Інтервал яскравостей в числовому логарифмічному вираженні

ΔLмакс/ΔLмін	lg(ΔLмакс/ΔLмін )	ΔLмакс/ΔLмін	L lg(ΔLмакс/ΔLмін )	ΔLмакс/ΔLмін	g(ΔLмакс/ΔLмін)
			1,8		2,5
	1,2		1,9		2,6
	1,3		2,0		2,7
	1,4		2,1		2,8
	1,5		2,2		2,9
	1,6		2,3		3,0
	1,7		2,4

Визначення інтервалу яркостей об’єкту ΔL проводять двома способами.Перший спосіб – це безпосереднє вимірювання максимальної і мінімальної яскравості експонометром-яскравоміром на найсвітлішій і найтемнішій ділянках об’єкту (прямий спосіб, особливо зручний із застосуванням точкового яскравоміра. Другий спосіб дозволяє визначати інтервал яскравостей без яскравоміра по освітленості світлот об’єкту зйомки, застосовуючи формулу L=ρE. Можливість другого способу заснована на залежності ΔL від контрасту освітлення і контрасту відомих світлот. При цьому можливі три випадки освітлення об’єкту.

Перший випадок. Освітленість об’єкту однакова для всіх його світлот (для всіх ділянок – рівномірно-розсіяне освітлення). Якщо прийняти, що ρ₂ і ρ₁ – максимальна і мінімальна світлоти (коефіцієнти відбиття) об’єкту, а L₂і L₁ – максимальна і мінімальна яскравості відповідно, то інтервал яркостей можна представити співвідношеннями:

ΔL= L₂ /L₁=ρ₂E/ρ₁E=ρ₂/ρ₁

З цього співвідношення видно, що при однаковій освітленості Е інтервал яскравості ΔL визначається відношенням коеффіцієнтів відбиття ρ₂/ρ₁, тобто контрастом світлот. Приклад рівномірного освітлення використовується в основному при репродукції чорно-білих півтонових або кольорових оригіналів.

Другий випадок – освітлення об’єкту нерівномірне. Нехай на максимальній світлоті ρ₂ буде максимальна освітленість Е₂,а на мінімальній ρ₁ – мінімальна Е₁. При цьому контраст яскравостей максимальний:

ΔL_макс= L₂ /L₁=ρ₂E₂/ρ₁E₁=(E₂/E₁)(ρ₂/ρ₁)

З цих співвідношень виходить, що ΔL є множник двох дробів, з яких перший – контраст освітлення, а другий – контраст світлот. Другий випадок – це граничний інтервал яскравостей об’єкту, значення якого може доходити до ΔL=3 і вище. При відтворенні об’єкту з ΔL_макс можливо, що тіні і нижчі півтони зіллються, а світлі перетворяться на суцільно білі. В випадку поєднання граничних величин Еі ρ завжди виникають значні труднощі в тоновідтворенні всіх складових елементів зображення.

Третій випадок (зворотний другому) – максимальна освітленість припадає на мінімальну світлоту, а мінімальна освітленість – на максимальну світлоту. При цьому, не дивлячись на великі контрасти освітлення і світлот, інтервал яскравостей буде незначним і може звестися навіть до одиниці.

Досить поширене значення контрасту світлин об’єкту зйомки 1 : 128 (ΔL=2,1) з гранично чорними фактурами (оксамит) і високими світлотами (біла тканина). Мінімальний контраст світлот спостерігається у гіпсових моделей, сніжного покриву, білих хмар і чорного одягу. Контраст світлотіньового освітлення в інтер'єрі коливається від 2 до 4. Контраст освітлення в безхмарну погоду па натурі рівний 8...10, в похмуру – 1.

Класифікаційні характеристики об’єктів зйомки. По відбивній здатності знімальні об’єкти можуть бути з великим інтервалом світлин Δρ_макс і відносно малим Δρ_мін. Малий контраст може бути у світлих об’єктах, в об’єктах з середніми світлотами і в темних об’єктах, незалежно від сюжету і композиційної побудови знімка. Об’єкти з відносно великим інтервалом світлот повинні зніматись з точно визначеною експозицією, особливо кольорові, оскільки неправильна експозиція може впливати на відтворення кольорів. При зйомці малоконтрастних об’єктів можливе варіювання знімальної експозиції для поліпшення тоновідтворення і приведення негатива до оптимальної середньої густини. Якщо в кадрі є сюжетно-важлива деталь (в більшості випадків це крупний план обличчя людини), то експозиція, незалежно від інших світлот об’єкту, повинна бути точно визначена по обличчю. За відсутності в кадрі обличчя загальна світлота об’єкту з вузьким інтервалом світлот Δρ_мін дозволяє варіювати експозицією щодо розрахункової за умови рівномірного освітлення об’єкту.

На мал. 18, а…г показані графіки із зміною експозиції. Для темного об’єкту без обличчя людини (мал. 18, б)можливе збільшення експозиції приблизно до чотирьох разів (дві ступені діафрагми). При цьому розподіл нижчих яскравостей з нижньої криволінійної переходить на прямолінійну ділянку характеристичної кривої (ХК) з пропорційною передачею тонів. Замість збільшення експозиції можна застосувати контрастнішу проявку з попередньою пробою.

При зйомці світлого об’єкту вищі яскравості попадають на верхню криволінійну ділянку ХК. Для об’єктів без обличчя людини в кадрі можна поліпшити тонопередачу, зменшивши розрахункову експозицію в два — чотири рази (мал. 18, г). При цьому додаткове поліпшення тоновідтворення отримують від зниження світлорозсіяння на фотошарі унаслідок скорочення експозиції. Для об’єктів з середніми світлинами експозицію, як правило, можна не змінювати.

Мал. 18. Графіки, що показують тоновідтворення об’єкту із зміною знімальної експозиції при зйомці:

а – темного об’єкту і обличчя на ньому; б – темного об’єкту без обличчя і із збільшенням в чотири рази експозиції; в – світлого об’єкту і особи на ньому; г – світлого об’єкту без обличчя і із зменшенням експозиції в два рази

Мал. 19. Світлотний ряд об’єктів зйомки, що розрізняються по наявності і кількості різних світлот елементів

Все різноманіття об’єктів зйомки можна розділити на три групи, що відрізняються по вузькому інтервалу світлот з приблизно однаковими Δρ в межах 1 : 10 ... 1 : 16 (мал. 19). Для наочності світлоти цих об’єктів виражені полями сірої шкали в кількості чотирьох. Зйомка об’єктів з вузьким інтервалом світлот дозволяє змінювати знімальну експозицію в значне число разів, але при врахуванні зміни світлорозсіювання в знімальній камері. Значний інтервал світлот мають світлі об’єкти з темними деталями на передньому плані (морські, сільські і зимові пейзажі). Вони вимагають при зйомці точного розрахунку експозиції.