Технологія виготовлення м'якої іграшки 2 страница

– знати назви 8-10 кімнатних рослин, що знаходяться в теплиці і кабінеті квітникарства;

-дотримуватись правил догляду за кімнатними рослинами,

– знати послідовність прибирання приміщення теплиці,

– знати правила висівання насіння для отримання розсади;

– доглядати за кімнатними рослинами,

– висівати насіння по одному і рядками для отримання розсади,

– готувати суміші ґрунтів за технологічними картами,

– доглядати за висадженою розсадою у відкритому ґрунті.

*Орієнтовні вимоги до стану сформованості життєвої компетентності учнів на кінець року:

– знати назви 5-6 кімнатних рослин, що знаходяться в теплиці і кабінеті квітникарства;

-дотримуватися правил догляду за кімнатними рослинами;

- прибирати приміщення теплиці або кабінету (під керівництвом вчителя);

- висівати насіння для отримання розсади ,

-доглядати за висадженою розсадою у відкритому ґрунті під контролем вчителя.

ШВЕЙНА СПРАВА

Пояснювальна записка

Професійно-трудове навчання в спеціальній школі для розумово відсталих дітей спрямоване на забезпечення підготовки учнів до самостійного виконання різних видів робіт в умовах державних і приватних підприємствах та у власному побуті. Передбачає підготовку учнів до подальшого навчання у професійно – технічних навчальних закладах для здобуття професії «кравець», «вишивальниця».

Підготовка школярів до самостійного виконання різних видів робіт з швейної справи відбувається у процесі формування в учнів доступних технічних та технологічних знань з предмета; навчання прийомів праці (технології обробки та з’єднання деталей швейних виробів ручним і машинним способами); виховання у школярів необхідних якостей особистості (відповідальність, сумлінність, бережливість та ін.); розвитку загальнотрудових умінь (орієнтування у способі виконання практичного завдання, планування послідовності дій та здійснення самоконтролю).

Професійно - трудова підготовка розумово відсталих школярів починається з 5-го класу і має чітко виражені етапи – опанування основ професії (5-9 класи) та спеціалізація (удосконалення трудових умінь) (10 клас), які відповідають періодам шкільного навчання.

У 5-9 класах школярі вивчають загальний курс швейної справи, знайомляться з основами технології обробки деталей та їх з’єднання, тобто опановують окремі технологічні операції та виготовлення виробів в цілому, одержують знання про етапи його виготовлення , починаючи від його проектування (побудова креслення) до остаточної обробки. Учні знайомляться з технічними і технологічними властивостями тканин та їх доцільним використанням, одержують інформацію про машини та пристрої, які використовують в швейному виробництві. Достатнє опанування цих знань і практичних умінь дає можливість учням, після закінчення 9 класу працювати на швейному виробництві, а також використовувати одержані знання і практичні вміння у власному побуті: самостійно виготовляти побутові вироби ( торбинки, наволочки, рушники, простирадла, шити білизну, одяг), лагодити одяг і білизну, доцільно використовувати різну тканину, нитки, фурнітуру тощо.

Базові знання, які учні отримують за період професійної підготовки у 5-9 класах, дають можливість школярам удосконалювати одержані техніко-технологічні знання та практичні уміння, а також спеціалізуватися з більш вузької спеціальності у 10-класі на базі вузькопрофільного підприємства .

Програма із швейної справи складається з інваріантної (стабільної), обов’язкової для вивчення у кожному класі частини та її варіативної складової.

В інваріантній частині навчальної програми з швейної справи передбачено вивчення основ машинознавства (призначення і будова виробничих та побутових швейних машин), матеріалознавства ( виробництво та властивості тканин рослинного, тваринного та штучного походження), та вивчення технології виготовлення швейних виробів за видами робіт: побудова креслення, обробка деталей та пошиття виробів. Кожний вид роботи представлений відповідними темами, розділами, у яких визначено об’єкт виготовлення учнями, техніко – технологічні відомості та практичні роботи. Об’єктами виготовлення є зразки стібків, швів, обробка зрізів чи зазначені вироби, які будуть виготовляти учні (наволочки, господарські сумки, тощо). Технічні або техніко – технологічні відомості містять інформацію про призначення об’єкту праці (стібків, швів, обшивок тощо), виробу: призначення, спосіб виконання, характеристика моделі, фасону, технологію виготовлення, оздоблення, відомості про тканину, а також правила безпечної праці з інструментами, машинами та електричними приладами. Практична робота визначає технологію обробки зрізів та з'єднання деталей виробу, послідовність виконання операцій і завдань, волого-теплову обробку.

З метою удосконалення професійних навичок та загальнотрудових умінь, починаючи з 5-го класу, після вивчення кількох тем програми передбачено спеціальні години на «практичне повторення» навчального матеріалу. Бюджет часу на практичне повторення, залежно від умов, які складаються у школі (матеріальна база, можливості учнів), та рівня опанування учнями попередніх тем, може бути використаний на доопрацювання або більш поглиблене вивчення теми.

Відомості з машинознавства (призначення та будова основних деталей швейної машини, підготовка машин до роботи, визначення та усунення деяких недоліків у роботі швейної машини та ін.) та практичні вміння учні одержують на спеціальних уроках, а закріплення, повторення та удосконалення навиків здійснюється протягом навчального року. Відомості з матеріалознавства подаються на початку кожного навчального року, однак матеріал цього розділу повторюється в процесі вивчення всіх тем з технології виготовлення швейних виробів.

Формування в учнів знань, умінь та навичок усвідомленого дотримання правил безпечної праці має здійснюватися на кожному вступному занятті на початку навчального року, коли учнів знайомлять із загальними правилами безпеки при роботі з голкою, ножицями, праскою та на швейній машині. На наступних заняттях потрібно систематично нагадувати учням правила безпечного виконання кожної операції ручним чи машинним способами.

Змістом програми передбачено опанування учнями технології виготовлення швейного виробу, яка розпочинається із побудови креслення. Всі учні повинні знати мірки для побудови креслення швейних виробів, розмір одягу, уміти виготовляти креслення на однодетальні вироби (серветка, косинка, наволочка, фартушок та ін.). Побудові креслення складних виробів вчитель знайомить всіх учнів, а будують креслення самостійно за інструкційною картою, лише учні з більшими навчальними можливостями. Учні повинні навчитися аналізувати готове креслення – уміти визначити контури деталей на ньому, знати назви ліній, співвідносити зрізи деталей виробу з контурними лініями креслень, вирізувати викрійку із готового креслення, розкладати деталі викрійки на тканині та викроювати деталі під наглядом учителя.

Навчання учнів моделюванню викрійок (прикладний спосіб) шляхом змінювання форми деталей, вирізу горловини, пройми, перенесення виточок, а також моделювання деталей спідниць, рукавів, коміра пропонується для збагачення уявлень школярів про створення різних фасонів швейних виробів та окремих деталей.

В процесі трудового навчання значну увагу необхідно приділяти розвитку у школярів загальнотрудових умінь: аналізу об’єкта діяльності щодо його призначення, матеріалу, засобів виготовлення ( ручна чи машинна обробка), а також визначення форми, розміру, кількості деталей та спосіб їх з’єднання, оздоблення; плануванню послідовності власної діяльності та здійснення самоконтролю.

Одним із засобів забезпечення ефективності навчальної діяльності учнів на уроках праці є навчання школярів користуватися наочною опорою. У трудовому навчанні такою опорою є малюнки виробів та їх деталей, інструментів, трудових прийомів, а також креслення, ескізи, технологічні та інструкційні карти, натуральні вироби та їх зразки тощо.

Наявність варіативноїчастини програми створює сприятливі умови для здійснення практичної діяльності учнів відповідно до їх нахилів, бажань, навчально – матеріальної бази, регіональних традицій, тощо. Варіативна частина програми розрахована на 40 годин в кожному класі з 5 по 10 клас і може реалізуватися за будь-яким із запропонованих варіантів (модулів). Години, відведені на варіативну частину програми, можуть бути використані для більш поглибленого вивчення окремих розділів інваріантної частини або для ознайомлення та оволодіння технологіями зазначених видів декоративно-ужиткового мистецтва. Зміст запропонованих програмою варіативних модулів передбачає можливість органічного поєднання зі змістом інваріантної частини програми.

При вивченні навчального матеріалу модулів учні отримують основні техніко-технологічні відомості з обраного виду праці та початкові вміння, які можуть закріплювати самостійно у позаурочні години. У процесі навчання учнів знайомлять з історією розвитку художнього промислу, використанням його в побуті, формують естетичні смаки, розвивають творчі здібності. Також школярі мають можливість удосконалювати та розширювати одержані знання та практичні уміння з матеріалознавства, технології оздоблення швейних виробів, моделювання готових виробів, виготовлення яких може передбачати різні техніки виконання (шиття, вишивання, плетіння гачком, в’язання тощо), вдосконалювати навички використання інструментів та матеріалів, що є переважно спільними при засвоєнні навчального матеріалу, передбаченого програмою.

Використання варіативних модулів може здійснюватися у рекомендований програмою спосіб або на вибір вчителя.

Наведені у програмі вироби є орієнтовними. Вони розраховані на учнів з більшими навчальними можливостями. Вчитель може замінити їх іншими, більш легкими для виконання. Для слабкого контингенту дітей пропонується індивідуальний підбір об’єктів роботи.

Розподіл годин у програмі є орієнтовним. Учитель може самостійно змінювати кількість годин, відведених на вивчення тієї чи іншої теми.

Резерв годин може бути використаний вчителем на власний розсуд для організації різноманітних форм навчальної діяльності: екскурсій, практичної діяльності учнів, роботи з додатковими джерелами інформації, корекції та узагальнення знань.

Загальний тематичний план до програми «Швейна справа»

№ п/п	Назви розділів і тем	Кількість годин
Інваріантна складова	5 клас	6 клас	7 клас
1.	Вступ
2.	Розділ І. Матеріалознавство
	Інструменти для швейних робіт
	Папір
	Загальні відомості про тканину
	Тканини з волокон рослинного походження
	Тканини з волокон тваринного походження
	Штучні і синтетичні тканини
	Неткані матеріали
	Фурнітура
3.	Розділ ІІ. Машинознавство
	Швейна машина
	Електропраска
4.	Розділ ІІІ . Елементи графічної грамоти
	Креслення
	Виготовлення викрійок
	Моделювання
5.	Розділ ІV. Технологія обробки матеріалів
	Тема 4.1. Робота з папером і картоном
	Технологія різання паперу
	Виготовлення виробів з паперу
	Тема 4.2. Робота з тканиною
	Технологія виконання ручних швейних робіт
	Технологія виконання машинних швів і обробки зрізів
	Технологія виготовлення серветки
	Технологія виготовлення оздоблювальних деталей
	Технологія виготовлення рушника
	Технологія виготовлення наволочки
	Технологія виготовлення сумки
	Технологія виготовлення косинки
	Технологія виготовлення фартуха
	Технологія виготовлення сорочки дитячої
	Технологія виготовлення літніх брюк
	Технологія виготовлення спідниці
	Технологія виготовлення блузки без рукавів і коміра
	Технологія виготовлення сукні
	Технологія виготовлення побутових виробів
	Ремонт одягу
6.	Розділ V. Профорієнтація
	Швейна фабрика
	Професії швейного виробництва
	Трудове законодавство
7.	Розділ VІ. Практичне повторення
	Разом

8.	Варіативні модулі. Технологія декоративно-ужиткового мистецтва
	Технологія виготовлення аплікації	*	*
	Технологія виготовлення м’якої іграшки	*
	Технологія виготовлення вишивки	*	*	*
	Технологія вишивання стрічками
	Технологія вишивання мережкою		*	*
	Технологія вишивання бісером
	Технологія в’язання спицями			*
	Технологія в’язання крючком		*	*
	Резерв годин
	Всього годин