Методи творчого пошуку альтернативних варіантів

Поняття і моделі прийняття рішень

Управлінські рішення - це результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, технологічних, соц-психологічних та адміністративних методів менеджменту.

Прийняття управлінського рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.

На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів. До найважливіших з них належать:

1) Ступінь ризику – розуміється, що завжди існує імовірність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо вплинути на організацію.

2) Час, який відведений менеджерові для прийняття рішення.

3) Ступінь підтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не відразу.

4) Особисті якості менеджера – один з найбільш важливих факторів. Менеджери повинні мати здібності до прийняття вірних рішень.

5) Політика організації – у даному випадку враховується суб'єктивний фактор при прийнятті рішення.

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке є первісним, базовим елементом процесу управління, що забезпечує функціонування організації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

В теорії управління вирізняють три основні моделі прийняття рішень:

- класична модель;

- поведінкова модель;

- ірраціональна модель.

Класична модельпередбачається, що особа, яка приймає рішення, повинна бути абсолютно об’єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи.

Основні характеристики класичної моделі полягають в тому, що особа, яка приймає рішення:

– має чітку мету прийняття рішення;

– має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;

– має повну інформацію щодо всіх можливих альтернатив і наслідків їх реалізації;

– має раціональну систему впорядкування переваг за ступенем їх важливості;

– завжди має на меті максимізацію результату діяльності організації.

Отже, класична модель передбачає, що умови прийняття рішення повинні бути достатньо визначеними. Маючи повну інформацію, менеджери можуть вибирати альтернативу, яка щонайкраще відповідає потребам організації.

Поведінкова модель. На відміну від класичної, основні характеристики поведінкової моделі полягають в тому, що особа, яка приймає рішення:

– не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення;

– не має повної інформації щодо всіх можливих альтернатив;

– не здатна або не схильна (або і те, і інше) передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.

Ірраціональна модель ґрунтується на прийнятті рішення без дослідження альтернатив. Сфери використання ірраціональної моделі:

- вирішення принципово нових, незвичайних рішень, таких, які важко піддаються вирішенню;

- вирішення проблем в умовах дефіциту часу;

- наявність у менеджера або групи менеджерів достатньої влади для нав’язування свого рішення.

Процес прийняття рішень

В теорії прийняття рішень виділяють два основних напрямки досліджень: нормативний та описовий.

Представники нормативного підходу концентрують увагу на розробці організаційних, інформаційних та методологічних засад прийняття раціонального рішення.

Описовий підхід спрямований на емпіричне дослідження поведінки окремих осіб та груп людей в процесі прийняття рішень.

Найпростішою є інтуїтивна технологією прийняття рішень, яка у спрощеному схематичному вигляді представлена на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Послідовність етапів інтуїтивної технології прийняття рішення

Перевага інтуїтивної технології - швидкість прийняття рішень, а основний недолік – значна імовірність помилки.

Спрощена модель раціональної технології прийняття рішень наведена на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Послідовність етапів раціональної технології

прийняття управлінських рішень

1. Діагноз проблеми

2. Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається.

3. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку усіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації.

4. Оцінка альтернативних варіантів. Зміст цього етапу полягає у перевірці кожної знайденої альтернативи за наступними критеріями: реалістичність; відповідність ресурсам; прийнятність наслідків реалізації альтернатив.

5. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на підставі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми.

Методи творчого пошуку альтернативних варіантів

Одним з найскладніших етапів раціональної технології прийняття рішень є пошук альтернативних варіантів. В управлінській практиці використовуються різноманітні методи творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяють на три групи:

· методи індивідуального творчого пошуку:

- метод аналогії;

- метод інверсії;

- метод ідеалізації);

· методи колективного творчого пошуку:

- метод “мозкового штурму”;

- метод конференції ідей;

- метод колективного блокноту);

· методи активізації творчого пошуку:

- метод контрольних запитань;

- метод фокальних об'єктів;

- метод морфологічного аналізу).