Небезпечні й шкідливі виробничі фактори та їхня класифікація

Небезпечні й шкідливі виробничі фактори поділяються на фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні. Останні за характером впливу на людину підрозділяються на фізичні й нервово-психічні перевантаження

До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать:

рухомі машини та механізми;

пересувні частини виробничого устаткування;

підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

підвищена чи знижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони;

підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації;

підвищені чи знижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря;

небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів;

відсутність чи нестача природного світла;

недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплюючу дію.

До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні такі, що впливають на репродуктивну функцію.

До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).

До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).

2. Захисне заземлення організація контролю

Захисне заземлення – це зумисне електричне з’єднання з землею металевих не струмопровідних частин, які можуть опинитись під напругою внаслідок пошкодження електричної ізоляції

Захисне заземлення – це захист людини від ураження струмом, якщо вона доторкнулася до металевих конструкцій електрообладнання, яке опинилося під напругою.

Захисна функція полягає в тому, що сила струму, що буде проходити по тілу людини буде безпечної величини тому, що опір заземлення дуже малий порівняно з опором людини.

Отже, для виконання захисної ролі заземлюючі пристрої повинні мати дуже малий опір. Відповідно до ПУЕ допустимий опір заземлюючих пристроїв має бути не більший за 4 Ом.

Захисне заземлення обов’язково влаштовують у електроустановках при напрузі:

380В і більше при змінному струмі;

440В і більше при постійному струмі;

42В перемінного і 110В постійного струму в зовнішніх установках, особливо небезпечних та в умовах з підвищеною небезпекою;

незалежно від значення напруги у всіх вибухонебезпечних приміщеннях.

3. Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

олективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.

Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинними профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об'єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

зміни в організації виробництва і праці;

забезпечення продуктивної зайнятості;

нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

умов і охорони праці;

забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;

умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;

забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

4.Заходи спрямовані на підвищення працездатності й покращення стану здоровя людини

Білет 8

1. Вступний інструктаж

Проводиться:

з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;

з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (додаток 5), який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

2.Порядок розслідування групового нещасного випадку на виробництві.

Розслідування обставин і причин НС на виробництві проводиться комісією протягом 3 днів, а групових, важких і смертельних випадків - протягом 15 днів. Розслідування важких, групових, а також смертельних нещасних випадків проводиться з обов'язковою участю представника роботодавця. У виняткових випадках роботодавець може доручити участь у розслідуванні довіреній особі від Сторони, на території якої перебуває потерпілий. Спеціальному розслідуванню підлягають групові нещасні випадки, тобто ті, що сталися одночасно з двома працівниками 1 більше, незалежно від тяжкості тілесних ушкоджень, а також нещасні випадки зі смертельним наслідком.

Про груповий нещасний випадок керівник підприємства протягом доби зобов'язаний повідомити: технічному інспектору праці: вищестоящому господарському органу: у прокуратуру за місцем, де стався нещасний випадок: місцевим органам державного нагляду, якщо нещасний випадок стався на об'єктах, підконтрольних цим органам.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком проводиться комісією в складі: голови - технічного (головного технічного) інспектора праці центрального комітету чи ради профспілок: членів - представника вищестоящого господарського органу, керівника підприємства, голови (заступника голови) профспілкового комітету підприємства.

Акт форми Н-1 з групових нещасних випадках чи випадків зі смертельним наслідком оформляється протягом доби після складання акта спеціального розслідування у повній відповідності з висновками комісії.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, при якому загинуло 2—4 особи, проводиться комісією в складі: голови - головного технічного інспектора праці центрального комітету чи ради профспілок; членів - одного з керівників вищестоящого господарського органу, керівника підприємства, голови профспілкового комітету підприємства

3. Безпека під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт залежить від групи, класу та категорії вантажу. В залежності від небезпеки, яка виникає під час навантажування, транспортування та розвантажування, всі вантажі поділяються на чотири групи: 1 - малонебезпечні (будматеріали, продукти харчування тощо); 2 - небезпечні за своїми розмірами; 3 - пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт, бітум і т. ін.); 4 - небезпечні за своїми властивостями (пожежо- та вибухонебезпечні, отруйні, токсичні, радіоактивні речовини тощо). Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт з вантажами третьої та четвертої груп необхідно використовувати засоби індивідуального захисту.

Вантажі, які є небезпечними за своїми властивостями відповідно до ГОСТ 19433-81 поділяються на дев'ять класів: 1 - вибухові речовини; 2 - стиснені, зріджені та розчинені гази під тиском; 3 - легкозаймисті рідини, суміші рідин, які виділяють легкозаймисті пари, температура спалаху яких становить 61 °С і нижче; 4 - легкозаймисті речовини та матеріали, які здатні займатися внаслідок тертя, нагрівання, поглинання вологи, самочинних хімічних перетворень; 5 - окиснювальні речовини, які легко виділяють кисень; 6 - отруйні та інфекційні речовини; 7 - радіоактивні речовини; 8 - їдкі та корозійно активні речовини; 9 - речовини з відносно низькою небезпекою, під час перевезення та зберігання яких необхідно дотримуватись певних вимог безпеки. На упаковці з небезпечними вантажами, крім стандартного маркування, необхідно нанести знак небезпеки. Цей знак має форму квадрата, окантованого чорною рамкою, що повернений на кут і поділений на два однакових трикутники. У верхньому трикутнику наносять символ небезпеки, а у нижньому роблять напис про небезпечність вантажу та номер класу

Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно здійснювати під керівництвом відповідальної особи, призначеної в установленому порядку. Така особа перевіряє (до початку роботи і в процесі її виконання) справність підіймально-транспортних машин та механізмів, такелажного та іншого інвентарю, інструктує працівників, пояснює послідовність виконання операцій, стежить, щоб у зоні проведення робіт не було сторонніх осіб тощо. У разі виникнення небезпечних ситуацій особа, що відповідає за здійснення вантажно-розвантажувальних робіт повинна негайно вжити запобіжних заходів, а якщо необхідно - припинити роботи до усунення небезпеки.

До роботи з підіймально-транспортними механізмами та пристроями допускаються особи, не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд і спеціальне навчання, склали іспит кваліфікаційній комісії та одержали посвідчення.

Підвищені вимоги безпеки регламентуються для вантажно-розвантажувальних робіт та транспортування небезпечних вантажів. Такі роботи належить виконувати у спеціально відведених місцях з дотриманням відповідних вимог безпеки

4.!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Білет №9

1. Робоче місце — це зона простору, що оснащена необхідним устаткуванням, де відбувається трудова діяльність одного працівника чи групи працівників. Раціональне планування робочого місця має забезпечувати: найкраще розміщення знарядь і предметів праці, не допускати загального дискомфорту, зменшувати втомлюваність працівника, підвищувати його продуктивність праці. Площа робочого місця має бути такою, щоб працівник не робив зайвих рухів і не відчував незручності під час виконання роботи. Важливо мати також можливість змінити робочу позу, тобто положення корпуса, рук, ніг. Проте доцільно виключати або мінімізувати всі фізіологічно неприродні і незручні положення тіла. Організація робочого місця передбачає:

— правильне розміщення робочого місця у виробничому приміщенні;

— вибір ергономічно обґрунтованого робочого положення, виробничих меблів з урахуванням антропометричних характеристик людини;

— раціональне компонування обладнання на робочих місцях;

— урахування характеру та особливостей трудової діяльності.

2. пропаганда питань охорони праці на підприємстві.

- Ознайомлення працівників підприємств з тими заходами, які проводять законодавчі і виконавчі органи влади та органи управління для поліпшення стану умов і охорони праці;

- Пропаганда технічних знань в галузі охорони праці;

- Узагальнення та розповсюдження передового досвіду, досягнень науки і техніки в галузі охорони праці.

Рішення завдань пропаганди в галузі охорони праці досягається шляхом:

- Демонстрації кінофільмів і діафільмів;

- Проведення лекцій, доповідей і бесід;

- Інформації про видання нових книг і плакатів;

- Організації періодичних виставок;

- Використання заводського радіомовлення, заводської багатотиражки і стінних газет, стендів охорони праці.

Пропаганда в області охорони праці повинна сприяти:

- Доведенню до свідомості кожного робочого значення створення сприятливих умов праці, необхідність безумовного виконання всіх норм і правил техніки безпеки і виробничої санітарії, дотримання технологічної та трудової дисципліни, проведення заходів з профілактики травматизму і професійних захворювань;

- Якнайшвидшому впровадженню сучасних засобів техніки безпеки і санітарно - гігієнічних пристроїв;

- Підвищенню рівня технічної обізнаності трудящих.

Науково - популярні і навчальні кінофільми з техніки безпеки, виробничої санітарії, технічної естетики та інших питань є ефективним засобі пропаганди.

Демонстрація кінофільмів, діафільмів, малюнків, схем і креслень здійснюється за допомогою технічних середовищі (фільмоскопов, діапроектор, епідіаскопов, діаскоп, діафонопроекторов, кінопередвіжек, кінопроекторів, стендових кінопроекційним пристроїв, магнітофонів, телевізорів та ін.)

До ефективних форм пропаганди питань охорони праці відносяться лекції, доповіді, бесіди.

Лекції з охорони праці повинні проводитися як за загальними, так і з конкретних питань.

Завданням лекцій з загальних питань є розширення кругозору слухачів і залучення уваги до питань охорони праці для активізації роботи в цій області.

Лекції на конкретні теми охорони праці повинні пропагувати комплекс заходів або окремі заходи, що сприяють поліпшенню умов праці в цехах і на виробничих ділянках.

3,Організація навчання і перевірки…

Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб відбувається під час прийняття на роботу і періодично один раз на три роки. Тематичний план і програма навчання цієї категорії працівників складаються на основі типового тематичного плану і програми та з урахуванням вимог охорони праці для конкретних галузей і виробництв.

Посадові особи малих підприємств, де немає можливості провести навчання безпосередньо на підприємстві та створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці, а також приватні підприємці, що використовують найману працю, проходять навчання та перевірку знань у навчальних закладах, які отримали відповідний дозвіл органів Держгірпромнагляду. Посадові особи і спеціалісти, які при перевірці виявили незадовільні знання, повинні протягом одного місяця пройти повторне навчання та повторну перевірку знань з питань охорони праці.

За певних обставин (призначення на іншу посаду, чи переведення на іншу роботу, що потребує додаткових знань з питань охорони праці) посадові особи і фахівці з питань охорони праці проходять позачергове навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Посадові особи, у тому числі фахівці з питань охорони праці підприємств, де стався нещасний випадок (професійне отруєння), повинні протягом місяця пройти позачергове навчання і перевірку знань з питань охорони праці, якщо комісією з розслідування встановлено факт порушення ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

4.Робоча зона – це простір в якому знаходяться робочі місця постійного перебування працівника

Білет №10

1.Порядок обліку професійних захворювань на виробництв

До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать захворювання та отруєння, спричинені впливом небезпечних факторів, шкідливих речовин не більш ніж протягом однієї робочої зміни.

Гострі професійні захворювання спричиняються впливом хімічних речовин, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання, значним фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання.

Гострі професійні отруєння спричиняються, в основному, шкідливими речовинами гостроспрямованої дії.

у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1, скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5

2. Призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їхніх сімей) провадиться відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон), Закону "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", інших нормативно-правових актів.

Дія Закону поширюється на осіб, застрахованих відповідно до базового Закону, та на осіб, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 13 Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. У разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право:

допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого;

щомісячно грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого (щомісячну страхову виплату);

грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;

виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу роботу;

виплату потерпілому під час його професійної реабілітації;

одноразову допомогу в разі смерті потерпілого;

щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого;

витрати на поховання потерпілого.

3. забезпечення працівників і службовців миючими та знешкоджувальними засобами речовинами і засобами особистої гігієни

4.Для визначення ступеня важкості праці використовують такі фізіологічні показники: антропометричні данні

Квиток 12

1)Вступний інструктаж з безпеки праці. Порядок проведення та оформлення.

Проводиться:

· з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

· з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

· з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;

· з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість
інструктажу затверджуються керівником підприємства. Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (додаток 5), який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі
про прийняття працівника на роботу.

2) Заходи щодо зниження рівня шуму в навчальних кабінетах обчислювальної техніки.

До індивідуальних засобів захисту від шуму належать навушники, протишумові вкладки, шумозаглушувальні шоломи .Зменшення шуму в самому джерелі- найбільш радикальний засіб боротьби з шумом, що створюється устаткуванням. Досвід показує, що ефективність заходів щодо зниження шуму устаткування, що вже працює, досить невисока, тому необхідно прагнути до максимального зниження шуму в джерелі ще на стадії проектування устаткування. Організаційно-технічні засоби захисту від шуму передбачають: застосування малошумних технологічних процесів та устаткування, оснащення шумного устаткування засобами дистанційного керування, дотримання правил технічної експлуатації, проведення планово-попереджувальних оглядів та ремонтів. Архітектурно-планувальні заходи щодо захисту від шуму передбачаються при проектуванні, реконструкції та експлуатації підприємства (цехів, дільниць). Вони дозволяють зменшити вплив виробничих шумів на працівників нешумних виробництв та мешканців житлових масивів, що розташовані поруч з підприємством. Для зменшення шкідливого впливу виробничого шуму на працівників шумних виробництв, послаблення передавання його в сусідні приміщення застосовують звуко- і віброізоляцію, звуко- і вібропоглинання та глушники шуму.

3) Громадський контроль за охороною праці.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників. У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа. Професійні спілки та уповноважені з питань охорони праці здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. Згідно із Законом "Про охорону праці" у разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

4)Які з перелічених заходів спрямовані на загальне покращення умов праці?

Установлення або реконструкція вентиляції та кондиціонера.

Квиток 13

1)Повторний інструктаж. Порядок проведення та оформлення.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на квартал; на інших роботах - один раз у півріччя. Мета інструктажу - поновити знання та уміння виконувати працівником роботу правильно і безпечно. Проводиться інструктаж індивідуально або для групи працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

2)Класифікаційні групи електробезпеки, порядок їх присвоєння.

I група. Група присвоюється особам, які не мають спеціальної електротехнічної підготовки, але мають елементарне уяву про небезпеку ураження електричним струмом і про заходи електробезпеки при роботі на обслуговуваній дільниці, електроустановці. Для І групи стаж роботи в електроустановках не нормується.

II група. Особи цієї групи повинні отримати елементарне технічне знайомство з електроустановками, чітко уявляти небезпеку ураження електрострумом, наближення до струмопровідних частин, знати основні заходи безпеки при роботі на електроустановках, вміти надати першу допомогу.

III група. Особи, що належать до цієї групи, повинні: знати будову електричних установок та вміти їх обслуговувати; мати уявлення про небезпеку під час обслуговування електричних установок; знати загальні правила безпеки, правила допуску до роботи в електричних установках, напругою до 1000 В, спеціальні правила безпеки з тих видів робіт, які входять до кола обов'язків цієї особи; вміти здійснювати нагляд за тими, хто працює з електроустановками, та надавати першу допомогу.

IV група. Особи цієї групи повинні: володіти знаннями з електротехніки в обсязі спеціалізованого профтехучилища; мати повне уявлення про небезпеку під час роботи на електроустановках; знати повністю правила технічної експлуатації (ПТЕ) та правила технічної безпеки (ПТБ) при експлуатації електроустановок; знати установку настільки, щоб вільно орієнтуватись у тому, які саме елементи повинні бути вимкненими для безпечного виконання робіт, тощо

3)Надання долікарської допомоги при пораненнях.

Втрата крові може спричинити гостру недостатність кровопостачання тканин і органів, мозку, легенів, серця, що призводить до смерті. Через небезпеку інфекції рятівник не повинен доторкатися до рани руками, промивати її водою чи ліками, присипати порошками.

Види зовнішніх кровотеч залежать від характеру пошкодження судин (капілярів, вен, артерій) і бувають: капілярна, венозна, артеріальна, кровотечі з рота, з носа, з вух тощо.

 Кровотеча при пораненнях зупиняється таким чином:

 притисканням скроневої артерії перед козелком вуха при пораненнях лоба та скронь;

 притисканням потиличної артерії при пораненні потилиці;

 притисканням сонних артерій до шийних хребців при пораненнях голови або шиї;

 притисканням підключичної артерії до кістки при пораненні плеча (біля плечового суглобу) і підпахової впадини;

 ямці ;

 передпліччя – притисканням підпахової або плечової артерії по середині плеча з внутрішнього боку;

 кисті та пальців руки – притисканням променевої та ліктевої артерії в нижній третині передпліччя біля кисті;

 стегна – притисканням стегнової артерії у паху ;

 гомілки – притисканням стегнової артерії в середині стегна або підколінної артерії

 стопи та пальців ноги – притисканням тильної артерії стопи або задньої великогомілкової

4)Які заходи захисту від електромагнітного випромінювання ви знаєте?

Засоби індивідуального захисту.

Квиток 14

1)Особливості норм трудового законодавства, що регулюють застосування праці неповнолітніх.

1. Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.

2. Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

3.Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.

4. Для робітників віком до вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не досягли вісімнадцяти років.

5. Згідно зі ст. 51 КЗпП України для неповнолітніх встановлюється скорочена тривалість робочого часу. Так, для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) - 24 години на тиждень. 6.Щорічні відпустки неповнолітнім працівникам надаються у зручний для них час. 7. Законодавство встановлює обмеження щодо звільнення працівників молодше вісімнадцяти років. Так, згідно зі ст. 198 КЗпП звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи роботодавця або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей.

2) Правила внутрішнього та трудового розпорядку.

Правила внутрішнього трудового розпорядку — це розроблений роботодавцем у встановленому порядку документ, який регламентує організацію праці і за допомогою якого підприємство забезпечує дотримання трудової дисципліни та нормативну поведінку працівників. По-перше, у статті 43 Конституції України зазначено, що кожен громадянин має право на працю та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам також гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю.

По-друге, в статті 21 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП), в якій визначено поняття трудового договору, йдеться про те, що працівник зобов’язується виконувати роботу за трудовим договором і має дотримуватися трудового розпорядку.

По-третє, статтею 142 КЗпП передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на підставі типових правил.

Правила внутрішнього трудового розпорядку необхідно скласти в письмовій формі через те, що вони вважаються документом з організації процесів управління.

3)Позаплановий інструктаж. Необхідність його проведення.

· Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

· при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

· при зміні технологічного процесу, або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

· при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

· при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів.

Позаплановий інструктаж з учнями, студентами, курсантами, слухачами проводиться під час проведення трудового і професійного навчання при порушеннях ними вимог нормативно - правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо. Позаплановий інструктаж може проводитись індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.

4) Вплив шуму на організм людини можна зменшити.

Правильне розташування обладнання.

Квиток 15

1)Розслідування на облік НВ, що сталися зі студентами освітніх установ вищої освіти, що проходять виробничу практику в організаціях.

Нещасні випадки з учнями і студентами навчальних
закладів, що сталися під час проходження ними виробничої практики
або виконання робіт на підприємстві під керівництвом його
посадових осіб, розслідуються і беруться на облік підприємством. У
розслідуванні повинен брати участь представник навчального
закладу. Нещасні випадки, що сталися на підприємстві з учнями і
студентами навчальних закладів, які проходили виробничу практику
або виконували роботу під керівництвом викладача на виділеній
підприємством дільниці, розслідуються навчальним закладом разом з
представником підприємства і беруться на облік навчальним
закладом. Постраждалий студент має право брати участь у розслідуванні нещасного випадку та оскаржити рішення про нього до Державної інспекції праці, профспілкові органи та до суду.

2)Вимоги безпеки при роботі з ручним інструментом.

До роботи з ручним інструментом допускаються особи, що пройшли навчання безпечним методам роботи й перевірку знань із питань охорони праці, що одержали відповідне свідоцтво, що мають необхідну кваліфікацію і практичні навички роботи з ручним інструментом. Працівники повинні знати:

· прийоми надання першої допомоги потерпілим;

Наши рекомендации