Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів підприємства

Слово «капітал» має німецьке походження і означає «вартість, яка внаслідок використання найманої робочої сили дає додану вартість». Інакше кажучи – капітал означає певну суму коштів, які необхідні для того, щоб розпочати і надалі здійснювати процес виробництва матеріальних благ, тобто проводити виробничу діяльність. Капітал належить конкретному власнику або ж групі власників, які мають на меті, придбавши на ринку за належний їм капітал робочу силу і засоби виробництва, поєднати їх у процесі праці і отримати більшу вартість, ніж була авансована. В подальшому створена таким чином більша вартість, яка називається доданою вартістю, може бути використана на розширення виробництва та на утворення капіталу у вигляді акцій, облігацій, заставних листів іпотечних банків. Тобто, капітал може збільшуватися у процесі так званої капіталізації, що є характерною ознакою ринкового господарювання.

Авансуючи капітал у вигляді грошей або товарів у виробництво, власник переслідує за головну мету одержання прибутку. При цьому частина авансованого капіталу витрачається на придбання засобів виробництва і становить постійний капітал, а друга – йде на оплату робочої сили, тобто є змінним капіталом. Різні частини постійного капіталу мають різний характер обороту і тому постійний капітал поділяють на основний і оборотний капітал.

Доосновного капіталу відноситься частина постійного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, і яка при цьому переносить свою вартість на новий продукт частинами протягом ряду періодів виробництва. До основного капіталу належать будівлі, споруди, робочі машини та устаткування, інвентар, транспортні засоби і т.д. Основний капітал також включає в себе вартість патентів, ліцензій, авторських прав, ноу-хау тощо (рис. 2.1.). Вартість основного капіталу відшкодовується власнику (виробнику) у процесі реалізації готової продукції (робіт, послуг).

Рис. 2.1. Класифікація основного капіталу підприємства

Залежно від джерел формування капітал підприємства може поділятися на власний і позиковий. Власний капітал створюється на підприємстві, головним чином, за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредити і дивідендів. Позиковий капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або/та короткострокової позики, яка здійснюється, зазвичай, у формі банківського кредиту. Джерелами формування позикового капіталу також є кредиторська заборгованість підприємства. Тобто, позиковий капітал являє собою також кошти, які підприємство отримує у своє розпорядження для тимчасового користування.

Власний капітал підприємства включає в себе статутний та резервний капітали. Статутний капітал – це зафіксована у вартісному вираженні сума матеріальних і нематеріальних цінностей, які передаються підприємству в постійне користування власником цих цінностей. Кожне підприємство при державній реєстрації в якості юридичної особи зобов’язане мати статутний капітал.

Величина і структура статутного капіталу визначається низкою умов, які необхідно враховувати при створенні підприємства. Серед цих умов необхідно виділити такі: галузь виробництва; масштаби підприємства; рівень спеціалізації і кооперування виробництва; організація обслуговування виробництва і підприємства в цілому.

Статутний капітал формується і затверджується разом із статутом підприємства. Підприємство самостійно вирішує питання щодо структури і розмірів статутного капіталу та його змін. Мінімальний рівень статутного капіталу підприємства встановлюється чинним законодавством. Збільшення статутного капіталу здійснюється за рахунок:

- прибутку підприємства, який використовується для капітальних вкладень в основні фонди і для оновлення оборотних фондів підприємства;

- випуску цінних паперів;

- субсидій, які надходять від державних органів або ж від головної компанії (банків, фірм), якщо підприємство є дочірнім;

- добродійних внесків та пожертвувань;

- приєднання додаткових вкладів, паїв з боку нових юридичних і фізичних осіб, які бажають вкласти свої капітали у підприємство.

Вибуття статутного капіталу може бути здійснено в результаті: фізичного зносу майна підприємства; аварій, поломок тощо.

Зміни статутного капіталу щорічно відображаються в пасивах балансу підприємства. Роль статутного капіталу полягає в тому, що він надає фінансову стійкість підприємству і створює йому своєрідний фінансовий імідж, тобто він виступає як головний засіб, який гарантує повернення боргів і оплату послуг згідно договірних, фінансових і комерційних зобов’язань підприємства.

На діючих підприємствах статутний капітал зосереджено в: основних фондах підприємства; оборотних фондах підприємства; резервному капіталі підприємства.

Резервний капітал – це частина капіталу підприємства, яка утворюється за рахунок відрахувань від отриманого підприємством прибутку. Цей капітал використовується для покриття витрат у операційній діяльності підприємства, поновлення основного капіталу та виплат дивідендів (для акціонерних товариств) у випадку, коли поточного прибутку для цього недостатньо. Мінімальний та максимальний розміри резервного капіталу підприємства встановлені чинним законодавством України.

У процесі виробництва працівники підприємств за допомогою засобів праці здійснюють вплив на предмети праці, перетворюючи їх у різноманітні види готової продукції. Засоби праці (машини, устаткування, будівлі, споруди, транспортні засоби) відіграють виключно важливу роль у розвитку продуктивних сил суспільства і, окрім того, разом з предметами праці (сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом) утворюють засоби виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства.

Складовим виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди і завдяки цьому обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.

Основні фонди – це засоби праці, які діють у процесі виробництва протягом довготривалого проміжку часу, зберігаючи при цьому свою натурально-речову форму та переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, тобто по мірі їх зносу.

Суть основних фондів можна охарактеризувати таким чином:

- вони матеріально втілені в засоби праці;

- їх вартість по частинам переноситься на виготовлену продукцію (роботи, послуги);

- вони зберігають свою натурально-речову форму довготривалий період часу по мірі їх зносу;

- вони відтворюються за рахунок амортизаційних відрахувань по закінченню строку служби.

Залежно від призначення, основні фонди розподіляються на виробничі та невиробничі фонди. Довиробничих фондів відносяться такі основні фонди, які беруть участь у виробничих процесах безпосередньо (верстати, обладнання і т.п.), або створюють умови для проведення виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди). Невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі у виробничих процесах. Прикладом цих фондів є об’єкти культурно-побутового призначення (клуби, медичні заклади, заклади громадського харчування і торгівлі), які знаходяться на балансі підприємства.