Економічний зміст, завдання, функції та принципи розподільчої логістики

Поняття «розподіл» у зв'язку з комерційною діяльністю, в тому числі і збутовою, використовується у двох значеннях (Костоглодов, Харисова, 1997):

1. Узгоджене, або систематичне, розміщення та поставка товарів.

2. Весь комплекс операцій, які здійснюються з метою поставки
товарів і послуг в розпорядження споживачів.

М. Є. Залманова вперше у російській економічній літературі окреслила межі розподілу, запропонувавши поняття розподілу ро­зуміти як (Залманова, 1992):

упакування продукції;

експедиційне обслуговування;

управління збутом;

збереження на складі готової продукції постачальника;

складське господарство для готової продукції;

транспортування продукції до складу споживача;

транспортне господарство для перевезення готової продукції. Тому до основних функцій розподілу належать:

1) визначення споживчого попиту та організація його задово­
лення;

2) нагромадження, сортування та розміщення запасів готової
продукції;

3) встановлення господарських відносин щодо поставки товарів
та здійснення послуг споживачам;

4) вибір раціональних форм просування товару та організація
торгівлі.

Таким чином, з цих позицій при використанні поняття «логіс­тика дистрибуції» або «розподільча логістика» розуміють функці­онування у сфері переміщення готової продукції, інколи включаю­чи логістику посередництва та торгівлі (продажу), оскільки продукція, особливо товари споживання на шляху від виробника до безпосереднього споживача, як правило, проходить ці фази.

Але згідно з головною відмінністю логістичної концепції роз­поділу, що на відміну від традиційної збутової стратегії обумовле-

на лопстичним підходом до організації розподілу продукції, процес управління матеріальним та супроводжуючим його потоками під­порядковується цілям та завданням маркетингу, і існує системний взаємозв'язок процесу розподілу з процесами виробництва та по­стачання, тобто здійснюється інтеграція всіх функцій у межах са­мого розподілу. Саме тому об'єктом вивчення розподільчої логіс­тики є матеріальний потік на стадії його руху від постачальника до споживача, а предметом є організація раціонального процесу дове­дення товару до споживача.

Розрізняють комерційний, канальний та фізичний розподіл.

Комерційний розподіл охоплює функції планування, аналізу, контролю та регулювання товароруху, тобто управління товарору-хом.

Поняття «канальний розподіл» розкривається у категорії «канал розподілу» (див. розділ 3).

Фізичний розподіл логістика розуміє традиційно — як функції збереження, транспортування, складування, переробки та ін. Одна зі складностей фізичного розподілу полягає в тому, що поставка організовується, як правило, за ініціативою виробничого підрозді­лу, в той час як обсяг замовлення встановлює споживач. До фізич­ного розподілу в якості складових елементів належать функції управління виробничими запасами, транспортування товарів, скла­дування, операції навантаження-розвантаження та упакування.

Синтезуючи поняття «логістика» та «розподіл», визначимо ка­тегорію «розподільча логістика» {або дистрибуційна логістика), яка охоплює елементи комерційного та фізичного розподілу. При цьому на ефективність загальної системи розподілу значною мірою впливає врахування взаємовпливу не тільки зазначених складових елементів, а і канали розподілу.

Розподільча логістика — це частина загальної логістичної сис­теми, яка забезпечує найбільш ефективну організацію розподілу продукції, охоплюючи систему товароруху і виконуючи логістичні операції транспортування, складування, упакування та ін.

Розподільча логістика спрямована на комплексне плануван­ня, управління та фізичне опрацювання потоку готових виробів у супроводі необхідного інформаційного, фінансового та сервісного потоку від моменту здачі-приймання товарів з виробництва до за­мовника (споживача) з метою оптимізації витратних та часових характеристик зазначеної частини матеріального і нематеріально­го потоків Головна мета розподільчої логістики — організація розподільчої (у даному разі збутової) діяльності відповідно до за­мовлень клієнтів з мінімальними загальними витратами (Економі­чна, 2001).

Розподільча логістика будується на загальних логістичних принципах, визнаних зарубіжними та вітчизняними вченими (Логи-стика, 2002):

• координація всіх процесів товароруху, починаючи від кін­
цевих операцій товаровиробника та закінчуючи сервісом спожи­
вача;

• інтеграція всіх функцій управління процесами розподілу гото­
вої продукції та послуг, починаючи від визначення мети та закін­
чуючи контролем;

• адаптація комерційного, канального та фізичного розподілу
до постійно змінних вимог ринку та потреб споживача;

• системність як управління розподілом в його цілісності та
взаємозалежності всіх елементів збутової діяльності;

• комплексність, тобто вирішення всієї сукупності проблем,
пов'язаних із задоволенням платоспроможного попиту покупців;

• оптимальність стосовно як елементів системи, так і режиму її
функціонування;

• раціональність як в організаційній структурі, так і в організа­
ції управління.

Крім того, розподільча логістика має властивості емерджентно-сті, синергізму та конгруентності.

Для отримання повнішого уявлення про сутність збутової орієн­тації товаровиробників слід навести опис збутової діяльності. Слід відзначити, що у даному контексті розуміння збутової діяльності виходить з визначень фізичного та комерційного розподілу, тобто не маючи на увазі поняття збуту у межах канального розподілу як прямий продаж виготовленої продукції кінцевим споживачам. Збутовою діяльністю слід вважати процес просування готової продукції на ринок та організацію товарного обміну з метою одер­жання підприємницького прибутку. Тут під готовою продукцією розуміються вироби, роботи, послуги, що завершені виробництвом на даному підприємстві і можуть бути запропоновані на ринку. Цілі збуту виходять із цілей підприємства, серед яких зараз превалює максимізація прибутку.

Основні функції розподільчої логістики можна поєднати у три групи:

• планування;

• організації;

• контролю та регулювання.

У свою чергу функції планування передбачають:

• розробку перспективних та оперативних планів продажу;

• аналіз і оцінку кон'юнктури ринку;

• визначення споживацького попиту;

• формування асортиментного плану виробництва за замовлен­
нями покупців;

• вибір каналів та товароруху;

• планування рекламних кампаній і розробку заходів стимулю­
вання збуту;

• укладання кошторисів-витрат для цілей збуту та їх оптимізацію.
Серед функцій організаціїнеобхідно виокремити:

• організацію складського і тарного господарства для готової
продукції;

• організацію продажу і доставки продукції споживачам;

• організацію допродажного і післяпродажного обслуговування
споживачів;

• організацію каналів товароруху і розподільчих мереж;

• організацію проведення рекламних кампаній та заходів сти­
мулювання збуту;

• організацію підготовки торговельного персоналу та управлін­
ня діяльністю торговельних представництв;

• організацію взаємодії всіх підрозділів підприємства для дося­
гнення цілей збуту.

До сукупності функцій контролю та регулювання можна віднести:

• оцінку результатів діяльності;

• контроль за виконанням планів;

• оперативне регулювання збутовою діяльністю підприємства з
урахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх чинників;

• оцінку і стимулювання діяльності збутового апарату;

• статистичний, бухгалтерський та оперативний облік збутової
діяльності.

Всі ці функції можна розукрупнити за такими блоками — функ­ції обміну, фізичного розподілу та підтримуючі.

Логістичні комерційні функції підприємства важко всі перелічи­ти. Крім того, необхідно враховувати особливості їх реалізації кож­ним товаровиробником, що визначається такими факторами, як:

• цільовий ринок (кількість і структура споживачів, їх просто­
рове розміщення, звички і уподобання клієнтів);

• конкуренція (способи продажу і рішення у сфері фізичної
дистрибуції, які застосовуються конкурентами);

• економічні чинники (наприклад, митна, податкова політика);

• правові чинники (норми, які регулюють господарські стосун­
ки, норми, які захищають споживача, інформацію тощо);

• технологічні чинники (нові транспортні системи, технології
складування, комунікації, зберігання інформації);

• номенклатура і масштаби виробництва;

• чисельність та інтенсивність каналів товароруху;

• характер і форми організації каналів;

• імідж товаровиробника і його торговельної мережі тощо.

Збутова орієнтація підприємства передбачає певним чином ор­ганізовану роботу всіх його підрозділів та служб, що може бути ус­пішно досягнуто на основі логістичного моделювання виробницт­ва. Успіх останнього зумовлений перевагами логістичного підходу до організації збуту порівняно з традиційним. На думку провідних вчених-логістів, ці переваги виявляються в тому, що логістика по­вною мірою працює перш за все на споживача, її визнання насам­перед пов'язане з використанням у високорозвинутій ринковій еко­номіці, де товарність досягла свого найвищого рівня.

З викладеного вище можна зробити два висновки:

• логістичний підхід до організації збутової діяльності відкри­
ває нові можливості для всіх учасників товарного обміну — това­
ровиробників, споживачів, комерційних посередників;

• з метою повного використання потенціалу логістики потрібно
створити матеріально-речові, організаційно-економічні, інформацій­
но-технічні умови використання логістичних моделей та методів.

Економічна природа розподільчої логістики може бути дослі­джена достатньо повно, якщо разом з її принципами та якостями вдається розкрити завдання, методи їх вирішення та функції систе­ми. Склад завдань розподільчої логістики поділяється на два рів­ні — завдання внутрішньої та зовнішньої розподільчої логістики (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

ЗАВДАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ ТА ЗОВНІШНЬОЇ РОЗПОДІЛЬЧОЇ ЛОГІСТИКИ

Завдання внутрішньої розподільчої логістики	Завдання зовнішньої розподільчої логістики
1) організація отримання та обро­бки замовлення; 2) планування процесу реалізації; 3) вибір виду упаковки, прийняття рішення про комплектацію, а та­кож організація виконання інших операцій, що безпосередньо пере­дують відвантаженню; 4) організація відвантаження про­дукції; 5) організація доставки та контро­лю за транспортуванням; 6) організація післяпродажного обслуговування.	1) вибір архітектури каналу това-роруху; 2) організація роботи з учасника­ми каналу; 3) вибір стратегії розподілу гото­вої продукції; 4) вибір стратегії ціноутворення; 5) організація заходів з просуван­ня продукції на ринок; 6) контроль за станом ринку про­дукції підприємства та аналіз по­зицій продукції у цільових сегмен­тах.

Вивчення теорії і практики логістичного моделювання збутової діяльності дає підстави вважати, що основними завданнями розпо­дільчої логістики є:

1) максимізація прибутку підприємства при більш повному за­
доволенні попиту споживачів;

2) ефективне використання виробничого апарату підприємства
за рахунок оптимального завантаження виробничих потужностей
замовленнями споживачів;

3) раціональна поведінка на ринку з урахуванням його постійно
змінної кон'юнктури.

Для вирішення кожного з наведених завдань і всіх їх в цілому необхідно дотримуватись певних правил, що, на жаль, нерідко іг­норуються в практиці розподільчої логістики.

По-перше, слід мати на увазі, що всередині розподільчої логі­стики немає ні результатів, ні ресурсів, а вони існують тільки поза нею.

По-друге, результатів розподільчої логістики можна досягти шляхом використання можливостей, а не вирішення проблем.

По-третє, для одержання результатів розподільчої логістики ресурси слід направляти на використання можливостей підприємс­тва і ринку, а не на вирішення проблем.

По-четверте, високих результатів розподільчої логістики мож­на досягнути шляхом набуття дійсного лідерства на ринку, а не по-кладаючись на думку спеціалістів чи власну інтуїцію.

По-п'яте, не слід спочивати на лаврах досягнутого успіху, все минає, у тому числі й провідне становище на ринку.

По-шосте, розподільча логістика, що пущена на самоплив, практично завжди функціонує неправильно.

Легше сформулювати правила, ніж їх дотримуватися. Щоб ви­конувати їх, необхідні певні умови (відповідне зовнішнє середови­ще і внутрішня організація) і, що також важливо, знання методів розподільчої логістики, а головне, ефективне їх застосування.