Організація робочого місця та його обслуговування
Важливим напрямом організації праці на підприємстві є організація робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної та високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні працівника.
Робоче місце – це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Робоче місце як місце зайнятості людини, визначає умови праці (нормальні, важкі, шкідливі), режими праці й відпочинку, характер праці (різноманітний, монотонний та ін.).
Організація робочого місця – це підпорядкована цілям виробництва система заходів по його оснащенню засобами і предметами праці, плануванню, розміщенню у певному порядку, обслуговуванню та атестації. Конкретний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізацією робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі.
Вид робочого місця визначається такими чинниками, як – рівень поділу і кооперування праці, місце виконання роботи, рівень механізації, кількість обладнання на робочому місці та ін. Класифікація робочих місць за різними ознаками наведена у табл. 17.1.
Таблиця 17.1. Класифікація робочих місць
| Ознаки | Види робочих місць |
| За професіями | Робітника, службовця, спеціаліста, керівника |
| За ступенем поділу праці | Індивідуальні, колективні (бригадні) |
| За видом виробництва | Основні, допоміжні |
| За мірою спеціалізації | Універсальні, спеціалізовані |
| За кількістю обладнання, що обслуговується | Одноагрегатні, багатоагрегатні |
| За рівнем механізації та автоматизації | Робочі місця для ручної роботи, механізовані, автоматизовані, апаратурні |
| За специфікою умов праці | Стаціонарні і рухомі, підземні та висотні, робочі місця зі шкідливими умовами праці та ін. |
Організація робочого місця передбачає його оснащення, планування, обслуговування, створення сприятливих умов праці. Всі ці елементи зводяться в операційну карту, яка може бути розроблена достатньо докладно в умовах масового виробництва. В операційній карті наводиться паспорт робочого місця, у якому вказується його призначення, операції, що виконуються, та місце операцій у загальному технологічному процесі, а також основні параметри робочого місця (норми часу, норми виробітку, загальні розміри та ін.).
Оснащення робочого місця складається із сукупності засобів праці, необхідних для виконання конкретних трудових функцій. Сюди відносяться: основне технологічне і допоміжне обладнання; організаційне оснащення (оргтехніка, засоби зв'язку і сигналізації, робочі меблі, тара); технологічне оснащення (робочі та вимірювальні інструменти, запасні частини); робоча документація; засоби комунікації для подачі на робоче місце енергії, інформації, матеріалів, сировини та ін.
Рівень організації праці на конкретному робочому місці залежить також від якості його обслуговування. Обслуговування робочого місця передбачає своєчасне забезпечення його усім необхідним, включаючи технічне обслуговування (наладка, регулювання, ремонт); регулярну подачу необхідних видів енергії, інформації та витратних матеріалів; контроль якості роботи обладнання, транспортне та господарське обслуговування (прибирання, чистка обладнання тощо).
Обслуговування робочих місць на підприємстві здійснюється за наступними функціями: виробничо-підготовчою, інформаційною, інструментальною, налагоджувальною, контрольною, транспортно-складською, енергетичною, ремонтно-будівельною та господарсько-побутовою.
За ступенем централізації на підприємствах застосовують три системи обслуговування робочих місць:
– централізовану – обслуговування робочих місць здійснюється із одного центру;
– децентралізовану – функції обслуговування виконуються самими робітниками, що знаходяться у тих підрозділах, які вони обслуговують;
– змішану – частина функцій обслуговування виконується централізовано, частина – децентралізовано.
Залежно від типу виробництва та за формою обслуговування може бути стандартним, планово-упереджувальним та черговим. Стандартне обслуговування є найбільш досконалою формою і здійснюється у регламентованому порядку, за стандартним розкладом. Прикладами стандартного обслуговування є стандартний ремонт обладнання, заміна і заточка інструменту через чітко визначений час. Ця форма обслуговування дозволяє більш раціонально використовувати час основних робітників. Особливо доцільна система стандартного обслуговування у масовому виробництві при стабільному виробничому процесі та постійному закріпленні операцій за робочими місцями.
При планово-упереджувальному обслуговуванні усі роботи за функціями обслуговування робочих місць виконуються на основі календарних планів-графіків, пов’язаних із оперативно-виробничими планами. Ця форма обслуговування найбільш поширена у серійному виробництві.
У одиничному виробництві переважає третя форма – чергове обслуговування. Воно здійснюється при необхідності за викликом з місця зупинки виробництва і може визначатися змінно-добовими завданнями.
На вибір системи обслуговування робочих місць впливають фактори: тип виробництва, характер спеціалізації, номенклатура та ін. Однак, у всіх випадках при організації обслуговування робочих місць в основі мають бути закладені такі принципи:
– ритмічність – підпорядкованість регламенту обслуговування виробничому ритму;
– упереджувальність – дострокове комплектування робочих місць інструментом, заготовками тощо;
– комплексність – узгодженість усіх видів обслуговування у часі;
– економічність – витрати на обслуговування повинні бути мінімальними.
Пошук ефективних рішень в організації робочих місць і систем їх обслуговування полегшується використанням розробленими вченими і перевіреними практикою типових проектів організації праці для масових професій робітників, технічних виконавців і спеціалістів. Зазвичай, типовий проект концентрує передовий досвід організації робочих місць, відображаючи усі складові цього процесу (оснащення, планування, обслуговування, атестація). Однак, застосовуючи типові проекти, слід враховувати специфіку конкретного виробництва та індивідуальні характеристики працівника.
Для комплексної оцінки якості організації робочих місць, для пошуку і приведення в дію резервів підвищення ефективності праці, використовується механізм атестації робочих місць. У ході атестації комплексно оцінюються технічний і організаційний стан робочих місць, умови праці й техніка безпеки, розглядаються можливості підвищення фондовіддачі, використання кваліфікаційного потенціалу працівників. Атестація дозволяє виявити відхилення від нормативних вимог або від конкретних потреб виробничого процесу чи виконавця і вдосконалити організацію робочого місця. В результаті атестації по кожному робочому місцю приймається одне з наступних рішень: продовжувати експлуатацію без змін; дозавантажити; раціоналізувати; ліквідувати. Основною метою атестації і раціоналізації робочих місць, як і всіх заходів з їх організації, має бути підвищення ефективності праці та дотримання вимог щодо охорони і безпеки праці.