American Express станом на 06.01.2006 р. 3 страница

· платежі за послуги і товари (електронний гаманець).

Існуючі сьогодні системи RFID розрізняються, як правило, частотою радіосигналів, що використовуються, типом модуляції, протоколом обміну і об’ємом інформації, яка розміщена на картці.

На сьогодні можна виділити три основні частотні діапазони, в яких працюють системи RFID:

· низькочастотний діапазон (до 150 КГц);

· середньочастотний діапазон (13,56 Мгц);

· високочастотний діапазон (850 - 950 Мгц і 2,4 - 5 ГГц), [43].

У низькочастотному діапазоні значного поширення набули картки з чіпами, що працюють на частоті 125 КГц і використовують протокол швейцарської фірми EM-Marin. Сумісними з цими чіпами є чіпи фірм Temic, Atmel, Microchip і російської фірми Ангстрем.

У середньочастотному діапазоні швидкість прийому/передачі інформації значно вища, ніж унизькочастотному. Це дозволяє рідеру легко розрізняти одночасно декілька карток, які знаходяться в полі його антени (функція антиколизії), що значно розширює сферу використання безконтактних пластикових карток. Розробки мікросхем для середньочастотної області є у таких відомих виробників, як Philips (технологія Mifare), Microchip, Infineon (колишня компанія Siemens) та інші.

Розглянемо характеристику безконтактної смарт-картки Mifare

фірми Schlumberger:

– технологія EEPROM, read/write (8 KБ);

– робоча дистанція між карткою і антеною 10 см;

– робоча частота 13,56 MHz;

– багатофункціональність (пам’ять розділена на 16 секторів, кожний з яких захищений двома ключами);

– умови доступу визначені користувачем;

– високий рівень секретності (ідентифікація, кодування, ієрархічна структура ключів, унікальний серійний номер);

– функції гаманця (збільшення/зменшення операцій на чипі);

– безконфліктність (антиконфліктний алгоритм допускає наявність декількох карток в районі операції);

– висока швидкість читання/запису (106

КБ);

– час трансакції менше 100 мc;

– висока надійність (відсутність контактів);

– карта працює без батарей;

– розмір і форма картки відповідають стандарту ISO.

Картка Mifare – це багатофункціональна смарт-картка, яка здійснює

обробку інформації за допомогою апаратної логіки. Завдяки багатофункціональності, на картці Mifare може одночасно працювати 16 незалежних додатків, підтримуючи високий рівень точності та безпеки.

Вони можуть працювати з широким спектром модулів читання/запису, що відповідають різним потребам і вимогам. Ґрунтуючись на цих модулях, інтегратори систем можуть легко створювати апарати Mifare для читання/запису, відповідно до індивідуальних потреб клієнтів.

Прикладні системи на основі смарт-карток діляться на три основні категорії: контроль доступу, збереження даних і фінансові системи.

Картки контролю доступу (рис. 3.3) використовуються, щоб отримати фізичний доступ до будівель, кімнат, автостоянок, загороджених територій і т. п., а також для отримання логічного доступу до комп’ютерів або інформації, яка міститься у комп’ютері.

Картки доступу до приміщень звичайно використовують ті компанії, які хочуть обмежити доступ до приміщень, а

також спостерігати за тим, хто відвідує певні приміщення. Службовцям компанії видаються смарт-картки, на яких записаний рівень доступу, визначений для кожного службовця. Картка також може містити

фотографію, ім’я, номер власника (ID) і т. д., нанесені на поверхню картки. На картці можуть бути запрограмовані різні рівні безпеки.

Рис. 3.3. Картки

Контролю доступу

Для входу на територію (в двері, ворота, ліфт і т. д.) службовець

повинен вставити свою картку в зчитуючий пристрій і набрати свій PIN-код на допоміжній клавіатурі. В деяких системах, що вимагають підвищеного захисту, може використовуватися також біометрична інформація, наприклад, відбитки пальців, характеристики голосу, вид оболонки ока, яка порівнюється з тією інформацією, що записана на смарт-картці. Якщо картка і PIN-код (або біометричні параметри) справжні, то зчитуючий пристрій посилає сигнал відкрити двері (ворота і т. д.). Двері утримуються закритим сильним електромагнітним блокуванням, яке сигнал відключає. Якщо дверей багато, то різні зчитуючі пристрої можуть бути сполучені із комп’ютером, який виконує перевірку доступу і посилає сигнали для відкриття дверей. Комп’ютер може також використовуватися, щоб контролювати і повідомляти про переміщення співробітників (вхід і вихід).

Безконтактні картки використовуються тоді, коли потрібен доступ без виконання будь-яких маніпуляцій. Якщо співробітник носить на одязі таку картку, то при проходженні співробітника поряд рідера останній автоматично відкриває двері.

Картки доступу часто використовуються для оплати послуг і товарів. Службовець вносить на картку певну суму, яку потім витрачає в кафе або при покупці їжі та напоїв у спеціальних автоматах, що належать фірмі.

Картки логічного доступу дозволяють управляти доступом до комп’ютерів і комп’ютерних мереж. Для доступу до комп’ютера користувач повинен вставити смарт-картку в рідер і ввести свій PIN-код. Програмне забезпечення дозволяє встановити декілька рівнів безпеки, які управляються системним адміністратором. Визначений рівень безпеки (доступу) може бути присвоєний всім користувачам, групі користувачів, а також окремим особам.

Картки зберігання даних використовуються для зберігання інформації про здоров’я та історій хвороби, студентських залікових відомостей, гарантійної або супровідної інформації і т.д.. [30].

Найбільший потенціал для зберігання даних на смарт-картках є в охороні здоров’я. Концепція довічної картки вже добре розроблена на заході. Вона видається людині при народженні і зберігається все життя. На картці може зберігатися інформація про історію хвороб людини, ліки, що приймаються, рецепти, алергічні реакції, страховки і т.д.

Різні рівні захисту дозволяють мати доступ до конфіденційної інформації тільки тим, у кого є на це право

Посвідчення водіїв – інша велика потенційна прикладна система для смарт-карток зберігання даних, яка в даний час розробляється. Смарт-картки студентів вже використовуються в декількох університетах.

Фінансові картки. Фінансова сфера, звичайно, є потенційно найширшою для використання смарт-карток. У всьому світі заплановано і

здійснюється безліч проектів, які використовують “наперед оплачені” смарт-картки. Смарт-картки можуть виконувати будь-які функції, від простого застосування – замість монет у телефонах, у громадському транспорті, до складних систем, що дозволяють здійснювати покупки в магазинах без використання готівки або кредитних карток. Більшість людей сьогодні має при собі декілька кредитних карток, тому що кожний вид обслуговування вимагає своєї картки. Оскільки смарт-картка може підтримувати різні прикладні системи, можна випустити одну смарт-картку, власник якої просто підписується на потрібні йому послуги. Якщо в майбутньому буде потрібна нова послуга, то підтримка її може бути додана на наявну картку.

Відмінність між „наперед оплаченою” і кредитною карткою полягає в тому, що гроші фактично зберігаються на „наперед оплаченій” картці. Найпростіша „наперед оплачена” картка купується із записаною на ній деякою сумою і використовується до тих пір, поки всі гроші не витрачені, і, подібно до телефонних карток після цього викидаються. На складніших картках сума грошей записується самим власником картки. У міру витрачання грошей власник може «покласти» на картку додаткову суму., Наперед оплачені картки, звичайно називають «грошовими картками».

Сумісність смарт-карток з різними прикладними програмами – предмет основної уваги промисловців, системних інтеграторів, випускаючих організацій, урядів і більшості користувачів. Норми Міжнародної організації по стандартизації встановлюють для смарт-карток фізичний, електричний формат і формат передачі даних. Багато смарт-карток були розроблені та використовуються для специфічних ізольованих прикладних задач, багато проектів містять в собі ідею сумісності смарт-карток з різними прикладними програмами, різними містами і навіть країнами.

Проекти, наприклад, розраховані для авіаліній і туристичних агентств, повинні підтримувати багатофункціональні смарт-картки для інтуристів, дозволяючи купувати квитки, арендувати автомобілі і автоматично конвертувати валюту.

Смарт-картки використовуються в різних фінансових додатках, забезпечуючи збереження, цілісність і конфіденційність інформації. Технології інтелектуальних карток достатньо різноманітні, і можливості застосування цих карток багато в чому залежать від вибраної технології і програмно-апаратних рішень. Один з найпоширеніших додатків смарт- карток – їх використання як електронних гаманців. Електронні гаманці дозволяють берегти в своїй пам’яті певну суму, витрачати яку можна без авторизації.

Картки оптичної пам’яті були винайдені в 1981 р. Вони мають більшу ємність, ніж картки пам’яті, але дані на них можуть записуватись

тільки один раз. В таких картках використовується WORM-технологія (одноразовий запис – багаторазове читання). Запис і читання інформації з такої картки проводиться спеціальною апаратурою з використанням лазера (звідки інша назва - лазерна картка). Технологія, використана в картках, подібна тій, яка використовується в лазерних дисках.

Основна перевага таких карток – можливість зберігання великих об’ємів інформації. Вони використовуються для кишенькових “історій хвороби”, але в банківських технологіях поки розповсюдження не отримали через високу вартість як самих карток, так і зчитуючих засобів.

За платіжними системами пластикові картки можна поділити на:

– міжнародні картки, які діють в більшості країн світу (поширюються українськими кредитними установами за угодою із зарубіжними банками, так і емітовані безпосередньо зарубіжними банками);

– національні, які діють в межах будь-якої держави;

– локальні, які діють на певній частині території держави (це платіжні системи, в яких банк-емітент карток є одночасно і банком- еквайєром, але інші банки-емітенти не можуть належати до цієї системи);

– картки, які діють в одній конкретній установі.

За належністю до установи-емітенту картки поділяються на:

– банківські картки, емітент яких – банк або консорціум банків;

– комерційні картки, що випускаються нефінансовими установами (комерційними компаніями) для розрахунків у торгівельній і сервісній мережі даної компанії;

– картки, випущені організаціями, чиєю діяльністю безпосередньо є емісія пластикових карток і створення інфраструктури по їх обслуговуванню.

Як бачимо, класифікувати пластикові картки можна за цілим рядом параметрів. Але один з головних параметрів – цільове призначення картки. Пластикові картки можна поділити на банківські (платіжні), ідентифікаційні, клубні і дисконтні.

Ідентифікаційними картками (рис. 3.4) називають виконані у вигляді пластикових карток документи, які дозволяють засвідчувати особу людини, як громадянина, жителя певного регіону, працівника якогось підприємства. Також у вигляді ідентифікаційних карток можуть бути виготовлені права водіїв, дозвіл на носіння зброї, посвідчення на право отримання різних видів пільг або медичне

Рис. 3.4.

Ідентифікаційна картка особи

обслуговування і т.п. Такі картки мають, як правило, фотографію власника, його прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, дату видачі і закінчення терміну дії, спеціальні номери і службові відмітки.

Ідентифікаційні картки можуть грати роль ключів-ідентифікаторів, які видаються користувачам системи автоматизованого контролю доступу (асcess control). Найбільшого поширення у сфері управління доступом отримали магнітні картки, картки із захищеним штрих-кодом і безконтактні (proximity-картки). Безконтактні картки є на сьогоднішній день найпрогресивнішим варіантом, з погляду зручності експлуатації і терміну служби.

Крім функції безпеки, наявність ідентифікаційних карток спрощує процес спілкування і робить перебування відвідувачів або клієнтів в установі більш комфортним. Наприклад, покупцю супермаркету, який шукає до кого б звернутися за консультацією, легко зрозуміти за ідентифікаційною карткою, що перед ним продавець, прибиральниця або співробітник охорони. Якщо відвідувач забув або не розчув ім’я представленого йому співробітника, він уникне незручності, просто поглянувши на картку.

В Україні очікується заміна паспорта на ідентифікаційну картку громадянина України у вигляді пластикової картки із вмонтованим чіпом, на який буде занесена інформація про номер картки і який буде єдиним для використання як у податковій інспекції, так і в Пенсійному фонді. Планується, що така пластикова картка одночасно буде і посвідченням водія.

Картка ІSІС (рис. 3.5) – міжнародна студентська ідентифікаційна картка, яка більше 30 років тому була створена з ініціативи UNESCO. Зараз ІSІС

– єдине визнане в 95 країнах світу офіційне посвідчення студента. Штаб-квартира ІSІС розташовується в Амстердамі, при Міжнародній Студентській Конфедерації Подорожей (ІSTC), яка працює через мережу своїх уповноважених офісів по

Рис. 3.5. Міжнародна ідентифікаційна картка

всьому світі. Один з них „КЛУБ АйСІК”– єдиний уповноважений офіс у західній Україні.

Пластикові картки ISIC, ITIC, IYTC,визнані у світі, як міжнародні посвідчення особи Студента, Викладача та Молоді (від 12 до 26 років) – отримали якісно новий статус – власник однієї з таких карток автоматично стає членом міжнародного дисконтного КЛУБу АйСІК. У 2004 році більш ніж 26000 українських студентів приєднались до КЛУБу.

На сьогоднішній день власниками ISIC стали більше 4,5 мільйонів студентів з різних країн світу, 26 тисячз яких – українські студенти.

Клубні та дисконтні картки випускаються окремими організаціями, асоціаціями, клубами і поширюються серед членів цих організацій. Власник такої картки може одержати знижку (discount) на товари чи послуги, придбані у визначених торгових місцях.

Дисконтні картки (від англ. discount - знижка) надають певні знижки і найбільш популярні як спосіб заохочення постійних клієнтів і залучення нових. Вони дозволяють одержувати власнику знижки, пільги, привілейоване обслуговування. У свою чергу, підприємство, розширюючи коло постійних

клієнтів, підвищує свій престиж, збільшує об’єми продажів і, відповідно, прибуток. Дисконтні картки як засіб реклами вже давно

Рис. 3.6.

Дисконтна картка

набули поширення. Людині приємно носити у своєму гаманці естетично виготовлену і престижну в розумінні оточуючих (з написом „VIP” ) пластикову картку (рис. 3.6). Дисконтну картку успішно можна використовувати в різних рекламних акціях, вона є своєрідною візитною карткою фірми й одним з ефективних і достатньо дешевих способів реклами.

Крім „залучення” клієнта, у дисконтної пластикової картки є ще одна, дуже важлива місія, яку, правда, багато компаній вважають за краще не афішувати. Подібні картки є ще і прекрасним інструментом для маркетингових досліджень. Якщо картка з магнітною смугою, то з її допомогою легко прослідкувати всю історію клієнта: наприклад, як часто він приходить в той чи інший магазин, які покупки є постійними, які - випадковими, яку суму людина залишає в магазині і т.п. Не треба витрачатися на дорогі дослідження, достатньо лише рахувати інформацію з пластикової картки.

Клубні картки – це один з найнадійніших і поширених способів ідентифікації членів різних клубів, привілейованих гостей дискотек, барів, ресторанів, баз відпочинку і т.п. (рис. 3.7). Власникам таких карток можуть надаватися

будь-які знижки та додаткові послуги. У деякі клуби можливий вхід тільки для власника

Рис. 3.7.

Клубна картка

картки та його гостей. У ряді випадків за допомогою такої картки можуть оплачуватися послуги і товари цього казино, ресторану, клубу.

3.1.3. Банківська платіжна картка

Банківська платіжна картка (БПК) –це персоніфікована пластикова картка з магнітною смугою або чіп-модулем, яка є ключем доступу до управління банківським рахунком і надає її власнику можливість безготівкової оплати товарів або послуг в різних торгових і сервісних підприємствах, що приймають картки до оплати, одержувати готівку у відділеннях банків і в банкоматах, а також користуватися іншими додатковими послугами та певними перевагами.

З’явившись в середині минулого століття, банківські картки набули поширення в більш як 200 країнах світу і стали невід’ємним атрибутом цивілізованої людини.

Сьогодні банківські картки виступають ключовим елементом електронних банківських систем, все більш активно витісняючи звичні чекові книжки та готівку. Та особливість, що на картці міститься певна інформація, яка необхідна для доступу до рахунку в банку, проведення розрахунків за товари та послуги, а також зняття готівки, дозволяє їй слугувати простим і прогресивним засобом в організації безготівкових розрахунків.

Крім того, що банківська пластикова картка надає цілодобовий доступ до банківського рахунку, в держателя такої картки з’являється цілий ряд переваг. Повний перелік цих переваг залежить від типу картки. Проте якою б не була картка, її переваги перед готівкою такі:

Ø Надійність.Втрата банківської картки не означає, що гроші пропали. Картку можуть вкрасти, її можна втратити, вона може згоріти при пожежі, але гроші все одно зберігатимуться на банківському рахунку. Якщо навіть хтось і заволодіє карткою, він не зможе скористатися грошовими коштами внаслідок надійного захисту.

Ø Зручність. У держателя картки зникають проблеми, пов’язані із здачею при розрахунку за товари та послуги. Йому не зможуть видати фальшиві купюри, обрахувати і недодати здачу, і розміри гаманця не будуть змінюватись від розміру суми на картці.

Ø Простота. При виїзді за кордон у держателя банківської картки виникають набагато менше проблем, ніж при вивезенні готівки. Картка є ключем доступу до грошових коштів на банківському рахунку, а значить, йому не треба її декларувати. Так само відпадає необхідність обміну валюти на місцеву, оскільки при оплаті товарів і послуг конвертація здійснюється автоматично.

Ø Економія. При здійсненні валютно-обмінних операцій за межами України витрати, пов’язані з цим, знижуються, оскільки конвертація здійснюється за більш вигідним курсом, ніж в обмінних пунктах.

Ø Дохід.На відміну від готівки, кошти, розміщені на рахунку в банку, яким користується держатель при проведенні операцій з використанням картки, приносять додатковий дохід у вигляді відсотків на залишок коштів.

Ø Контроль.Маючи картку, дуже зручно контролювати сімейний бюджет і вести домашню бухгалтерію. Держателю картки не треба згадувати скільки і на що він витратив коштів, оскільки завжди можна отримати виписку з рахунку.

Залежно від типу розрахункової схеми розрізняють кредитні і дебетові картки.

Кредитна картка –це універсальний платіжний засіб, за допомогою якого власник картки може здійснювати платежі за товари і послуги і отримувати готівку не тільки за рахунок власних коштів, але й за рахунок кредиту, наданого банком (рис. 3.8).

Рис. 3.8. Кредитні картки ПС „Visa” емітовані ПриватБанком

Головна особливість кредитної картки – відкриття банком кредитної лінії, яка використовується автоматично кожного разу, коли здійснюється придбання товару або береться кредит у грошовій формі (видача готівки). Кредитна лінія діє в межах встановленого банком ліміту. В деяких системах банківська кредитна картка може використовуватись для пільгової оплати деяких видів послуг, а також для отримання грошей в банківських автоматах.

Ліміт кредитування визначається банком-емітентом кожному власнику картки індивідуально, залежно від фінансового стану клієнта і його кредитної історії. Після закінчення звітного місяця клієнт одержує виписку за рахунком, де вказується, яку частку використаного кредиту він повинен відшкодувати для відновлення кредитного ліміту.

Банк-емітент, як правило, встановлює конкретні терміни повернення кредиту клієнтом. У разі затримки повернення кредиту, банк має право стягувати наперед обумовлені з клієнтом відсотки за кожний день прострочення.

Умови надання кредиту та порядок здійснення платежів за кредитними картками визначають банки-емітенти. Вони можуть помітно відрізнятися залежно від окремих емітентів. Так, за одними картками наданий платіжний кредит повинен бути погашений протягом місяця, а за іншими здійснені платежі протягом 25 днів взагалі не вважаються кредитом і за ними не стягується відсоток. За одними картками разові платежі можуть обмежуватися певними сумами, за другими – ні, а тільки загальним лімітом кредитної лінії, за третіми може допускатися навіть перевищення цього ліміту. Конкурентна боротьба між банками за своїх клієнтів змушує їх постійно вдосконалювати кредитні картки та робити їх дедалі привабливішими для клієнтів.

Розглянемо більш детально види кредитних карток (рис. 3.9) і дамо їм коротку характеристику.

Кредитні картки можна поділити на дві групи – банківські картки та картки для туризму і розваг. Банківські картки можуть бути особистими та корпоративними.

Кредитні картки

Банківські Для туризму

Та розваг

Особисті Корпоративні

Звичайні Елітні

Рис. 3.9. Види кредитних карток

Особиста картка (індивідуальна) видається окремим клієнтам банку (емітовані на фізичну особу) і може бути “Стандартною” (звичайною), тобто розрахованою на масовий ринок, або “Золотою” (елітною), розрахованою на громадян з великими доходами і високим кредитним рейтингом. Елітні (привілейовані) картки призначені для осіб з високою кредитоспроможністю і передбачають для їх власників багато додаткових послуг та пільг.

Корпоративна картка видається працівникам юридичної особи (фірми, організації і т. і.) для оплати витрат, пов’язаних з їх господарською діяльністю та зі службовими відрядженнями. На основі корпоративної картки організація може видавати індивідуальні картки вибраним особам (керівникам або цінним співробітникам). Їм відкривають персональні рахунки, “прив’язані” до корпоративного карткового рахунку. Власниками рахунків корпоративних карток є юридичні особи. Відповідальність перед банком за корпоративним рахунком несе організація, а не індивідуальні власники корпоративних карток.

Картки для туризму і розваг – випускаються компаніями, які спеціалізуються на обслуговуванні туристичних послуг, наприклад American Express та Diners Club. Картки приймаються до обслуговування сотнями тисяч торгівельних і сервісних підприємств у всьому світі для оплати товарів і послуг, а також надають власникам пільги на бронювання авіаквитків, номерів у готелях, отримання знижок з ціни товару, страхуванню життя та ін.

Головні відмінності цього виду карток від банківських кредитних карток – відсутність разового ліміту на покупки і обов’язок власника картки погасити заборгованість протягом місяця без права пролонгувати кредит. У випадку прострочення платежу з власника картки стягується підвищений відсоток.

Механізм розрахунків на основі кредитних карток

Розглянемо послідовність операцій, які виконуються суб’єктами платіжної системи в процесі надання послуг і придбання товарів за допомогою кредитних карток:

1. Бажаючи здійснити покупку (або оплатити отриману послугу), держатель картки дає її продавцеві.

2. Продавець повинен переконатися у можливості здійснення угоди. Для цього він перевіряє справжність картки і правомірність розпорядження нею покупцем (візуально – чи відповідає картка специфікаціям платіжної системи, чи співпадає зовнішність пред’явника картки з зображенням на фотокартці (якщо така присутня), або за допомогою POS-терміналу – термінал зчитує номер картки і перевіряє, чи не має її в стоп-листі) і, за необхідністю (якщо сума угоди не перевищує ліміту платіжної системи), проводить авторизацію (голосову по телефону або через POS-термінал) (рис. 3.10). При прийнятті рішення банк-еквайєр керується даними, які надійшли від точки обслуговування, а також інформацією про держателя картки, його ліміти, здійсненні угод, що зберігаються в базі даних. Ця інформація може знаходитися або в базі банка-еквайєра, або процесингового центру, або банка-емітента. Місце розташування інформації залежить від конкретної організації зберігання даних в платіжній системі на даний

момент. При перевищенні ліміту платіжної системи еквайєр в обов’язковому порядку повинен передати запит на авторизацію платіжній системі, яка і здійснює прийняття рішення.

Якщо виникають сумніви продавець має право вимагати пред’явлення документу, що підтверджує особу, а, у випадку його відсутності відмовитися від здійснення угоди.

3. Впевнившись у тому, що угода може бути здійснена, продавець оформляє чек (сліп), при цьому переносить на нього дані з картки. При ручній обробці для цього використовують імпринтер, де держатель картки потім підписується (найчастіше три екземпляра чека) і продавець зобов’язаний перевірити, чи підпис на сліпі співпаданя зі зразком підпису на картці (підпис на картці є обов’язковим).

При автоматичній обробці чек друкується у двох екземплярах POS- терміналом, які підписуються покупцем: 1-й видається покупцю, а 2-й чек залишається у продавця (підприємства).

4. Картка, придбаний товар і 1-й екземпляр чека передаються покупцеві.

5. У кінці дня точка обслуговування пересилає в банк-еквайєр відомості про трансакції за день (при обробці вручну пересилання може здійснюватися один раз в декілька днів). При цьому у випадку ручної обробки пересилаються екземпляри сліпів, а при автоматичній обробці POS- термінал передає каналом зв’язку накопичені за день дані.

Власник кредитної картки

Відповіль платіжної системи

БАНК- ЕМІТЕНТ

Оплата карткою

Маршрутизація запиту

Точка обслуговування

Банк-еквайєр

Процесинговий центр

Товар, послуга

(або відмова)

Маршрутизація запиту

Рис. 3.10. Схема операції з кредитною карткою у режимі on-line

6. Банк-еквайєр перевіряє трансакції і здійснює розрахунки з точкою обслуговування (робить перерахунок коштів на її розрахунковий рахунок). Трансакції, які стосуються держателів карток – клієнтів інших емітентів, передаються в процесинговий центр.

7. Процесинговий центр проводить обробку переданих банками- еквайєрами трансакцій і формує звітні дані для проведення взаєморозрахунків між банками - учасниками платіжної системи. Загальні підсумки передаються в розрахунковий банк системи, а окремі розсилаються банкам-учасникам як повідомлення про проведення взаєморозрахунків.

8. Розрахунковий банк проводить взаєморозрахунки між банками- учасниками, які відкрили в нього кореспондентські рахунки. Інші банки учасники здійснюють перерахування самостійно.