American Express станом на 06.01.2006 р. 8 страница
Правила мають встановлювати:
– правову базу, на підставі якої платіжна організація має забезпечувати діяльність платіжної системи;
– організаційну структуру системи міжбанківських розрахунків;
– умови членства‚ порядок вступу та виходу із системи;
– порядок урегулювання неплатоспроможності та інших випадків нездатності виконання членами системи своїх зобов’язань та порядок вирішення спорів;
– управління ризиками в системі та систему страхування;
– перелік платіжних інструментів, що використовуються в системі для ініціювання переказу грошей, їх форми та порядок застосування;
– принцип виконання документів на переказ грошей та їх відкликання;
– порядок завершення міжбанківського переказу, технологію та регламент проведення розрахунків, порядок проведення реконсиляції;
– порядок використання програмно–технічних засобів, систем захисту інформації та телекомунікаційних каналів зв’язку;
– технологію формування, порядок та строки зберігання архівів електронних банківських документів і баз даних, а також процедуру знищення інформації щодо проведення переказу грошей, терміни зберігання якої закінчилися;
– порядок резервування та відновлення функціонування системи в разі порушення її роботи або виникнення надзвичайних ситуацій;
– інші положення, визначені платіжною організацією.
Визначений платіжною організацією порядок функціонування системи міжбанківських розрахунків, засоби формування і оброблення документів на переказ, що використовуються у системі, мають забезпечувати цілісність та конфіденційність інформації, своєчасне завершення щоденної обробки платежів, високий рівень безпеки й операційної надійності системи, відновлення роботи системи в разі порушення її роботи або виникнення надзвичайних ситуацій. Взаємовідносини в системі міжбанківських розрахунків регулюються договорами, укладеними відповідно до законодавства України.
Форми міжбанківських розрахункових документів‚ їх реквізити та порядок оформлення мають відповідати вимогам до розрахункових документів‚ які визначені нормативно–правовим актом Національного банку про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
Банківські установи здійснюють міжбанківський переказ за міжбанківськими електронними розрахунковими документами, що формуються ними на підставі:
– паперових розрахункових документів клієнтів та банківської установи;
– електронних розрахункових документів, отриманих засобами автоматизованих систем від клієнта – ініціатора переказу та отриманих засобами внутрішньобанківської платіжної системи (ВПС) від філії банку;
– електронних розрахункових документів, автоматично сформованих системою автоматизації банку (САБ) за умовами договорів або згідно з потребою банківської установи;
– електронних розрахункових документів, отриманих засобами інших платіжних систем, телекомунікаційних систем, інших засобів зв’язку за умови забезпечення цілісності та конфіденційності інформації тощо.
Міжбанківський електронний розрахунковий документ має містити такі обов’язкові реквізити: назву та номер; дату складання (число, місяць, рік); ознаку дебет/кредит; суму; код платника, назву платника, рахунок платника; код банку платника; код отримувача, назву отримувача, рахунок отримувача; код банку отримувача; призначення платежу; електронний цифровий підпис (ЕЦП); ідентифікатор ключа, що використовується для накладення ЕЦП; технологічні реквізити (відмітку про час обробки документа тощо).
Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися:
– засобами системи електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ);
– засобами власної внутрішньобанківської платіжної системи (ВПС);
– через встановлення прямих кореспондентських відносин між банками.
5.2. Система електронних міжбанківських платежів Національного банку України
5.2.1. Завдання та функції СЕП НБУ
Нормальне функціонування економіки важко уявити без системи розрахунків між суб’єктами господарської діяльності, забезпечення надійності та своєчасності платежів. У розрахунках і платежах, які здійснюються установами банків, відображаються практично всі види економічних відносин у суспільстві. І все це неможливо без розрахунків між банками. Для забезпечення міжбанківських розрахунків створюються спеціальні платіжні системи. Платіжні системи міжбанківських розрахунків різних країн організовані по-різному, і у світі не існує єдиної платіжної моделі, однак є загальні принципи і характеристики, які визначають функціонування національних платіжних систем.
Розлад у платіжній системі тієї чи іншої країни часто є одним із найперших і безпосередніх проявів зародження фінансової кризи. В Україні у 1992-1993 рр. розрахунки між банківськими установами проводилися за допомогою паперових платіжних документів протягом трьох тижнів, а в деяких випадках — місяця і більше. Кожний день відстрочки створення системи обертався значними збитками для підприємців внаслідок зростання темпів інфляції та фінансових втрат від розкрадань за підробленими платіжними документами. Розуміючи важливість цієї проблеми, НБУ в 1992 р. розробив Концепцію електронного грошового обігу в Україні, яка була розглянута банками і затверджена Правлінням НБУ.
Програмне забезпечення і засоби захисту інформації були розроблені фахівцями НБУ і вперше передані учасникам системи міжбанківських розрахунків в липні – вересні 1993 року. 5 серпня 1993 року розпочалася пробна експлуатація системи, учасниками якої були три комерційні банки Києва, а з жовтня 1993 року в усіх регіонах України розпочалося впровадження СЕП у промислову експлуатацію.
Впровадження СЕП дозволило з 1 січня 1994 року повністю відмовитися від використання поштових і телеграфних авізо і значно підвищити швидкість, якість і надійність проведення платежів, безпеку і конфіденційність банківської інформації. Система електронних платежів дозволила значно підвищити швидкість обігу грошей.
“Систему високо оцінили її користувачі, а також зарубіжні фахівці, провідні міжнародні інститути. Аналогів СЕП немає не тільки в жодній країні колишнього СРСР, але і в більшості країн світу. Показово, що консультанти, які допомагали Україні впроваджувати СЕП, визнають: учні перевершили вчителів” [30].
Впровадження системи електронних платежів України дало змогу досягти таких принципових результатів:
— прискорення виконання розрахунків та обігу коштів;
— зменшення документообігу;
— зменшення вірогідності фальсифікації міжбанківських розрахункових документів, завдяки чому знизилася прихована емісія, пов’язана з надходженням до обігу коштів, отриманих за підробленими документами;
— вивільнення грошової маси;
— посилення контролю за станом грошової маси у державі, поява нових можливостей впливу з боку Національного банку на цей стан;
— підвищення можливостей НБУ контролювати здійснення платежів;
— значне зниження збитків держави та підприємців, які виникали раніше внаслідок високих темпів інфляції, низької швидкості виконання розрахунків та використання підроблених платіжних документів.
Можна без перебільшень зробити висновок, що впровадження СЕП підняло банківську індустрію України на якісно новий рівень.
Система електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) – загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, обробки, передавання та захисту інформації.
У розрахунках між банками України використовуються тільки електронні платіжні документи.
Електронний платіжний документ – це банківське повідомлення певного формату, яке містить інформацію про переказ коштів, має вигляд файлу при передачі по банківській мережі і при зберіганні на магнітних носіях.
Банківські повідомлення у формі електронних документів повинні відповідати певним вимогам:
1. Бути підготовлені, передані та прийняті з використанням програмно- технічних засобів, які сертифіковані й затверджені НБУ.
2. Банківські електронні документи мають бути захищені спеціальними засобами, які надаються централізовано Національним банком України, згідно з Положенням про систему захисту електронних банківських документів в обчислювальній мережі Національного банку України та Положенням про арбітражні послуги служби захисту електронних банківських документів в обчислювальній мережі НБУ. Їх захист ґрунтується на використанні методів ідентифікації вузлів відправника та отримувача повідомлення, його шифрування і дешифрування на основі використання методів криптографії у вузлах-адресатах, а також під час передачі по каналах ЕП, накладання електронного підпису й авторизації відправника та одержувача електронного банківського документа.
Основні завдання системи:
• задоволення потреб економіки, яка реформується і розвивається;
• удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить НБУ, завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;
• виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків;
• мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;
• високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;
• надання широкого спектру послуг для користувачів;
• високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;
• мінімізація вартості банківського посередництва шляхом оптимізації платіжних засобів і раціоналізації систем.
Основними функціями СЕП є:
• проведення розрахунків між банками України в національній валюті країни;
• ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;
• контрольні функції Національного банку щодо стану кореспондентських рахунків банків;
• надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;
• обмін екстреною інформацією стосовно проведення розрахунків;
• забезпечення надійності розрахунків;
• багатоступеневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіях розрахунків;
• багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу, використання, спотворення та фальсифікації на всіх стадіях обробки;
• надання НБУ механізму впливу на порушників чинного законодавства та норм банківської діяльності методом обмеження їх обслуговування у СЕП.
Основні фактори, що визначають вимоги до кількісних та якісних показників системи:
• поточна завантаженість СЕП;
• перспективи економічного розвитку України;
• можливість інфляції;
• тенденція переходу від готівкових форм розрахунків до безготівкових;
• оцінка досвіду інших країн, що розвиваються, щодо динаміки розвитку міжбанківських розрахунків.
НБУ як центральний банк країни, бере безпосередню участь у міжбанківських розрахунках і організовує їх реалізацію. Саме НБУ є гарантом платіжної системи в цілому і системи міжбанківських електронних платежів зокрема. Інші банки України, як учасники міжбанківських розрахунків, несуть солідарну відповідальність за їх стан і діють відповідно до нормативних актів НБУ та договорів учасників міжбанківських розрахунків.
Розрахунки між банками ведуться на підставі кореспондентських рахунків банків, які відкриваються у регіональних управліннях НБУ.
Регіональне управління НБУ (РУ) – це установа НБУ, яка уповноважена виконувати в межах певного регіону визначені чинним законодавством функції та операції від імені головної установи НБУ. Головною вважається установа НБУ, яка обслуговує рахунки регіональних управлінь НБУ при здійсненні міжбанківських розрахунків.
Система електронних платежів організаційно представлена мережею розрахункових палат НБУ, яку було створено згідно з Постановою Правління НБУ від 16.07.93 за № 57. Вона складається з Регіональних розрахункових палат (РРП) і Центральної розрахункової палати (ЦРП).
Регіональна розрахункова палата – це підрозділ РУ НБУ, до функцій якого належить обслуговування системи електронних платежів і впровадження нових платіжних технологій у межах відповідного регіону.
Розрахункова палата (РП) – структурний підрозділ територіального управління Національного банку України, який обслуговує в СЕП банки відповідного банківського регіону.
Центральна розрахункова палата – установа Національного банку України, яка забезпечує функціонування СЕП у цілому, ведення бази даних для ІПС щодо електронних міжбанківських розрахунків, виконаних через СЕП, а також здійснює функції РП для банківських установ Києва та Київської області, обслуговує інші банківські регіони.
Принципи СЕП:
1. СЕП забезпечує розрахунки між банками в національній валюті України і в найбільш вживаних іноземних валютах.
2. СЕП функціонує за схемою типу „Брутто”, оскільки кожна наступна оплата виконується окремо з урахуванням підсумкового сальдо, отриманого на попередній операції, що зменшує ризик недостатньої ліквідності банків-учасників.
3. Трансакції відображаються в режимі реального часу на рахунках банків. Це дає можливість блокувати трансакції, що призводять до овердрафту, (стан, коли на рахунку банку виникає дебетове сальдо), та мати необхідну інформацію для прогнозування стану ліквідності та своїх дій.
4. Ініційована банківською установою трансакція не підлягає відміні.
5. Відсутні пріоритети обробки трансакцій за будь-якими ознаками, крім черговості надходження в систему.
6. Головним режимом роботи системи є передача електронних платіжних документів та підтвердження їх отримання. СЕП виключає необхідність використання паперової технології.
7. Обмін платіжними документами організовано у вигляді технологічних циклів прийому-передачі, тривалість яких коливається залежно від поточних потреб.
8. Граничні суми трансакцій в системі не обумовлені.
9. СЕП є власністю НБУ й обслуговує комерційні банки на договірній основі. Учасники електронних платежів діють на підставі договору з регіональним управлінням НБУ на проведення міжбанківських розрахунків і
„Положенню про міжбанківські розрахунки в Україні” згідно „Регламенту функціонуванню мережі розрахункових палат України”.
Права і обов’язи учасників СЕП регулюються двосторонніми договорами банків-учасників з регіональними управліннями НБУ — на ведення кореспондентських рахунків і проведення розрахунків в мережі розрахункових палат.
Основні обов’язки регіонального управління НБУ (розрахункової палати) по відношенню до банку-участника СЕП:
– забезпечувати своєчасне і якісне здійснення міжбанківських розрахунків на регіональному і міжрегіональному рівнях;
– дотримувати банківську таємницю і дотримуватися вимог банківської безпеки згідно „Положення про захист системи електронних міжбанківських документів в обчислювальній мережі НБУ”;
– відображати підсумки розрахунків банку на відповідному кореспондуючому рахунку;
– щодня видавати банку інформацію про результати міжбанківських розрахунків, виконаних у мережі розрахункових палат за попередній день;
– забезпечувати банк програмними засобами зв’язку з РРП, у тому числі засобами електронної пошти;
– забезпечувати необхідними консультаціями в підготовці персоналу банку для роботи в мережі розрахункової палати протягом місяця після підписання договору і подальші консультації протягом договору.
– Регіональне управління НБУ має право відмовити банку в обслуговуванні або тимчасово припинити надані послуги при порушеннях банком регламенту роботи в мережі РП України.
Основні обов’язки банка-учасника СЕП:
– подавати в розрахункову палату інформацію у вигляді електронних документів, підготовлених програмними засобами відповідно до вимог
„Регламенту функціонування мережі РРП”;
– використовувати при роботі в обчислювальній мережі НБУ тільки офіційно придбані і зареєстровані програмні засоби;
– своєчасно оплачувати послуги, які надаються розрахунковою палатою;
– виконувати вимоги банківської безпеки, включаючи наявність технічних і програмних засобів банківської безпеки, а також умов зберігання, обліку і використання цих засобів.
Банк-учасник СЕП має право:
– передавати інформацію іншим абонентам засобами електронної пошти Національного банку;
– вибирати будь-яку визнану НБУ систему для проведення своїх розрахунків, не обмежуючись рамками мереж розрахункових палат.
Виключення комерційного банку з СЕП здійснюється НБУ у випадку:
– ліквідації комерційного банку за рішенням Національного банку України;
– оголошення комерційного банку банкрутом за рішенням арбітражного суду;
– ліквідації комерційного банку за рішенням арбітражного суду;
– реорганізації або ліквідації комерційного банку за рішенням загальних зборів акціонерів.
Виключення комерційного банку з СЕП здійснюється Національним банком за рішенням самого найвищого органу управління комерційним банком, який має право реорганізації і ліквідації банку.
Структура СЕП НБУ
НБУ
ЦРП
|
|
РРП
АРМ-2
РРП
АРМ-2
РРП
АРМ-2
Банк 1
АРМ-3
Банк 2
АРМ-3
Банк 1
АРМ-3
Банк 2
АРМ-3
Банк 1
АРМ-3
Банк 2
АРМ-3
Банк n
АРМ-3
Банк n
АРМ-3
Банк n
АРМ-3
Рис. 5.1. Загальна структура СЕП
Загальну структуру СЕП НБУ можна подати у вигляді схеми, яка зображена на рис. 5.1.
Програмно-технологічна структура СЕП Національного банку України складається з таких компонентів:
– програмно-технічні комплекси СЕП;
– електронна пошта Національного банку;
– способи захисту інформації.
Система міжбанківських електронних платежів має трирівневу
ієрархічну структуру.
На 1-му, верхньому рівні СЕП міститься Центральна розрахункова палата. Вона обслуговується програмно-технічним комплексом АРМ-1, що виконує такі основні функції:
1. „Пересилання” міжрегіональних електронних документів засоба- ми електронної пошти Національного банку України.
НБУ.
2. Перевірку правильності формування електронних документів.
3. Формування й підтримання в робочому стані основних довідників
Основним довідником, з яким працює СЕП, є довідник банків —
учасників розрахунків. Він містить повний список банків, які є учасниками розрахунків через СЕП станом на поточний банківський день. Зрозуміло, що цей список повинен бути однаковим на всіх АРМ СЕП та в усіх ОДБ банків- учасників і містити найактуальнішу інформацію як щодо кількісного складу банків-учасників, так і щодо їхніх реквізитів (назви, підпорядкованості тощо).
Зміни в довіднику відбуваються:
• при відкритті нової банківської установи;
• при зміні назви або електронної адреси установи;
• при переході філії банку у власність іншої юридичної особи («купівлі»
філії);
• при переведенні банківської установи на обслуговування до іншої РРП;
• при закритті банківської установи.
Синхронні зміни в довідниках на всіх АРМ СЕП та в ОДБ банків відбуваються за допомогою спеціального файла U – завдання на коригуван- ня довідника учасників розрахунків. Він створюється в Центральній розрахунковій палаті та розсилається з АРМ-1 на всі АРМ-2 СЕП. Кожний АРМ-2 потім передає його всім АРМ-НБУ банків, які він обслуговує. АРМ- НБУ банку передає цей файл в ОДБ. У момент проходження файла U через кожний з АРМ СЕП виконуються зміни в довіднику учасників цього АРМ.
4) Захист електронних документів і системи в цілому від не- санкціонованого доступу.
5) Диспетчеризація (бухгалтерський технологічний контроль) проходження міжрегіональних платежів і синхронізація закриття дня банку.
На 2-му рівні мережі розташовуються регіональні розрахункові палати, які обслуговуються своїми програмно-технічними комплексами АРМ-2.
АРМ–2 – це програмно-технічний комплекс, встановлений у РРП і призначений для обслуговування певної кількості банків цього регіону та організації взаємодії з іншими АРМ-2.
АРМ–2 забезпечує виконання таких основних операцій:
1) обмін електронними документами між самою РРП і банками –
учасниками міжбанківських розрахунків;
2) формування та відправлення міжрегіональних платежів до ЦРП;
3) отримання міжрегіональних платежів від ЦРП та їх аналіз;
4) обмін електронними документами з іншими АРМ-2 своєї РРП;
5) захист електронних документів і їх обробка від несанкціонованого доступу.
На 3-му, нижньому рівні СЕП перебувають учасники міжбан- ківських електронних розрахунків, які діють на підставі угод із РРП на проведення розрахунків та Положення про міжбанківські розрахунки в Україні згідно з Регламентом функціонування мережі розрахункових палат України. Учасниками електронних платежів можуть бути, і здійснювати за допомогою СЕП міжбанківські розрахунки, будь-які кредитно-фінансові підприємства й організації, котрі мають відкриті КР у відповідних РУ НБУ та задовольняють вимоги, що їх висуває НБУ до учасників СЕП.
У розпорядження кожного з учасників платежів надається єдина копія програмно-технічного комплексу з умовною назвою АРМ-3 (або інакше АРМ НБУ), через який банк обмінюється інформацією із СЕП за допомогою файлів, структура та функціональне призначення яких визначені в документі «Інтерфейс між САБ і АРМ-3 системи електронних платежів (СЕП)».
АРМ-3на рівні банку – учасника розрахунків забезпечує виконання таких основних операцій:
1) перевірку пакетів платіжних документів, які підготовлені банком, що експлуатує даний АРМ-3;
2) обмін електронними документами з відповідною РРП;
3) захист системи від несанкціонованого доступу.
Оскільки для передавання пакетів використовується система електронної пошти (ЕП) НБУ, то банк одночасно є й абонентським вузлом цієї пошти, а АРМ-3 – одним із основних кінцевих користувачів цього вузла. Відповідно АРМ-2 є кінцевим користувачем вузла 2-го рівня ЕП НБУ, а АРМ-1 — один із основних користувачів Центрального вузла ЕП НБУ.
Система електронної пошти Національного банку України (система ЕП) – система програмно-технічних засобів та організаційно-технологічних заходів забезпечення інформаційної взаємодії між банківськими та іншими установами в електронній формі.
З метою підвищення надійності й ефективності роботи СЕП Національний банк може змінювати технологічну структуру системи і шляхи програмно-технічної реалізації її компонентів і вимагати від учасників відповідної адаптації їх програмно-технічних засобів. Терміни інформування учасників розрахунків про необхідність внесення змін у програмно-технічне забезпечення визначаються Національним банком. Заміна програмно-технічних засобів і технологій електронних розрахунків здійснюється за розпорядженням ЦРП у разі потреби після експериментальної експлуатації системи в нових технологічних умовах.
Паралельно з розвитком економіки України СЕП постійно розвивається з метою підвищення надійності її функціонування, розширення спектру послуг банкам — учасникам СЕП, розвитку бухгалтерської моделі.
Одночасно зі створенням СЕП банки активно розробляли і впроваджували системи автоматизації внутрішньобанківської діяльності (так звані програмні комплекси «Операційний день банку» (ОДБ)). Це — програмне забезпечення, що обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо).
Оскільки СЕП дала змогу практично уникнути затримання платежів на міжбанківському рівні, для банків та їхніх клієнтів стало доцільним використання систем «клієнт—банк» для розрахунків у електронній формі між клієнтом банку та банком.
Деякі банки, що мають розгалужену систему філій, для здійснення розрахунків у електронній формі між своїми філіями створювали власні платіжні системи, так звані внутрішньобанківські платіжні системи (ВПС).
Створення ОДБ та ВПС відбувалося паралельно зі створенням та розвитком СЕП. Національний банк України практично не обмежував діяльності комерційних банків щодо створення таких систем, контролюючи лише узгодження їх функціонування з СЕП.
Ще одним способом виконання міжбанківських розрахунків в Україні є встановлення між банками прямих кореспондентських відносин, яке здійснюється з метою прискорення розрахунків. Враховуючи, що на території України діє система електронних міжбанківських розрахунків НБУ, учасниками якої є всі банки та яка практично задовольняє потреби банків у цій сфері, прямі кореспондентські відносини між банками України встановлюються, як виняток. Цей виняток може бути пов’язаний зі специфікою проведення банківських операцій, що мають постійний характер. Наприклад:
— під час здійснення операцій з продажу та купівлі валютних коштів на Міжбанківській валютній біржі;
— під час розрахунків між банками за операціями, що мають постійний характер та великі обсяги.
Щоразу дозвіл на встановлення прямих кореспондентських відносин надає Національний банк України, за наявності обгрунтування банками доцільності цього.
Система міжбанківських розрахунків України складається на поточний момент з таких компонентів:
— система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України;
— системи термінових платежів;
— системи автоматизації роботи банків
— внутрішньобанківські платіжні системи;
— системи „клієнт-банк”;
— система масових платежів з використанням карток.
5.2.3. Організація роботи внутрішньобанківської платіжної системи
Внутрішньобанківська платіжна система ( ВПС) - це сукупність правил, організаційних заходів, програмно-технічних засобів, засобів захисту, що використовуються банком для виконання внутрішньобанківського переказу грошей, а також для взаємодії з іншими банківськими платіжними системами для забезпечення виконання міжбанківського переказу грошей філіями банку [7].
Порядок здійснення розрахунків через ВПС регулюється відповідними документами банків, яким належать ці системи і які самостійно визначають умови та порядок функціонування власної ВПС, що зазначається у внутрішніх документах банку з урахуванням вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ. Правила ВПС мають бути узгоджені з Національним банком.
Банк та його філії, які працюють з використанням ВПС, повинні дотримуватися технологічних вимог та вимог інформаційної безпеки, які встановлюються НБУ, а також до засобів формування та обробки міжбанківських електронних розрахункових документів.
ВПС має використовувати програмно-технічне забезпечення, систему захисту інформації та телекомунікаційні канали зв'язку, що забезпечують:
– надійний багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу, використання, викривлення і фальсифікації на різних етапах її формування, обробки, передавання та приймання і контроль за достовірністю інформації на всіх етапах її обробки;
– процедури та/або механізми, які після збоїв чи інших порушень роботи ВПС дають змогу відновити роботу без послаблення інформаційної безпеки;
– фіксування спроб несанкціонованого доступу до системи розрахунків та негайне інформування про це банком-власником ВПС служби захисту інформації Національного банку;
– зберігання архівів електронних банківських документів відповідно до вимог законодавства України;
– надійне резервування для підтримки безперебійного функціонування ВПС і відновлення її діяльності в разі порушення її роботи або виникнення надзвичайних ситуацій.
Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, установлений внутрішніми документами банку, але не може перевищувати двох операційних днів відповідно до законодавства України [7].
Банк та його філії, які працюють із використанням ВПС, мають забезпечувати взаємодію з СЕМП відповідно до вимог опису інтерфейсу між САБ і АРМ-НБУ, між САБ і АРМ-СТП, дотримання технології та регламенту роботи СЕМП, а саме: