Види та способи зрошення в розсадниках 7 страница

У випадках, коли фактична маса насіння відрізняється від серед­ньої, норму висіву уточнюють за формулою:

Н _уточн = (Н _табл х М _факт)/М _табл, де:[12]

Н _табл – таблична норма висіву насіння, г/м;

М _факт – фактична маса 1000 шт. насінин, г;

М _табл – таблична маса 1000 шт. насінин, г.

Якщо висівають насіння ІІ і ІІІ класу якості, норми висіву для шпилькових рослин збільшують відповідно на 30 і 100%; для листяних, крім берези – на 20 і 60%; для берези – на 50 і 100%.

Глибина загортаннянасіння впливає на інтенсивність його проростання та час появи сходів (мал. 6.25). Глибоко загорнуте насіння краще забезпечене вологою і швидше проростає. В той же час вихід сходів глибоко посіяного насіння можливий лише при достатніх запасах поживних речовин. Неглибоко загорнене насіння може не прорости через висихання верхнього шару грунту.

Рис. 6.25. Вплив глибини загортання на проростання насіння.

Глибина загортання насіння визначається розміром насіння, грунтово-кліматичними умовами, строками і технологією висіву. Тому на легких і пухких ґрунтах насіння загортають глибше, ніж на важких. Глибше загортають насіння в засушливих умовах і незрошуваних розсадниках, ніж в умовах достатнього зволоження ґрунту або на зрошуваних розсадниках. При осінніх посівах насіння висівають на більшу глибину, ніж при весняних. Велике за розміром насіння висівають на більшу глибину, ніж дрібне. Практично глибина загортання насіння повинна у 3 - 4 рази перевищувати пересічний розмір насінини. Глибину загортання насіння зменшують при мульчуванні посівів, застосуванні при вирощуванні сіянців покриття, а також у широкоборозенкових посівах.

6.2.4. Догляд за посівами до і після появи сходів

Якість садивного матеріалу, в значній мірі, залежить від догляду за посівами, який проводять починаючи з висіву насіння до викопу­вання сіянців. Заходи щодо догляду умовно об’єднують у дві групи: догляд за посівами до появи сходів і догляд за сіянцями (після появи сходів).

Головними завданнями догляду за посівами до появи сходів є:

· створення сприятливих умов для проростання насіння;

· забезпечення появи друж­них сходів.

В залежності від метеорологічних умов, стану ґрунту, глибини загортання насіння та інтенсивності появи сходів проводять такі роботи з догляду за посівами до появи сходів:

· післяпосівне розпушування ґрунту;

· прикочування ґрунту (ущільнення );

· полив (зрошення) посівів;

· мульчування та покриття посівів;

· знищення бур’янів і розпушування ґрунту.

Післяпосівне розпушування ґрунту проводять переважно на осінніх посівах з метою недопущення висихання ґрунту та знищення кірки. Його здійснюють легкими боронами. Для знищення ґрунтової кірки іноді застосовують кільчасті котки.

Прикочування весняних посівів легкими котками проводять для то­го, щоб поліпшити прилягання часток ґрунту до насіння і забезпечити капілярне підняття води до насіння, що проростає. Своєчасне котку­вання значно підвищує ґрунтову схожість насіння і забезпечує дружні сходів.

Зрошення посівів сприяє появі дружних і рівномірних сходів. Прово­дити його потрібно обережно, особливо на посівах з невеликою глибиною загортання насіння. Кращим способом зрошення є дрібнокраплинне дощування.

Мульчування потребують посіви дрібного насіння, глибина загор­тання якого не перевищує 2 см. Його застосовують для збереження во­логи у верхньому шарі ґрунту, недопущення утворення кірки, створення оптимального повітряного та теплового режимів ґрунту. Мульчування проводять у посушливих районах, де можливе пересихання верхньо­го шару ґрунту, а також в районах з достатнім зволоженням на важких, легко запливаючих ґрунтах. Для мульчування використовують тирсу, перегній-сипець, торф’яну потерть, пісок та інші пухкі матеріали. Посіви вкривають шаром товщиною 1,5 - 2 см. Під час догляду мульчу загортають у грунт.

Осінні посіви в разі потреби покривають 4 - 5-сантиметровим ша­ром соломи, осоки, очерету та інших матеріалів. Ранньою весною для кра­щого прогрівання і покращення аерації ґрунту покриття підпушують, а після появи перших сходів половину його знімають. Повністю знімають по­криття перед першим доглядом за ґрунтом.

Догляд за посівами після появи сходів (догляд за сіянцями) спрямований на:

· збереження ніжних сходів після їх появи;

· створення близьких до оптимальних умов для розвитку і росту сіянців;

· захист сіянців від несприятливих умов, шкідників та збудників хвороб;

· отримання максимально можливої кількості стандартних сіянців.

Догляд за сіянцями включає:

· затінення (побілку) сходів;

· прополювання бур’янів і розпу­шування грунту;

· проріджування сходів в загущених посівах;

· підрізання коренів сіянців;

· зрошення посівів (сіянців);

· боротьбу із збудниками грибкових хвороб та шкідниками сіянців.

Затінення і побілку сіянців застосовують з метою:

· захисту ніжних сходів від прямих сонячних променів і можливих опіків кореневої шийки;

· послаблення нагрівання та зменшення випаровування води з поверхні ґрунту;

· зниження інтенсивності транспірації сіянців.

У посушливих районах затінення необхідне при вирощуванні сіянців біль­шості шпилькових порід, берези, вільхи, тополі, верби, липи, каштана та деяких інших порід.

Для затінення застосовують щити з дранки або плетені з гілок розміром 1,5÷2 х 0,8÷1 м з просвітами, які складають близько 50%, рідше для цього використовують солому, очерет та деякі інші ма­теріали. Щити встановлюють з південної сторони посівної стрічки вер­тикально або під кутом 35 - 45° до поверхні. При горизонталь­ному затіненні щити встановлюють над посівами одразу після масової появи сходів на висоті 35 - 50 см.

Тривалість затінення, як правило, не перевищує 1 - 4 тижнів, лише деякі рослини потребують більш тривалого затінення (липа – до серпня). При подовженні цього строку сіянці слабо розвиваються. Затінення значно збільшує витрати на вирощування садивного матеріалу та ускладнює механізацію догляду. Цього деякою мірою можна уникнути за рахунок використання природного затінення дерев, що висаджуються з південного боку посівних стрічок або полів посівного відділення і служать для одержання насіння та живців для генеративного і вегетативного розмноженнь. Інколи притінення заміняють побілкою ніжних сходів деревних рослин 10%-м розчином вапна.

Розпушення ґрунту та знищення бур’янів проводять, як правило, одночасно. Окремо розпушують грунт для запобігання появи кірки після зрошення або дощу, а також під час тривалих посух. Розпушення зменшує випаровування вологи і нагрівання поверхні ґрунту.

При вирощуванні дворічних сіянців грунт розпушують і знищують бур’яни в полі сіянців першого року 5 - 8, а в полі другого року – 4 - 6 разів. Кількість доглядів залежить від кліматичних умов і ступеня засміченості ґрунту бур’янами. Більше доглядів проводять в районах з посушливим кліматом. При цьому в першій половині вегетаційного періоду, коли інтенсивно проростають бур’яни, грунт розпушують і прополюють частіше, ніж у другій половині. В районах достатнього зволоження перші догляди за ґрунтом, коли сіянці ще не зміцніли, проводять на глибину 3 - 5 см. Глибину наступних розпушень ґрунту поступово збільшують, доводячи її до 10 - 12 см. У посушливих районах перше розпушення проводять на глибину 10 - 12 см, а наступні зменшують щоразу на 2 - 3 см.

Грунт розпушують культиваторами РКП - 1,0, КФП - 1,5А, КПС - 4, КФУ - 1,5, МВН – 2,8 та ін. При проведенні підживлення сіянців од­ночасного з культивацією ґрунту використовують культиватори-рослинопідживлювачі КРСШ - 2,8А, КРН - 2,8МО.

У боротьбі з бур’янами найбільш ефективним є поєднання хімічних та механічних доглядів, причому пер­шими проводять хімічні.

Гербіциди, які використовують для боротьби з бур’янами у вигляді розчинів, емульсій і суспензій, за характером їх впливу на рослини поділяють на загально знищуючі, селективні, системної та контактної дії. Загальнознищуючі гербіциди застосовують для знищення бур’янів на парових площах, а селективні– на полях з сіянцями. Контактнівикликають опіки і омертвіння тканин рослин в місцях потрапляння гербіциду, а системні проникають в рослину, пе­ремішуються по судинах і спричинюють її загибель. Останні особливо ефективні для боротьби з багаторічними бур’янами з глибокою коре­невою системою. Розрізняють кілька способів застосування гербіцидів: суцільний(рівномірно по всій площі), стрічковий (гербіцидом об­робляють посівні рядки і захисні зони з обох сторін) і локальний (гербіциди вно­сять у місцях появи бур’янів).

Для обробітку грунту у парових полях застосовують 2,4 - ДА (амінну сіль, 1,2 кг/га), далапон (10 - 20 кг/га), ТХА (трихлорацетат натрію, 50 - 100 кг/га), МГ - Т (малеїновий гідразит триетаноламінової кислоти, 30 кг/га), раундап (3 - 5 кг/га). Проти кореневищних бур’янів краще використовувати ТХА, МГ-Т і далопон, а проти коренепаросткових та однорічних двосім’ядольних – 2,4 - ДА та раундап. Гербіциди вносять у вигляді водних розчинів, витрачаючи 500-600 л/га.

Вченими Санкт-Петербурзького (на час розробки — Ленінград­ського) науково-дослідного інституту лісового господарства запропоновані такі способи внесення гербіцидів при вирощуванні сіянців:

1) за три тижні до посіву вносять в грунт карбатіон (3000 л 13 - 15%-го водного розчину на 1 га), який знищує вегетативні органи, насіння бур’янів і збудників грибкових хвороб сіянців (фузаріуму);

2) після посіву сосни, ялини, дуба та інших порід з глибиною загор­тання понад 2 см вносять симазин (0,5 - 1 кг/га), пропазин (1 - 2 кг/га) або аліпур (1,2 - 2 кг/га);

3) у період масової появи сходів бур’янів за 3 - 5 днів до появи сходів деревних порід, насіння яких загорнене на глибину не менше 2 см, в грунт вносять контактні гербіциди реглон (3 кг/га), ДНБФ (1 - 2 кг/га) і ДНОК (3 - 4 кг/га).

Після появи сходів сосни, ялини, кедра посіви можна обробляти уайт-спіритом з розрахунку 500 л/га, а на другий рік тут можна за­стосовувати більш сильнодіючі гербіциди – симазин (1 - 2 кг/га) і пропазин (2 - 4 кг/га).

При плануванні і проведенні робіт з гербіцидами слід суворо до­тримуватися обмежень, вказаних у діючих «Санітарних правилах по зберіганню, транспортуванню і застосуванню отрутохімікатів у сільському господарстві», щоб запобігти отруєнню людей, забрудненню ними продуктів харчування, атмосферного повітря, водоймищ, грунту і навколишнього середовища в цілому.

Проріджування посівів проводять через 15 - 20 днів після масової появи сходів, залишаючи на 1 м борозенки 100 - 150 сіянців шпиль­кових порід і 40 - 60 листяних. При зріджуванні (висмикуванні) сходів залишають найбільш розвинені рослини. Після зрідження бажано зво­ложити посіви.

Підрізання коренів необхідне для одержання сіянців з добре розга­луженою і мичкуватою кореневою системою. Вона необхідна для порід із стрижневим коренем (дуб, горіх, каштан, груша, яблуня та деякі ін.). Підрізку стрижневого кореня виконують ножами спеціальної конструкції після появи у молодих сходів перших справжніх листочків. Підрізання коренів на глибині 10 - 12 см сприяє одержанню садивного матеріалу з добре розвиненою кореневою систе­мою. Цього можна досягти і пікіровкою, яку частіше застосовують при вирощуванні підщеп плодових порід (яблуні, груші).

Зрошення (полив) посівів - важливий агротехнічний захід при вирощу­ванні сіянців в районах з нестійким і недостатнім зволоженням (детально висвітлено в розділі 5). В посівному відділенні поли­в переважно здійснюють дощуванням. Дощування проводять за допомогою спеціальних стаціонарних або мобільних коротко - та далекоструменевих установок. Ними водночас із зрошенням можна проводити піджив­лення. Полив по борознах застосовують вкрай рідко і винятково у розсадниках з важкими ґрунтами. Недоліками цього способу є втрата площі, зайнятої каналами, неефективне використання води, можливе заболочування та засолення земель.

Посіви, сходи і сіянці потребуютьзахисту від несприятливих ме­теорологічних факторів, хвороб і шкідників. Весною, в результаті ча­стих промерзань та відтавань важкого за механічним складом грунту, спостерігається витискання сіянців. Основними способами захисту сіянців від витискання є поліпшення фізичних властивостей грунту шляхом внесення органічних добрив і мульчування на зиму посівних стрічок з однорічними сіянцями.

У районах з різко континентальним кліматом нищівними для ніжних сходів деяких порід (дуба, ялини, ясеня, клена та ін.) бувають пізньовесняні заморозки. Сходи від заморозків захищають димовими завісами або шляхом дощування протягом 2 - 3 год. Іноді посівні стрічки з сходами вкривають щитами.

У південних районах важливе значення має захист посівів від вітрової ерозії – видування, засипання або засікання їх пилом. Найбільш надійно захищають посіви від вітрів полезахисні лісосмуги або куліси з сільськогосподарських культур – рано навесні жита, пізніше – сорго, кукурудзи. Крім того, залишена на зиму стерня високорослих злаків добре затримує сніг.

Боротьба з грибковими хворобами та ентомологічними шкідниками включає профілактичні та винищувальні заходи. До профілактичних заходівборотьби належать висока агротехніка, яка за­безпечує одержання стійких до несприятливих умов середовища сіянців, та обробіток ґрунту, насіння, сіянців фунгіцидами, які за­побігають виляганню сходів від фузаріозу, пошкодженню шпильок сіянців хворобою Шютте та іншими захворюваннями. До винищуваль­них заходів боротьби відносить ліквідацію осередків пошкоджень сходів та сіянців. При виявленні вилягання сіянців шпилькових порід або берези пошкоджені посіви поливають 0,4 %-м розчином системних препаратів (БМК, фундозол, бенаміл) або ТМТД з розрахунку 10 л/м².

Системні фунгіциди дуже ефективні і для боротьби з хворобою Шютте. Для захисту сіянців сосни достатньо одного обприскування 50%-м БМК з концентрацією 0,4%, 50%-м фундазолом (0,15%) або 50%-м бенамілом (0,06%) з витратою робочого розчину 400 - 800 л/га залежно від віку сіянців. Проти звичайного Шютте сіянці обробляють в середині липня, а проти сніжного Шютте – в середині жовтня. Крім цих препаратів використовують 1,5%-ну суспензію 90 - 98%-ї ко­лоїдної сірки або 0,51 %-й цинеб (400 - 500 л/га).

Для обробки сіянців ядохімікатами у розсадниках застосовують тракторні обприскувачі ПОУ, ОН - 400, обпилювач ОШУ - 50А та ін. На невеликих ділянках, використовують ранцеві обприскувачі ОРР - 1, “Эра - 1”, ОМР - 2 і обпилювач ОРВ - 1.

6.2.5. Особливості вирощування сіянців основних деревних порід у відкритому грунті

Сосна звичайна. Сіянці сосни краще вирощувати на достатньо ро­дючих супіщаних і легкосуглинкових ґрунтах. Насіння сосни до висіву готують намочуванням у воді протягом 18-20 годин або снігуванням. Перед висівом його протруюють фунгіцидами. Норма висіву насіння та глибина їх загортання для сосни та інших порід наведені у табл. 6.26. Насіння висівають весною, восени, а іноді і влітку. Кращим є ранній весняний висів у вологий, достатньо прогрітий грунт. Весняні посіви мульчують торфокришкою або тирсою. Осінні посіви потребують покриття соломою і за­хисту насіння від гризунів, а літні – частих поливів.

Сходи сосни на посівах без мульчування необхідно притіняти. Без своєчасних заходів боротьби з грибковими хворобами — виляганням і Шютте – одержати високоякісний садивний матеріал важко. У розсадниках для попередження хвороби шютте посіви тричі обприскують 1 %-м розчином бордоської рідини, починаючи з червня, кожні 10 - 15 днів. Сіянці сосни погано зберігаються під час зимового прикопування, тому викопують їх весною. Сіянці досягають стандартних розмірів у 1 - 2-річному віці.

Ялина звичайна (європейська). Сіянці ялини добре ростуть на ро­дючих, достатньо зволожених суглинкових ґрунтах. Перед висівом насіння ялини намочують у воді на 24 - 28 годин або стратифікують протягом місяця. Сходи ялини дуже чутливі до весняних заморозків, через що ефективні лише весняні посіви, у більш пізні строки. Посіви мульчують перегній-сипцем або торфокришкою. Сходи дуже чутливі до прямих сонячних променів і тому потребують короткочасного (1 - 2 тижні) притінення. Сіянці викопують весною у 2 - 3 річному віці.

Модрина сибірська, європейська. Для вирощування сіянців найпридатніші легкі суглинки та чорноземовидні супіски. Сходи модрин не пошкоджуються весняними заморозками, через це насіння можна висівати як рано весною, так і восени, а також взимку під сніг (якщо немає небезпеки поїдання гризунами). Насіння готують до висіву шляхом стратифікації (2 - 3 тижні) або намочуванням у воді (24 год.). Посіви мульчують, осінні — вкривають соломою. В ясну сонячну погоду сходи на нетривалий період (7 - 10 днів) притіняють. Сходи дуже ніжні, легко пошкоджуються при розпушенні ґрунту. Догляд за ґрунтом проводять після того, як вони зміцніють. Сіянці досягають стандартних розмірів у дворічному віці. Викопують сіянці весною або восени.

Ялиця біла (європейська).Як і сіянці ялини, сіянці ялиці білої вирощують на родючих, достатньо зволожених суглинкових ґрунтах. Перевагу віддають весняним посівам. До висіву насіння готують на­мочуванням (24 год.) або снігуванням (30 - 60 днів). Сходи дуже чут­ливі до прямого сонячного проміння, через що їх притіняють на досить тривалий час. Стандартних розмірів сіянці досягають у 2 - 3-річному віці. Викопують їх весною.

Дуб звичайний. Сіянці дуба бажано виро­щувати на родючих структурних ґрунтах. Жолуді найкраще висівати весною у добре зволожений ґрунт. Якщо на площі раніше дуб не ви­рощували, необхідно на кожний метр посівної борозенки вносити до 100 г ґрунту, взятого з дубових насаджень, або чисту культуру мікоризних грибів. Осінні посіви дуба потребують захисту від гризунів і здійснення заходів проти вимерзання жолудів і пошкодження сходів заморозками.

При вирощуванні сіянців важливо своєчасно знищувати бур’яни, розпушувати ґрунт і проводити заходи по боротьбі з борошнистою росою. Для одержання добре розгалуженої кореневої системи корені підрізають після появи першої пари листочків. Підрізку коренів вико­нують на 4 - 6 см нижче глибини загортання жолудів(12 – 14 см), після чого сіянці поливають. Стандартних розмірів сіянці досягають, як правило, в од­норічному віці.

Береза звисла. Особливості вирощування сіянців берези зумовлені надзвичайно малим розміром її насіння і ніжними сходами. Насіння не загортають, а тільки притрушують, тому навіть незначне висихання верхнього шару ґрунту уповільнює його проростання або навіть призводить до загибелі сходів.

Сіянці берези краще вирощувати на легкосуглинкових і супіща­них чорноземах. Особливу увагу слід приділяти вирівнюванню площі та передпосівному обробітку ґрунту. Висівати насіння берези, можна в усі агротехнічні строки. Найефективніше здійснювати посіви на по­чатку зими. Літній висів (свіжо зібраним насінням) рекомендують у тих випадках, коли однорічні сіянці не досягають стандартних роз­мірів, а дворічні – переростають. Для весняного, зимового та осіннього висіву насіння потребує спеціальної підготовки.

Перед висіванням насіння зміщують з перегній-сипцем або торфяною потертю у співвідношенні 1:3. Висіяне з домішками насіння засипають снігом. Весною, як тільки розтане сніг, посіви вкривають 4 - 5-сантиметровим шаром чистої соломи або очерету і в разі потреби поливають. При появі окремих сходів частину покриття знімають, а решту – розріджують. Під щільним шаром покриття сходи гинуть протягом 1 - 2 днів. Подальший догляд за посівами включає поступове розпушування покриття, зрошення, знищення бур’янів і розпушування ґрунту. При такому способі немає потреби у затіненні сходів щитами, функцію яких виконує солома. У степових розсадниках посіви протягом першого місяця поливають майже щодня, потім – через 4 - 5 днів доти, поки корені не заглибляться в ґрунт на 6 - 7см.

Стандартних розмірів сіянці досягають переважно у 2 - 3-річному віці. Викопувати сіянці можна як восени, так і весною.

Бук лісовий. Для вирощування сіянців найбільш придатні родючі темно-сірі ґрунти легкого механічного складу. Насіння, пророщене до появи проростків, краще висівати весною. Для цього за два тижні до висівання через кожні 2 - 3 дні його змочують водою і перемішують.

Осінні посіви вкривають соломою і захищають від гризунів. Сходи бу­ка досить ніжні і потребують притінення. Тривалість вирощування сіянців – 1 - 2 роки.

Клен гостролистий, польовий і татарський. Комплекс робіт по ви­рощуванню сіянців цих кленів відрізняється лише тривалістю стра­тифікації насіння, нормою висівання та глибиною його загортання. Насіння кленів висівають восени і весною. Сходи весняних посівів з’являються дещо пізніше, ніж осінніх, і тому вони рідше пошкод­жуються заморозками. На структурних, добре зволожених ґрунтах осінні посіви завжди кращі за весняні. Насіння клена гостролистого висівають у сухому вигляді за 1,5-2 місяці до перших морозів, а насіння двох інших кленів – пізньої осені після 2,5-3-х місячної стратифікації. Для весняного висівання насіння клена гостролистого стратифікують 90 днів, польового – 150, татарського – 180 днів. Снігування насіння кленів скорочує період появи сходів і підвищує енергію росту сіянців.

Норма висівання насіння клена гостролистого становить 10 - 12, польо­вого – 8 і татарського – 5 г на 1 м посівної борозенки, глибина його загортання – 3 - 5 см. Посіви перших двох кленів потребують захисту від заморозків. Стандартних розмірів сіянці кленів гостролистого і польового досягають у 1 - 2-річному, а сіянці клена татарського, як більш повільно ростучого, найчастіше у 2-річному віці.

Липа серцелиста і широколиста. Агротехніка вирощування сіянців цих лип відрізняється лише нормами висівання. Краще вирощувати сіянці на свіжих родючих ґрунтах або на угноєних парах. Для осінніх посівів використовують минулорічне насіння лип, після не менш ніж тримісячної стратифікації, а для весняних – після шестимісячної.

Фізіологічно зріле насіння (злегка побурілі горішки) можна висівати рано восени, одразу ж після його збирання (кінець серпня – початок вересня). Норма висівання насіння липи серцелистої – 6 - 7 і широколистої – 8-10 г на 1 м борозенки, глибина його загортання – 2-3 см. Мульчування посівів, зрошення та тривале притінення сходів обов’язкові. Притінення закінчують у серпні, а зрошення – у вересні. Стандартних розмірів сіянці досягають у 2-річному віці. Викопують їх переважно восени.

Тополя (біла, чорна та ін.). Сіянці тополь краще ростуть на чорноземовидних супіщаних та легкосуглинкових ґрунтах. Для їх виро­щування не придатні солонцюваті, сильно підзолисті, бідні піщані і важкі безструктурні ґрунти. Сіянці краще вирощувати на спеціальних тополевих розсадниках, які закладають поблизу водойм на рівних не затоплюваних або тимчасово затоплюваних площах. При вирощуванні сіянців тополі важливе значення має обробіток ґрунту. Основний обробіток проводять за системою чорного пару на глибину 30 - 35 см. Під час передпосівного обробітку ґрунту ретельно вирівнюють поверхню ріллі і рясно її зволожують.

Насіння висівають наприкінці травня у спеціально підготовлені маркером-котком борозенки завширшки 4 - 5 см. Висіяне насіння злег­ка придавлюють легким котком, притрушують 1 - 2-міліметровим ша­ром перегною-сипцю або торфокришкою і поливають. Сходи з’явля­ються вже на 3 - 4-й день, але укорінюються дуже повільно. Від появи сходів і до утворення на сіянцях двох справжніх листочків посіви зво­ложують 1 - 2 рази щоденно. Притінення сходи не потребують. Стандартних розмірів сіянці досягають в однорічному віці.

Ясен звичайний. Сіянці ясена вибагливі до родючості ґрунту і тому для їх вирощування найпридатніші чорноземи і темно-сірі суг­линкові ґрунти. Насіння можна висівати восени і весною. Восени висівають минулорічне насіння після 80 - 120-денної стратифікації або свіже, зібране у фазі фізіологічної зрілості. Для весняних посівів використовують насіння після 200 - 210-денної стратифікації. Норма висівання насіння – 8 г на 1 м борозенки, глибина його загортання – 3 - 4 см. Ґрунтову схожість насіння підвищують мульчуванням посівів. У посушливі періоди проводять поливання, а під час весняних за­морозків – димові завіси. Стандартних розмірів сіянці досягають в 1-2-річному віці.

В’яз листуватий, гладенький, дрібнолистий, шорсткий. Агро­техніка вирощування сіянців в’язових аналогічна. Найпридатніші для їх вирощування родючі супіщані та суглинкові ґрунти. Кращий строк сівби пізня весна – початок літа, одразу ж після достигання та збирання насіння. В осінніх та весняних посівах схожість насіння дуже низька. Свіжо ­зібране насіння висівають у добре зволожений без попередньої підготовки ґрунт. Норма висівання насіння – 3 г на 1 м посівної борозен­ки, глибина загортання – 1,5 - 2 см. Літні посіви мульчують і полива­ють. Посіви в’язових не потребують особливих видів догляду. Своєчасне знищення бур’янів, розпушення ґрунту і зрошення дозволяють одержати стандартні сіянці за один рік.

Робінія звичайна (акація біла).Висівання проводять як восени сухим насінням, так і весною, після намочування насіння в гарячій воді або за допомогою інших методів скарифікації. Сходи акації надзвичайно чутливі до пізньо – весняних заморозків тому найкращою є весняна сівба у пізні строки. Норма висіву насіння 5 – 6 г/м, а глибина загортання 2 – 4 см. При вирощуванні сіянців застосовують звичайну агротехніку, прийняту для розсадників степової зони. Стандартних розмірів сіянців досягають в однорічному віці.

6.3. Вирощування сіянців у закритому ґрунті

Важливими факторами прискорення росту і збільшення виходу стандартних сіянців є температура, вологість ґрунту та повітря. Регулювання їх у напрямку створення оптимального режиму для життєдіяльності та розвитку рослин можливе лише в ґрунті, який захищений (закритий) від несприятливих умов навколишнього середовища. У розсадниках цього досягають вирощуванням садивного матеріалу в теплицях, які є складовою частиною посівного відділення (див. структуру лісового розсадника). Використання закритого світлопроникною плівкою (склом) ґрунту для виробництва садивного матеріалу – відносно новий (започаткований наприкінці 50-х – на початку 60-х років минулого століття), перспективній напрям розвитку лісового розсадництва. Актуалізація цього методу останнім часом пояснюється збільшенням питомої ваги насіння підвищеного генетичного потенціалу у загальному обсязі насіннєвого матеріалу посівного призначення.

В закритому ґрунті (теплицях, парниках, оранжереях), порівняно з відкритим, підвищуються темпе­ратура, вологість, повітря та ґрунту, дещо зменшується освітленість, збільшується вміст вуглекислого газу в повітрі. Вони значною мірою захищають рослини від несприятливих метеорологічних факторів (вес­няних заморозків, посухи і та ін.), створюють кращі умови для ефек­тивнішого регулювання водного та поживного режимів субстрату.

Використання закритого ґрунту для вирощування садивного ма­теріалу дозволяє, значно продовжити період розвитку і росту сіянців за рахунок більш ранніх строків висіву насіння. У закритому ґрунті підвищується схожість насіння, збільшується вихід стандартного са­дивного матеріалу і скорочується строк його вирощування.

Для вирощування сіянців використовують стаціонарні або пере­сувні (переносні, розбірні) теплиці з поліетиленовим або скляним по­криттям. Залежно від періоду експлуатації та умов вирощування са­дивного матеріалу існують зимові теплиці (використовуються цілий рік) і літні (використовуються навесні, влітку і восени); з опаленням і без нього; з штучним, природним або комбінованим мікрокліматом. Найбільш зручні великі стаціонарні теплиці блоч­ного або арочного типу, які дозволяють механізувати більшість техно­логічних операцій та автоматизувати контроль систем забезпечення оптимального гідротермічного режиму вирощування садивного ма­теріалу.

Існуючі споруди закритого ґрунту поділяють в залежності від: