Вимоги до прокладки трубопроводів

Залежно від призначення трубопроводи розподіляють на технологічні – для перекачування нафтопродуктів та допоміжні – для по­дачі води, пари, повітря.

Для виготовлення технологічних і до­поміжних трубопроводів застосовують таки труби:

сталеві, безшовні, гарячекатані із зовнішнім діаметром від 25 до 800 мм (ГОСТ 8732–58);

сталеві, безшовні, холоднотягнуті із зовнішнім діаметром від 25 до 200 мм (ГОСТ 8734–58 і 8735–58);

сталеві водогазопровідні, які виготовляють з добре зварюваль­них сталей (ГОСТ 3362–55);

сталеві електрозварювальні діаметром до 152 мм (ГОСТ 1753–53);

сталеві електрозварювальні зі спіральним швом зовнішнім діаметром від 426 до 720 мм (ГОСТ 8996–58).

Підземна прокладка трубопроводів може здійснюватися прямо в ґрунт або в попередньо виконані канали, виготовлені з матеріалів, які не горять.

При прокладці трубопроводів над землею виста розташування труб над пішохідними переходами повинна становити не менше 2,2 м, а над автотранспортними шляхами – не менше 4,5 м.

Підземні трубопроводи прокладають на відстані не менше 1 м від стін будинків. Під будинками або над ними прокладка трубопроводів для нафтопродуктів не дозволяється. Наземна прокладка трубопро­водів повинна здійснюватися тільки на опорах, які негорять, і з дот­риманням рекомендованих відстаней між ними. При цьому для кожного сорту авіаПММ повинен бути наданий окремий тру­бопровід. Для перекачування авіаційних палив рекомендується застосову­вати сталеві безшовні або електрозварювальні труби зі спіральним швом. Для компенсації теплового розширення доцільно використовувати поворо­ти та вигини, а при необхідності й П–подібні компенсатори.

При прокладці трубопроводів під штучним покриттям потрібно застосовувати тільки сталеві безшовні труби, а їхнє стикування здійснювати шляхом зварювання.

Трубопроводи, які проходять під залізничним полотном, авто­мобільними шляхами, злітно–посадковими смугами і руліжними доріжками, повинні бути покладені в сталеві, залізобетонні або аз­бестові кожухи із внутрішнім діаметром не менше ніж на 100 мм біль­ше зовнішнього діаметра трубопроводу. Кінці кожухів повинні вводи­тися за підошву насипу дороги або бетонного покриття не менше ніж на 2 м, і обладнують сальниками, що герметизують внутрішній простір кожухів. Прокладка трубопроводів на перонах із штучним покриттям повинна здійснюватися в прорізах із знімними плитами або асфальтобетонним покриттям у кожухах або спеціальних колекторах.

Для звільнення трубопроводу від нафтопродукту, що міститься в ньому, їх слід укладати з деяким ухилом: для світлих нафтопродуктів ухил повинен бути не менше за 0,003, а для трубопроводів, що транспортують темні нафтопродукти – не менше за 0,004. У нижніх точках магістралі необхідно передбачити розташування уст­рою для повного зливу залишків нафтопродуктів, а у верхніх точках – для впускання повітря.

У разі застосування двотрубного продуктопроводу кожний з них повинен бути розрахован на 75 % загальної витрати нафтопродук­ту по двотрубній магістралі.

З'єднання трубопроводів може бути рознімним і нерознімним. Як нерознімне з'єднання застосовують зварювання труб. Роз'ємне з'єднання – це фланцеві та муфтові. Використання нарізних з'єднань труб на складах ПММ не допускається.

Під час укладання трубопроводів у загальному колекторі відстань між ними повинна бути в межах 0,4 – 0,5 м. З'єднання труб і встанов­лення арматури варто здійснювати зі зсувом до подібних на сусідній трубі. Прокладка трубопроводів авіаПММ у загальному ко­лекторі з газо–, паро–, теплопроводами електрока­белями і трубопроводами з питною водою не допускається. При проек­туванні та прокладці паливопроводів слід враховувати рекомендовані відстані по горизонталі до інших комунікацій (табл. 3.6.).

Як правило, окремі труби зварюють на землі, накладаєть­ся протикорозійна ізоляція й укладають на піщану подушку в заздалегідь підготовлені траншеї. Центрування труб перед їхнім зва­рюванням забезпечується вручну, проте спеціальні пристосування

сприяють підвищенню продуктивності й якості зборки та зварювання. Арматура трубопроводів приєднується за допомогою фланців. Найбіль­ш поширеним є сталевий плоский приварний фланець.

Таблиця 3.6

Рекомендовані відстані паливопроводів до різноманітних
мереж загального використання

Найменування мереж	Відстані до мереж, м
Водопровідна або каналізація Дренаж і водостоки Газопроводи різного тиску, МПа низького (до 0,05) середнього (до 0,3) високого (0,3–0,6) високого (0,6–1,2) Теплові мережі Силові електромережі Кабелі зв’язку	1,5 1,0     1,0 1,5 2,0 5,0 2,0 1,0 1,5

Як ущільнювальний матеріал застосовують:

ганчирковий картон (ГОСТ 6405–52), просочений розчином сто­лярського клею або технічного желатина із гліцерином;

вулканізований пароніт марки ЛЗ (ГОСТ 481–58);

спеціальну гуму (ТУ МХП 233–Н).

Товщина прокладки повинна бути до 3 мм. Для кращої герметич­ності на торцевій поверхні фланців проточують канавки. Для помен­шення деформацій трубопроводів при монтажі та протягом експлуатації застосо­вують кульові з'єднання, а для зміни напрямку прокладки трубопро­водів використовують стандартні крутозігнуті сталеві трикутники і зварні крутозігнуті відводи.