Показники ефективності та основні пріоритети технічного розвитку підприємства

Для розробки заходів управління ТР необхідно провести оцінку технічного рівня підприємств, яка проводиться періодично (один раз на кілька років) шляхом аналізу певної системи показників (перелік найбільш важливих й типових наведено в таблиці 1).

Таблиця 1

Основні показники технічного рівня підприємства

Ознаки групування показників	Показники	Розрахункова формула
Ступінь технічної оснащеності праці	• Фондоозброєність праці
• Енергоозброєність праці
Рівень прогресивності технології	• Структура технологічних процесів за трудомісткістю;
• Частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції;
• Середній вік застосовуваних технологічних процесів;
• Коефіцієнт використання сировини і матеріалів;
Технічний рівень устаткування	• Продуктивність (потужність);
• Надійність, довговічність (коефіцієнт корисного використання);
• Питома металомісткість;
• Середній строк експлуатації;
• Частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості (коефіцієнт прогресивного устаткування)
• Частка технічно та економічно застарілого обладнання в загальному парку
Рівень механізації та автоматизації виробництва	• Ступінь охоплення робітників механізованою працею (коефіцієнт механізованої праці)
• Частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці (коефіцієнт автоматизованої праці)

де ВОФ_ср середньорічна вартість ОФ; Ч – середньооблікова чисельність персоналу; t_i – трудомісткість і-го (ручного, машинно-ручного, автоматизованого тощо) технологічного процесу; T – загальна трудомісткість виробничої програми; v_g – обсяг виробництва певного виду продукції за умов використання g-ї технології (в натуральному вимірнику); t_g – трудомісткість робіт за умов використання g-ї технології; V – загальний обсяг виробництва підприємства ( в натуральному вимірнику); ТВ – тривалість використання і-ї технології; n – загальна кількість технологій, що використовуються на підприємстві; Вф – фактичні витрати матеріалів (в натуральному або грошовому вимірі); Вн - витрати матеріалів за нормою (в натуральному або грошовому вимірі); МВ_і – витрати матеріалів на виробництво і-го виду продукції (грн.); ВП – вартість валової продукції підприємства (грн.); t_j – трудомісткість робіт, які здійснюються за умов використання механізованої праці; v_j – обсяг робіт, який здійснюється за умови використання механізованої праці; t_a – трудомісткість робіт, які здійснюються за умов використання автоматизованої праці; v_a – обсяг робіт, який здійснюється за умови використання автоматизованої праці; N – загальна кількість видів устаткування у розпорядженні підприємства; m – кількість видів прогресивного устаткування в розпорядженні підприємства; z – кількість видів застарілого устаткування на підприємстві.

Оновлення техніко-технологічної бази виробництва (як й інших складових основних виробничих фондів підприємства) пов’язано з проблемою встановлення тривалості терміну служби фондів на підставі аналізу сукупності капітальних та поточних витрат. На рис. 2 показано методику визначення найоптимальнішого часу роботи устаткування, який на рис. 2 показано як час Т.

З наведеного рисунку наочно можна бачити, що вартість первісних матеріальних витрат із збільшенням часу використання зменшується, у той час як поточні витрати на підтримання устаткування у робочому стані зростають. Таким чином завданням управління оновленням техніко-технологічної бази виробництва є визначення найбільш оптимального часу використання устаткування.

Також необхідно враховувати факт, який не знайшов відображення на рис. 2 – втрати підприємства внаслідок простоїв устаткування можуть суттєво перевищувати витрати на ремонт або заміну елементу ТТБ. Відповідно до цього підприємство може обрати одну з двох стратегій підтримання рівня продуктивності устаткування:

- підтримання рівня продуктивності устаткування шляхом проведення капітальних ремонтів;

- заміна устаткування новим до виникнення необхідності у проведенні капітального ремонту.

Підприємство обирає стратегію, виходячи з вартості сукупних витрат на ремонти та втрат внаслідок збитків через простої.

У ході проведеного аналізу з метою усунення недоліків підприємства визначають наявні проблеми, пов’язані з технічним розвитком, та розробляють механізм (план) їх усунення.

Цілі та пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування. Конкретні стратегічні напрямки технічного розвитку підприємства можуть бути спрямовані на:

· кардинальне підвищення якості виготовленої продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринках;

· розробку й широке впровадження ресурсозберігаючих технологій;

· скорочення затрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки;

· здійснення всебічної екологізації виробництва тощо.