Розрахунок засобів гасіння пожежі
Гасіння пожежі здійснюється за рахунок виготовлення піни і подачі її до резервуару. Створення піни може здійснюватися на основі хімічних реакцій, а також повітряно–механічним шляхом. Хімічна піна утворюється внаслідок взаємодії у воді кислоти і лугу при наявності пінотвірної і стабілізуючої речовини. Піна являє собою бульбашки вуглекислого газу, замкненмх в тонку рідинну оболонку (r = 0,25–0,15 мм), що дає їй можливість настилатися по всій поверхні нафтопродукту, ізолювати його від доступу повітря й охолоджувати шар, що горить.
Для гасіння пожеж у резервуарах застосовується високократна піна (кратність 100 – 150), одержувана за допомогою генераторів ежекторного типу (рис. 5.7).
Генератор встановлюється на верхньому поясі резервуара на фланці 3. Для забезпечення необхідної стійкості нижня частина піногенератора закріплена на опорному кронштейні 9, який приварений до стінки резервуара 1. Для виконання регламентних робіт у зоні встановлення генератора змонтовано площадку 8.
Пенератор працює за таким принципом. При виникненні пожежі автоцистерна, заповнена піноутворювачем, під'єднується до трубопроводу 8, вільний кінець якого виведений за обвалування резервуара. При ввимкнені насоса автоцистерни піноутворювач по трубопроводу подається в піногенератор 10, де при розпилюванні піноутворювача відбувається утворення високократної піни. Виникла піна надходить до пінокамери 5 і за рахунок різниці тиску в генераторі й надпаливному просторі зриває герметизуючу кришку 2 і заповнює надпаливномий простір, ізолюючи поверхню пального від доступу повітря.
На сьоодні промисловість випускає піногенератори, характеристики яких наведені в таб. 5.5.
Для одержання висократної піни використовується 6% водяний розчин піноутворювача ПО–2 або 3%–ий водяний розчин миючого засобу " Прогрес" (типол).
Таблиця 5.5
Технічні характеристики піногераторів
Тип піногенератора | Тиск перед піногератором, МПа | Кратність піни | Габарітні розміри | Маса, кг | |
діаметр, мм | довжина, мм | ||||
ГВПС–600 ГВПС–600м ГВПС–2000 | 0,4–0,6 0,4–0,6 0,4–0,6 |
Рис. 5.7. Конструкція генератора високократної піни
1 – стінка резервуара;
2 – герметизуюча кришка;
3 – пояс кріплення;
4 – люк; 5 – пінокамера;
6 – захистна сітка;
7 – трубопровід;
8 – монтажна площадка;
9 – опорний кронштейн.
Гасіння пожежі в резервуарних парках на складах ПММ може здійснюватися як стаціонарними системами (при наземних резервуарах місткістю кожного 5000 м3 і більше), так і пересувними системами (при наземних резервуарах місткістю менше 5000 м3 і при підземних резервуарах будь–якої місткості).
Вибір засобів і методів пожежогасіння здійснюється в кожному окремому випадку залежно від властивостей рідин, що зберігаються.
Подачу води дляохолодження резервуарів із нафтопродуктами і гасіння пожеж здійснюють із спеціально обладнаних протипожежних водойомищ або резервуарів, яких має бути не менше двох. Місткість кожного з них визначають розрахунком, одначе вона не повинна бути менше ніж 100 м3.
Водоймища і резервуари повинні розтошовуватися від обслуговуваних об'єктів на відстані не більше 200 м при пожежогасінні автонасосами і не більше 150 м – мотопомпами.
При розташуванні резервуар–них парків на відстані менше 200 м від природних водйомищ і можливості влаштування до них під'їздів, а також майданчиків для пожежних автомобілів або мотопомп, протипожежні резервуари можна не будувати, проте при проектуванні складу ПММ слід враховувати коливання рівня води в природному водойомищі і глибина її промерзання.
Розрахунок кількості води, необхідної для пожежогасіння, у резервуарному парку проводять для резервуара найбільшої місткості. Визначають його виходячи з інтенсивності подачі розчину (94 % води і 6 % піноутворювача) на 1 м2 поверхні випаровування нафтопродуктів:
на гасіння нафтопродуктів із температурою спалаху парів
28 0С і нижче (крім нафти) – 0,08 л/с;
для нафти й інших нафтопродуктів – 0,05 л/с.
Розрахунковий час гасіння пожежі приймається рівним 10 хв., а запас піноутворювача і води на пожежогасіння в резервуарі –
потрійний.
Витрата води на охолодження наземних резервуарів приймається такою:
для резервуара, що горить – 0,5 л/с на 1 м довжини кола резервуара;
для сусідніх резервуарів – 0,1 л/с на 1 м розрахункової довжини кола.
Загальна витрата води на охолодження підземних резервуарів (який горить і сусідніх із ним ) повинен складати: для резервуарів місткістю 100– 700 м3 – 10 л/с; 700–2000 м3 – 20 л/с; 2000–10000 м3– 30 л/с; 10000–50000 м3 – 50 л/с.
Час охолодження резервуара, що горить, і сусідніх із ним резервуарів, розташованих на відстані менше двох нормативних відстаней, приймається:
для наземних резервуарів при гасінні пожеж пересувними засобами – 6 год;
при гасінні пожежі стаціонарною системою – 3 год;
для підземних резервуарів – 3 год.
Запас води в протипожежних місткостях (після пожежі) потрібно відновлювати не більше ніж за 96 год.
Заберігання пересувних засобів пожежегасіння (піногене–раторів, мотопомп, пожежних рукавів, піноутворювача) повинне здійснюватися в опалювалних приміщеннях, температура повітря в яких у зимовий період не повинна бути нижче за 5 оС.
Методичні рекомендації
Вивчаючи матеріал цієї глави необхідно пам'ятати, що від правильного вибору типу й конструкції резервуара та його устаткування багато в чому залежить забезпечення кондиційності ПММ, збитки нафтопродуктів, екологічна обстановка і пожежобезпека на території складу ПММ.
Контрольні запитання
1. Наведіть класифікацію резервуарів, що застосовувують на складах авіаційних ПММ.
2. Наведіть розрахунок резервуара на міцність.
3. Наведіть розрахунок обвалування резервуарного парку.
4. Які основа і фундаменти під резервуари.
5. Наведіть розрахунок засобів пожежогасіння резервуарів.