Концептуальні підходи у логістиці
У своїй основі логістика не є новим та невідомим феноменом. Проблеми раціоналізації руху матеріалів, сировини та готової продукції завжди були предметом особливої уваги.
Новизна логістичного підходу до управління полягає в наступному:
· відбувається зміна пріоритетів в господарській практиці компаній: управління процесами у сфері логістики займає одну із ключових позицій у діяльності підприємств, сприяє уникненню дублювання трансакційних операцій, здійснює інтеграцію елементів загальної системи управління та з допомогою логістичного сервісу створює додаткові конкурентні переваги;
· використовується комплексний підхід до питань руху матеріальних цінностей у процесі виробництва, що передбачає узгодження процесів, пов'язаних із матеріальними потоками, виробництвом, маркетингом, дистрибуцією, корпоративними перетвореннями та партнерськими стосунками;
· бізнес-процеси, які створюють продукт, утворюють логістичний ланцюг, а інтегруючою метою цих процесів, в тому числі і логістичних за функціональним змістом, є створення цінності цього продукту;
· в господарській практиці логістики широко використовується теорія компромісів. Економічні компроміси базуються у розрахунках, що відображають інтереси зацікавлених підрозділів, а також всіх підприємств-учасників ланцюга створення цінності продукту як інституційної основи логістичного ланцюга.
Сучасні дослідження з цього питання дозволяють виділити такі концептуальні підходи у логістиці.
1. Логістика як нова філософія управління,побудована на оптимізації бізнес-процесів та процедур, яка має свої принципи та методи.Для утвердження цієї філософії сформовано ряд функціональних складових, що дозволяють використовувати логістичний підхід у всіх сферах управління.Логістична філософія виходить за межі підприємства та декларує вплив на елементи зовнішнього оточення, вважаючи його ключовим фактором успішної діяльності.
2. Логістика як інтегруюча сила, покликана об’єднати діяльність внутрішніх і зовнішніх елементів підприємства з метою одержання синергічного ефекту. Ця концепція спрямована на подолання та запобігання конфліктів економічних цілей та інтересів. Узгодження конфліктних цілей здійснюється на основі використання теорії компромісів: зміни витрат у кожному підрозділі, пов’язані з можливою трансформацією системи, порівнюються між собою та співставляються із зміною загальних витрат системи.
3. Логістика як джерело формування конкурентних переваг. Насьогодні конкурентні позиції компаній визначаються результатами пошуку та створення нової цінності продукту за рахунок логістичних технологій, присутності цього товару на усіх можливих ринках, шляхом розповсюдження новітніми логістичними мережами, створення логістичного сервісу, здатного стати ключовою перевагою у жорсткій конкурентній боротьбі.Ключові логістичні компетенції спрямовані на гранично максимальний рівень обслуговування споживачів з оптимальними витратами на це обслуговування. Вплив цих компетенцій відображено на рисунку 1.1.
Рис.1.1. Влив логістики на конкурентоспроможність підприємства
4. Логістика як функціонально-наскрізний інструмент управлінського впливу на всі види ресурсів та відповідні матеріальні потоки, включаючи фінансові та трудові.Цей підхід дозволяє використовувати методи логістики у всіх сферах діяльності підприємства та формувати дієву логістичну систему. Зважаючи на багатовекторність логістичної парадигми, зазначену систему доцільно розглядати як складну структуру з різними категоріями елементів, що дає змогу повною мірою реалізувати логістичні принципи управління підприємством.
Як інструмент управління логістика спонукає до змін на підприємствах. В умовах динамічних ринкових умов, при яких інновації швидко впроваджуються у виробничі процеси, потрібна гнучка логістика, зі здатністю до адаптації технічних, інформаційних та комунікаційних технологій.
5. Логістика як принцип побудови стратегій різних рівнів. Є. Крикавський виділяє наступні типи логістичних стратегій: інтеграція функцій і процесів, консолідації (транспорту, складів, запасів), скорочення циклу, диференціації обслуговування клієнтів, кооперації постачальника і споживача, логістичного аутсорсингу, логістичних інновацій. Потенціал логістики дає змогу охопити всі рівні стратегій підприємства, інтегрувати їх цільові установки та досягати максимального синергічного ефекту. З іншого боку, з огляду на ієрархічність стратегій підприємств, рівень функціональних стратегій передбачає необхідність розробки, в числі інших, і логістичної стратегії. При цьому варто орієнтуватися на стратегією макрологістичної інтеграції, особливо з позицій логістичних ланцюгів. Внутрішньоланцюгова інтеграція має для компаній критично важливе значення, оскільки всі учасники цієї сфери повинні працювати разом над проектуванням продуктів, прогнозуванням, виробництвом та розподілом. Прагнення логістичної інтеграції обумовлене зростанням інвестицій в інфраструктуру сфери розподілу та призводить до зміни структури і модернізації локальних об'єктів логістики.
Доцільність використання принципів та методів логістики визначається кінцевою метою ринкової стратегії підприємства – максимального задоволення споживачів за рахунок забезпечення доступності необхідної їм продукції, тобто постачання необхідного продукту заданої якості у визначеній кількості в потрібне місце та потрібний час. Поняття доступності продукції відіграє ключову роль в концепції логістики, оскільки є і метою, і однією із основних характеристик логістичної системи.
Для досягнення цієї мети важливо сформувати блоки логістичної діяльності:
1. Створення достатнього логістичного сервісу, який полягає у забезпеченні поставки необхідних для споживача товарів, а також у скороченні періоду між замовленням та поставкою. У Економічній енциклопедії логістичний сервіс визначається як складова концепції обслуговування клієнта, як забезпечення необхідного рівня задоволення його вимог за якнайнижчих його сукупних витрат, що передбачає гарантоване отримання клієнтом продукту відповідної якості, кількості та асортименту у визначеному місці, у визначений час та за визначеною ціною. Обслуговування клієнта, рішення якого ґрунтуються на оцінці комбінації з трьох критеріїв – якості продукту, його ціни і рівня обслуговування, виходить за межі логістики, оскільки охоплює дії, пов’язані зі сферою маркетингу, фінансів та ін.
2. Оптимізація розміру запасів. Визначення оптимального розміру запасів є одним із ключових питань логістичної діяльності та корелюється з усіма напрямами управління логістичними ланцюгами. В ідеалі підприємство повинно володіти достатніми запасами сировини та виготовленої продукції, які б давали можливість негайного виконання замовлень споживачів. Проте витрати на підтримання запасів можуть бути надзвичайно високими та суттєво зменшувати прибуток. Саме з цих причин спостерігається тенденція впровадження „тягнучих” мікрологістичних систем, що не передбачають створення запасів. До таких систем відносять системи JIT, KANBAN, MRP I, MRP II та інші. Проте за беззаперечних переваг ці системи створюють додаткове навантаження щодо створення запасів на інших учасників логістичних ланцюгів.
3. Формування ефективної мережі логістичних ланцюгів. Логістичний ланцюг призначений для плавного та безперервного просування продукту. Підприємства, які беруть участь у логістичному ланцюгу, спеціалізуються на виконанні окремих функцій, що притаманні їх видам діяльності. Всі партнери мають модифікувати свій продукт чи послугу, якщо це допоможе зробити рух по всьому ланцюгу більш плавним та рівномірним. Слід зазначити, що логістичні ланцюги не тільки задовольняють запити споживачів, але й стимулюють попит, використовуючи різноманітні методи просування, що застосовуються всіма їх учасниками. Отже, ці ланцюги слід розглядати як керовану мережу, що підвищує цінність товарів чи послуг.
4. Раціоналізація складського обслуговування. Як і запаси, склади збільшують витрати на зберігання. Окрім додаткового джерела витрат, складське господарство є регулятором ритмічної роботи логістичної системи та сприяє підвищенню логістичного сервісу. Складське господарство можна розглядати як окрему мікрологістичну систему, що має свої завдання та функції. Склади мають бути вдало розташовані з врахуванням розміщення виробничих підрозділів, транспортних комунікацій та споживачів. Важливим моментом є прийняття рішення щодо приналежності складів.
5. Раціоналізація транспортного обслуговування. Створення належного логістичного сервісу можливе лише при координації роботи транспорту, складського господарства та ланок логістичного ланцюга. Міжгалузевий характер логістики проявляється у функціонуванні єдиного технологічного процесу, що ґрунтується на досягненні позатранспортного ефекту у поєднанні з транспортним. Технологія транспортування на практиці потребує розроблення та реалізації ефективних управлінських рішень і вивчення закономірностей здійснення виробничо-транспортного процесу з урахуванням специфіки об’єктів, що обслуговуються.
6. Адаптація виробничої програми до ємності ринків збуту. Планування виробничої програми повинно відбуватися на основі планування збуту, тобто визначення ємності ринків збуту через маркетингові дослідження та формування пакету замовлень. Тільки за таких умов досягається максимальний ефект щодо логістичного сервісу, якості та прибутку.
7. Гармонізація цілей діяльності підрозділів підприємства.Координування управлінських функцій дає можливість гармонізувати цілі окремих підрозділів відповідно до загальної мети підприємства. „Примирення” конфліктних цілей здійснюється на основі використання теорії компромісів: зміни витрат в кожному підрозділі, пов’язані з можливою трансформацією системи, порівнюються між собою та співставляються із зміною загальних витрат системи.
8. Гармонізація цілей учасників ланцюга створення цінності з урахуванням існування внутрішньоланцюгової конкуренції за частку сукупної винагороди. Мотивуючим чинником узгодження цілей є досягнення конкурентних переваг ланцюгом в цілому та прагнення до максимального задоволення запитів споживача. Збалансованості інтересів підприємств-учасників можна досягнути з допомогою побудови цілісної системи управління ланцюгом. Враховуючи різні ступені впливу учасників на розмір створюваної цінності побудова такої системи та контроль за її діяльністю має бути компетенцією власників домінуючих бізнес-процесів.
9. Формування інформаційного забезпечення логістичного процесу.Отримання, управління та обмін інформацією надзвичайно важливі для ефективності та результативності логістичного ланцюга. В умовах сучасного ринку нові інформаційні технології докорінно змінюють способи організації логістики та дозволяють суттєво зменшити логістичні витрати при створенні цінності для споживача. Вплив інформаційних систем може визначати межі ринку, змінювати фундаментальні принципи конкуренції і масштаб комерційної діяльності фірми, а також забезпечувати цілий ряд нових засобів ведення конкурентної боротьби.