Технічно обґрунтована норма часу та її складові

Класифікація витрат робочого часу має своїм призначенням таке їх групування, яке дозволило б об’єктивно аналізувати доцільність використання робочого часу по відношенню до виконавця, устаткування і виробничого процесу. По відношенню до виконавця всі витрати робочого часу групують так, щоб виявити не тільки завантаженість, але і характер зайнятості робочого при виконанні виробничого завдання. Протягом робочого дня (зміни) робочий витрачає час на продуктивну роботу (роботу, передбачену завданням) і на роботу, не передбачену завданням, яку прийнято називати непродуктивною роботою. Виробнича робота розглядається по основних напрямах, а саме: підготовчо-заключна, оперативна і робота, пов’язана з організаційним і технічним обслуговуванням робочого місця .

випадкові

систематичні

оперативний час

		усунуті		не усунуті

Рисунок 2. Класифікація витрат робочого часу

Крім того, протягом робочої зміни виникають різного роду перерви (простої робочого). Частина перерв залежить від самого робочого, інша частина пов’язана з організаційними і технічними неполадками, не залежними від робочого. Слід мати на увазі, що деяка частина перерв необхідна для відпочинку (включаючи виробничу гімнастику як активний вид відпочинку) і природних потреб і тому ці перерви нормуються. Решта перерв, пов’язаних з надрегламентним відпочинком і різного виду організаційними і технічними несправностями, є зайвими і тому не нормуються, оскільки підлягають усуненню.

З метою належного аналізу, сприяючого усуненню причин виникнення перерв, з’ясовують, чи перекриваються перерви машинним часом або не перекриваються. Особливу увагу приділяють аналізу перерв, що систематично повторюються, не перекриваються машинним часом. Іноді дуже важко усунути ці перерви і вони протягом деякого часу враховуються як неусувні.

По відношенню до технологічного устаткування всі витрати робочого часу групуються так, щоб виявити характер його використання в часі. Загальний час роботи машин ділять на час власної роботи і час перерв. Особливу увагу звертають на ефективну роботу, протягом якої виконується основна робота по обробці деталей. Неефективна робота, що включає холості ходи, часто пов’язана з конструктивними особливостями машин і тому в міру можливості (при модернізації устаткування) повинна скорочуватися. Час перерв переважно є зайвим і тому шляхом проведення організаційних і технічних заходів повинен усуватися.

По відношенню до виробничого процесу всі витрати часу групуються так, щоб найповніше розкрити характер їх змісту. Час виробничого процесу може виходити за межі однієї зміни і зазвичай ділиться на час виконання технологічних операцій, транспортних операцій і час міжопераційних перерв. Для виявлення ступеня механізації виробничих процесів час виконання технологічних і транспортних операцій ділять на час механізованих операцій і виконуваних вручну. Міжопераційні перерви розподіляють на залежних і не залежних від робочого. Шляхом проведення різних заходів час перерв також скорочують. Зокрема, значне скорочення міжопераційних перерв досягається при організації потокової обробки деталей.

Технічно обґрунтована норма часу – це визначені розрахунковим шляхом витрати робочого часу, необхідні в конкретних організаційно-технічних умовах на виконання заданої роботи, виходячи з повного і раціонального використання всіх наявних виробничих можливостей робочого місця з урахуванням передового виробничого досвіду і останніх досягнень техніки, технології, організації праці і виробництва.

Норми витрат праці класифікуються залежно від їх призначення, характеру обґрунтування і тривалості застосування.

Технічно обґрунтована норма калькуляційного часу складається з штучного (Т_шт) і підготовчо-заключного часу (Т_пз). Штучний час містить оперативний (Т_оп) і додатковий час (Т_дод).

Оперативний час складається з основного (технологічного) часу (Т_о)і допоміжного часу (Т_доп). Основний час, як правило, повторюється з кожною оброблюваною штукою або технологічною партією (декілька деталей оброблюваних одночасно).

Допоміжний час зазвичай складається з трьох частин: допоміжного часу, пов’язаного зі встановленням та зняттям виробів в пристосуванні (Т_доп1), допоміжного часу пов’язаного з переходом (Т_доп2), допоміжного часу пов’язаного з контрольними вимірюваннями (Т_доп3).

Додатковий час складається з часу, що витрачається на обслуговування робочого місця (Т_обс), і часу, необхідного на відпочинок і фізіологічні (природні) потреби (Т_{ос.потр}).

Час на обслуговування робочого місця ділять на дві частини: час організаційного обслуговування (Т_орг)і час технічного обслуговування (Т_тех). Час на відпочинок (Т_відп)і природні потреби (Т_{ос.потр})визначають по частинам, а потім встановлюють загальний норматив.

Підготовчо-заключний час (Т_пз), як час, пов’язаний на початку роботи з налагодженням устаткування, а по закінченню роботи з приведенням його в початковий стан, залежить не від кількості виробів(п), що виготовляються, а від складності налагодження устаткування.

Норму повного штучно-калькуляційного часу (Т_шт.к) на всю партію (серію) деталей (п) і штучно-калькуляційного часу, приведеного до однієї штуки (Т_шт.к), визначають за формулами:

Т_шт.к= Т_шт + Т_п.з, хв.

Т_шт.к= Т_шт + Т_п.з/п, хв.

де Т_шт. – штучний час на одну деталь, хв.

Рисунок 3. Структура норми калькуляційного часу

Структура норм праці.

Норми праці являють собою вихідні дані, на основі яких можна встановити найбільш продуктивний режим роботи обладнання і необхідні витрати робочого часу, не проводячи розрахунків за формулами, або фотографію чи хронометраж.

Функції норм праці.

1 Внутріфірмове і внутрівиробниче формування виробництва;

2 оптимальна організація праці;

3 встановлення нормального рівня оптимальності праці;

4 організація оплати праці;

5 соціальний захист робітників від надмірної інтенсивності праці;

6 організація управління працею.

СТРУКТУРА ПРАЦІ

1 Соціальні і правові норми праці;

2 норми умов праці;

3 норми оплати праці:

- норми санітарно-гігієнічних і естетичних умов праці;

- норми режимів праці і відпочинку;

- норми складності роботи;

- тарифні ставки, сітки, оклади;

- форма і системи заробітної плати і матеріального стимулювання;

4 норми організації праці;

5 норми витрат і результатів праці;

6 норми складності праці:

- норми організації робочих місць;

- нормативні регламенти обслуговування обладнання;

- норми розподілення і кооперування праці;

- норми обслуговування