Післямова та заключна стаття
Післямову та заключну статтю як елементи довідкового апарату видання розміщують після його основного тексту.
Складають післямову або заключну статтю завжди шрифтом тієї самої гарнітури, що й основний текст, але кеглем, зменшеним на 2 п. Часто вибір кегля та інтерліньяжу визначаються значущістю й обсягом цього тексту, а також типом видання.
Верстають післямову зразу після основного тексту. За наявності у виданні післямови і біографії автора першою заверстують післямову.
Покажчики
Покажчики - довідковий матеріал, що допомагає читачеві швидко знайти потрібний текст у виданні. За призначенням покажчики поділяються на предметні, термінологічні, іменні, географічні, хронологічні та покажчики заголовків. Іноді зустрічаються у виданнях і комбіновані покажчики.
За характером оформлення покажчики бувають анотовані (з короткими
відомостями про наведені імена, поясненнями термінів) і "глухі" (тільки з посиланнями на сторінки видання).
У "глухих" покажчиках посилання на сторінки від термінів нічим не виділяють й відокремлюють пробілом у половину кегля шрифту, яким складено покажчик; в анотованих покажчиках після терміна, який, як правило, складають шрифтом з виділеннями, ставлять крапку та тире або тільки тире. Цифри - посилання на сторінки видання - складають шрифтом, що відрізняється від основного, - курсивного чи напівжирного накреслення.
Покажчики складають кеглем, на ступінь меншим від основного тексту, іноді на зменшений формат.
Кожний рядок покажчика починають із лівого краю шпальти, наступні рядки верстають із втяжкою.
Якщо покажчик складається із загальних і поодиноких понять, то наступні верстають із невеликим відступом від лівого краю.
Кожний покажчик починають з нової сторінки зі спуском, перший з покажчиків бажано починати на непарній сторінці видання.
Першим завжди верстають іменний покажчик, а останнім — покажчик заголовка для багатотомних видань.
Іноді рядки покажчиків дуже короткі, тоді текст краще складати та верстати у дві шпальти.
Усі покажчики розміщують у кінці видання, за ними можуть бути заверстані лише зміст і випускні дані.
Бібліографічні списки
Бібілографічні списки, або покажчики літератури, бувають прикнижкові, внутрікнижкові, внутріжурнальні та пристатейні. В більшості видань - це перелік використаної у виданні літератури і літератури, рекомендованої для поглибленого вивчення предмета, з короткими даними (бібліографічними записами простої структури) про кожне згадуване видання.
У кожному бібіографічному запису, як правило, подають відомості про авторів, назву видання, номер тому, місце та рік видання. Складання покажчиків літератури характерне застосуванням різноманітних видань, частим використанням іноземних шрифтів, особливою системою скорочень і розставлення знаків пунктуації. Бібліографічні списки складають шрифтами зменшеного кегля на сторінку складання основного тексту. При достатній її ширині та коротких бібліографічних відомостях їх можна верстати у дві шпальти.
Оформляючи бібліографічні списки, виділяють прізвища авторів або назву праці залежно від побажань автора і редактора. Іноді для більшого виділення початку кожної нової групи рядків робиться відступ у першому рядку чи втяжка для наступних. У деяких виданнях оформлення бібліографічних списків підпорядковують загальному принципові оформлення усього видання.
Бібліографічний список верстають після додатків на окремих сторінках видання зі спуском.
Внутрікнижкові та пристатейні покажчики літератури до окремих частин, розділів чи статей підверстують до їхніх текстів як додатковий текст.
При верстанні видань, у яких є бібліографічні списки чи інші додаткові тексти, важливо зберігати суміщення верстки, тобто збіг рядків основного тексту з лицьового боку звороту сторінок, а також точність розмірів усіх сторінок складання. Цього можна досягти правильним вибором відбивки додаткових текстів від основного. Загальний розмір вертикальної відбивки має бути таким, щоб висота додаткового тексту разом з відбивками була кратною кеглю рядків основного тексту, а відбивки додаткового тексту зверху і знизу були однаковими або відбивка зверху була трохи меншою, ніж знизу.
Додатки
Додатки - складова видання, довідковий апарат, який подається в кінці видання. Додатками можуть бути окремі статті, документи, листи, карти, схеми, всі види покажчиків, коментарі, примітки, літопис життя і творчості автора, зміст томів, список ілюстрацій тощо.
Для складання додатків використовують шрифт зменшеного кегля порівняно з основним текстом. Формат складання, якщо можливо, зберігають той самий, що й для основного тексту. Якщо додатки у виданні відокремлено шмуцтитулом, то перше речення їх може бути заверстано без спуску.
Додатком можуть бути також несамостійний твір, виданий окремо, але пов'язаний з основним виданням, яке він роз'яснює, коментує, доповнює, а також самостійний твір як додаток до основного перідичного видання. У цьому разі його верстання здійснюється за правіками складання та верстання основного видання.
Зміст
Зміст - система заголовків усіх більш-менш значущих частин видання із зазначенням сторінок, де їх розміщено.
Зміст може бути заверстаний в кінці або на початку видання. Розташування його залежить від кількох чинників, головними з яких є обсяги умови користування виданням.
Особливості складання змісту - наявність шрифтів найрізноманітніших накреслень, велика кількість різних відступів і втяжок, вирівнювання розрядів цифр у номерах сторінок та рядів точок, які відокремлюють кінець тексту в кожній позиції від цифр.
Здебільшого зміст складають шрифтами зменшеного кегля порівняно з основним текстом.
Зміст завжди верстають зі спуску. Іноді він може займати неповну сторінку; тоді, коли немає інших вказівок видавництва, його розташовують на середині сторінки складання.
Зміст на початку видання верстають у технічних, довідкових, навчальних і наукових книгах - відразу за зворотом титулу чи після епіграфа, посвяти на окремій сторінці.
В окремих випадках найважливіші частини змісту виносять на зовнішні елементи видання або на титул, при цьому не виключаючи їх із загального змісту, розташованому на початку або в кінці видання.
У кінці видання зміст може бути заверстаний на будь-якій сторінці, після нього верстають лише випускні дані.
Для виділення головних рубрик видання у змісті можна застосовувати різні накреслення шрифтів, а також іншу гарнітуру за умови, що характер цього шрифту композиційно узгоджений з зовнішнім і внутрішнім оформленням видання.
Використовуючи шрифти різних насиченості та накреслення для підпорядкування рубрик, слід уникати зайвої строкатості, що негативно позначається на сприйнятті тексту змісту.
Випускні дані
Випускні дані - основні дані про видання. Це дані про осіб, які підготували і видали його. Для книжкових видань - це прізвища, імена та по батькові всіх авторів, прізвища редакторів, коректора, художника-оформлювача, дати підписання видання до складання і до друку, кількісні показники видання (формат паперу, частка аркуша, обсяг у фізичних друкованих та обліково-видавшічих аркушах, тираж). Окрім того, подають також повну назву й адресу видавництва і друкарні, номер замовлення.
У дод. 18 показано варіант верстання випускних даних видання.
Випускні дані найчастіше складають шрифтом кг. 6. їх можна заверстувати на окрему сторінку чи, склавши на повний формат, розмістити під тонкою лінійкою внизу сторінки, а також можна перенести на зворот титулу.
Розташовуючи випускні дані на окремій сторінці, можна верстати їх на центрі у вигляді блока чи окремими рядками на формат від 21Л до 4 кв. залежно від формату видання. У художніх виданнях випускні дані підпорядковують загальному принципові їх оформлення.