Об'єднання підприємств в україні

Відповідно до Господарського кодексу України об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їхньої виробничої, комерційної, наукової та Іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до Господарського кодексу України та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Об'єднання підприємств є юридичною особою, потребує державної реєстрації, утворюється на невизначений строк або як тимчасове об'єднання. Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як:

• господарські об'єднання;

• державні і комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання — об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Такі об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

Державне (комунальне) господарське об'єднання — це об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Управління державним (комунальним) господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Склад правління визначається статутом об'єднання.

Підприємство, яке входить до складу державного або комунального господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.

Вихід підприємства із складу державного (комунального) господарського об'єднання здійснюється за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Основними організаційно-правовими формами об'єднань підприємств в Україні є: асоціація, корпорація, консорціум, концерн, промислово-фінансова група, холдингова компанія.

Асоціація— це договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

У статуті асоціації має бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися господарську діяльність підприємств-учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорація — договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум — тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів).

Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, у порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерн— статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, комерційної, зовнішньоекономічної, інвестиційної, фінансової діяльності.

Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест).

Підприємство-учасник господарського об'єднання має право:

• добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об'єднання;

• бути членом ІНБІИХ об'єднань підприємств;

• одержувати від господарського об'єднання інформацію, пов'язану з інтересами підприємства;

• одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'єднання відповідно до його статуту.

Підприємства-учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання.

Рішення про утворення об'єднання підприємств (установчий договір) та статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством.

Господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні .Ібори учасників) та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об'єднання.

Вищий орган господарського об'єднання:

• затверджує статут господарського об'єднання та вносить зміни до нього;

» вирішує питання про прийняття нових учасників та виключення учасників зі складу об'єднання;

» утворює виконавчий орган господарського об'єднання відповідно до його статуту чи договору;

» вирішує фінансові та інші питання відповідно до установчих документів господарського об'єднання.

Здійснення управління поточною діяльністю об'єднання підприємств може бути доручено адміністрації одного з підприємств (головного підприємства) на умовах, передбачених установчими документами відповідного об'єднання.

Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські). Майно передається об'єднанню його учасниками у господарське відання або в оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майна об'єднання відображається у його балансі.

Господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління філії, представництва.

Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язанням його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язаннями об'єднання.

Підприємства-учасники об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання.

Підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи).

Промислово-фінансова група є об'єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації всіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин. Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

Холдингова компанія — це суб'єкт господарювання, який володіє контрольним пакетом акцій інших суб'єктів господарювання.

У холдинговій структурі є такі учасники: холдингова компанія і дочірнє підприємство, між якими встановлюються тісні взаємовідносини (рис. 1.2).

Дочірнє підприємство — це суб'єкт господарювання, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія.

Контрольний пакет акцій — це кількість акцій (паїв, частка у статутному фонді), яка дає право холдинговій компанії здійснювати фактичний контроль над суб'єктом господарювання.

Холдингові компанії можуть створюватися шляхом:

• поглинання одного суб'єкта господарювання іншим за рахунок придбання контрольного пакета акцій;

• заснування їх органами, які уповноважені управляти державним майном.

Холдингова компанія створюється у формі відкритого акціонерного товариства, може мати й кілька дочірніх підприємств на основі вертикальної управлінської структури.

Вищим органом управління холдингової компанії є загальні збори акціонерів. Найбільша їх чисельність — у сфері фінансових та посередницьких операцій.

Підприємець-комерсант

Право на здійснення комерційного підприємництва набуває фізична особа, яка:

• має повну цивільну дієздатність;

• пройшла державну реєстрацію як підприємець без статусу юридичної особи. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Якщо особа розпочала комерційну діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Підприємець-комерсант:

» відповідає за своїми зобов'язаннями Всім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення;

• може здійснювати комерційну діяльність:

— безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

— із залученням або без залучення найманої праці;

— самостійно або спільно з іншими особами.

Комерсант здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення комерційної діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами комерсант має права та обов'язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу, або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи. Підприємець-комерсант зобов'язаний:

- у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів підприємницької діяльності;

- повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов свого господарювання, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

- додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

- не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;

- вести облік результатів свого комерційного підприємництва відповідно до вимог законодавства;

- своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків, обов'язкових платежів; сплачувати податки, обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Спеціалістам-комерсантам необхідно добре знати закони та інші нормативні акти, що регламентують комерційну діяльність, уміти приймати рішення, орієнтовані на прибуток, проявляти ініціативу, мати здатність іти на ризик.

Комерційна діяльність має будуватись на підставі дотримання вимог ділової етики. Комерсант повинен вірити в торгове підприємництво, його переваги і потенційні можливості, визнавати необхідність конкуренції і співробітництва, довіряти партнерам, поважати професіоналізм, підприємливість, ініціативність, компетентність. У сучасних умовах комерційна діяльність торговельних організацій і підприємств повинна ґрунтуватись на підставі рівних прав ділових партнерів, суворої матеріальної і фінансової відповідальності сторін за виконання прийнятих зобов'язань.