Прості, складні і складені прийменники

ПЕРВИННІ ТА ВТОРИННІ ПРИЙМЕННИКИ

За походженням прийменники поділяються на первинні (непохідні) івторинні (похідні):

прийменники	приклади
первинні	біля, без, в (у), від (од), для, до, з (із, зі, зо), за, над (наді), під (піді), о (об), через
вторинні	поряд, коло, кінець, край, незважаючи на, зважаючи на, поблизу

До первинних (непохідних) належать прийменники, походження яких зараз важко встановити (саме тому, з сучасної точки зору, вони й вважаються непохідними). Це- прийменники за, від (од), без, для, на, в (у), до, з, між, крізь, під, по, при, ради, через, о (об).

Довториннихналежать прийменники, походження яких можна встановити, оскільки вони зберегли зв'язок з формами тих слів, від яких утворилися.

До них належать прийменники, що утворюються:

• переходом з інших частин мови: іменника (край, кінець, коло), дієприслівника (незважаючи на, зважаючи на), прислівника (поряд, поблизу, навпростець);
• поєднанням двох або кількох прийменників (задля, поза, поміж, з-за, з-під).

Первинних прийменників значно менше, ніж вторинних. Частина первинних прийменників може вживатися з формами багатьох відмінків: було в мене (родовий)-покласти в шухляду (знахідний)- побачити під стріхою (орудний).

Усі вторинні прийменники здебільшого вживаються тільки з формою одного відмінка:згідно з інструкцією (орудний), центр міста (родовий).

Первинні прийменники часто бувають багатозначними, вторинні, як правило,однозначні.

ПРОСТІ, СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ ПРИЙМЕННИКИ

За будовою прийменники поділяються на прості, складні і складені:

прості	по, про, у, без, коло, протягом
складні	з-поперед, з-за, понад, довкола
складені	з метою, паралельно з, згідно з, відповідно до

Частка – службове слово, яке надає різні смислові, модальні, емоційні відтінки реченням і словами. Може сприяти утворенню нових форм слова.
Так само як прийменники та сполучники , частки не мають морфологічних ознак і не змінюються. Синтаксичні функції частки відрізняються від ролі прийменників і сполучників. Частки не виражають зв'язків і відносин між словами. Але, також як прийменники та сполучники , частки не є членами речення. Оскільки частки не мають свого лексичного значення, поза реченням вони втрачають сенс.

Види часток
За структурою частки діляться на прості і складені.

Прості частки складаються з одного слова (хіба, тільки, ось, уже, лише, ще).
Складені частки складаються з двох або кількох слів (а то ні, зовсім не, далеко не, що за). Наприклад: Як раз тебе тут і не вистачало!

За походженням частки можуть бути непохідними і похідними.

· Непохідні частинки не пов'язані за походженням з іншими частинами мови (ось, ж).

· Походження похідних часток пов'язано з іншими частинами мови:
а) з займенниками (усі, воно, те, це);
б) з дієсловами ( було, нехай, майже);
в) з прислівниками (он, де, дійсно, саме, як, куди, безумовно, справді, просто, хіба, так, точно)
д) з сполучниками (і, ні, так).

За вираженням різних смислових відтінків значення слів частки поділяються на:

· Обмежувально-видільні: тільки, виключно, лише, хоч (лишень), лиш, хоча, хоч і, хоч би. Обмежувально-видільні частки обмежують щось єдино можливе при окремих обставинах.

· Вказівні: ось, осьде, он, онде, от, то, ото, це, оце. Воно краще було б, я вас прийняв, ніж ви мене.

· Підсилювально-видільні: і, й, та, таки, аж, навіть, же

· Означальні –частки ще не чітко відмежовуються від прислівників. Тому, залежно від граматичних умов, ці однозвучні слова можуть виступати в реченні то як означальні прислівники, то як частки. Одні з часток цієї групи – кількісно-означальні частки – виражають додаткові семантичні відтінки кількісної неповноти чи приблизності. До них належать: майже, мало не, трохи не, ледве не,наприклад: Яке тобі від цього може бути задоволення, якщо я сам знаю, що став ледве не гірше за тебе. Другі – визначальні (власне, саме, якраз, саме, точно, справді, дійсно) – вживаються для того, щоб підкреслити вказівку на якийсь предмет, його ознаку, дію, тобто для уточнення в реченні смислу того слова, до якого відноситься частка . Наприклад: Де саме — пригадати не берусь, зустрівся він з Остапом Вересаєм.

· Доемоційно-експресивних часток належать:

а) Частки, що відтіняють емоцію ви­словлення, наприклад, частка що за: Що за золота у вас дитина!
б) Експресивно-підсилювальні частки (просто, адже) та сполучення часток (от уже, куди тут, де там), які не надають нового відтінку тому чи іншому слову, а тільки підсилюють виразність мови, наприклад: Куди там співати йому.

· Питальні: чи, хіба, невже

· До модальних часток належать:

а) Стверджувальні: атож, еге, так. Ці частки вжива­ються при відповіді, яка стверджує правильність думки
б) 3аперечні: не, ні, ані.