Мікроклімат виробничих приміщень
Мікроклімат виробничих приміщень — це метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень, які визначаються спільною дією на організм людини температури, вологості, швидкості руху повітря та теплового випромінювання.
Робоча зона — простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або тимчасового перебування працівників.
Робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працівника у процесі трудової діяльності.
Розрізняють оптимальні, допустимі та шкідливі мікрокліматичні умови, наведені в «Санітарних нормах мікроклімату виробничих приміщень».
Оптимальні мікрокліматичні умови – це таке поєднання кількісних показників мікроклімату, які за тривалої і систематичної дії на людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції. Вони забезпечують почуття теплового комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності.
Людина працездатна і добре себе почуває, якщо амплітуда температури навколишнього повітря – 18 -20˚С, відносна вологість – 40 – 60 %, а швидкість руху повітря – 0,1 – 0,2 м/с.
Для вимірювання параметрів мікроклімату використовуються: ртутні та спиртові термометри, психрометри (для визначення відносної вологості повітря), анемометри й кататермометри (для встановлення швидкості руху повітря).
У виробничих умовах усі метеорологічні фактори впливають на людину одночасно.
За високої температури та вологості може трапитися перегрів тіла, навіть тепловий удар. Тепловий удар може бути викликаний також інфрачервоним випромінюванням прямих сонячних променів. Фізична робота в умовах підвищеної температури призводить до прискорення серцебиття, зниження артеріального тиску
Джерелами теплого повітря на виробництві є:
- технологічне устаткування (плавильні, сушильні печі, котли, паропроводи та ін.);
- нагріті до високих температур деталі й розплавлені матеріали;
- теплова енергія, яка виділяється рухомими механізмами.
Зниження інтенсивності теплового випромінювання досягається застосуванням різних екранів (водяних завісів, скла, сітки), теплоізоляційних матеріалів (азбесту, скловати), збільшенням відстані між джерелом випромінювання та робочим місцем.
За низької температури може статися переохолодження організму, що може призвести до простудного захворювання. В умовах дії низьких температур поверхневі судини м'язів і шкіри рук, ніг, обличчя звужуються. Це призводить до зниження кровотоку на всіх ділянках тіла людини. Підвищується в'язкість крові, що зменшує її приток до переохолодженої поверхні.
Заходи захисту працівників від переохолодження у виробничих умовах передбачають:
- створення захисних споруд від вітру на відкритих майданчиках,
- застосування пристроїв місцевого опалення на робочих місцях,
- перерви у роботі,
- обладнання спеціальних приміщень для обігріву,
- використання спецодягу з достатнім тепловим опором.
Надійним захистом від холодного повітря є також повітряна завіса.
Рух повітря здійснює одночасно термічний і механічний вплив. Мінімальна швидкість повітряного потоку, що відчувається людиною, — 0,2 м/с.
Особливо шкідливою є вологість повітря, яка перевищує 70—75% за температури 30 С і більше.
Зниження негативного впливу мікроклімату можна досягти за рахунок вжиття таких заходів:
1. впровадження раціональних технологічних процесів;
2. механізації та автоматизації виробничих процесів та дистанційного управління;
3. захисту працівників різними видами екранів;
4. раціональної теплової ізоляції устаткування;
5. раціоналізації режимів праці й відпочинку, перерви, застосування спецодягу.
Захист від інфрачервоного випромінювання забезпечують пристрої: огороджувальні, герметизуючі, теплоізолюючі, знаки безпеки, дистанційне управління.