Венчурне фінансування

Термін «венчурне (ризикове) фінансування» науковці розглядають у широкому і вузькому розумінні слова. У широкому розумінні – це всі вкладання у ризикові, з огляду фінансових результатів, проекти, насамперед у галузі високих технологій. У вузькому розумінні – венчурне фінансування означає вкладання венчурними фондами довго- чи короткострокових інвестицій (у вигляді надання кредитів чи придбання акцій) з метою створення і розвитку малих перспективних компаній. Венчурний капітал – капітал з підвищеним ступенем ризику. У результаті розміщення венчурного капіталу венчурний інвестор не має тих гарантій, які є за традиційних форм фінансування.

Але все це не значить, що інвестор, який вклав грошові засоби у сферу ризикового бізнесу, не розраховує на прибуток.

Специфіка ризикового інноваційного підприємництва полягає в тому, що кошти дійсно часто «позичаються» на безвідсотковій, а то й безповоротній основі. Також при цьому не вимагається і звичайного при кредитуванні забезпечення – гарантій платоспроможності чи можливості повернути позичені кошти за рахунок продажу майна боржника. Єдиною «гарантією» для венчурного інвестора є його власне вміння правильно оцінити ризики, пов’язані з укладанням угоди. Ресурси, надані в розпорядження венчурної фірми, не підлягають вилученню протягом усього терміну дії договору. Отже інвестори, що вкладають свої фінансові засоби у венчурний бізнес, йдуть на великий ризик. У випадку невдачі вони можуть втратити значні грошові кошти. Інколи інвесторам приходиться очікувати 3—5 років, щоб впевнитися у перспективності своїх вкладень. Отже, венчурній формі інвестування, на відміну від інших таких форм, властиві такі специфічні риси:

− пряма або опосередкована пайова участь інвестора в капіталі компанії;

− надання коштів на довгостроковий період на принципах безповоротності, безоплатності, без будь-яких гарантій або забезпечення;

− активна роль інвестора в управлінні проектом, що фінансується.

Через невирішеність питань правового забезпечення функціонування корпоративної форми організації інноваційної діяльності, різних інституціональних інвесторів, нестачу вітчизняного капіталу і, напевне, інноваційних менеджерів, здатних ефективно впроваджувати інноваційні проекти, венчурне підприємництво в Україні поки що не стало поширеним. Формування інститутів венчурного фінансування розпочалося в нашій країні лише в останнє десятиріччя ХХ століття і розвивається дуже повільно. За оцінками Міністерства економіки, загальний обсяг ринку венчурного капіталу становить нині приблизно $ 400 млн., що становить близько 1 % від щорічних надходжень до європейських венчурних фондів. Така сума інвестицій свідчить, що інноваційна діяльність з боку венчурних фондів ще не є об’єктом першочергової зацікавленості. Окрім того, для венчурних фондів в Україні характерна така особливість: у структурі інвестиційного потоку значна частка припадає на іноземний капітал. Іноді такі фонди повністю фінансуються за рахунок капіталів з інших, в основному розвинених, держав. Серед найбільших таких фондів, які працюють сьогодні в Україні, є: Western NIS Enterprise Fund (WNISEF) (первісний капітал у розмірі $ 150 млн фонду виділений урядом Сполучених Штатів Америки) та Sigma Blazer (капітал $ 100 млн).