Управління підприємством на засадах екстрених рішень

Планування своєчасних рішень — це процес, що зачіпає всі рівні управління підприємством і може тривати декілька місяців. Цей процес настільки складний і тривалий, що керівництво підприємства може не встигати своєчасно реагувати на несподіванки зовнішнього середовища (дії уряду, появу іноземних конкурентів, результатів НТП тощо).Щоб справитись з проблемами, що швидко виникають і змінюються, керівники підприємств почали застосовувати в управлінні принцип своєчасних рішень, для реалізації якого використовують моніторинг "слабких сигналів", ранжирування завдань і здійснення превентивних заходів.Слабкі сигнали зовнішнього оточення– це проблеми в середовищі підприємства, які визначаються ранніми неточними ознаками.Сильні сигнали зовнішнього оточення– це очевидні, конкретні проблеми, виявлені внаслідок спостереження.В системі управління підприємством шляхом ранжирування завдань виконується така послідовність дій:Встановлюється постійне спостереження за всіматенденціями в середовищі організації.Результати аналізу цих тенденцій і оцінка ступеня важливості або терміновості реагування на них доповідаються вищому керівництву на регулярних службових нарадах або доповідаються в міру виявлення нових можливостей і загроз.Вище керівництво на нарадах разом з відділом планування розподіляє всі проблеми та заходи з реагування на них на 4 категорії:найважливіші та термінові проблеми/завдання, що вимагають негайного вирішення;важливі проблеми/завдання середньої терміновості, що можуть бути вирішені в межах наступного планового періоду;важливі, але нетермінові проблеми/завдання, що вимагають детального дослідження та/або постійного контролю;проблеми/завдання, що не заслуговують уваги.Прийняття рішень і здійснення відповідних заходів контролюється вищим керівництвом з точки зору стратегічних і тактичних наслідків.Вище керівництво безперервно переглядає та поновлює список проблем і пріоритетність реагування на них. В системі управління в умовах неочікуваних подій здійснюються такі превентивні заходи: 1.В умовах стратегічних несподіванок включається комунікаційна мережа зв’язків для надзвичайних ситуацій, що діє пересікаючи межі підрозділів організації, фільтрує інформацію та швидко передає її в усі ланки управління організації.2.На час надзвичайного стану перерозподіляються обов’язки керівництва: одна група (лінійні менеджери) здійснює звичну роботу з мінімальними психологічними зривами; друга група (менеджери середнього рівня управління) – присвячує свою увагу контролю та збереженню здорового морального клімату в організації; третя група (вищі та функціональні менеджери) – займається прийняттям надзвичайних заходів.3.Для підготовки та виконання надзвичайних заходів вводиться в дію мережа оперативних груп:керівники та члени оперативних груп, не зважаючи на канали внутрішньоорганізаційних зв’язків, що склалися, складають підрозділи або групи стратегічної дії, але не планування;зв’язок між оперативними групами та групою вищих менеджерів здійснюється напряму;група вищих менеджерів формулює загальну стратегію, розподіляє відповідальність між виконавцями та координує загальне управління;низові оперативні групи виконують роботу на своїх ділянках в межах загальної стратегії. Оперативні групи та зв’язки між ними формуються завчасно та підлягають випробуванням. Там завчасно може бути організовано декілька систем зв’язку різного призначення: одна для вирішення проблем із збутом, друга – в сфері технологій, третя – в сфері політики і т.д. При цьому оперативні групи навчаються швидко реагувати на принципово нові проблеми, поєднуючи точні методи аналізу з творчим підходом.4.Зв’язки проходять випробування в некризових умовах, шляхом вирішення реальних стратегічних завдань.

Сутність і особливості стратегічного управління підприємствомПередумови виникнення стратегічного управління як виду діяльності менеджерів:глобалізація економіки;розширення меж ринків діяльності;диверсифікація діяльності підприємств;розвитокНТП;посилення конкурентної боротьби між підприємствами та країнами;нестабільність зовнішнього середовища підприємств.Обґрунтування стратегічного управління як концепції управління підприємством відбулося в 1971 році на науковій конференції у США.

Концепція управління — це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування підприємства, механізми взаємодії суб’єкта та об’єкта управління, характер відносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також визначають необхідний ступінь врахування впливу зовнішнього середовища на розвиток підприємства.Основні ідеї концепції стратегічного управління підприємством:

випадковість подій;залежність від зовнішнього середовища;адаптація до середовища;стратегія як інструмент управління;багатоелементність;збалансованість;компетенції.

Стратег. управління підприємством — це багатоетапний поведінковий процес, спрямований на розроблення та виконання стратегічних рішень і заходів підприємства з урахуванням змін, що виникають у його зовнішньому середовищі.

Сутність стратегічного управління підприємством:елементна, як сукупність елементів, взаємодія між якими забезпечує формування та досягнення цілей під час реалізації стратегії розвитку підприємства;процесна, як цикл розроблення та впровадження стратегії, націлений на досягнення стратегічної відповідності між підприємством і зовнішнім середовищем;функціональна, як галузь наукових знань про прийоми та інструменти, методологію прийняття стратегічних рішень і способи їх практичної реалізації.Стратегічне управління є технологією управління, що повинна застосовуватись підприємством (організацією) в умовах підвищеної нестабільності факторів зовнішнього середовища та їхньої невизначеності в часі.

Ідеологія стратегічного управління ґрунтується на розумінні неможливості точного прогнозування довгострокових тенденцій розвитку середовища підприємства. А тому його використання передбачає розроблення стратегії (або стратегічного набору), що може забезпечити адаптацію потенціалу підприємства до вимог зовнішнього середовища на довгострокову перспективу.

Одним із основних завдань стратегічного управління є підготовка підприємства до ймовірних сприятливих і несприятливих змін ринкової ситуації.Стратегічне управління в системі загального управління організацією (за думкою І. Ансоффа) є видом діяльності вищого керівництва в умовах нестабільного зовнішнього середовища, зміст якого полягає в:аналітичному формулюванні стратегії;розвитку компетенцій менеджерів;управлінні організаційними змінами.Завдяки стратегічному управлінню керівництво підприємства може:

встановлювати та ранжирувати довгострокові цілі розвитку підприємства;здійснювати оцінку вірогідних способів досягнення встановлених цілей у прогнозованих зовнішніх і внутрішніх умовах діяльності підприємства;вибирати та поетапно виконувати управлінські рішення, що забезпечують ефективну адаптацію підприємства до неочікуваних змін у його зовнішньому середовищі.