.11)

де , – кількість днів основної та додаткової відпусток;

– кількість пропусків за хворобою та інших поважних причинах.

Ф_в.р. = 2023 – (18 + 7 + 6) · 7 = 1806 (год).

Необхідна кількість робітників в зоні ТО і ПР:

(чол.); (чол.).

В зоні ТО і ПР приймаємо двадцять чотири явочних і двадцять вісім штатних робітників. Цю кількість робітників необхідно розбити на дві зміни по чотирнадцять явочних чоловік в зміні.

Розрахунок чисельності допоміжних робітників залежить від чисельності виробничих робітників та нормативу і розраховується за формулою:

Р_доп = Р_ш · , (2.12)

де С_доп – норматив співвідношення допоміжних та виробничих робітників, %.

Р_доп = 28 · = 8.4 ≈ 8 чоловік.

2.3 Розрахунок числа постів

Для розрахунку кількості постів на СТО та конкретно в зоні ТО і ПР СТО, яка залежить від трудомісткості постових робіт, необхідно скористатись формулою:

(1.13)

де – річна трудомісткість постових робіт на відповідному об’єкті, люд-год;

– коефіцієнт нерівномірності завантаження постів (приймається рівним 1,15);

– число днів роботи СТО;

- число робочих змін протягом доби;

- тривалість робочої зміни, год;

- середнє число робітників, одночасно працюючих на посту;

- коефіцієнт використання робочого часу поста (приймається рівним: при однозмінній роботі – 0,95; при двохзмінній – 0,94).

Для зони ТО і ПР необхідно прийняти кількість робітників, що одночасно працюють на посту Тоді отримуємо:

Згідно розрахунку кількість постів зони ТО і ПР СТО значно перевищує наявні пости, тому пропонується збільшити змінність роботи. Робітники будуть працювати в дві зміни. Тоді кількість постів буде дорівнювати:

Для виконання виробничої програми СТО необхідно мати 7 постів при двозмінній роботі зони ТО і ПР.

2.4 Розробка технології проведення робіт в зоні ТО і ПР

2.4.1 Вибір і обґрунтування методу організації технологічного процесу в зоні

Приймаємо в зоні універсальні пости, на яких проводиться весь спектр робіт по обслуговуванню та ремонту автомобілів комплексною бригадою.

Бригада складається з двадцяти восьми працівників, сімнадцять з яких прац з яких працюють у першу зміну і десять у другу, майстер цеху працють тільки у першу зміну. В склад бригади входять слюсарі-авторемонтники та один електрик, що також може працювати і як слюсар-авторемонтник. Така бригада виконує всі види постових робіт по обслуговуванню або ремонту автомобілів.

2.4.2 Описання загально-технологічного процесу

Приймаємо в зоні універсальні пости, на яких проводиться весь спектр робіт по обслуговуванню та ремонту автомобілів комплексною бригадою.

В зоні ТО і ПР СТОА працює дві універсальні бригади, одна у першу друга у другу зиіни. Бригада складається з десяти чоловік, в склад якої входять слюсарі-авторемонтники та один електрик, що також може працювати і як слюсар-авторемонтник. Така бригада виконує всі види постових робіт по обслуговуванню або ремонту автомобілів.

2.5 Вибір технологічного обладнання

Технологічне обладнання зони вибирається згідно загального переліку робіт по табелях, довідниках технологічного обладнання автотранспортних підприємств та прайсах фірм, що постачають обладнання.

Табель виробничого обладнання для зони приведений в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 – Табель технологічного обладнання та оснастки зони ТО і ПР СТО

Найменування, модель обладнання та оснастки	Розміри в плані, мм	Кількість	Площа, м2	Потужність, кВт	Вартість, грн.

1. Технологічне обладнання

Підіймач двостійковий електромеханічний П-103			—	8,8	20000*
Пристрій для регулювання фар	500×500		0,25	1,0
Стенд для перевірки паливної апаратури	—	1*	0,5	4,4	10000*
Стенд для перевірки форсунок	—	1*	0,36	5,0	2500*
Стенд шиномонтажний	800×1000		0,8	3,0
Заточувальний верстат	300×200		0,2	3,0
Свердлильний верстат	400×600		0,24	1,0

2. Технологічна оснастка

Стіл слюсарний	1400×600		3,36
Шафа для інструменту	1000×600

Продовження таблиці 2.6

Ящик для обтирочних матеріалів	400´600	1*	0,48	—
Ящик для вибракованих деталей	600×400	1*	0,48	—
Пристрій для зарядки акумуляторів	800х600		0,48	4,0
Зварювальний напівавтомат	1200х1000		1,2	5,0
Всього			4,19	32,2	32500*+5680

Примітка: ^* - нове обладнання.

Площа обладнання 4,19 м².

Вартість залишеного обладнання 5680 грн.

Вартість нового обладнання 32500 грн.

2.6 Технологічне планування об’єкту проектування

2.6.1 Розрахунок площі виробничого приміщення

Площа виробничого приміщення визначається орієнтовно по питомій площі, яку займає технологічне обладнання або по питомій площі на одного робочого.

Площу визначаємо за формулою:

F_д = К_Щ (SF_об + F_а·Х_п), ( м²), (2.16)

де; К_Щ – коефіцієнт щільності розташування обладнання,

SF_об – сумарна площа виробничого обладнання, м²,

F_а – площа, що її займає автомобіль, м²;

Х_п – кількість постів в зоні ТО і ПР.

F_д = 3,5∙(4,19+7,2∙7) = 191,1(м²)

Згідно розрахунку для розташування семи постів в зоні ТО і ПР необхідно мати площу приміщення не менше 191 м². Так як приміщення СТО має розміри в плані 12×18 м це складає площу 216 м².

Це свідчить про те, що відпадає необхідність в зміні розмірів виробничої дільниці, тобто, відсутні капітальні затрати на будівництво.

2.6.2 Описання планувальних рішень

Зона по ремонту та обслуговуванню знаходиться в окремому приміщенні. Інші виробничі ділянки розташовані через простінки.

Згідно з рекомендаціями вибираємо товщину зовнішніх стін для нашого кліматичного поясу 380 мм, простінків - 250 мм. Розмір колон – 400´400 мм.

Розміри вікон: ширина 2450мм; висота 2450 мм.

Ворота: 3000´3000 мм.

Висоту приміщення приймаємо 5000 мм.

Внутрішнє планування дільниці з розміщенням всього виробничого обладнання проводимо, враховуючи загальний технологічний процес на дільниці (послідовність переміщення шин під час ремонту). Крім того основні робочі місця необхідно розташовувати таким чином, щоб вони якомога більше отримували природного освітлення.

Також для вільного переміщення між обладнанням, зручності в роботі необхідно дотримуватись норм та правил розміщення обладнання в приміщеннях, що переобладнуються.

2.7 Розробка технології проведення робіт

2.7.1 Аналіз конструктивних та функціональних особливостей систем живлення дизельних автомобілів

Система живлення двигуна паливом призначена для розміщення запасу палива на автомобілі, очистки, розпилення палива і рівномірного розподілу його по циліндрам у відповідності з порядком роботи двигуна.

На даний час відомі такі види систем живлення дизельних двигунів:

Система складається з:

- паливного насосу високого тиску з регулятором частоти обертання і автоматичною муфтою випередження подачі палива;

- форсунок;

- фільтрів грубої і тонкої очистки;

- паливного насоса низького тиску;

- ручного паливопідкачувального насоса;

- паливопроводів високого і низького тиску;

- паливних баків;

- електромагнітного клапана;

- факельних свічок електрофакельного пускового пристрою;

- контрольно-вимірювальних приладів.

Призначення, будова і робота паливного насоса високого тиску

ПНВТ призначений для подачі дозованих порцій палива під високим тиском в циліндри двигуна у відповідності з порядком їх роботи.

Насос багатоплунжерний, з золотниковим керуванням і з гідравлічно розвантаженими плунжерами, з V-подібним розміщенням секцій (кут розвалу 75°).

Діаметр плунжера – 9 мм, хід плунжера – 10 мм.

Номінальна передача 78,5 – 80,0 мм з/цикл.

Нерівномірність подачі палива – не більше 5%.

Величина пускової подачі – 195–200 мм³/цикл.

Насос встановлений в розвалі блока циліндрів і приводиться в дію від шестерні розподільного вала через шестерню привода насоса.

Напрямок обертання кулачкового вала з боку привода – правий.

Насос складається із:

- корпуса;

- кулачкового вала;

- восьми насосних секцій;

- всережимного регулятора частоти обертання;

- муфти випередження впорскування палива;

- привода паливного насоса.

Корпус ПНВТ призначений для розміщення насосних секцій, кулачкового вала і регулятора частоти обертання. Відлитий із алюмінієвого сплаву.

Кулачковий вал призначений для надання руху плунжерам насосних секцій і забезпечення своєчасної подачі палива в циліндри двигуна.

Насосна секція – частина паливного насоса високого тиску, що здійснює дозування і подачу палива до форсунок.

Всережимний регулятор частоти обертання призначений для підтримання заданої водієм частоти обертання колінчастого вала шляхом автоматичної зміни циклової подачі палива в залежності від навантаження.

Регулятор має наступні елементи:

- задаючий пристрій;

- чутливий елемент;

- порівняльний пристрій;

- виконуючий механізм;

- привод регулятора.

Заданий швидкісний режим роботи двигуна встановлюється важілем керування регулятором, який повертається і через важіль пружини збільшує її натяг. Під дією цієї пружини важіль через коректор діє на важіль муфти, який переміщує рейку, зв"язану з поворотними втулками плунжерів в бік збільшення подачі палива. Частота обертання кулачкового вала збільшується.

Муфта випередження впорску палива призначена для зміни моменту початку подачі палива в залежності від частоти обертання колінвала двигуна.

На КамАЗ-740 застосовується муфта відцентрового типу прямої дії. Діапазон регулювання кута випередження впорску палива 18–28^о. Муфта встановлена на конічному кінці кулачкового вала ПНВТ на сегментній шпонці і кріпиться кільцевою гайкою з пружинною шайбою.

Складається із:

- корпуса;

- ведучої півмуфти з пальцями;

- веденої півмуфти з осями тягарців;

- проставок;

- стаканів пружин;

- пружин;

- регулювальних прокладок і упорних шайб.

При збільшенні частоти обертання колінвала тягарці під дією відцентрових сил розходяться, в результаті чого ведена півмуфта повертається відносно ведучої у напрямі обертання кулачкового вала, що збільшує куnвипередження впорску палива. При зменшенні частоти обертання колінвала тягарці під дією пружини сходяться. Ведена півмуфта повертається разом із валом паливного насоса у бік, що зменшує кут випередження впорскування палива

Рисунок1.1 ПНВТ з електронним керуванням

2.7.2 Особливості будови, функціонування та умови роботи системи живлення з електронним керуванням

При русі плунжера вниз (під дією пружини) у порожнині втулки виникає розрідження, при цьому порожнина заповнюватиметься паливом, коли відкриється впускне вікно. При русі плунжера вгору (під дією кулачка) у надплунжерному просторі різко підвищується тиск при перекритому впускному вікні, і паливо через нагнітальний клапан, що відкрився, подаватиметься у паливопровід високого тиску. Коли коса кромка плунжера відкриває відсічне вікно, тиск палива у втулці плунжера різко знизиться і нагнітальний клапан під дією пружини швидко закриється, подача палива припиниться. Оскільки в цей момент плунжер ще рухається вгору, то витіснюване ним паливо через осьову і радіальну просвердлини в плунжері перетікає у відсічне вікно, минаючи виточку на плунжері.

Кількість палива, що подається секцією ПНВТ до форсунки, регулюється поворотом плунжера за допомогою зубчастої рейки, втулки і зв¢язуючого їх поводка. Обидві зубчасті рейки переміщуються уздовж корпусу насоса під дією педалі керування подачею палива або регулятора частоти обертання колінвала.

Залежно від кута повороту плунжера змінюється відстань, яку проходить плунжер від моменту перекриття впускного вікна до моменту відкриття косою кромкою відсічного вікна. В результаті змінюється тривалість впорскування і, отже, порція палива, що подається в циліндр

Рисунок1.2 ПНВТ з механічним керуванням

2.7.3 Основні відмови та несправності системи під час експлуатації

В електронних системах використовується електронний блок керування який керує роботою ПНВТ і моментом відкривання форсунок. Також на таких системах встановлюється електромеханічний педаль акселератора який збільшує або зменшує подачу на ПНВТ.

Несправності:

1. Двигун не запускається:

- пустий паливний бак;

- повітря в паливній системі;

- порушено регулювання кута випередження впорску палива;

- замерзла вода, яка потрапила в паливопроводи з паливом або на сітку забірника паливного бака.

2. Двигун не розвиває необхідної потужності, димить:

- недостатня подача палива;

- забруднились форсунки або порушилось їх регулювання;

- зламалась пружина штовхача ПНВТ;

- потрапила грязь між сідлом і клапаном паливопідкачувального насоса або зламалась пружина;

- заклинило плунжер секції паливного насоса;

- загустіло паливо;

- забруднився повітряний фільтр або ковпак повітрозбірника

4. Переваги і недоліки механічних систем живлення дизельних двигунів перед електронними :

- Більша точність електронної системи і низька точність механічної

- Більша економічність електронної системи живлення

- Простота будови механічної і навпаки тяжкість електронної

- Тяжкість обслуговування електронної і простота механічної

2.7.4 Розробка технологічного процесу промивання форсунок

Технологічна карта

Зміст роботи: Заміна механічних систем впорскування дизельного палива електронними

Зона ( ділянка, пост): зона ТО і ПР

Виконавці (к-сть , спеціальність, розряд): 1 механік 4-го розряду.

Номер і назва операції та переходу	Технологічне обладнання та інструмент	Технічні умови та вказівки
1.Встановити автомобіль на пост		Забезпечити нерухомість автомобіля, поставити на ручний тормоз, ввімкнути нейтральну передачу, під єднати до вихлопної труби витяжку.

Продовження технологічної карти

2.Відєднати патрубок подачі палива від бака	Викрутка	Відкрутити викруткою гвинт хомута і роз’єднати шланги.
3.Зняти обліцовку автомобіля	Набір головок
4. Зняти крильчатку	Зйомник, набір головок	Потрібний спеціальний зйомнік
5.Зняти передній кожух	Набір головок
6.Зняти ремень ГРМ	Набір головок
7.Відєднати паливні шланги	Набір головок
8 . Зняття ПНВТ	Набір головок	Зняти ПНВТ
9.Демонтувати педаль акселератора	Набір головок	Відєднати тросік від ПНВТ а потім знімати
10.Випресувати форсунки	Зйомник
11.Встановити електронний ПНВТ	Набір головок	Електронний ПНВТ встановлюється на місце механічного
Номер і назва операції та переходу	Технологічне обладнання та інструмент	Технічні умови та вказівки
12.Встановити електромеханічний педаль акселератора	Набір головок	Встановлюється на місце демонтованого педалі акселератора
13.Встановити електронні форсунки	Набір головок	Перевірити герметичність зєднання
14.Встановити електронний блок керування	Набір головок
15.Підєднати дроти до розємів ЕБК, форсунок, ПНВТ та педалі акселератора		Звернути увагу на правильність підєднання розємів
Підєднати шланги живлення палива	Викрутка	Перевірити герметичність зєднання
16.Підєднати діагностуючий компютер	Комп’ютер
17.Запустити двигун автомобіля		Попередньо видалити повітря з системи

Продовження технологічної карти

18.Продіагностувати роботу двигуна на всіх режимах	Комп’ютер	В разі виявлення помилок в роботі - усунути їх і повторити діагностування
19.Зупинити двигун
20Відєднати діагностуючий комп’ютер
21.Відєднати димовідсмоктувач
22.Зняти автомобіль з поста		Час роботи без димовідсмоктувача не більше 2 хв.