Порівняльна характеристика радіозв’язку

Переваги	Недоліки
Можливість встановлення зв’язку з ПУ (командирами, штабами, ЛА), місцезнаходження котрих невідоме. Забезпечення зв’язку через важкопроходимі райони місцевості або територію, яка зайнята противником. Можливість забезпечення зв’язку з рухомими об’єктами. Висока мобільність. Можливість ведення циркулярних передач. Порівняно висока економічність.	Можливість перехвату і пеленгування передач, а також створення радіозавад противником. Залежність від навмисних та взаємних радіозавад. Залежність від стану іоносфери. Вплив на роботу радіозв’язку висотних ядерних вибухів. Обмежена дальність радіозв’язку під час руху наземних радіостанцій.

Однак не зважаючи на перераховані недоліки радіозв’язок отримав широке розповсюдження і є найбільш надійним засобом зв'язку, який забезпечує безперервне управління військами та єдиним засобом зв'язку, який здатний забезпечити управління літальними апаратами у польоті. В сучасних умовах значення радіозв’язку ще більше зросло внаслідок високої маневреності бойових дій військ, швидких та несподіваних змін обстановки та знаходження командирів і штабів протягом значного часу в русі.

Спочатку дальність радіозв’язку була незначною, але бурхливий розвиток радіотехніки дозволив збільшити дальність радіозв’язку до кількох тисяч кілометрів, а застосування супутникового радіозв’язку привело до ще більшого зростання дальності радіозв’язку.

При використанні радіозв’язку у складній обстановці необхідно суворо дотримуватися заходів маскування, які затрудняють противнику радіорозвідку, перехоплення, розкриття змісту радіопередач та створення радіозавад. Так, у період підготовки до бойових дій необхідно зберігати попередній режим роботи засобів радіозв’язку, не змінюючи загального обсягу радіообміну. Для збереження в таємниці від противника зосередження або перегрупування військ та авіації радіозв’язок між пунктами управління може бути повністю заборонений, а для управління авіацією у повітрі – обмежується вимогами безпеки польотів. З початку наступальних дій радіозв’язок може використовуватися при необхідності без обмеження. В оборонних операціях радіозв’язок повинен бути у постійній готовності до дій, але з переходом противника до наступу або при пошкодженні проводового зв’язку він може використовуватися, як правило, для зв’язку між наземними пунктами управління.

Радіозв’язок здійснюється в широкому спектрі радіочастот. До радіочастотного спектру у теперішній час прийнято відносити частину спектру електромагнітних коливань з частотами від 3 кГц до 3000 ГГц (від 3.10³ до 3.10¹² Гц). Згідно Міжнародному регламенту радіозв’язку спектр радіочастот умовно поділяється на дев’ять смуг, які позначаються цілими числами від 4 до 12.

Радіозв’язок може бути одноканальним або багатоканальним, одностороннім або двостороннім, прямим між пунктами управління або з ретрансляцією на проміжному пункті, симплексним або дуплексним.

При односторонньому радіозв’язку одна з радіостанцій працює тільки на передачу, а інша (інші) – тільки на прийом.

Двосторонній радіозв’язок – це радіозв’язок, при якому радіостанції ведуть передачу і прийом повідомлень. Пункти управління при двосторонньому радіозв’язку обладнуються приймальною і передавальною апаратурою кожний, чого немає при односторонньому радіозв’язку.

Прямий радіозв’язок між пунктами управління забезпечує приймання повідомлень у пункті прийому, які передаються безпосередньо з пункту передачі. Якщо прямий радіозв’язок між пунктами управління встановити неможливо з причини недостатньої потужності передавача або непроходження радіохвиль, то радіозв’язок встановлюється з ретрансляцією повідомлень на проміжному пункті, який вибирається так щоб з нього забезпечувався прямий радіозв’язок з кінцевими пунктами управління.

Симплексний радіозв’язок - це двосторонній радіозв’язок при якому передача і прийом на кожній радіостанції ведеться по черзі.

Дуплексний радіозв’язок – це двосторонній радіозв’язок при якому передача на кожній радіостанції здійснюється одночасно з прийомом. Він використовується на дуже завантажених напрямках зв’язку.

Основними способами організації радіозв’язку є радіонапрямок (р/н) та радіомережа (р/м). Використання того чи іншого способу в кожному окремому випадку залежить від конкретних умов обстановки, призначення даного радіозв’язку, ступені його надійності для забезпечення безперервного управління авіацією, завантаженості каналів потоками інформації, наявності сил і засобів радіозв’язку. При необхідності радіозв’язок може встановлюватися шляхом взаємного входження у радіомережі та з використанням радіостанції-посередника.

В радіонапрямках та радіомережах радіостанція старшого начальника є головною, а радіостанції підлеглих – кореспондентами. В радіонапрямках та радіомережах взаємодії головна радіостанція призначається штабом, який організує взаємодію.

Головна радіостанція керує роботою кореспондентів, здійснює контроль за дотриманням ними радіодисципліни і надає дозвіл на встановлення радіозв’язку між кореспондентами. Усі вимоги головної радіостанції повинні виконуватися негайно усіма кореспондентами радіомережі (радіонапрямку).

Радіонапрямки та радіомережі можуть бути постійно діючими, черговими, резервними та скритими.

Постійно діючими називаються такі радіонапрямки та радіомережі, радіообмін в яких забезпечується постійно.

Черговими вважаються радіонапрямки та радіомережі, в яких радіостанція одного пункту управління включається тільки для передачі коротких сигналів, а радіостанції інших пунктів управління безперервно працюють на прийом.

Резервні радіонапрямки та радіомережі організуються для забезпечення радіозв’язку з авіаційними з’єднаннями та частинами, які прибувають в авіаційні об'єднання в ході бойових дій. Крім того вони можуть організовуватися з метою забезпечення маневру авіації, коли за умовами обстановки виникає необхідність в нарощуванні існуючих зв’язків, або для встановлення нових.

Скриті радіонапрямки та радіомережі організуються на випадок подавлення діючих радіонапрямків та радіомереж навмисно створеними противником завадами.

Радіонапрямок – спосіб організації радіозв’язку між двома пунктами управління (командирами, штабами, літальними апаратами). Це основний спосіб організації букводрукуючого радіозв’язку. Він використовується для зв’язку з авіаційними частинами та екіпажами літальних апаратів, які виконують найбільш відповідальні завдання.

Радіозв’язок за радіонапрямками може здійснюватися на одній або двох частотах. При роботі радіонапрямку на одній частоті забезпечується тільки симплексний радіозв’язок, коли радіостанції ведуть радіопередачу по черзі (рис. 1,а). Якщо радіонапрямок працює на двох частотах, то радіозв’язок може здійснюватися і у дуплексному режимі, коли приймання та передавання інформації можливе одночасно по обидві сторони (рис. 1,б).

В останньому випадку для усунення взаємних завад необхідно забезпечити визначене рознесення частот передавача та приймача, які розташовані у одному пункті, або мати відповідну розв’язку антен.

Радіозв’язок за радіонапрямком в усіх випадках підвищує стійкість та пропускну спроможність радіозв’язку, забезпечує простоту його організації. Крім того, використання цього способу підвищує скритність радіозв'язку, особливо при прийманні та передаванні повідомлень на різних частотах, дозволяє найбільш ефективно використовувати антени спрямованої дії, що збільшує дальність радіозв’язку.

Основним недоліком цього способу є неможливість ведення циркулярних передач, значні витрати сил, радіозасобів та радіоданих на старшому пункті управління. Необхідність розгортання значної кількості радіостанцій на старшому пункті управління робить його громіздким та менш маневреним. Тому радіозв’язок за радіонапрямком організується у випадках, коли треба забезпечити високу надійність, пропускну спроможність та скритність радіозв’язку і коли є достатня кількість радіозасобів та радіоданих.

Якщо між двома пунктами управління неможливо забезпечити прямий радіозв’язок (наприклад, з причини малої потужності передавачів), то він здійснюється за радіонапрямком через проміжну радіостанцію з переприйомом або ретрансляцією на одній або двох частотах.

Радіозв’язок за радіонапрямком з проміжною радіостанцією, що працює на одній частоті (рис. 2,а), дає економію радіозасобів і радіоданих. При цьому швидкість обміну інформацією обмежена, оскільки проміжна радіостанція працює з кінцевими радіостанціями по черзі. При організації радіозв’язку за радіонапрямком з проміжною радіостанцією, яка працює на двох частотах (рис. 2,б), швидкість обміну інформацією залишається такою ж, як і при обміні на одній частоті, але скритність радіозв’язку підвищується. Підвищення швидкості обміну інформацією може бути досягнуто при організації радіозв’язку за радіонапрямком, що працює на двох частотах, з використанням на проміжній радіостанції двох додаткових радіоприймачів (рис. 2,в).

При цьому на проміжному пункті прийом інформації здійснюється одночасно від двох кінцевих радіостанцій, а передача інформації на їх адресу здійснюється по черзі.

Радіозв’язок за радіонапрямком на двох частотах може бути організований з використанням на проміжному пункті автоматичної симплексної ретрансляції (рис. 3,а). В цьому випадку кінцеві радіостанції ведуть передачу на одній частоті, прийом – на іншій, а на проміжному пункті забезпечується передача по черзі (симплексна ретрансляція), що обмежує пропускну спроможність радіонапрямку.

Найбільш оперативний обмін інформацією досягається при організації радіозв’язку за радіонапрямком на чотирьох частотах з дуплексною ретрансляцією у проміжному пункті (рис. 3,б). Цей спосіб організації радіозв’язку найбільш широко використовується між пунктами управління авіаційних з’єднань (частин), коли необхідно забезпечити радіозв’язок на значні відстані з використанням декількох частот.

Для забезпечення необхідної дальності радіозв’язку між радіостанцією наземного пункту управління і радіостанцією літального апарату, який знаходиться у повітрі, радіостанціями двох наземних пунктів управління або літальних апаратів у повітрі радіозв’язок доцільно організовувати за радіонапрямком на двох частотах з використанням автоматичної ретрансляційної радіостанції, яка встановлена на літальному апараті (рис. 4).

Якщо вибрати частоти з таким розрахунком, щоб виключити завади радіоприйому при одночасній передачі з одного пункту, то на чотирьох частотах можна організувати автоматичний дуплексний радіозв’язок.

Область застосування способу організації радіозв’язку за радіонапрямком визначається умовами ведення бойових дій, від яких залежить вибір кількості напрямків і кореспондентів, які вимагають каналів з високою пропускною спроможністю. Так, в період другої світової війни радіозв’язок за радіонапрямком організовувався від пунктів управління авіаційних об’єднань до підпорядкованих авіаційних з’єднань, які виконували найбільш важливі та відповідальні завдання, особливо в тих випадках, коли застосування інших засобів зв’язку було неможливим.

Радіомережа – спосіб організації радіозв’язку між декількома (трьома та більше) пунктами управління (командирами, штабами, літальними апаратами).

Основними позитивними сторонами організації радіозв’язку за допомогою радіомережі є зменшення витрат сил, засобів та радіоданих на старшому пункті управління, можливість циркулярних передач інформації декільком (практично необмеженій кількості) кореспондентам. Цей спосіб найбільш розповсюджений при організації радіозв’язку між пунктами управління і літальними апаратами, а також між екіпажами літальних апаратів у повітрі. Однак треба мати на увазі те, що в радіомережі забезпечується нижча порівняно з радіонапрямком надійність, пропускна спроможність та скритність радіозв’язку.

Призначення, склад та порядок роботи радіомережі в кожному окремому випадку залежать від характеру завдань, які виконують авіаційні з’єднання, частини та підрозділи. Так, до складу радіомереж, у котрих радіозв’язок використовується для обміну короткими радіосигналами, командами, розпорядженнями та донесеннями, можуть входити п’ять і більше кореспондентів. До таких радіомереж належать радіомережі управління літаками (вертольотами) у польоті, радіомережі взаємодії, оповіщення та інші.

У радіомережі, в яких забезпечується двосторонній радіозв’язок між командирами (штабами), недоцільно включати більше, ніж 4-5 кореспондентів.

Робота в радіомережах, у залежності від їх призначення, може бути організована на одній загальній або різних частотах прийому і передачі, на частотах передавачів та на частотах чергового прийому (рис. 5).

В радіомережі на одній загальній частоті(рис. 5,а) передавачі та приймачі кожного кореспондента працюють на одній і тій же частоті, маючи різні позивні. Робота в таких радіомережах відрізняється простотою, оскільки є можливість забезпечувати радіозв’язок між будь-якою парою кореспондентів цієї радіомережі без перестройки радіостанцій. Крім того, в цьому випадку можна здійснювати циркулярні передачі та є можливість взаємного обміну інформацією між кореспондентами. При цьому передача ведеться будь-яким з кореспондентів радіомережі з дозволу головної радіостанції. Організація радіозв’язку в радіомережі на одній загальній частоті вимагає мінімальних витрат радіозасобів і радіоданих. Однак така радіомережа має низьку пропускну спроможність і в більшості випадків вимагає застосування неспрямованних антен. В свою чергу, застосування неспрямованих антен значно знижує дальність та скритність радіозв’язку. Така радіомережа непридатна для роботи букводрукуванням. Радіомережа на одній загальній частоті найбільш широко застосовується для забезпечення управління літальними апаратами у повітрі.

Робота в радіомережі може здійснюватися і на двох частотах (рис. 5,б). При виділенні для радіомережі двох частот, з яких одна для прийому, інша для передачі, або одна – робоча, інша – запасна, або одна – виклику, інша – робоча. У першому випадку передавачі кореспондентів працюють на частоті передачі, а приймачі – на частоті прийому. Різні частоти прийому і передачі призначаються для радіомереж, в яких необхідно забезпечити стійкий радіозв’язок в умовах радіозавад. В останніх двох випадках одночасно можуть здійснювати радіообмін дві пари кореспондентів: одна пара працює на робочій частоті, а інша – на запасній, або одна пара – на частоті виклику, а інша – на робочій частоті. Радіообмін інформацією в таких радіомережах ускладнюється тим, що необхідно перестроювати радіостанції з одної частоти на іншу, хоча у цілому швидкість радіообміну збільшується у порівнянні з радіообміном в радіомережі на одній частоті.

Радіомережа на частотах передавачів (комбінована радіомережа (рис.5, в) об’єднує у собі позитивні сторони радіозв’язку за радіонапрямком і по радіомережі. При цьому кожна з радіостанцій радіомережі здійснює передачу на робочій частоті свого передавача (по радіомережі), а прийом інформації здійснюється на робочих частотах передавачів кореспондентів (за радіонапрямками). Для реалізації такого способу організації радіозв’язку необхідно, щоб кожний кореспондент радіомережі мав стільки додаткових радіоприймачів, скільки кореспондентів, з якими йому необхідно вести радіообмін. Цей варіант радіомережі дозволяє здійснювати циркулярні передачі, надає можливість головній радіостанції вести передачу на адресу одного кореспондента з одночасним прийомом інформації від усіх інших кореспондентів, забезпечує дуплексний зв’язок, зменшує кількість передавачів на пунктах управління старших начальників. Крім того, підвищується швидкість обміну інформацією між кореспондентами, тому що відпадає необхідність зміни частот передавачів в процесі роботи, і скритність радіозв’язку, а також зменшується можливість радіоперехоплення радіопередач та створення радіозавад противником. Однак цей варіант вимагає значних витрат радіоприймачів у головної радіостанції та частот, які необхідні для забезпечення радіозв’язку. Досвід показує, що найбільш вигідно застосувати комбіновану радіомережу в тих випадках, коли необхідність в переговорах між старшим начальником та підлеглими незначна, постановка завдань ведеться передачею коротких сигналів та команд, а негайний прийом донесень від підлеглих має особливо велике значення.

При організації радіомережі на частотах чергового прийому (рис. 5,г)кожному кореспонденту радіомережі призначається своя частота прийому, на якій ведеться безперервне чергування. Виклик проводиться шляхом настройки передавача кореспондента, який викликає, на частоту чергового прийому кореспондента, якого викликають. Відповідь на виклик здійснюється на частоті прийому того кореспондента, якого викликають для встановлення радіозв’язку. В цьому випадку на частотах чергового прийому ведеться тільки короткочасний радіообмін. При необхідності ведення тривалого радіообміну кореспонденти радіомережі переходять у радіонапрямок на резервних частотах, з одночасним продовженням прийому на частоті чергового прийому. Для цього кожний з них повинен мати ще одну радіостанцію або додатковий радіоприймач. Однак слід мати на увазі те, що при використанні замість другої радіостанції додаткового радіоприймача значно знижується оперативність радіозв’язку, тому що при виклику кореспондента, який веде радіообмін на іншій частоті, він повинен перервати радіообмін, перестроїти передавач на свою частоту чергового прийому, попередити кореспондента, який його викликає, про те, що він зайнятий, і знову перестроїти свій передавач на попередню частоту для продовження радіообміну. Такий порядок роботи в радіомережі з додатковим радіоприймачем застосовується тільки у тому випадку, коли немає необхідної кількості радіостанцій. Цей варіант радіомережі має відносно просту організацію, тому що встановлення радіозв’язку і радіообмін інформацією ведеться на одній частоті, а перестройку радіостанції здійснює лише кореспондент, який викликає. З іншого боку організований таким чином радіозв’язок забезпечує роботу тільки у симплексному режимі і мало придатний для роботи букводрукуванням. Для того щоб забезпечити роботу радіомережі на частотах чергового прийому букводрукуванням і дуплексом, необхідно виклик кореспондента здійснювати на його частоті чергового прийому, а відповідь - на частоті чергового прийому кореспондента, що викликає. В цьому випадку радіообмін у радіомережі ведеться на двох частотах з використанням радіостанції з розділеним приймачем і передавачем. При цьому перестроюється тільки передавач, а приймач знаходиться постійно на частоті чергового прийому даного кореспондента.

Оскільки у багатьох радіостанціях приймач і передавач розміщуються в одному автомобілі, то не завжди є можливим вибрати такі частоти прийому і передачі, щоб виключити завади свого передавача своєму приймачу, які виникають при перестроюванні передавача на частоти кореспондентів, що близькі до частоти свого приймача. Цих завад можна уникнути, якщо забезпечити відповідне рознесення між робочими частотами приймача і передавача.

Цей варіант організації радіомережі забезпечує більш надійне радіомаскування та захист від радіозавад, незалежність роботи одної пари кореспондентів від одночасної роботи іншої пари, більш високу ефективність використання радіозасобів. До недоліків роботи в радіомережі на частотах чергового прийому слід віднести неможливість ведення циркулярних передач, необхідність перестроювання радіостанції при кожному встановленні радіозв’язку з іншим кореспондентом, необхідність виділення значної кількості частот, труднощі в забезпеченні електромагнітної сумісності на даному пункті управління.

Радіозв’язок за допомогою використання радіостанції - посередника (рис. 6) організується шляхом забезпечення двостороннього радіозв’язку між головною радіостанцією та спеціально виділеною радіостанцією, яку називають посередник, а радіостанція кореспондента, місцезнаходження якої необхідно скрити від радіорозвідки противника, працює тільки на прийом.

Передача радіограми ведеться на адресу радіостанції-посередника, а приймають її радіостанція посередника та радіостанція кореспондента, для якого вона призначена. Радіограма кореспонденту вважається переданою, якщо одержано підтвердження способом зворотної перевірки про прийом від радіостанції – посередника.

Якщо кількість радіозасобів обмежена, то радіозв’язок організується шляхом взаємного входження у радіомережі. Однак при цьому значно погіршується робота радіомереж за їх прямим призначенням. Радіозв’язок цим способом встановлюється на частоті радіомережі, до якої даний кореспондент бажає увійти, попередньо прослухавши її роботу. Тому для забезпечення радіозв’язку шляхом взаємного входження у радіомережі між відповідними штабами повинен відбуватися обмін радіоданими. У підлеглі штаби необхідні для них радіодані надсилаються як додаток до розпорядження зі зв’язку та РТЗ.