Надайте характеристику практичному методу прототипування

Прототипування - це новий і ефективний сучасний метод швидкої розробки прообразу ІС, починаючи з їх працездатнихспрощених моделей.

Суть методу полягає в паралельній і негайній реалізації «палаткового» варіанту окремої ділової функції. Прототипування комбінує окремі «рафіновані» етапи створення ІС.

У прототипуванні активну участь бере кінцевий користувач, що працює спільно з системоаналітиком безпосередньо біля комп'ютера. Системний аналітик консультує користувача. Цей тимчасовий і працездатний варіант відразу ж перевіряється користувачем в реальній справі. Модель ділової функції удосконалюється до тих пір, поки не буде отриманий варіант, що повністю відповідає вимогам користувача і загальним вимогам з боку системного проетування.

Перевірений і експериментально упроваджений, кінцевий варіант розробки стає пілотним проектом, який можна довше документувати, тиражувати і упроваджувати на нових робочих місцях.

Метод розробки прототипу стає головним в проектуванні ІС, оскільки «кінцеву» розробку завжди можна розглядати як наближення до майбутньої ідеальної системи. Використання CASE-пакетів в процесі супроводу проекту гарантує високоякісну і швидку модифікацію прототипу. Метод прототипування ІС найкращим чином відповідає суті системного підходу, практично реалізовуючи динамічність, саморозвиток, адаптивність, нескінченність ІС.

18. Складові компоненти проекту нової інформаційної системи. Призначення кожного з компонентів.

Під час розробки концепції ІС (другий етап) провадяться нау­ково-дослідні роботи для пошуку шляхів та оцінки можливостей реалізації вимог користувача. На цьому етапі можна визначити методи, які будуть покладені в основу розрахунків, або принци­пові підходи до розв'язування конкретних задач.

Наприклад, для інформаційної системи, яка пов'язана з оптимальним плануван­ням виробництва, на цьому етапі можуть визначатися математич­ні моделі та методи (лінійне програмування, імітаційне моделю­вання тощо) для використання в розрахунках та стандартні па­кети програмних засобів, які можна буде використати.

Цей етап закінчується складанням та затвердженням звіту про науково-дослідну роботу. Він може містити оцінку необхідних для реалізації ресурсів розробки та самої ІС, давати порівняльну характеристику тих чи інших варіантів розробки інформаційної системи, визначати порядок оцінки якості системи.

Схема послідовностей кроків і зміст етапу системного проектування:

1) логічне проектування. Розробка логічних специфікацій по: введенню, обробці, виводу, зберіганню, управлінню даними.

2) фізичне проектування. Розробка детальних специфікацій по: інтерфейсу користувача, структурі БД, програмним модулям, персоналу, устаткуванню.

3) системні специфікації. Документування і передача детальних специфікацій кінцевим користувачам.

19. Характеристика складових етапу впровадження проекту нової інформаційної системи.

Серед основних етапів життєвого циклу ІС етап впровадження знаходиться після етапу тестування і перед функціонуванням і супроводом.Коротко цей етап можна пояснити як установку і введеннясистеми в дію. Заходи, що вживаються на даному етапі:

1. Завершення докладної розробки процесів і організаційних моделей; визначення нових робочих обов'язків

2. Розробка систем підтримки

3. Реалізація попередніх варіантів і первинні випробування

4. Ознайомлення працівників з новим варіантом; розробка і здійснення плану реформи

5. Розробка поетапного плану; впровадження як таке

6. Розробка плану навчання; навчання працівників новим процесам і системам

Етапи розробки, тестування, впровадження, експлуатації і супроводу ІС об'єднуються терміном реалізація. Реалізація ІС є надзвичайно складним багатоаспектним процесом, здійснюваним на базі сукупностей (профілів) гармонізованих міжнародних стандартів, специфікацій і угод.

Впровадження інформаційних технологій і реалізованих на їх основі інформаційних систем в повсякденну діяльність підприємства дає йому тактичні і довгострокові переваги в бізнесі. Прагнення керівництва до використання ІТ може залишитися лише благими намірами, якщо воно не слідуватиме вимогам, що склалися, і правилам розробки, проектування і впровадження ІТ.

Керівники підприємства, що зважилися на впровадження ІТ, повинні твердо засвоїти: початок робіт з проектування інформаційної системи найчастіше спричиняє обов'язковий рєїнжінірінг процесів бізнесу. Рєїнжінірінг є безліччю методик і рекомендацій, серед них потрібно вибратиті, які найкращим чином задовольняють поставленим цілям.

20. Сутність етапу супроводження інформаційної системи.

Супровід інформаційної ситеми - процес поліпшення, оптимізації та усунення дефектів інформаційної ситеми після передачі в експлуатацію. Супровід ІС - це одна з фаз життєвого циклу інформаційної ситеми, наступна за фазою передачі в експлуатацію. У ході супроводу в систему вносяться зміни, з тим, щоб виправити виявлені в процесі використання дефекти і недоробки, а також для додавання нової функціональності, з метою підвищити зручність використання та застосування.

Частиною цього процесу є визначення того, наскільки система відповідає цілям її створення. Помилки у новій ІС виправляються шляхом застосування відповідного програмного забезпечення.

Супровід охоплює модифікацію системи у зв’язку із змінами у сфері діяльності організації або із змінами в законодавстві ( наприклад зміна податкової ставки визиває зміни у системі бухгалтерського та фінансового обліку орг-ї)

Під час супроводження IС виконуються роботи згідно з гаран­тійними зобов'язаннями розробника системи. У цей період мо­жуть усуватися недоліки, які виявляються під час експлуатації.

Від ефективності робіт на етапі підтримки і супроводу залежить безперервність бізнес-процесів та збереження корпоративної інформації, необхідної для життєдіяльності компаній. Важливість цього етапу важко переоцінити, проте, на жаль, підтримка ІТ-систем нерідко виявляється складним і трудомістким процесом і вимагає багато сил і уваги з боку ІТ-департаментів, відволікаючи ресурси від виконання стратегічних завдань.

21. Визначення та загальна характеристика корпоративних інформаційних систем (КІС). Завдання, що вирішують корпоративні інформаційні системи.

Корпоративна інформаційна система (КІС) —ІС, що підтримує оперативний і управлінський облік на підприємстві і надає інформацію для оперативного прийняття управлінських рішень.

Основне завдання КІС - підтримка функціонування та розвитку під-ва., додаткова допомога персоналу при аналізі проблеми, візуальний розгляд складних обєктів і розробка нових продуктів. Прийнято вважати, що головну увагу при цьому приділяють відпрацьованій структурі керування, що складає функціональну частину підприємства, а автоматизація виконує другорядну, інструментальну роль.

В ній реалізована сучасна управлінська ідеологія, яка поєднує бізнес-стратегію підприємства і прогресивні інформаційні технології.

Характерні ознаки КІС

v тривалий життєвий цикл;

v міграція успадкованих систем;

v різноманітність використовуваного апаратного забезпечення, життєвий цикл якого менший, ніж життєвий цикл створюваної системи;

v різноманітність використовуваного програмного забезпечення;

v масштабність та складність розв'язуваних задач;

v перетинання множини різних предметних сфер;

v орієнтація на аналітичну обробку даних;

v територіальна розподіленість;

v використання Web-технологій;

v підвищені вимоги до надійності функціонування та збереження даних.

Корпоративні інформаційні системи дозволяють вирішити наступні завдання:

v організувати ефективне планування всієї фінансової та господарської діяльності;

v підвищити довіру інвесторів;

v скоротити кількісний аспект втрат робочого часу

v забезпечувати максимально актуальною інформацією.

v діюча корпоративна інформаційна система повинна забезпечувати складання звітів у різних варіантах, орієнтованих на строго визначену цільову аудиторію;

Використання корпоративних систем дозволяє досягти конкурентних переваг за рахунок оптимізації бізнес-процесів підприємства та зниження витрат.

22. Методи керування, які застосовуються у корпоративних інформаційних системах (КІС). Їх особливості та характерні риси.

Для ефективної побудови та застосування корпоративних інформаційних необхіднє глибоке методичне опрацьовування й використання най передових методів управління, які можуть базуватися на таких фундаментальних принципах:

1.Орієнтація на споживача

2.Процесний підхід – забезпечує єдність цілей функціональних фахівців підприємства.

3.Збалансована система показників.

4.Комплексний підхід до управління.

5.Системний підхід. При створенні корпоративної інформаційної системи підприємство розглядають як цілісну систему, як сукупність елементів, підлеглих єдиній меті, і взаємодіючих із зовнішнім середовищем.

1) Керування ресурсами ( використовується модель, що представляє організацію як систему ресурсів. Всі процеси описуються як проводки, що відбив.переміщення ресурсів між власниками: керув.фінансами, запасами,кадрами в тому ступені,в якому вони розгляд. як ресурс. Основна мета – забезпечення ресурсами і контроль над ними.)

2) Керування процесами ( викор.модель організації, як системи бізнес-процесів. Центральні поняття: процес, функція, дані, подія. Осн.мета – забезпечення координації подій та функцій керування якістю та керування процесами.Ці методи підтримки ПЗ для керування документообігом та технічними процесами.)

3) Керування проектами(засновані на моделі календарно-сіткового планування, критичного шляху, методиці освоєного обсягу.)

4) Керування корпоративними знаннями(викор.модель організації як системи невеликих колективів співробітників, що вирішують загальі завдання, а в ролі організаційних факторів виступають корпоративні знання і ефективні комунікації. Гол.корпоративним ресурсом керування стає база корпоративних знань, де співробітники можуть швидко знайти інформацію для ухвалення рішень)

Щоб проект зі створення корпоративної інформаційної системи був успішним, треба не забувати про мету, про те, заради чого існує підприємство, заради чого робиться автоматизація.

23. Основні концепції сучасних корпоративних інформаційних систем (КІС). Перспективи розвитку сучасних корпоративних інформаційних систем.

Корпоративна інформаційна система - це інформаційна система, яка підтримує автоматизацію функцій управління і надає інформацію для поглиблення знань та прийняття управлінських рішень. В ній реалізована сучасна управлінська ідеологія, яка поєднує бізнес-стратегію підприємства і прогресивні інформаційні технології.

Концепції:

1) Система керування ресурсами під-ва(MRP)

2) планування матеріальних потреб-планування придбання або вир-ва всіх компонентів кінцевого продукту, проведення оцінки мат.запасів з урахуванням незавершеного вир-ва і прогнозів по реалізації й можливому новому замовленню, MRPII-планування ресурсів вир-ва, крім того автоматизоване проектування, керування технологічними процесами, імітаційне моделювання, ERP-планування ресурсів під-ва забезпечують виконання функцій обліку і контролю)

3) Система керування логістикою (SCM-керування каналами постачання)

4) Система керування даними про вироби на промислових під-вах(PDM-керування зборкою виробів)

5) Система авоматизованого проектування і технологічної підготовки вир-ва(CA
/CAM-автоматизоване проектування і виробництво)

6) Система документообігу (потік документів)

7) Інформаційна автоматизована система БО(AIS). ІС БО підтримує 2 основні бізнес функції-реєстрацію господарських операцій і підтримку прийняття рішень. Це частина ІС, що має відношення до оцінки, аналізу і прогнозування доходу, прибутку і інших економічних подій на під-ві в цілому і у його підрозділах окремо.

8) Система подання даних для аналізу керівництвом (MIS)-інформування керівників для прийняття оперативних рішень

9) Системи організації робочого простору

10) Середовище Internet/Intranet

11) Система електронної комерції

12) Спеціалізовані програмні продукти або системи для рішення інших завдань.

24. Сутність концепції MRPII. Відмінність концепцій MRPII та ERP.

MRPII (Manufacturing Resources Planning) – Планування і управління всіма виробничими ресурсами підприємства: сировиною, матеріалами, устаткуванням, трудовитратами. Планування виробництва. Інтегрована методологія, включаюча MRP/CRP і, як правило, MPS і FRP. При використанні даної методології обов'язково мається на увазі аналіз фінансових результатів виробничого плану.

Матеріали - це тільки один ресурс, а організації потрібно складати графіки і по інших виробничих ресурсах: співробітникам, устаткуванню, спорудам, фінансам, транспорту і так далі, чим і займається MRPII. MRPII може задавати графіки виробництва тих, що комплектують. Таким же чином організація може застосовувати графіки виробництва що комплектують і для розробки графіків використання устаткування, співробітників, що працюють з цим устаткуванням, транспортних потоків, перевірки якості продукції і так далі.

ERP –сучасна концепція,що є розвитком МРП2; вона дозволяє відслідковувати не тільки виробничі,але і фінансові,збутові та інші ресурси під-ства. Ця концепція має більшу функціональність, значна увага приділяється фінансам і засобам підтримки прийняття рішень. Вона забезпеч. можливість планувати і управляти не тільки виробничими процесами, але й всією діяльністю під-ства.

Системи типу ERP поповнюються такими функціональними модулями: прогнозування попиту, управління проектами, управ­ління витратами, управління складом продукції, ведення технологічної інформації.

В ERP рішення про включення виробу в графік випуску продукції може прийматися не тільки на основі попиту, що реально існує, а й на основі прогнозу попиту і у зв’язку з виконанням великих проектів і програм.

25. Основні принципи впровадження концепції ERP.

Класичні ERP-системи, на відміну від так званого програмного забезпечення «в коробці», відносяться до категорії «важких» замовляємих програмних продуктів — їх вибір, придбання і впровадження, як правило, вимагають ретельного планування в рамках тривалого проекту з участю партнерської компанії — постачальника або консультанта.

Оскільки КІС будуються за модульним принципом, замовник часто (принаймні, на ранній стадії таких проектів) купує не повний спектр модулів, а обмежений їх комплект. В ході впровадження проектна команда, як правило, протягом декількох місяців (до року) здійснює настройку модулів, що поставляються.

ERP-системы – це складний програмний продукт, придбання, впровадження і програмне доопрацювання якого повинні бути жорстко сплановані за часом, ресурсам і проектному бюджету. При цьому в процесі повинні брати участь як Виконавець, так і Замовник. При впровадженні ERP-решений необхідно застосовувати принципи управління складними ІТ-ПРОЄКТАМІ.

Для успішного впровадження ERP-системы потрібно дотримуватися наступних правил:

1. Точно знати цілі проекту, оскільки 70% проектів терпить невдачу саме з цієї причини.

2. Повинні бути документально визначені цілі, бюджет і терміни проекту, призначений керівник і сформована проектна команда.

3. Проектна команда повинна бути забезпечена всім необхідним для виконання проекту (проектним офісом, комп'ютерами, принтерами, телефонами і т. д.).

4) Проект повинен бути розбитий на логічно вивірені етапи і фази робіт, які повинні бути перевірені на відсутність «конфліктів» в послідовності і тривалості робіт.

5) Керівництву проекту і його учасникам потрібно мати мужність закрити проект. Для цього проектному менеджерові потрібно уміти розбивати проектні роботи на «пріоритетні групи», тобто уміти відмовлятися від «раціоналізаторських» пропозицій з боку Спонсорів проекту і користувачів ERP-системи.

Історично концепція створення ERP стала розвитком простіших концепцій MRP ( Планування матеріальних потреб) і MRP II ( Планування виробничих ресурсів).

26. Загальна характеристика та положення, покладені в основу концепції CRM.

СRM (Customer Relationships Management) — управління взаємовідносинами з клієнтами.

CRM - це стратегія компанії, яка реалізується на основі використання сучасних інформаційних технологій і орієнтована на встановлення довгих і взаємовигідних взаємовідносин з клієнтами з урахуванням їх індивідуальних особливостей.

CRM- системи особливо потрібні на висококонкурентних ринках, де в фокусі стоїть клієнт. Головне завдання CRM-систем - підвищення ефективності бізнес-процесів, які зосередженні у "фронт-офисі" і спрямовані на залучення і утримання клієнтів в маркетингу, продажах та сервісі і незалежно від каналу, через який відбувається контакт з клієнтом.

Використання CRM дозволяє здійснити зміну орієнтації компанії від "продуктово- орієнтованих" концепцій до "клієнто-орієнтованих", коли набагато більше уваги приділяється методам прямого маркетингу.

Принципи CRM — систем:

· наявність єдиного сховища інформації, звідки в будь-який момент доступні усі відомості про усі випадки взаємодії з клієнтом;

· синхронізація управління множинними каналами взаємодії;

· постійний аналіз зібраної інформації про клієнтів та прийняття відповідних організаційних рішень — наприклад, «сортування» клієнтів на основі їхньої значимості для компанії.

Концепція CRM систем складається з наступних положень:

· опис результатів вивчення об'єкта автоматизації;

· опис і оцінку переваг і недоліків розроблених альтернативних варіантів концепції створення АС;

· порівняльний аналіз вимог користувача до АС і варіантів концепції АС на предмет задоволення вимогам користувача;

· обгрунтування вибору оптимального варіанту концепції і опис пропонованої АС;

· очікувані результати та ефективність реалізації обраного варіанту концепції АС;

· орієнтовний план реалізації обраного варіанту концепції АС;

· необхідні витрати ресурсів на розробку, введення в дію та забезпечення функціонування;

· вимоги, що гарантують якість АС;

· умови приймання системи.

27. Загальна характеристика та положення, покладені в основу концепції CSRP.

Основна суть концепції CSRPполягаєу тому, щоб інтегрувати замовника, клієнта у систему керування підприємства, тобто не відділ збуту, а сам покупець безпосередньо розміщує замовлення на виготовлення і відповідно сам відповідає за його правильність, сам може відслідкувати терміни поставки, виробнтцтва та ін.

При цьому підприємство само може відслідковувати тенденції попиту. CSRP передбачає, що при плануванні та керуванні підприємством враховуються не тільки виробничі і матеріальні і ресурси, але й ті, що розглядаються як допоміжні, тобто які використовуються в процесі маркетингової і поточної роботи з клієнтом та післяпродажного обслуговування.

Таким чином відбувається перехід від планування виробнтцтва до планування задоволення вимог клієнтів.

Реалізація цієї технології дозволяє створювати погодинний графік виробництва, що дуже потрібно для підприємств малого та середнього розміру.

Реалізація концепції CSRP на конкретному підприємстві дозволяє управляти замовленнями клієнтів і в цілому всією роботою з ними на порядок “тонше”.

28. Загальна характеристика та положення, покладені в основу концепції SCM.

SCM (Supply Chain Management) - Управління відносинами з постачальниками, управління ланцюжками поставок. Концепція SCM розроблена для оптимізації управління логістичними ланцюгами і дозволяє істотно знизити транспортні й операційні витрати шляхом оптимального структурування логістичних схем поставок.

У складі SCM-системи можна умовно виділити дві підсистеми:

SCP - (Supply Chain Planning) - планування ланцюжків постачань. Основу SCP складають системи для розширеного планування та формування календарних графіків.

SCE - (Supply Chain Execution) - виконання ланцюжка поставок в режимі реального часу.

Управління ланцюгами поставок - це інтеграція восьми ключових бізнес-процесів:

1. управління взаємовідносинами зі споживачами;

2. обслуговування споживачів;

3. управління попитом;

4. управління виконанням замовлень;

5. підтримки виробничих процесів;

6. управління постачанням;

7. управління розробкою продукції та її доведенням до комерційного використання;

8. управління поворотними матеріальними потоками.

Основні положення концепції SCM:

1. вартість товару формується протягом усього логістичного ланцюжка, і «проявляється» тільки на останній стадії - при продажу кінцевому споживачу;

2. на вартість товару впливає загальна ефективність операцій, у тому числі транспортних і маркетингових, усього логістичного ланцюжка, а не тільки конкретної продажу;

3. найбільш керованою з точки зору вартості є початкова стадія - виробництво, а найбільш чутливою - остання - продаж.

Переваги управління ланцюжками поставок:

a) прискорення обороту, скорочення матеріальних запасів на складах та загальної вартості зберігання продукції;

b) підвищення задоволеності замовників за допомогою онлайнової системи розміщення замовлень і налаштування продуктів;

c) гнучкість проектування, а також висока швидкість виведення продуктів в серію і зняття їх з виробництва відповідно до вимог замовників і ринку;

d) скорочення термінів розробки і виведення продуктів на ринок, що приводить до зростання ринкової частки компанії.

29. Призначення та особливості систем підтримки прийняття управлінських рішень (СППР). Характеристика інформаційної технології підтримки прийняття управлінських рішень.

СППР –це особливі інтерактивні інформаційні системи в менеджменті, що використовують обладнання програмних забезпечень, дані, базу моделі та працю менеджера з метою підтримки всіх стадій прийняття напівструктурованих та неструктурованих рішень безпосередніми користувачами менеджерами у процесі аналітичного моделювання на основі наданого набору технологій.

Вироблення рішення, яке є основною метою цієї технології відбувається в результаті ітераційного процесу, в якому беруть участь СППР та людина, як керуюча ланка, що задає вхідні дані і оцінює результат обчислень.

СППР орієнтовані не на процес. а на набір можливостей, що інтерактивно обираються менеджерами.

Технології СППР орієнтовані на розв’язок слабо структурованих завдань;комбінацію традиційних методів доступу і обробки комп’ютерних даних з можливостями математичних моделей і методом розв’язку завдань на їх основі;спрямованість на непрофесійного користувача; висока адаптивність, що забезпечує можливість пристосування до особливостей наявного технічного і програмного забезпечення і вимог користувача.

Інформаційні технології СППР можна використовувати на будь-якому рівні управління , крім того рішення, прийняті на різних рівнях повинні координуватися. Саме тому важливою ф-єї технології СППР є координація осіб, які ухвалюють рішення як на різних рівнях керування так і на одному.

Технологія підтримки прийняття рішень не виконується повністю автоматично, оскільки здійснюється під управлінням менеджера.

30. Основні компоненти систем підтримки прийняття рішень (СППР) та їх загальне призначення.

СППР-це особливі інтерактивні інформаційні системи в менеджменті, що використовують обладнання програмних забезпечень, дані, базу моделі та працю менеджера з метою підтримки всіх стадій прийняття напівструктурованих та неструктурованих рішень безпосередніми користувачами менеджерами у процесі аналітичного моделювання на основі наданого набору технологій.

СППР повинно надавати кінцевому споживачу не підтримку однозначно описаного процесу обробки даних, а набір можливостей, що не залежить від процесу.

Компоненти СППР:

-обладнання (входять робочі станції із телекомунікаційними можливостями для забезпечення доступу до інших ресурсів)

-програмне забезпечення(специфічне ПЗ СППР називають СППР генератором. Розрізняють обмежені – електронні таблиці – та розвинені СППР генератори – спеціалізовані генератори.

-дані (база даних СППР створюється для підтримки унікального рішення та може містити інфо з внутрішніх та зовнішніх баз даних, дані з особистих баз даних менеджера, підсумкову інфо)

-моделі(бази моделей СППР – це специфічно організований набір мат моделей, які можуть бути загального та специфічного призначеня. Специфічні моделі використовують в якості простого способу аналізу та формалізації ділових проблем.

При підтримці рішень найчастіше використовують такі технології аналітичного моделювання:

1. Аналіз «що-як-що»

2. аналіз чутливості

3 оптимізаційний аналіз

4 аналіз ЦФ

5 кореляційно-регресійний аналіз

6 аналіз прогнозування на основі трендів)

-праця менеджера ( людські ресурси СППР – це колектив кінцевих користувачів-менеджерів, що можуть створювати власні невеличкі СППР).

31. Призначення та компоненти бази даних СППР. Джерела та особливості її даних.

Сис-ми підтримки прийн. рішень(СППР) – це системи, що максимально пристосовані до розв'язування задач щоденної керівницької діяльності, і є інструментом, щоб надати допомогу тим, хто вирішує (робить вибір).

Призначення баз даних СППР:

-допомога зрозуміти проблему, яку необхідно розвязати. Сюди належить структуризація проблеми, генерування постановок задач, визначення переваг, формування критеріїв;

-допомога у розвязанні задач: генерування і вибір моделей і методів, збір і

-підготування даних, виконання обчислень, оформлення і видача результатів;

-допомога у проведенні аналізу типу «Що?... Коли?» і т.п., пояснення ходу рішення; пошук і видача аналогічних рішень у минулому і їхні результати.

Компоненти СППРвідображають функціональний розподіл системи на окремі підсистеми з точки зору проектування її. Можна визначити такі основні компоненти:

Можна визначити такі основні компоненти: транзакційні дані; фінанси; виробництво; маркетинг; персонал; інші внутр. дані; інші зовн. дані.Можна визначити такі джерела даних для баз СППР:

1. дані від інформаційних систем операц. рівня. Для ефективного використання цих даних, їх необхідно обробити та проаналізувати;

2. дані проопераційної СУБД, що входить до складу СППР;

3. спеціальні бази даних. Окремо оброблені дані підвищують надійність та швидкість доступу.

4. внутр. дані, які повинні бути вчасно зібрані, введені та підтримані;

5. зовнішні дані (про конкурентів, нац. та світову економіку);

6. документи, які включають в себе записи, листи, контракти, накази.

32. Призначення та складові бази моделей даних для СППР. Класифікація моделей, які можуть входити до її складу.

СППР – це сукупність інтелектуальних інформаційних застосувань й інструментальних засобів, які використовуються для маніпулювання даними, їхнього аналіу і надання результатів такого аналізу кінцевому користувачеві.

Призначення баз даних СППР:

-допомога зрозуміти проблему, яку необхідно розвязати. Сюди належить структуризація проблеми, генерування постановок задач, визначення переваг, формування критеріїв;

-допомога у розвязанні задач: генерування і вибір моделей і методів, збір і

підготування даних, виконання обчислень, оформлення і видача результатів;

-допомога у проведенні аналізу типу «Що?... Коли?» і т.п., пояснення ходу рішення; пошук і видача аналогічних рішень у минулому і їхні результати.

Компоненти СППРвідображають функціональний розподіл системи на окремі підсистеми з точки зору проектування її. Можна визначити такі основні компоненти: транзакційні дані; фінанси; виробництво; маркетинг; персонал; інші внутр. дані; інші зовн. дані.

База моделі – це спец. організований набір математичних моделей. Модель являє собою логічний або математичний опис компонентів і функцій, які відбивають суттєві властивості моделюваного об’єкта чи процеса.

Можна визначити такі основні класифікації моделей:

-За метою використання: оптимізаційні (мін., макс), описові (тестування ).

- За способом оцінки: детерміновані (одне знач), стохастичні (статистичні)

-По обл. можливих додатків: спеціалізовані (для викор. однією системою), універсальні (використ. декількома системами).

33. Ієрархія моделей, що входять до складу бази моделей даних для СППР, в залежності від рівня керування, на якому вони застосовуються.

База моделей складається із стратегіних, тактичних, операційних моделей, а також з матетематичних моделей у вигляді модельних блоків, модулів і процедур.

Стратегічні моделі викор. на вищих рівнях керування для встановлення цілей організації, обсягів ресурсів, необхідних для їх досягнення, політики придбання та використання цих ресурсів. Вони також можуть бути використані при виборі варіантів розміщення підприємств, прогнозування політики конкурентів.

Для стратегічних моделей характерна значна широта охоплення, безліч змін, подання даних у стислій агрегованій формі. Часто ці дані базуються на зовнішних джерелах та носять суб’єктивний характер. Термін планув вимірюється в роках. Зазвичай ці моделі детерміновані, описові, та спеціалізовані для використанні на конкретній фірмі.

Тактичні моделі використовуються керівниками середнього рівня для розподілу і використання наявних ресурсів. Можливі сфери використання і фінансового планування вимог до працівників; планування збільшення продажів, побудува схеми компонування підприємств. Ці моделі застосовуються до окремих частин фірми і також можуть містити агреговані дані. Термін охоплення від 1 міс. до 2 р. Можуть бути використовуються дані із зовн. джерел, але основна увага приділяється внутрішнім даним фірми.

Операційні моделі використовуються на нижніх рівнях керування для управління фізичними процесами виробництва товарів, підтримки комунікацій, діловодства, виконання поточної регістрації записів, документів, повідомлень тощо. Дані цих моделей базуються на внутрішніх джерелах. Термін охоплення – декілька місяців.

Математичні моделі склад із сукупності модельних блоків, модулів і процедур, що реаліз математичні методи. Сюди можуть входити процедури лінійного програмування, статистичного аналізу часових рядів, регресійного аналізу і складні пакети прикладних програм.

34. Призначення користувальницького інтерфейсу СППР. Загальна характеристика його компонентів.

СППР складається з трьох основних компонентів (підсистем): інтерфейсу користувача, бази даних і бази моделей.

Інтерфейс користувача дозволяє особі, котра приймає рішення(ОПР), виконувати діалог з системою, використовуючи програми вводу, формати і технології виводу.

Цей тип інтерфейсу використовує діалогові вікна, коли від користувача потрібно внести вихідну інформацію для виконання додатком різних задач, алгоритми рішення яких, звичайно сховані від користувача і реалізуються програмним шляхом у надбудовах. Результати рішення звичайно виводяться на робочі аркуші.

Перевагою інтерфейсу користувальницьких форм є поліпшений захист програм і більш професійний вид додатка. До недоліків інтерфейсу користувальницьких форм варто віднести порівняльну складність розробки і необхідність виконання користувачем додаткових операцій по відкриттю і закриттю діалогових вікон, що утрудняє експлуатацію системи.

На даний час використовується чотири основних різновиди користувацького інтерфейсу: інтерфейс, оснований на меню; адаптивний інтерфейс; інтерфейс з застосуванням природної мови; інтерфейс з графічними засобами діалогу із системою.

Компоненти інтерфейсу користувача

1) мова дій –те що може користувач під час спілкування із системою

2) мова відображення – те що бачить користувач у результаті роботи систем

3) база знань – те що необхідно знати користувачам щоб вести діалог із системою. Така база знань може знаходитися в голові користувача, у вигляді паперового посібника, діалогових команд підказування на моніторі чи комбінації різних засобів.

Мова дій визначає форму ведення інформації яку використовує людина щоб ввести запити у СППР. Вона включає засоби, способи, запитання , відповіді, заповнення форм, вибір з меню, функціональну клавішу, командну мову, природну мову, тощо.

Мова відображення описує у який спосіб комп’ютер забезпечує отримання інформації користувачами.

Інтерфейс сточується не тільки аналізу а також проміжних результатів на усіх стадіях прийняття. Найвідоміші способи відображення це вікна зображення діаграми і тд