Особливості розмітки віршових текстів

Усе, що було викладено про композицію віршових текстів на шпальті й розвороті, можна передбачити при розмітці видавничого текстового оригіналу. Як завжди, роблять пошпальтову розмітку, оскільки віршові тексти не потрібно розраховувати так, як прозові. Тільки при такій розмітці віршових текстів можна точно розрахувати відступи для віршів, дати єдині спуски, визначити місце посвяти та епіграфів, передбачити правильність перенесення частин вірша на іншу шпальту і кількість рядків, які залишаються на кінцевих шпальтах. Пошпальтовий розрахунок дає можливість визначити точний обсяг видання, що також має дуже велике значення. Те, що при цьому методі для розмітки потрібно більше часу, повністю компенсується на наступних стадіях роботи: зверстані аркуші не погребують виправлення і видання виходить продуманим та грамотним за своїм внутрішнім змістом.

Пошпальтовий розрахунок можна розпочати тільки після того, як детально продумано оформлення видання. Цей розрахунок слід зробити спочатку начорно, позначаючи у видавничому текстовому оригіналі простим олівцем кінець кожної шпальти і нумеруючи її. Розрахунок начорно дає можливість зразу ж уточнити обсяг видання та досконало попрацювати над розмірами спусків і перенесеннями частин вірша на іншу шпальту.

Остаточно розмістивши всі елементи віршового тексту на шпальтах та розворотах, можна вже начисто розмітити оригінал, розкреслюючи кольоровим олівцем кожну сторінку і проставлячи її номер. Окрім того, чорнилом (пастою) задають розміри спусків, відбивки заголовків, додаткових елементів та віршових строф. Відступи для кожного вірша і його частин позначають чорнилом або різними кольоровими олівцями, зазначаючи, якому відступу відповідає кожний колір.

Драматичний текст

Драматичний текст - це текст, написаний у формі прямої мови всіх дійових осіб із зазначенням кожного разу імені особи, якій належать певні слова. Текст драматичних творів розчленовуються на окремі вислови дійових осіб — репліки. Перед кожною реплікою складають ім'я дійової особи, яка її виголошує. Завжди в драматичному творі є вказівки до постановки - ремарки, які, у свою чергу, поділяються на постановочні (характеризують обстановку на сцені, час і місце дії) та акторські (характеризують дію чи стан особи, яка говорить у певний момент). Основний текст драматичного твору - репліки. Крім того, весь такий текст, у свою чергу, розбивається надії, акти, картини і яви. Як правило, система рубрикації в такому творі дуже складна. Складаючи і верстаючи драматичний твір, перш за все треба використовувати лише одну гарнітуру шрифту з різноманітними її виділеннями і накресленнями.

Репліки складають' шрифтами прямого світлого накреслення.

Імена дійових осіб виділяють шрифтом урозрядку чи напівжирного накреслення.

Імена дійових осіб відносно тексту реплік можуть бути розміщені такими способами:

· підбір до тексту реплік з абзацного відступу;

· підбір до тексту реплік без абзацного відступу, але з невеликою втяжкою всіх рядків репліки, крім першої;

· окремими рядками над текстом репліки або з виключанням в лівий край;

· окремою шпальтою зліва від реплік.

Перший та другий способи придатні також для верстання прозових творів, інші використовують у віршових текстах.

Ремарки в драматичному творі можуть бути двох видів, а саме: пояснення за ходом усієї дії, а також перед її початком зауваження, що стосуються дійової особи, яка подає репліку. Перші ремарки називають зовнішніми, другі - внутрішніми. Зовнішні ремарки розмішують окремими рядками та складають кеглем на ступінь меншим від кегля шрифту реплік.

Найчастіше ремарки поміщають по центру сторінки окремими рядками, хоча їх можна верстати по-різному відповідно до композиції видання.

Від реплік ремарки відокремлюються невеликими проміжками (від 2 до 6 п.), якщо можливо, однаковими зверху й знизу. Внутрішні ремарки верстають упідбір з іменами дійових осіб або репліками і складають шифртом курсивного накреслення у дужках без зміни кегля шрифту.

Верстаючи заголовки в драматичних творах, слід лише стежити, шоб у системі рубрикації заголовки найнижчого ступеня були зримо активнішими, ніж імена дійових осіб.

При верстанні драматичних текстів не можна закінчувати сторінку іменем дійової особи, складеної окремим рядком, а також першим або першим та другим рядками довгої репліки. В кінці сторінки репліка повинна мати не менш як три рядки або може закінчуватися кінцевим рядком. Ніколи не починають нову сторінку авторською ремаркою, що є всередині репліки. Відбивка імені дійових осіб зверху має бути приблизно в півтора рази більшою, ніж знизу.

Списки дійових осіб для всього драматичного твору верстають на окремій сторінці на її середині. Можна верстати на звужений формат чи у дві шпальти. Якщо імена дійових осіб складено впідбір з решііками, то одне від одного їх не відокремлюють.

У дод. 23 показано варіанти верстання драматичного тексту.