Шляхи попадання в організм радіоактивних речовин і шляхи їх

Природного виведення.

Радіоактивні речовини можуть потрапляти в організм трьома шляхами: 1) інгаляційний, із повітрям, що видихається; 2) через шлунково-кишковий тракт, із їжею та водою; 3) через шкіру.

Особливо велика небезпека проникнення радіоактивних речовин у середину організму у період їх випадання із радіоактивної хмари.

Джерела радіоактивності є компонентами харчових ланцюгів: атмосфера –вітер – дощ – ґрунт – рослини – тварини – людина найбільшу небезпеку серед них являють собою ізотопи йоду, стронцію, барію, ітрію, лантаноїдів, цирконію, ніобію, молібдену, телуру, рутенію. Шляхами проникнення є не лише травний тракт, система дихання, поверхні ран та опіків, але й при сильному радіоактивному забрудненні покривів тіла – ділянки не ушкодженої шкіри.

Радіоактивний пил осідає на листках, плодах, на ґрунті і у водоймах. Із ґрунту через коріння радіонукліди потрапляють усередину рослини не вживає людина, їх можуть їсти тварини, чиє м'ясо вживає люди. Потрапивши в середину організму, радіо активні атоми випромінюють радіоактивні промені, які руйнують клітини.

Йод-131 є гамма- і бета-випромінювачем, поглинається щитовидною залозою, цезій-137, також гамма- і бета-випромінювач, накопичується у лімфовузлах, печінці, стронцій – 90, гамма – і бета випромінювач,накопичується у кістковій тканині. Плутоній-239 накопичується у легенях, репродуктивних органах. Наведена таблиця дає нам чітке уявлення про місце депонування радіонуклідів і періоди їх напіврозпаду.

Період напіврозпаду – час, за який розпадається половина усіх атомів радіоактивного елемента.

Критичний орган – життєво важливий орган або система, які перші виходять з ладу в діапазоні доз випромінювання. За швидкістю виведення нуклідів органи розміщуються так: легені, гонади, щитовидна залоза, печінка, нирки, селезінка, шкіра, м’язи, скелет, і т. д.

Органи дихання мають природний захист, здатність епітелію бронхів самоочищатися і повертати велику кількість нуклідів назад у носоглотку, які потім потрапляють у кишково-шлунковий тракт.

Із ґрунту сільськогосподарські культури засвоюють лише ті радіонукліди, які розчиняються у воді. За ступенем накопичення нуклідів рослини можна розмістити у такий спадний ряд: капуста – буряк – картопля – пшениця – природні трав’яні покриви. Перехід нуклідів у рослини залежить також від характеру ґрунту: найменший – там, де переважають чорноземні масиви, найбільший – у торф’яно-болотистих та піщаних районах. За ступенем находження в рослини радіонукліди розміщується так: стронцій > йод >барій > цезій > рутеній > церій > ітрій > ніобій та інші.

Радіонукліди розносяться по всьому організму та інкорпоруються (відкладаються) у різні так звані критичні органи. За ступенем концентрації радіонуклідів органи можна розмістити у такій спадній послідовності: щитовидна залоза – печінка – нирки – м’язи. Небезпечними для людини є такі ізотопи: йод-131 – для щитовидної залози, стронцій-89 і стронцій-90 – для кісток, цезій-137 – для м’язів.

Після інкорпорації радіоактивні речовини починають виділятися із організму різними шляхами: радіоактивний газ – через органи дихання, решта – з калом, сечею, потом, слиною, грудним молоком. Основний шлях виведення нуклідів із організму – кишково-шлунковий тракт і нирки. При одноразовому потрапляння радіоізотопи виділяються порівняно швидко. Так, через 5 днів після находження їхній загальний вміст в організмі зменшується приблизно у 10 разів, через 45 днів – у 300 разів. Найшвидше вони виводяться із м’яких тканин, дуже повільно – із кісток. Якщо в організмі постійно циркулюють радіонукліди, усі органи і тканини постійно опромінюються.

Промені ураження радіонуклідами, які вибірково накопичуються в тій чи іншій тканині, визнають тим, у якій тканині, органі відбувається їхнє накопичення.

Три основних типи розподілу радіонуклідів в організмі: скелетний (Ca, Sr, Ba, Ra);дифузний, тобто рівномірний (K, Na, H, N, Po) і вибірковий, характерний для йоду і деяких інших елементів. Більше половини радіойоду, що потрапляє у організм, накопичується у щитовидній залозі.

Вміст навіть невеликої кількості радіонуклідів у живих тканинах і організмах приводить до виникнення серйозних захворювань, мутацій, онкоутворень, зменшення імунітету та ін.. за прийнятою Міжнародним Комітетом радіаційного захисту безпороговою концепцією, не існує безпечних доз і будь-яке опромінення пов’язане із ризиком виникнення негативних ефектів. Дуже чутливі до дії підвищення радіації ембріони і діти (особливо діти у раннього віку). Вона викликає клітині деформації, спричиняє народження неповноцінних дітей, їх інвалідність, аномалії розвитку та росту, а також деякі інші захворювання. Найбільш небезпечні для людей мутації зародкових статевих клітин. Радіочутливість людського організму особливо висока у внутрішньоутробному періоді у дитинстві. Опромінення у цьому періоді з більшою вірогідності, ніж дорослих, призводить до виникнення лейкозів та злоякісних пухлин.

Віддаленні наслідки опромінення: скорочення тривалості життя; розвиток з’єднувальної тканини (фіброзів) у шкірі, легенях, нирках, та у інших органах, що призводить до порушення їх функцій. Віддаленні наслідки – це і порушення ендокринної рівноваги, катаракта, що призводить до сліпоти, послаблення імунітету.

До найбільших тяжких наслідків опромінення слід віднести злоякісних новоутворень у опромінених і виникнення у них нащадків із спадковими захворюваннями.

Радіоактивне забруднення навколишнього середовища призводить до несприятливих генетичних наслідків, являє собою реальну загрозу стану здоров’я нинішнього і майбутнього поколінь. Ситуація, що виникла, вже сьогодні настійливо вимагає вживання радикальних заходів, спрямованих на зниження негативного впливу радіоактивності на популяцію людини. Слід додати, що жінки порівняно із чоловіками чутливі до іонізуючого випромінювання і схильні до онкологічних захворювань, спричинених іонізуючою радіацією.

Розрізняють чотири ступеня:

1-й ступень променевої хвороби (легкий) – 100-200 бер;

2-й ступень (середньої тяжкості) – 200-300 бер;

3-й ступень (тяжкий) – 300-500 бер;

4-й ступень (дуже тяжкий) – більше 500 бер.

На думку більшості радіобіологічних, на лейкемію хворіють 1-2 чоловіки на рік із мільйона населення при опроміненні дозою 1 бер.

Отже, основи і найбільш поширеними наслідками дії іонізуючої радіації на здоров’я людини є: променева хвороба, зниження імунітету, злоякісні новоутворення, зменшення тривалості життя опромінених.