Правове забезпечення організації охорони праці в сільськогосподарських підприємствах

Реалізація вищеназваних принципів державної політики у галузі охорони праці в значній мірі залежить від належного правового забезпечення організації заходів щодо створення здорових і безпечних умов праці в сільськогосподарських та інших підприємствах АПК незалежно від їх форм власності і господарювання. Організація охорони праці в сільському господарстві і АПК включає в себе комплекс заходів щодо державного регулювання охорони здоров’я працівників АПК, забезпечення виконання основних вимог законодавства з охорони праці безпосередньо на підприємствах, додержання кожним працівником правил і норм з охорони праці. Так наприклад, держава в особі уповноважених нею органів встановлює рівність вимог, необхідних для забезпечення безпеки праці на виробництві, шляхом розробки й прийняття науково обґрунтованих стандартів, правил і норм, а також розробляє і фінансує державні цільові програми щодо запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням і контролює їх виконання.

Чинним законодавством України про охорону праці передбачається, що власник або уповноважений ним орган, який утворив нове підприємство, зобов'язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи . Дозвіл на початок роботи підприємства є офіційним документом, який дозволяє експлуатацію підприємства у робочих режимах. Він видається органами Державної служби гірничого нагляду і промислової безпеки за наявності позитивних висновків органів пожежного нагляду, санітарно-епідеміологічної служби про готовність підприємства до роботи.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про охорону праці” власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці з вимогами нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. Власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;

• розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки тощо;

• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

• організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці;

• розробляє і затверджує положення, інструкцій, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємств та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці;

• здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил додержання з машинами, механізмами, устаткуванням, та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці тощо.

Організація роботи по охороні праці у сільськогосподарських підприємствах здійснюється відповідно до ст. 23 Закону України «Про охорону праці».

Служба охорони праці створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності з числом працюючих 50 і більше чоловік для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці. На підприємстві виробничої сфери з кількістю працюючих менше 50 чоловік, функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти з охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці, вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих; надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціалістів з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства.

Проведення всієї роботи з охорони праці оформляється як план заходів по охороні праці, що включається в колективні договори, які щорічно укладаються у сільськогосподарських підприємствах. Проекти заходів по забезпеченню здорових і безпечних умов праці попередньо повинні обговорюватись на зборах працівників структурних підрозділів, профспілки і всього колективу.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про охорону праці”, на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше чоловік рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці, як консультативно-дорадчий орган трудового колективу та власника. До складу комісії, крім представника трудового колективу та власника, можуть бути включені також представники профспілок, спеціалістів з безпеки, гігієни праці і представників інших служб підприємства.

Включені до плану по охороні праці заходи мають бути забезпечені технічною документацією, кошторисом витрат, джерелами фінансування і матеріальними ресурсами. Відповідно до ст. 21 Закону України “Про охорону праці”, кожне підприємство щорічно виділяє на охорону праці необхідні кошти в обсязі, що визначається колективним договором. Працівники підприємств не несуть будь-яких додаткових витрат на ці цілі. Підприємство вправі створювати фонди по охороні праці за рахунок прибутку (доходів) від їх господарської, комерційної, зовнішньоекономічної та іншої діяльності, а також інших джерел.

Підприємство зобов’язане здійснювати підготовку кадрів для роботи по забезпеченню здорових та безпечних умов праці у процесі сільськогосподарського виробництва.