Вентиляція, її види, вибір та конструктивне оформлення

Для створення і підтримання необхідних параметрів мікроклімату робочої зони виробничого приміщення використовують,зокрема,системи вентиляції.

Вентиляцією називають сукупність заходів та засобів, що забезпечують організований і регульований повітрообмін у виробничих,житлових та громадських будівлях.

Вентиляція призначена для забезпечення санітарно-гігієнічних і технологічних вимог - вилучати із приміщення забруднене,вологе або нагріте повітря та подавати чисте і свіже.

Вентиляція залежно від способів приведення в рух повітря, може бути природною, механічною (примусовою чи штучною) чи комбінованою. За своїм призначенням вентиляцію поділяють на робочу та аварійну.

За місцем дії — загальнообмінна, місцева,комбінована.

Загальнообмінна вентиляція сприяє підтриманню необхідних параметрів повітряного середовища у всьому об¢ємі приміщення.

Місцева вентиляція влаштовується лише у місцях виділення шкідливих речовин.

У виробничих приміщеннях, де можливе раптове потрапляння в повітря робочої зони великої кількості шкідливих парів і газів,влаштовують аварійну вентиляцію (витяжну). На виробництві часто комбінують системи вентиляції (загальнообмінну з місцевою, загальнообмінну з аварійною).

За напрямом потоків повітря вентиляція буває припливною та витяжною.

Припливна вентиляція створює сприятливі умови в обмеженій частині приміщення шляхом подачі чистого повітря ззовні

( повітряні душі,повітряні завіси й оази).

Витяжна вентиляція запобігає розповсюдженню забруднюваності повітря в робочій зоні та приміщеннях шляхом видалення забрудненого повітря в атмосферу.

Усю сукупність пристроїв для обробки, транспортування,подачі і видалення повітря називають вентиляційною системою.

Припливна вентиляційна система нагнітає чисте повітря в приміщення і складається з таких елементів : повітрозабірного пристрою (повітроприймача) для забирання чистого повітря, який встановлюється зовні будівлі; повітропроводів,по яких повітря подається в приміщення; фільтрів для очищення повітря від пилу; колориферів, де повітря нагрівається; вентилятора; повітророзподільних пристроїв (насадок, натрубків),які забезпечують надходження повітря в потрібну зону із заданою швидкістю і в потрібній кількості. Забруднене повітря витісняється свіжим через двері, вікна, ліхтарі і щілини будівельних конструкцій.

Витяжна вентиляційна система видаляє забруднене повітря в атмосферу і складається з витяжних отворів або насадок, через які повітря видаляється з приміщення; вентилятора, повітропроводів, якими повітря , що видаляється транспортується з приміщення до місця викиду; пристроїв для очищення повітря від пилу або газів; пристроїв ( витяжні шахти ) для викиду повітря на висоті не менше 1 м. над гребенем даху.

При роботі системи витяжної вентиляції чисте повітря потрапляє в приміщення через вікна, двері, нещільності конструкцій огороджень.

У системі припливно-витяжної вентиляції повітря в приміщення подається приливною вентиляцією, а видаляється витяжною вентиляцією, які працюють одночасно. В холодний період року для економії тепла повторно використовують повітря приміщення, яке видаляється витяжною системою і частково потрапляє в це приміщення через припливну систему, з¢єднану з витяжним повітропроводом. Таке повторне використання повітря приміщень у припливно-витяжній вентиляції називається рециркуляцією. Така система вентиляції сприяє зниженню затрат на очищення повітря, що поступає з атмосфери, а також на його нагрівання.

Місцева витяжна вентиляція буває відкритого чи закритого типу.

Пристрої місцевої вентиляції роблять у вигляді місцевих сховищ і всмоктувачів повітря.

До всмоктувачів відкритого типу (всмоктуючий отвір розташований на деякій віддалі від джерела утворення шкідливих речовин) належать витяжні зонти ( парасолі ) бортові і бокові всмоктувачі, всмоктувальні панелі, всмоктувачі, що вмонтовані в робочі місця і в інструмент.

До всмоктувачів закритого типу ( джерело утворення шкідливих речовин розміщене в середині сховища) належать витяжні шафи, витяжні камери, бокси .

Природну вентиляцію за характером повітрообміну поділяють на загально обмінну неорганізовану й організовану.

Неорганізована або провітрювальна чи інфільтривна вентиляція полягає у забезпеченні різниці тиску (теплового чи вітрового напорів ) ззовні і всередині приміщення, що забезпечує заміну повітря у приміщенні через нещільності в огородженнях і елементах будівельних конструкцій.

Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію - просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях,тощо та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок.

Організована або регульована природна вентиляція може бути канальною або (чи) безканальною(аераційною).

Безканальна (аераційна) вентиляція відбувається за рахунок різниці гравітаційного тиску повітря, що наявне всередині та ззовні приміщення , а також дії вітру. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої ( ліхтарі ) для видалення відпрацьованого повітря.

На холодний період року передбачають перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів з метою запобігання зниження температури повітря в робочій зоні, накопиченню в приміщення водяної пари, конденсації вологи на поверхнях.

Для збільшення природної тяги за рахунок енергії вітру над витяжними каналами встановлюють спеціальні насадки, які отримали назву дефлекторів.

Аераційна вентиляція дає змогу економити механічну енергію, перевагою її є дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік в тому, що повітря находить в приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.

Незважаючи на значну економічну ефективність природньої вентиляції, вона не може замінити собою механічну.

Перевагами механічної вентиляції є великий радіус дії за рахунок значного тиску, створеного вентилятором; зміна або збереження необхідного повітрообміну незалежно від температури зовнішнього повітря; очищення забрудненого повітря перед видаленням його в атмосферу. Однак така вентиляція створює значне зашумлення прилеглих територій.

Природна та штучна вентиляції повинні відповідати таким вимогам:

- створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови ( температуру, вологість, швидкість руху повітря )

- повністю усувати з приміщення шкідливі гази,пари, пил,аерозолі або розбавляти їх до допустимої концентрації

- не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування його із суміжних приміщень

- не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження

- бути доступними для керування та ремонту під час експлуатації

- не створювати шуму, вібрацій, потрапляння в приміщення дощу,снігу та інших незручностей.

Вентиляційні системи є устаткування підвищеної небезпеки.

Наказом по підприємству призначається особа, відповідальна за безпечну експлуатацію, контроль технічного стану і обслуговування вентиляційного устаткування.

При роботі як припливної так і витяжної вентиляції повинна здійснюватися очистка повітря, яку поділяють на грубу (<100 мг/куб.м),середню ( 100 — 1 мг/куб.м), тонку (>1мг/куб.м) в залежності від концентрації шкідливих речовин.

Способи очищення повітря :

механічні за допомогою пиловловлювачів у вигляді пилоосаджувальних камер або циклонів та фільтрів , які бувають паперові, з тканини,електричні, масляні та інші

фізико-хімічні , що основані на поглинанні ( сорбції ) речовин із газів чи розчинів

каталітичні (каталізатори взаємодіють з речовинами ).

На підприємстві може здійснюватися кондиціювання повітря, використовуватися системи опалення ( водяне, парове, повітряне, комбіноване).