Шкідливі речовини та їх небезпека

У сучасній техніці застосовується безліч речовий, які можуть потрапляти в повітря і становити небезпеку здоров'ю людей. Для визначення небезпечності медики досліджують вплив них речо­вин на організм людини і встановлюють безпечні для людини кон­центрації та дози, які можуть потрапити різними шляхами в організм людини.

На промислових підприємствах повітря робочої зони може забруд­нюватися шкідливими речовинами, які утворюються в результаті тех­нологічного процесу або містяться в сировині, продуктах та напівпро­дуктах і відходах виробництва. Ці речовини потрапляють у повітря у вигляді пилу, газів або пари і діють негативно на організм людини. В залежності від їх токсичності та концентрації в повітрі можуть бути причиною хронічних отруєнь або професійних захворювань.

За токсичною дією шкідливі речовини поділяють на: кров'яні отрути,які взаємодіють з гемоглобіном крові і гальмують його здатність до приєднання кисню (оксид вуглецю, бензол, сполуки ароматичного ряду та ін.); нервові отрути,які викликають збуд­женість нервової системи, її виснаження, руйнування нервових тка­нин (наркотики, спирти, сірчаний водень, кофеїн та ін.); подразню­ючі отрути,що вражають верхні дихальні шляхи і легені (аміак, сірчаний газ, пара кислот, окиси азоту, ароматичні вуглеводні та ін.); ті, що пропалюють та подразнюють шкіру і слизові оболон­ки(сірчана та соляна кислоти, луги); печінкові отрути,дія яких супроводжується зміною та запаленням тканин печінки (спирти, дихлоретан, чотирихлористий вуглець); алергени, що змінюють ре­активну спроможність організму (алкалоїди та інші речовини); канцерогени,що спричиняють утворення злоякісних пухлин (3,4-бензопірен, кам'яновугільна смола); мутагени,що впливають на генетичний апарат клітини (окис етилену, сполуки ртуті та ін.).

Гігієнічне нормування шкідливих речовин

Залежно від ступеня токсичності, фізико-хімічних властивостей, Шляхів проникнення в організм, санітарні норми встановлюють гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітці робочої зони виробничих приміщень, перевищення яких неприпустиме

Гранично допустимимою концентрацією (ГДК)шкідливої речо­вини в повітрі робочої зони вважається така концентрація, вплив якої на людину в разі її щоденної регламентованої тривалості не призво­дить до зниження працездатності чи захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє негатив­ного впливу на здоров'я нащадків. Робочою зоноювважається простір заввишки 2 м над рівнем підлоги або робочої площини, на якій роз­ташовані місця постійного або тимчасового перебування працюючих.

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділя­ються на чотири класи небезпеки:

1 - надзвичайно небезпечні;

2 - високонебезпечні;

3 - помірно небезпечні;

4 - малонебезпечні.

Класи небезпеки встановлюються в залежності від норми і по­казників, наведених у таблиці 1.

Таблиця 1 Класи небезпеки шкідливих речовин

№ п/п Показник Норма для шкідливих речовин
   
1. Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливої речовини в повітрі робочої зони, мг/м3 менше 0,1 0,1-1,0 1.1-10.0 більше 10,0
2. Середня смертельна доза при введенні у шлунок, мг/кг менше 15 15-150 151-5000 більше 5000
3. Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру, мг/кг менше 100 100- 501-2500 більше 2500
4. Середня смертельна концентрація в повітрі, мг/м? менше 500 500- 5001-50000 'більше ^юооо__

Для деяких речовин, що досить часто потрапляють у повітря виробничих приміщень, встановлюються так звані середньогодинні допустимі концентрації.

Шум та вібрація

Існують такі способи боротьби з шумом механічного походжен­ня та вібрацією:

- зменшення шуму та вібрації безпосередньо в джерелах їх ви­никнення, застосовуючи обладнання, що не утворює шуму, замі­нюючи ударні технологічні процеси безударними, застосовуючи деталі із матеріалів з високим коефіцієнтом внутрішнього тертя (пластмаса, гума, деревина та ін), підшипники ковзання замість кочення, косозубі та шевронні зубчасті передачі замість прямозубих, проводячи своєчасне обслуговування та ремонт елементів, що створюють шум та ін.;

- зменшення шуму та вібрації на шляхах їх розповсюдження за­ходами звуко- та віброізоляції, а також вібро- та звукопоглинання;

- зменшення шкідливої дії шуму та вібрації, застосовуючи інди­відуальні засоби захисту та запроваджуючи раціональні режими праці та відпочинку.

Способи зменшення шумів аеродинамічного та гідродинаміч­ного походження:

- зменшення швидкості руху повітря та рідин, що забезпечує їх ламінарний режим течії;

- встановлення глушників, що вміщують звукопоглинаючі ма­теріали і поглинають звукову та коливальну енергію, що потрапляє на них;

- встановлення глушників, що подрібнюють потоки, зменшуючи таким чином їх енергію; спрямування потоку у зворотньому напрям­ку. Що дає змогу взаємопоглинатися енергіям потоків прямого та зворотнього напрямків, які контактують через перетинку.

Одним з найпростіших та економічно доцільних способів знижен­ня шуму є застосування методів звукоізоляції та звукопоглинання.

Звукоізоляція

Звукоізолюючі кожухи, екрани, стіни, перетинки виготовляють із щільних твердих матеріалів, здатних запобігати розповсюдженню звукових хвиль (метал, пластмаса, бетон, цегла). Ефективність звукоізоляціі характеризується коефіцієнтом звукопровідності т.

Ультразвук

Ультразвук – це коливання пружного середовища з частотою понад 20 000 Гц. Ультразвуковий діапазон частот поділяється:

низькочастотні коливання (від 1,12-10 4 до 10° Гц), що розповсюджуються повітряним і контактним шляхом, та високочастотні коливання (від 103до 109 Гц), що розповсюджуються тільки контактним шляхом. Ультразвук, як і звук, характеризується ультразвуковим тиском (Па), рівнем звукового тиску (дБ), інтенсивністю (Вт/м2) та частотою коливань (Гц). При розповсюдженні в різних середови­щах ультразвукові хвилі поглинаються тим швидше, чим вища їх частота. Поглинання ультразвуку супроводжується нагріванням середовища. Ступінь його біологічного впливу (в основному кон­тактного) при контакті з рідким середовищем, в якому поширю­ються ультразвукові коливання, залежить від часу контакту інтен­сивності, частоти і характеру ультразвукових коливань. У людей, що працюють з ультразвуковими установками нерідко спосте­рігаються функціональні порушення нервової, серцево-судинної систем, зміна кров'яного тиску, складу і властивостей крові, голов­ний біль, швидка втомлюваність.

Джерелами ультразвуку можуть бути різні акустичні перетво­рювачі, найпоширеніший з них - магнітострикційний перетворю­вач, що працює від змінного струму і генерує механічні коливання з частотою понад 20 кГц.

Допустимі рівні звукового тиску на робочих місцях звукових та ультразвукових коливань, що поширюються повітряним шля­хом, не повинні перевищувати таких значень:

При обслуговуванні установок, що випромінюють ультразвук, слідзастосовувати спеціальні рукавички з багатошарового матеріалу (гума, тканина) та захоплювачі-маніпулятори, що виключають безпосередній контакт людини з вібруючим обладнанням.

Інфразвук

Інфразвук - це механічні коливання пружного середовища, що маютьоднакову із шумом фізичну природу, але різняться часто­тою коливань, яка не перевищує 20 Гц. У повітрі інфразвук погли­нається незначно. У зв'язку з цим він здатний поширюватися на великі відстані.

Інфразвук характеризується інфразвуковим тиском (Па), інтен­сивністю (Вт/м2), частотою коливань (Гц). Рівні інтенсивності інфразвуку та інфразвукового тиску визначаються в дБ.

У виробничих умовах інфразвук утворюється при роботі тихо­хідних великогабаритних машин та механізмів (компресорів, металообробного обладнання, електричних та механічних приводів машин та ін.), що здійснюють обертальні або зворотно-постуиальні рухи з повторним циклом до 20 разів за секунду. Інфразвук аеро­динамічного походження виникає при турбулентних процесах, в потоках газів та рідин.

Багато природних явищ - землетруси, виверження вулканів, морські бурі і т. п. - супроводжуються випромінюванням інфра­звукових коливань.

Інфразвук несприятливо впливає на весь організм людини, в т. ч. і на органи слуху, знижуючи слухову чутність на всіх частотах. Інфразвукові коливання сприймаються як фізичне навантаження, в результаті якого виникає втома, головний біль, запаморочення, порушується діяльність вестибулярного апарату, знижується гострота зору та слуху, порушується периферійний кровообіг, виникає відчуття страху і т. ін. Важкість впливу залежить від діапазону частот, рівня звукового тиску та тривалості.

Низькочастотні коливання з рівнем інфразвукового тиску, що перевищує 150 дБ, людина не в змозі перенести. Особливо несприятливінаслідки викликають інфразвукові коливання з частотою 2,15 Гц, у зв’язку з виникненням резонансних явищ в організмі людини. Особливо небезпечною є частота 7 Гц тому, що вона може збігатися з альфа ритмом біотоків мозгу.

Тема 7.7

Наши рекомендации