Розслідування та облік нещасних випадків, хронічних професійних захворювань і отруєнь на виробництві: поняття, види і порядок розслідування.
У разі виникнення підозри на захворювання лікувально-профілактичний заклад направляє працівника з документами (перелік визначено Порядком) до головного спеціаліста з професійної патології міста (області), який направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з Переліком МОЗ. Відповідальність за визначення діагнозу покладається на керівників цих закладів. У спірних випадках хворий направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ), рішення якого може бути оскаржене тільки у судовому порядку.
На кожного хворого заклад складає повідомлення за формою П-3, яке протягом трьох діб після встановлення діагнозу надсилається:
• роботодавцю підприємства, шкідливі виробничі фактори якого призвели до виникнення захворювання;
• відповідній установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби;
• закладу, який обслуговує підприємство;
• відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду. Роботодавець організовує розслідування захворювання протягом
десяти робочих днів з моменту одержання повідомлення. Розслідування проводиться комісією у складі представників:
• відповідної установи (закладу) служби (голова комісії), яка здійснює державний санітарний нагляд за підприємством;
• закладу, яке обслуговує підприємство;
• підприємства;
• профспілкової організації, членом якої є хворий (або уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці);
відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду. Комісія з розслідування зобов'язана:
• розробити програму розслідування причин виникнення професійного захворювання;
• розподілити функції між членами комісії;
• розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;
• провести розслідування обставин та причин виникнення професійного захворювання;
• скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (далі - акт форми П-4) згідно з додатком 15, у якому відобразити заходи щодо запобігання розвитку професійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також установити осіб, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охорону праці і про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення.
У разі коли роботодавець або інші члени комісії відмовляються підписати акт форми П-4, складається відповідний акт, який є невід'ємною частиною акта форми П-4.
Акт форми П-4 затверджує головний державний санітарний лікар області (міста, району), на водному, повітряному, залізничному транспорті, Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління, якому підпорядкована установа державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство.
Акт розслідування причин захворювання протягом трьох діб після закінчення розслідування надсилається роботодавцем хворому та органам, представники яких брали участь у розслідуванні. Перший примірник акта зберігається на підприємстві 45 років.
Роботодавець зобов'язаний протягом п'яти діб після закінчення розслідування розглянути матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання захворюванням та про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущено порушення санітарних норм і правил.
У разі втрати працівником працездатності внаслідок захворювання роботодавець направляє потерпілого на МСБК для розгляду питань подальшої його працездатності.
Контроль за розслідуванням захворювань, виконанням заходів щодо усунення причин їх виникнення здійснюють установи (заклади), служби, профспілки та уповноважені трудових колективів з питань охорони праці.
Реєстрація та облік захворювань ведеться:
• на підприємстві;
• у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду;
• в установах (закладах) служби;
• у лікувально-профілактичних закладах.
Установи (заклади) служби на підставі актів розслідування складають карти обліку захворювань за формою П-5. Ці карти і записи на магнітних носіях зберігаються в установі служби та МОЗ протягом 45 років.