Вопрос 28 категорії приміщень і виробництв за вибухопожежною та пожежною безпекою

Категорія приміщень за вибухопожежною І пожежною небезпечністю

А вибухопоже-жонебезпечна

Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалахування до 28 °С, а також речовини та матеріали, які здатні до вибуху й горіння при взаємодії з водою, киснем повітря або між собою в таких кількостях, що можуть утворювати вибухонебезпечні па-рогазоповітряні суміші, при займанні яких розвивається надмірний тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа

Б вибухопоже-жонебезпечна

Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху понад 28 °С, горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при займанні яких виникає розрахунковий тиск вибуху, що перевищує 5 кПа

В пожежоне-безпечна

Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини та матеріали (у тому числі пил і волокна), речовини та матеріали, здатні горіти тільки при взаємодії з водою, киснем повітря або між собою, за умови, що приміщення, у яких вони знаходяться або задіяні, не належать до категорії А і Б

Г

Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному та розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор і полум'я; горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо

Д

Негорючі рідини й матеріали в холодному стані. Допускається відносити до категорії Д приміщення, в яких є горючі рідини в системах змащування в кількості не більш як 60 кг на одиницю обладнання за умови, що тиск не перевищує 0,2 МПа. Сюди належать усі будівлі, якщо їх не віднесено до категорій А, Б, В і Г

До категорії Б належать насосні станції з перекачки рідини з температурою спалаху 28-61 °С, кисневі станції, малярні цехи, де використовують оліфу та олійні лаки, балони з киснем, склади легкозаймистих і горючих рідин з температурою спалаху від 28 до 120 °С.

До категорії В належать паливно-мастильні склади, автогаражі, лісопильні, деревообробні, столярні, лісотарні, смолоперегінні заводи, склади термоізоляційних і рулонних горючих матеріалів, пековарки, склади горючих будівельних матеріалів.
До категорії Г належать кухні, газогенераторні станції, котельні, пічні відділення, ливарні, зварювальні, термічні цехи, автомобільні гаражі й депо.

Будівлі належать до категорії Д, якщо вони не належать до категорій А, Б, В і Г.

Вопрос 29
пожежна сигналізація
Система пожежної сигналізації — сукупність технічних засобів, призначених для виявлення пожежі, обробки, передачі в заданому вигляді повідомлення про пожежу, спеціальної інформації та (або) видачі команд на включення автоматичних установок пожежогасіння і включення виконавчих установок систем протидимного захисту, технологічного та інженерного обладнання, а також інших пристроїв протипожежного захисту.

Установки і системи пожежної сигналізації, оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі повинні забезпечувати автоматичне виявлення пожежі за час, необхідний для включення систем оповіщення про пожежу з метою організації безпечної (з урахуванням допустимого пожежного ризику) евакуації людей в умовах конкретного об'єкта.

Системи пожежної сигналізації, оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі повинні бути встановлені на об'єктах, де вплив небезпечних факторів пожежі може призвести до травматизму та (або) загибелі людей.

вопрос 30
первинні заходи пожежогасіння
1. До первинних засобів пожежогасіння відносяться:

вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

2. Для визначення видів та кількості первинних засобів пожежогасіння слід враховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин, їх взаємодію з вогнегасними речовинами, а також розміри площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок.

3. Необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення, а також для етажерок відкритих установок.

4. Покривала повинні мати розмір не менш як 1 х 1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря.

5. Бочки з водою встановлюються у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів.
6. Бочки для зберігання води з метою пожежогасіння відповідно до ГОСТ 12.4.009-83 "ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов.

7. Пожежні щити (стенди) встановлюються на території об'єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 м2.

До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщаються на ньому, слід включати: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 х 2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.

8. Ящики для піску повинні мати місткість 0,5, 1,0 або 3,0 м3 та бути укомплектованими совковою лопатою.

Вмістилища для піску, що є елементом конструкції пожежного стенда, повинні бути місткістю не менше 0,1 м3. Конструкція ящика (вмістилища) повинна забезпечувати зручність діставання піску та виключати попадання опадів.

9. Склади лісу, тари та волокнистих матеріалів слід забезпечувати збільшеною кількістю пожежних щитів з набором первинних засобів пожежогасіння, виходячи з місцевих умов.

10. Будівлі та споруди, які зводяться та реконструюються, мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння.

Вопрос 31
вогнегасники
Вогнега́сник — технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в ньому, під дією надмірного тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування однією людиною.

Вогнегасники є одним з найефективніших первинних засобів пожежогасіння.
Вогнегасники розрізняють за способом спрацьовування:

автоматичні — стаціонарно монтуються в місцях можливого виникнення вогню.

ручні (приводяться в дію людиною) — розташовуються на спеціально оформлених .

У залежності від акумуляторної вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на п'ять видів:

вуглекислотні,

повітряно-пінні,

порошкові,

водні,

аерозольні.
Вогнегасники пінні

Призначені для гасіння пожеж вогнегасними пінами: хімічної або повітряно-механічної. Хімічну піну одержують із водних розчинів кислот і лугів.

вопрос 32
автоматичні системи пожежогасіння
Автоматичні системи пожежогасіння виконують функцію першої допомоги під час гасіння пожежі - забезпечують термінове виявляння і гасіння осередку загоряння. Вони працюють за принципом ручного або автоматичного запуску. Для автоматичного пожежогасіння використовують водяні, пінні, порошкові, газові та аерозольні засоби. Кожен з них характеризується своєю цариною застосування.
Основними елементами установлення автоматичної пожежної сигналізації є:

- сповіщувачі (датчики), вмонтовані в приміщення готелів, які сповіщають про пожежу;

- прийомні апарати, які приймають сигнали від датчиків:

- лінійні мережі та кабелі, котрі з'єднують датчики з прийомними апаратами;

- джерела електроживлення.

вопрос 33
заземлення електрообладнання
За своїм функціональним призначенням заземлення ділиться на три види - робоче, захисне, заземлення блискавкозахисту.

До робочого заземлення відноситься заземлення нейтралей силових трансформаторів і генераторів, глухе або через дугогасильний реактор.

Захисне заземлення виконується для забезпечення безпеки, в першу чергу, людей.

Заземлення блискавкозахисту служить для відведення струму блискавки в землю від захисних розрядників і блискавковідводів (стрижневих або тросових).

Захисне заземлення повинні виконувати своє призначення в протягом усього року, тоді як заземлення, блискавкозахисту - лише в грозовий період.
Призначення захисного заземлення.

Захисне заземлення призначено для усунення небезпеки ураження електричним струмом людей при зіткненні з металевими частинами електрообладнання, які опинилися під напругою. Принцип дії захисного заземлення полягає в зниженні до безпечного рівня напруг дотику і кроку, викликаних замиканням на корпус електрообладнання. Досягається це зменшенням потенціалу заземленого обладнання за рахунок малого опору заземлювача, а також шляхом вирівнювання потенціалів підстави, на якому перебуває людина і заземленого обладнання за рахунок підйому потенціалу підстави до рівня потенціалу заземленого обладнання.

вопрос 34
Занулення електроустановок.
Занулення електроустановок, як і заземлення, призначене перш за все для забезпечення безпеки людей від ураження електричним струмом при торканні ними елементів електрообладнання, що опинилося під напругою при аварійних режимах. Воно також важливе і для забезпечення пожежної безпеки експлуатації електроустановок об'єктів.

Зануленням називається навмисне електричне з'єднання частин електроустановки, які нормально не знаходяться під напругою, з нульовим провідником трифазної чотирипровідної мережі з глухозаземленою нейтраллю (3 фазних (L1, L2, L3), поєднаний нульовий та захисний провідники .В установках з глухозаземленою нейтраллю застосування заземлення електроустановок без їх занулення не припускається. Таким чином, необхідно відрізняти поняття робочий нульовий провідник і захисний нульовий провідник. Занулення застосовується тільки в мережах з глухозаземленою нейтраллю напругою до 1000 В.

вопрос 35
як проводиться заземлення електрообладнання
Захисне заземлення згідно з "Правилами влаштування електроустановок» застосовується, в основному, в мережах із ізольованою від землі нейтраллю в особливо небезпечних умовах (шахти, рудники, кар’єри, торфорозробки тощо) при обов’язковому постійному надійному контролю стану ізоляції.
Заземлюючий пристрій звичайно розташовують по периметру виробничого приміщення (контурний), що більш ефективно, або збоку (виносний). Він являє собою сукупність заземлювачів — забитих у грунт металевих стержнів або труб, з’єднаних між собою зварюванням з горизонтальною шиною або круглим провідником, переріз якого не менший 100 мм^ (рис. 5.8). Глибина траншеї має бути більшою за глибину промерзання грунту у даній місцевості. До корпусів електрообладнання провідники занулення (заземлення) прикріплюються болтами з контргайками.
Розрахунок заземлення здійснюється у такій послідовності:

а) визначають розрахунковий питомий опір грунту;

б) розраховують опір розтіканню струму одного вертикального заземлювача;

в) визначають необхідну кількість заземлювачів та орієнтовне їх розташування по периметру приміщення з визначенням відстані між ними;

г) розраховують опір розтіканню з’єднувальної шини;

д) розраховують загальний опір заземлюючого пристрою з урахуванням з’єднувальної шини.

вопрос 36
через який період проводится профілактичні виміри захисних засобів
???????7

вопрос 37
яка величина опору заземлюючих установок
Якщо опір одиночного заземлювача перевищує нормоване значення, замість поодинокого заземлювача використовують групу з декількох паралельно з’єднаних заземлювачів, розміщених на відстані 2,5—5 м один від одного.
Необхідну кількість заземлювачів (труб) можна визначити за формулою:

В електроустановках напругою до 1000 В із глухозаземленою нейтраллю допустимий опір заземлюючого пристрою залежить від питомого опору грунту, напруги установки і не залежить від потужності генератора або трансформатора. У цих електроустановках при питомому опорі грунту, що менше або дорівнює 100 Омм, допустимий загальний опір усіх заземлюючих пристроїв, які споруджені у мережі напругою 380-220 В, має бути не більше 4 Ом.

вопрос 38
яка величина опору ізоляції проводів кабелів
У реальній електричній мережі (повітряній чи кабельній) опір ізоляції проводів відносно землі розподіляється по всій довжині мережі — опорні, підвісні, натяжні ізолятори, ізоляція кабелю. Чим більша протяжність мережі, тим більше ізоляторів, які працюють паралельно, і менший загальний опір ізоляції проводів відносно землі. незважаючи на наявність ізоляції, струмопроводи електромережі електрично зв'язані між собою і землею провідниками (ізоляцію) з великим опором. кожна ділянка довжини проводу електромережі, що знаходиться під напругою, крім опору ізоляції, має певну ємність відносно землі.

вопрос 39
ступінь захисту електроприладів
За ступенем захисту від ураження електричним струмом електротовари поділяють на п'ять класів: 0, 01, 1,2 ,3

- за ступенем захисту від вологи електроприлади можуть бути звичайного виконання, краплезахисні (пральні машини, електром'ясорубки); бризкозахисні (електросамовари); водонепроникні (електрокип'ятильники);

вопрос 40
як провести заземлення зварювального апарату
Електрозварювальна установка на весь час проведення електрозварювальних робіт повинна бути добре заземлена. Також повинен бути надійно заземлений зворотний провідник, що йде до зварюваного виробу від вторинної обмотки зварювального трансформатора.
для живлення трифазного трансформатора слід застосовувати чотирьохжильний кабель , четверта жила якого виконуеться для заземлення .Заземлювальну шину пункту заземлення слід зєднати з нульовим захисним проводом живильної лінії в установках з грулозаземленою нейтраллю або заземлювачем в установках з ізоллюваною нейтраллю.

вопрос 41
Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

вопрос 42
напруга кроку
Кро́кова напру́га - електрична напруга, що виникає між двома точками навколо струмопровідної лінії, яка торкається землі, на відстані одного кроку.

Чим ближче людина знаходиться до місця торкання, тим вищою є небезпека ураження при пересуванні в небезпечній зоні. На відстані 1 м від заземлювача зниження напруги становить 68%, на відстані 10 м — 92%. Практично на відстані 20 м і більше від місця торкання струмопровідної частини небезпечний вплив електричного струму на людину зводиться до нуля. Напруга, що уражає людину, залежить від ширини кроку: чим більше крок, тим небезпечніше. Навіть невелика напруга в 50-80 В викликає мимовільні судорожні скорочення м'язів ніг і, як наслідок, падіння людини на землю. Якщо людина падає убік місця дотику, тоді вражаюча напруга стає смертельною. У загрозливій ситуації при виході з небезпечної зони необхідно застосувати ходу «п'ята — носок» у сторону від місця падіння струмопровідної частини.

вопрос 43
напруга дотику
Напруга дотику - це напруга між двома точками кола струму, яких одночасно торкається людина.

Електричний струм може діяти на людину при торканні безпосередньо тілом або металевим предметом до неізольованих струмоведучих провідників, металевих частин (корпусів) електричного обладнання при пошкодженні захисної ізоляції; при знаходженні поблизу проводу лінії електропередачі (ЛЕП), що впав на землю, або поблизу заземлюючого пристрою, через який проходить струм у землю; при дії блискавки.

Розрізняють два види дотику-однофазний і двофазний. При однофазному дотику людина підпадає під дію однієї фази, напруга якої у 1,73 рази менша лінійної. Двофазний дотик більш небезпечний, бо людина у цьому випадку підпадає під струм двох різних фаз, а відтак стає включеною у мережу на повну лінійну напругу.