Перелік нормативно-правових актів 2 страница

«Білі книги» являють собою документи, що містять пропозиції про прийняття Співтовариством заходів у конкретних областях. Іноді «Білі книги» випускаються слідом за зеленою книгою, що видається з метою організації консультативного процесу на європейському рівні. Тоді як у зе­лених книгах викладається широке коло ідей, призначених для суспільних обговорень і дискусій, у білих книгах утримується ряд офіційних пропози­цій по конкретних областях політики, а самі білі книги використовуються як кошти розробки даних, пропозицій.

Одним із ключових пріоритетів політики Європейського союзу є за­безпечення в ЄС найвищих стандартів безпеки продуктів харчування. Цей пріоритет знайшов відбиття в «Білій книзі» про безпеку харчових продуктів, у якій пропонується радикально новий підхід. Рушійною си­лою даного процесу є необхідність забезпечення високого рівня продово­льчої безпеки. Через всю «Білу книгу» проходить думка про необхідність підвищення прозорості політики продовольчої безпеки на всіх рівнях, що повинне істотно сприяти росту довіри споживачів до політики продово­льчої безпеки ЄС.

Написанню «Білої книги» про безпеку харчових продуктів сприяли головним чином події й обставини 1990-х років. Широко відомі кризи, пов'язані із потраплянням діоксинів у харчові продукти й з губкоиодіб-ною знцефалопатією великої рогатої худоби, призвели до появи зовсім нового підходу до керування ризиками. Впровадженню нових способів підходу до контролю безпеки продуктів харчування сприяв також розви­ток подій у процесі законотворення. Досвід, накопичений Бюро Європей­ської комісії з питань харчових продуктів і ветеринарії, представники якого регулярно відвідують із візитами країни-члени, показує, що існу­ють самі різні варіанти впровадження й забезпечення реалізації законода­вчих норм Співтовариства. При таких обставинах споживачі не можуть

Перелік нормативно-правових актів 2 страница - student2.ru бути впевнені в тому, що їм буде забезпечений однаковий рівень захисту на всій території Співтовариства, а це ускладнює проведення оцінки ефективності національних заходів.

«Біла книга» складається із 9 глав! містить резюме керівництва та додатки.

Успіх заходів, запропонованих у «Білій книзі», та їх втілення за­лежить від відданості держав-членів ЄС. «Біла книга» також закликає до участі операторів, які несуть першочергову відповідальність за щоденне дотримання вимог безпеки продуктів харчування.

У «Білій книзі» пропонується як загальний принцип піддавати все ланки ланцюга виробництва продуктів харчування обов'язковому офіцій­ному контролю. Відповідальність за виробництво й контроль безпечних ха­рчових продуктів несуть спільно підприємці, національні органи влади і Європейська комісія. Підприємці відповідають за дотримання законополо­жень і за мінімізацію ризиків за власною ініціативою. Національні органи влади відповідають за забезпечення того, щоб підприємці дотримувалися стандартів безпеки продуктів харчування. Вони повинні впроваджувати системи контролю для гарантування дотримання правил Співтовариства і, якщо буде потреба, забезпечення їхнього дотримання. Для забезпечення ефективності даних систем контролю Комісія за посередництвом Бюро з питань харчових продуктів і ветеринарії реалізує програми аудиторських перевірок і інспекцій. У ході даних перевірок проводиться оцінка ефектив­ності роботи національних органів влади на основі їхньої здатності впро­ваджувати ефективні системи контролю й забезпечувати їхнє функціону­вання. Проведені перевірки підкріплюються відвідуванням окремих підприємств на предмет установлення, чи відповідає в дійсності робота підприємства припустимим стандартам.

Одним з пунктів дії в «Білій книзі» є розробка нормативного поло­ження про офіційний контроль безпеки продуктів харчування й кормів. Раніше цього року був опублікований Регламент 882/2004/ЕС (Європей­ського парламенту й Ради від 29 квітня 2004 року про офіційний конт­роль, що проводиться з метою забезпечення перевірок дотримання закону про корми й харчове законодавство й правил, що стосуються здоров'я і благополуччя тварин). Даним регламентом засновується основа Співто­вариства для створення національних систем контролю, які поліпшать якість контролю на рівні Співтовариства, а отже підвищать рівні безпе­ки харчових продуктів у всьому Європейському союзі. Відповідальність

за функціонування таких систем контролю покладається на окремі краї-ни-члени.

Важливою необхідністю, про яку говориться в Білій книзі, є створен­ня списку послідовних і прозорих правил безпеки харчових продуктів. Опублікувавши Загальний продовольчий закон (ОПЗ), Європейський союз створив нову правову основу, що встановлює принципи забезпечення по­слідовного підходу й закріплення принципів, зобов'язань і визначень, що_ належать до області продовольчої безпеки.

Загальний Регламент харчового закону — Регламент № 178/200І Європейського Парламенту й Ради ЄС «Про встановлення загальних прин ципів і вимог законодавства щодо харчових продуктів, створення Європей ського органу з безпеки харчових продуктів та встановлення процедур галузі безпеки харчових продуктів» було прийнято 28 січня 2002 року. Ві| встановлює загальні принципи і вимоги харчового закону, створюючи ропейське Агентство Харчової Безпеки і встановлює процедури у питання харчової безпеки.

Регламент ЄС визначає загальні принципи, що лежать в основі харчс вого законодавства, і створення політики продовольчої безпеки в якості оді ного з основних об'єктів продовольчого закону ЄС. Крім того, у дано;у Регламенті встановлюються загальні рамки для тих областей, які не підпа дають під сферу дії конкретних гармонізованих правил, але в яких функці| онування внутрішнього ринку забезпечується на основі взаємного визнай ня. Відповідно до даного принципу, при відсутності гармонізованих вил Співтовариства країни-членй можуть обмежувати реалізацію на своємН ринку продуктів, що збуваються на законній підставі на ринках іншої краї ни-члена, тільки тоді й у тій мері, коли й у якому ступені це відповідає заі конним інтересам, таким як охорона здоров'я людини, і тільки якщо при| йняті міри носять розмірний характер.

Загальний продовольчий закон складається із трьох частіш. У першій частині викладаються загальні принципи й вимоги в продовольчому праві] у другій частині визначається створення Європейського органу з безпес харчових продуктів, а в останній частині викладаються процедури, пов'язаі ні з питаннями забезпечення продовольчої безпеки. Звернемося до першої частини закону.

Загальний принцип продовольчого закону передбачає, що підприємці-що здійснюють діяльність з виробництва й обороту харчових продуктів і кормів, несуть основну відповідальність за забезпечення безпеки харчових

Перелік нормативно-правових актів 2 страница - student2.ru продуктів. Компетентні органи здійснюють моніторинг, забезпечення виконання й перевірку цієї відповідальності за допомогою використан­ня систем національного нагляду й контролю на всіх етапах процесів виробництва, обробки й доставки. Країни-Члени також зобов'язані вста­новлювати правила відносно мір і санкцій, застосовуваних у випадках порушення закону про харчові продукти й корми. Вони повинні бути ефективними, розмірними й переконуючими. Функція Комісії склада­ється в проведенні оцінки за допомогою аудиторських перевірок і ін­спекцій здатності компетентних органів забезпечувати функціонування таких систем.

Для успішного здійснення продовольчої політики необхідно забезпе­чувати відслідковуваність кормів і харчових продуктів і їхніх інгредієнтів. Це одне з важливих вимог Закону. Воно передбачає обов'язок підприємців, що займаються виробництвом і оборотом харчових продуктів і кормів, забезпечувати впровадження належних процедур по відкликанню продук­тів, які можуть нести потенційний ризик для здоров'я. Підприємці повинні також вести належний облік постачальників сировини й інгредієнтів, щоб можна було виявляти джерело проблеми.

Закон про харчові продукти регулює всі види діяльності у виробничо­му ланцюгу по обробці харчової продукції, від первинного виробництва до пропозиції споживачеві. Закон не регулює тільки ті харчові продукти, які виготовляються для особистого споживання. Закон відводить важливе міс­це відповідальності й самостійному контролю з боку виробника. Закон встановлює підстави й принципи нагляду, здійснюваного державними кон­трольними установами.

Сфера регулювання Закону про харчові продукти включає:

• визнання підприємств;

• загальні вимоги до харчових продуктів, обробки, підприємств;

• вимоги до складу і якості певних категорій харчових продуктів;

• спеціальні вимоги до харчових добавок, особливих харчових продук­
тів, генетично змінених харчових продуктів, нових видів харчових
продуктів і заморожених харчових продуктів;

• дозволені в харчових продуктах забруднюючі речовини;

• мікробіологічні вимоги до харчових продуктів;

• дозволені в харчових продуктах добавки й штучні регулятори смаку й
запаху;

• гігієнічні вимоги до харчових продуктів;

• вимоги до працівників, що приймають безпосередню участь у обробці
харчових продуктів, а також до їхніх знань в області гігієни харчових
продуктів і своєї професії;

• матеріали й предмети, передбачені для контакту з харчовими продук­
тами;

• вимоги до очищення, дезінфекції і засобів боротьби зі шкідниками;

• вимоги до води, що використовується в підприємстві;

• вимоги до маркування харчових продуктів і передачі про них інфор­
мації в будь-якій іншій формі;

• самостійний контроль виробника;

• ввезення харчових продуктів у Європейський Союз (включаючи ім­
порт) з держави, що не входить до ЄС, а також експорт у держави, що
не входять у ЄС;

• державний нагляд і лабораторії, що аналізують узяті в рамках нагляду
проби.

Загальними цілями Закону про харчові продукти є:

• захист здоров'я споживача;

• вільний рух продуктів харчування;

• використання міжнародних стандартів, крім випадків, коли наукові
дослідження пропонують інше.

Загальний Регламент Закону про харчові продукти надає базу для за­безпечення послідовного підходу в розвиток законодавства про харчову продукцію. Воно дає визначення, принципи й зобов'язання, що охоплю­ють всі стадії виробництва й розподілу продуктів харчування й корми для тварин, внаслідок того, що в останні роки харчове зараження було одні­єї з основних проблем харчування. Воно також надає загальну основу для тих сфер, які не охоплені конкретними гармонізованими правилами, але де функціонування Внутрішнього Ринку забезпечується взаємним визнанням.

Примітно, що суб'єкти харчового бізнесу несуть первісну юридичну відповідальність за забезпечення й підтвердження відповідності з усіма ас­пектами закону про харчову продукцію й, зокрема, за безпеку будь-якого продукту харчування, розташовуваного ними на ринку. Це загальна вимога тісно взаємозалежна з іншими обов'язковими вимогами, зазначеними в спеціальному законодавстві — тобто застосування принципів НАССР або мікробіологічних критеріїв в області гігієни харчової продукції.

Перелік нормативно-правових актів 2 страница - student2.ru Держава-учасник відповідає за застосування Закону про харчову про­дукцію й повинна мати адекватні, ефективні процедури з моніторингу й підтверджувати виконання відповідних юридичних процедур підприємст­вами харчової індустрії. Вони повинні обслуговувати систему офіційної ін­спекції й інших відповідних видів діяльності, таких як нагляд і моніторинг, включаючи суспільну комунікацію по харчовій безпеці й ризику, що охоп­люють всі етапи виробництва, переробки й розподілу. Юридичні механіз­ми для правозастосування Закону ЄС про продукти харчування відповідно до держав-учасниць є питаннями національного суверенітету і юрисдикції й, тому, розрізняються серед країн.

Загальний Закон про харчову продукцію доповнений детальним зако­нодавством по повному спектру питань харчової безпеки, таких як гігієна, на виробництві, залишки і радіонуклідні домішки, використання пестици­дів, добавок і барвників, нових продуктів, харчових добавок і продуктів, що перебувають у контакті із продуктами харчування, такі як упакування й устаткування; тверді процедури контролю росту й використання продуктів, отриманих у результаті генетичної модифікації.

На додаток до загального права безпечної харчової продукції, спо­живачі ЄС мають право знати, що вони купують. Докладні правила по ма­ркуванню дуже точно визначають інформацію, надавану споживачам; подальші правила по рекламі й презентації вимагають, щоб споживач не був уведений в оману інформацією про продукт через будь-які засоби; використання довгого аркуша традиційних, географічних імен продуктів харчування строго регулюється.

Існують конкретні правила для продуктів тваринного походження, що включають м'ясо, молоко, рибу, яйця, мед, жаб'ячі лапки й желатин. Для захисту здоров'я людини, всі продукти тваринного походження повинні бути зроблені вповноваженим органом, звичайно під спостереженням офі­ційного ветеринара; використання ветеринарних препаратів, антибіотиків і гормонів строго контролюється.

Отже, Загальний Регламент харчового закону встановлює системи, проте залежить від низки інших нормативних документів, які разом забез­печують досягнення його практичного ефекту. Це:

• Загальний Регламент Гігієни харчових продуктів 852/2004;

• Регламент Гігієни продукції тваринництва 853/2004;

• Директиви щодо добавок, контамінантів, пестицидів, етикеток, метро­
логії та інші.

Законодавство ЄС з гігієни харчових продуктів, або так званий «Па­кет гігієнічних вимог», було прийнято ЗО квітня 2004 р. і набуло чинності Г січня 2006 р. 18-місячний перехідний період дозволив державам-членам Європейського Співтовариства, третім країнам і відповідним галузям еко­номіки підготуватися до нових вимог. Воно відповідає новому принципу «від ферми до"столу» і передає підприємствам кормової й харчової проми­словості повну відповідальність за безпеку виготовлених ними продуктів. Щоб відповідати цим вимогам, промислові підприємства повинні строго дотримуватися загальних і специфічних вимог гігієни, впроваджувати і, як­що потрібно, пристосовувати способи виробничим специфічним ситуаціям. Для подання й роз'яснення істотних положень гігієнічного законодавства в нього включені нові прийняті розпорядження й рішення Комісії, які сприя­ють здійсненню перехідних заходів відносно всього ланцюга виробництва харчових продуктів, спискам допущених підприємств, зразкам продукції, що сприяє здоровому харчуванню, виключенням для продуктів, що вигото­вляються традиційно, і специфічним положенням у дослідженнях паразитів і трихінелл у підданих зараженню тварин.

Європейське законодавство щодо гігієни харчових продуктів та кор­мів складається з декількох актів:

• Регламент 852/2004 «Про гігієну харчових продуктів»;

• Регламент 853/2004 «Про гігієну харчових продуктів тваринного по­
ходження»;

• Регламент 854/2004 «Про організацію офіційного контролю продуктів
тваринного походження, призначених для споживання людиною»;

• Регламент 882/2004 «Про офіційний контроль, здійснюваний з метою
забезпечення перевірок відповідності законодавству про харчові
продукти і корми, та про правила відносно охорони здоров'я та благо­
получчя тварин»;

• Регламент 2073/2005 «Про мікробіологічні критерії для харчових про­
дуктів»;

• 2 Директиви (2002/99 ЄС — охорона здоров'я тварин; 2004/41 — від­
гук 17 директив);

• 4 Регламенти про застосування пакету гігієнічних вимог;

• Регламент 183/2005 «Про гігієну кормів»;

• Керівництво із застосування регламентів.

Європейський парламент і Рада Європи 29 квітня 2004 року прийня­ли Регламент № 852/2004 «Про санітарно-гігієнічні правила виробництва

Перелік нормативно-правових актів 2 страница - student2.ru харчових продуктів». Цей документ замінює Директиву 93/43/ЄЕС, що регулювала ці відносини раніше. Новий Регламент визначає основні обо­в'язки підприємців у сфері гігієни харчових продуктів, створює основи для обміну найкращою практикою між ними й ставить цей процес під контроль Європейського агентства з харчової безпеки. Основною метою нових правил є захист споживача шляхом забезпечення високого рівня безпеки харчової продукції, для чого необхідний комплексний підхід, що охоплює всі етапи ланцюга створення цієї продукції — від первинного виробництва до реалізації на ринку. Кожний оператор харчового бізнесу повинен гаран­тувати, що безпека продукції, що випускається їм, не буде поставлена під загрозу на~ жодному із цих етапів. Постанова № 852/2004 визначає також деякі специфічні санітарно-гігіснічні вимоги до харчової продукції, імпор­тованої в ЄС.

Регламент ЄС № 853/2004, у якому викладено спеціальні санітарно-гі­гієнічні правила для харчових продуктів тваринного походження, був прийнятий 29 квітня 2004. Цей документ гармоніює з розглянутим вище Регламентом. Він надає основні дефініції продовольчої продукції й вимоги до торгівлі нею з урахуванням критеріїв гігієни, і після проходження процедур НАССР на предмет безпеки. У ньому встановлюються гігієнічні вимоги, які повинні дотримуватися при обігу з харчовими продуктами тва­ринного походження на всіх етанах харчового ланцюга.

Регламент ЄС № 854/2004, прийнятий 29 квітня 2004 року, встанов­лює специфічні правила для організації офіційного контролю продуктів тваринного походження. «Офіційний контроль» означає будь-яку форму контролю, що проводить компетентний орган з метою перевірки дотриман­ня харчового законодавства, включаючи правила, що стосуються здоров'я тварин і їхнього добробуту. Даний Регламент застосовується тільки до видів діяльності і суб'єктів, які охоплені Регламентом ЄС №853/2004. Офі­ційний контроль відповідно до цього Регламенту проводитися без упе­редження щодо первинної відповідальності операторів бізнесу харчових продуктів за забезпечення безпеки харчових продуктів, як встановлено а Регламенті ЄС №178/2002 від 28 січня 2002. Офіційний контроль продукції тваринного походження включає всі аспекти, які є важливими для захисту охорони здоров'я, а також, де необхідно, здоров'я і добробуту тварин.

Регламент ЄС 882/2004 встановлює загальні правила, для здійснення офіційного контролю для підтвердження відповідності законодавству про харчові продукти та корми, які націлені на:

Перелік нормативно-правових актів 2 страница - student2.ru попередження, усунення або зменшення до належного рівня ризиків
для здоров'я людини та тварин напряму або через навколишнє сере­
довище;

• гарантію справедливої практики в торгівлі продуктами харчування та
кормами та захист інтересів споживачів, включаючи маркування про­
дуктів харчування та кормів та інші форми інформування споживачів.
Даний Регламент вимагає, щоб держави-члени гарантували, що офі- *

цінний контроль здійснюється регулярно, на основі ризику і з відповідною частотою. Такий контроль повинен маги місце на кожній стадії виробницт­ва, переробки та розподілу харчових продуктів для забезпечення того, щоб виробники виробничого бізнесу додержувалися показників, вказаних у від­повідному законодавстві на харчові продукти та корми.

Регламент 2073/2005 «Про мікробіологічні критерії для харчових продуктів» встановлює мікробіологічні показники для певних мікрооргані­змів та правила введення в дію, яких повинні дотримуватися всі учасники харчового бізнесу при здійсненні загальних та специфічних гігієнічних заходів. Регламент містить рекомендації, щоб мікробіологічні показники були доречними та ефективними по відношенню щодо захисту здоров'я споживача. Міжнародні керівні принципи щодо мікробіологічних показ­ників поки що не встановлено, тому Комісія під час введення певних по­казників даного Регламенту дотримувалась основних положень «Кодексу Аліментаріус», які викладено в «Принципах по усуненню та застосуван­ню мікробіологічних показників для харчових продуктів» САС/СЬ 21 — 1997 і рекомендацій 8СУРН и ЗСР. Прийняі;я мікробіологічних норм Спільноти повинно сприяти торгівлі, забезпечуючи гармонізовані мікро­біологічні вимоги для продуктів харчування та замінюючи національні показники.

Директива Ради 2002/99 ЄС від 16 грудня 2002 року встановлює вете­ринарні правила, що регулюють виробництво, обробку, рух від виробницт­ва до споживача та представлення продуктів тваринного походження для споживання людьми.

Використання генетичних модифікацій, генетичної інженерії і тех­нологій рекомбінантної ДНК строго регулюється, для того щоб безпека ГМО для людей, тварин і навколишнього середовища в Європейському Союзі була підтверджена перед впровадженням ГМО на ринок збуту. Пер­ше законодавство по ГМО в Євросоюзі було прийнято на початку 90-х років. Із цього часу законодавство працює з метою захисту навколишнього

Перелік нормативно-правових актів 2 страница - student2.ru середовища й здоров'я людини в контексті об'єднаного ринку для біо-технології.

18 квітня 2004 р. набули чинності Регламенти Європейського Парла­менту й Ради 1829/2003 і 1830/2003, що стосуються генетично модифікова­них продуктів харчування й кормів, а також відповідно контролю і марку­вання генетично модифікованих організмів (ГМО) і контролю харчових і кормових продуктів із ГМО. Для допуску на ринок таких продуктів потрі­бен попередній дозвіл компетентних державних органів, що містить докла­дну оцінку, що представляється Європейським управлінням щодо продово­льчої безпеки.

Відповідно до законодавства Європейського Союзу спеціальний дозвіл для допуску продукту харчування на ринок не потрібен, якщо даний продукт містить не більше 0,5 % трансгенних компонентів або компонен­тів, отриманих з генетично модифікованої сировини і якщо наявність цих компонентів має випадковий характер або технологічно неминуча. При цьому продукт харчування повинен бути санкціонований Європейським управлінням з продовольчої безпеки.

У маркуванні будь-якого ГіМО повинна міститися інформація про йо­го трансгенний характер. При цьому встановлюється рівень припустимого вмісту випадкових, або технологічно неминучих кількостей матеріалу, шо містить або який отриманий із ГМО, який дорівнює 0,9 %. На продукти, що відповідають цій вимозі, правила по маркуванню не поширюються.

На додаток до такого точного маркування погрібне створення строгої системи контролю, що дозволяє здійснювати контроль і спостереження за продуктом на всіх стадіях його виробництва й поширення з найпершого етапу виробництва аж до моменту надходження до споживача.

Відповідно до Регламентів ЄЄ країни — члени Європейського Союзу зобов'язані самі розробляти систему санкцій за порушення зазначених Рег­ламентів і вживати всі необхідні міри для її дотримання. Санкції повинні бути ефективними, розмірними й безумовними.

Положення 1829/2003 встановлює, що ГМ їжа й корми не повинні:

• мати шкідливий вплив на здоров'я людини, тварин або навколишнє
середовище;

• вводити в оману покупців;

• відрізнятися від їжі й кормів, які вони мають намір замінити в такій
мірі, що їхнє споживання не буде несприятливо позначатися на поку­
пцях або тваринах

Відповідно до Директиви 2001/18/ЄС, компанії, що прагнуть поши­рювати ГМО, повинні спочатку представити одній з держав, що входять у Євросоюз. повну оцінку ризику для навколишнього середовища. Якщо да­на держава задовольняє ця оцінка, то воно інформує інші держави, потім видається дозвіл на 10 років. Якщо згода не досягнута, то Європейська ко­місія з безпеки їжі створює експертну комісію для консультації з питань медицини, харчування, токсикології, біології, хімії. Тільки після цього Єв­ропейська комісія приймає рішення.

За нормами Директиви 2001/18/ЄС, держави, які вважають, що в них є підстави затверджувати про наявність у ГМО, які вже одержали письмовий дозвіл на вихід на ринок, ризику шкоди здоров'ю людини або навколиш­ньому середовищу, можуть заборонити або обмежити використання або продаж цих товарів на своїй території до вивчення науковим комітетом, призначеним Євросоюзом.

Нові положення уможливлюють подання єдиної заявки для одержан­ня дозволу навмисного випуску ГМО в навколишнє середовище, відповід­но до критеріїв, викладених у Директиві 2001/18/ЄС і для дозволу викорис­тання цих ГМО в їжі й кормах, відповідно до критеріїв, викладених у Рег­ламенті 1829/2003. Це дозвіл, що має чинність у всьому співтоваристві, да­ється на 10 років при єдиній оцінці ступеня ризику під відповідальність «Європейського органу з безпечної їжі». Також Єврокомісія і її представ­ники від держав-членів ЄС, через створення Комітету регулювання пови­нні проводити (впроваджувати) єдину систему менеджменту ризиків. Оде­ржавши дозвіл, товари заносяться до відкритого реєстру ГМ продуктів і кормів, які і є предметом моніторингу.

У 1997 році було прийнято «Регулювання нових продуктів харчуван­ня» («Моуєі Роосі К.е§и1аііоп»), яке мало на меті контроль над продуктами і їхніми інгредієнтами, що містять або складаються з генетично модифікова­них організмів, з новою або спеціально модифікованою первинною моле­кулярною структурою, або виділені з мікроорганізмів, водоростей і грибів, які піддаються процесу виробництва, що значно змінює склад, метаболізм або структуру продукту.

Законодавство Євросоюзу щодо насіння, зокрема Директива 98/95/ЄС, вимагає, щоб національні влади, що вирішили використовувати насіння на своїй території, повідомили про це комісію. Комісія перевіряє надану інформацію, і коли насіння дозволені до використання відповідно до директиви 2001/18/ЕЕС, Комісія внесе її в «Загальний каталог різнови-

Перелік нормативно-правових актів 2 страница - student2.ru дів сільськогосподарських рослин». Це означає, що насіння можуть прода­ватися по всьому Євросоюзу. Якщо насіння будуть використані в їжу. по­трібно також мати дозвіл відповідно до вимог Положенням про ГМ проду­кти і корми.

2.4. Наслідки виробництва, реалізації

та використання фальсифікованих продуктів

Несподіваний і досить хаотичний перехід планової економіки до ринкової створив сприятливі умови для нечистоплотних, з низькою спе­ціальною і загальною культурою виробників і торговців, які буквально заполонили український ринок підробленими низькоякісними, часто шкідливими для здоров'я населення і споживання в побуті товарами народного споживання.

Для різних суб'єктів ринкових відносин наслідку виготовлення, реалі­зації і споживання фальсифікованих товарів пов'язані з визначеними ризи­ком і втратами.

Звичайно, піддаються найбільшому ризику і несуть найбільші втрати від фальсифікації споживачі. Ризик споживача пов'язаний з нанесенням шкоди його життю, здоров'ю і майну, якщо фальсифіковані товари в ре­зультаті застосування замінників стають небезпечними.

При придбанні фальсифікованих товарів споживачу завдається та­кож матеріального і морального збитку, відбувається втрата грошових коштів, і крім того, обман, виявлений при встановленні фальсифікації, може викликати у людей нервові зриви зі всіма витікаючими звідси на­слідками.

Значні втрати унаслідок фальсифікації несе не тільки індивідуаль­ний споживач, але і суспільство в цілому. При широкому розповсю­дженні асортиментної і якісної фальсифікації, в результаті якої на рин­ку з-'являються в значній кількості небезпечні продукти, виникає ризик втрати здоров'я багатьма членами суспільства, знижується тривалість життя, збільшується смертність від хвороб і харчових отруєнь (напри­клад, канцерогенними речовинами і ін.), погіршується структура жив­лення за рахунок підвищення питомої ваги низькоякісних і малоцінних продуктів, що кінець кінцем впливає на погіршення якості життя суспі­льства в цілому.


Наши рекомендации

Перелік нормативно-правових актів 2 страница - student2.ru   Ризики споживача від фальсифікації    
         
         
  Економічні   Шкода   Моральні  
  наслідки     здоров'ю   збитки  
           
витрати на     отруєння стреси  
   
придбання меншої кількості товарів            
    загострення хвороб   втрата довіри до товару, фірми  
   
придбання товарів, непридатних до вживання   поява нових хвороб   втрата довіри до держави, яка не може захистити від обману  
   
   
         
    генетичні