Транспортні тарифи та матеріально-технічна база різних видів транспорту

Одним із суттєвих факторів, які впливають на вибір перевізни­ка, є вартість перевезення. Вартість транспортних послуг або вар­тість перевезення визначається сумою необхідних витрат транспор­тних підприємств або фірм на перевезення вантажів. Споживачі, купуючи транспортні послуги, відшкодовують ці витрати у формі тарифів і фрахтових ставок, що є одночасно грошовим вираженням вартості транспортної продукції (послуг). Система транспортних тарифів залежить від виду транспорту й способу перевезення.

Транспортні тарифи — це форма ціни на послуги транспорту.

Вони повинні забезпечити транспортному підприємству від­шкодування експлуатаційних витрат та можливість отримання прибутку; покупцю транспортних послуг — можливість покриття транспортних витрат. Вмілим регулюванням рівня тарифних ставок різних зборів можна стимулювати також попит на додаткові послуги.

Тарифи охоплюють:

1) Плату, за перевезення вантажів.

2) Збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів.

3) Правила обрахунку оплат і зборів.

Системи тарифів на різних видах транспорту мають свої особ­ливості. При цьому завдяки вмілому регулюванню тарифних ставок та зборів можливо стимулювати попит на різного роду додаткові послуги (див. приклад 8).

Приклад 8: Відносне зниження в лютому 1994 р. рівня ставок збору за охорону та супровід вантажів підрозділами воєнізованої охорони Мініс­терства шляхів сполучення РФ дозволило підвищити попит на дану по­слугу та забезпечити безпеку вантажоперевезення (Гаджинский, 1996).

Розглянемо ці особливості більш детально для окремих видів транспорту.

Залізничний транспорт

Для залізничного транспорту використовуються різні види та­рифів.

1. Загальні тарифи — це основний вид залізничних тарифів, за їх допомогою визначається вартість основної маси вантажів.

2. Виняткові тарифи — встановлюються із відхиленням від за­
гальних тарифів як спеціальні надбавки або знижки. Виняткові та­
рифи можуть бути підвищеними або заниженими.

За їх допомогою можна регулювати вартість перевезень окре­мих видів сировини, вони застосовуються для перевезення вантажів в напрямках руху порожніх вагонів і контейнерів.

3. Пільгові тарифи застосовуються при перевезенні окремих
вантажів для відповідних цілей, а також вантажів, що безпосеред­
ньо призначені для залізниць.

4. Місцеві тарифи встановлюються начальниками окремих
залізничних доріг. Ці тарифи, включають розмір оплати за пере­
везення вантажу та ставки різних зборів, що діють у межах даної
залізниці.

5. Збори за виконання залізницею наступних додаткових опе­
рацій:

• збереження вантажів;

• зважування або перевірка ваги вантажу;

• подачу вагонів;

• дезінфекцію вагонів;

• експедицію вантажів;

• вантажно-розвантажувальні роботи.

Основні фактори, від яких залежить розмір оплати при переве­зенні вантажів залізницею є наступними:

1. Вид відправлення. Залізницею вантаж може бути відправле­
ний повагонною, контейнерною, малотонажною відправкою — ва­
гою до 26 т та об'ємом до піввагону та малою відправкою — вагою
до 10 т та об'ємом до 1/3 місткості вагону.

2. Швидкість перевезень. Вантажна, підвищена або пасажирсь­
ка швидкість. Вид швидкості визначає, скільки кілометрів на добу
повинен проходити вантаж.

3. Відстань перевезень. Провізна плата може збиратися в зале­
жності від відстані перевезення за найкоротшим напрямком, так
званою тарифною відстанню — при перевезенні вантажів вантаж­
ною або підвищеною швидкістю, або за дійсно пройдену від­
стань — у випадку перевезень негабаритних вантажів або переве­
зень вантажів пасажирською швидкістю.

4. Тип вагону. В залежності від типу вагону: універсальний, спе­
ціалізований або ізотермічний, цистерна або платформа.

5. Приналежність вагону або контейнеру. Вагон, платформа
або контейнер можуть належати залізниці, а можуть бути власніс­
тю вантажовідправника або вантажоотримувача.

6. Кількість вантажу, що перевозиться.

Автомобільний транспорт

При автомобільних перевезеннях використовуються наступні види тарифів.

1. Відрядні тарифи.

2. Договірні тарифи.

3. Тарифи на умовах платних автотонно-годин.

4. Тарифи за тимчасове користування вантажними автомаши­
нами.

5. Тарифи згідно з кілометровим розрахунком.

6. Тарифи за перегін рухомого составу.
Фактори, що впливають на розмір тарифної оплати:

1) відстань;

2) маса вантажу;

3) вантажопідйомність автомашини;

4) об'ємна вага вантажу, що характеризує можливості вантажо­
підйомності автомашини. За цим показником усі вантажі, що пере­
возяться автомобільним транспортом поділяються на відповідні
класи;

5) загальний пробіг,

6) час використання;

7) тип автомашин;

8) район, в якому здійснюється перевезення.

Слід зазначити, що для визначення вартості автомобільного пе­ревезення враховуються не вся сукупність перелічених факторів, а найбільш вагомі в умовах конкретного перевезення. Наприклад, за відрядним тарифом необхідно враховувати відстань перевезення, масу вантажу, його клас.

Корегування тарифної вартості проводиться за допомогою так званих поясних коефіцієнтів, що враховують регіональні особливо­сті перевезень.

Річковий транспорт

Тарифи на перевезення вантажів, збори за перевантажувальні роботи та інші тарифні ставки та збори, що пов'язані з перевезен­ням вантажів річковим транспортом визначаються пароплавствами самостійно із врахуванням кон'юнктури ринку. В основу розрахун­ку розміру тарифу закладається собівартість послуг, прогнозована на період запровадження тарифів і зборів у дію, а також граничний рівень рентабельності, встановлений законодавством.

Морський транспорт

Оплата за перевезення вантажів морським транспортом здійс­нюється або за тарифом, або за фрахтовою ставкою.

Якщо вантаж перевозиться у напрямку встановленого вантаж­ного потоку, то перевезення здійснюється системою лінійного суд­ноплавства. При цьому вантаж прямує за розкладом та оплачується за оголошеним тарифом. Якщо при виконанні перевезення, робота вантажних кораблів не пов'язана з постійними районами плавання, з постійними портами завантаження та розвантаження, не обмеже­на певним видом вантажу, то перевезення оплачується за фрахто­вою ставкою, яка встановлюється залежно від кон'юнктури фрах­тового ринку та залежить від виду та транспортних характеристик вантажу, умов рейсу та пов'язаних з цими умовами витрат.

Повітряний транспорт

Плата за авіафрахт зазвичай нараховується за масою вантажу в кілограмах, при цьому маса округляється у більшу сторону. Коли співвідношення маси та об'єму вантажу перевищує 6, тоді оплата стягується з огляду на об'єм вантажу.

Матеріально-технічна база транспорту охоплює: транспорт­ні засоби (вагони, локомотиви, флот, автомобілі), технічні засоби та споруди (станції, депо, порти та ін.), а також ремонтні підприємст­ва, дорожні господарства, засоби автоматики, телемеханіки та зв'язку.

До матеріально-технічної бази залізничного транспорту на­лежать:

• дороги та дорожнє господарство;

• вагони та вагонне господарство;

• локомотиви та локомотивне господарство;

• станції;

• товарні контори;

• вантажне та зважу вальне господарства та ін.

Вантажні вагони поділяють на універсальні (криті напівваго-ни, платформи, цистерни) та спеціалізовані для перевезення пе­вного виду вантажу (ізотермічні, цементовози, кислотні та ін.). Кожен тип вагону характеризується вантажопідйомністю та міс­ткістю, масою тари та іншими показниками (Неруш, 1997; Каль-ченко, 2000).

Вантажопідйомність вагону визначається кількістю вантажу в тонах, який може бути завантажений в даний вагон відповідно до міцності його ходових частин, рами та кузова.

Місткість вагону визначається множенням довжини вагону на його ширину та висоту.

Технічний коефіцієнт тари вагону К_Т є співвідношенням маси тари вагону (безпосередньо маса вагону) С_т (т) до вантажопідйом­ності вагону ^ (т):

К_т = -^ (8.1)

Ч

Чим менший коефіцієнт тари, тим менша частка тари в загаль­ній масі поїзда — брутто (сумарна маса поїзду та вантажу) та від­повідно ефективніше використовуються потужність локомотива, а також провізна і пропускна здатність залізничних доріг.

Вантажний коефіцієнт тари вагону К_пт визначається відно­шенням маси тари вагону Є_Т (т) до маси вантажу Є_в (т) у ньому:

Ктв = — (8.2)

Цей коефіцієнт визначає можливості використання вагонів у за­вантаженому стані, тобто при перевезенні відповідних вантажів. Чим вищий цей коефіцієнт, тим гірше використовується вантажо­підйомність вагону.

Коефіцієнт використання вантажопідйомності Кв визнача­ється відношенням маси вантажу в вагоні Є_в (т) до його вантажопі­дйомності #(т):

Кв = — (8.3)

Ч

Значення цього коефіцієнту залежить від способів укладання та розміщення вантажу у вагоні, ступеня трамбування вантажу, його пересування, правильного вибору типу вагону відповідно до харак­теру вантажу, стандартизації тари та ін. Значно вливає на викорис­тання вантажопідйомності вагону об'ємна маса вантажу (т/м ). Чим більше цей коефіцієнт наближається до одиниці, тим краще вико­ристовується вантажопідйомність вагону. А якщо К_в = 1, то ванта­жопідйомність вагону використовується повністю.

Коефіцієнт місткості вагону К_м розраховують відношенням об'єму вантажу у вагоні ?_в (м ) до місткості (об'єму) вагону V(м ):

Км = — (8.4)

V

Величина цього коефіцієнта залежить від тих же чинників, що і коефіцієнт використання вантажопідйомності. При перевезенні ва­нтажів з великою об'ємною масою не завжди повністю використо­вується місткість вагону, тобто вона обмежується його вантажопід­йомністю. При перевезенні легких вантажів місткість вагону використовується повністю, а вантажопідйомність — ні.

Коефіцієнт питомого об'єму вагону К_уд (м /т) є відношенням об'єму вагону У(м ) до його вантажопідйомності ^ (т):

К_Уд = - (8.5)

Я

Чим вищим є цей показник, тим більш широка номенклатура вантажів, що можуть перевозитися при повному або близькому до повного використанні вантажопідйомності вагону даного типу.

Коефіцієнт питомої вантажопідйомності вагону К_удв визна­чається відношенням вантажопідйомності вагону ^ (т) до його об'єму ?(м ):

Кудв=-^ (8.6)

Чим нижче питома вантажопідйомність вагону, тим ширше но­менклатура вантажів, що можуть перевозитися у вагоні даного ти­пу при повному або близькому до повного використанні його ван­тажопідйомності.

До матеріально-технічної бази морського та річкового тран­спорту належать:

• флот;

• морські та річкові порти;

• пристані.

Річковий і морський флот складається із суден різних типів, розмірів і призначення. Залежно від призначення розрізняють суд­на транспортного, технічного та допоміжного флоту.

Транспортний флот — це головний елемент матеріально-технічної бази морського та річкового транспорту, оскільки він здійснює основну функцію транспорту — просторове переміщення вантажів. Інші елементи матеріально-технічної бази повинні забез­печувати ефективну роботу транспортного флоту. Основними по­казниками, які характеризують річкові та морські судна, є водоза-міщення, вантажопідйомність, вантажомісткість, розміри суден (довжина, ширина, висота борту) і осадка в завантаженому та по­рожньому стані.

Водозаміщення визначається масою або об'ємом води, що виті­сняє плаваюче судно.

Вантажопідйомність судна — це його перевізна здатність, виражена в тонах.

Дедвейт Дп (або повна вантажопідйомність) — кількість тон вантажу, яку може прийняти судно понад власної маси до осадки по вантажну марку.

Дедвейт визначається за формулою:

Д_п = Вп - Во, (8.7)

де В„ — водозаміщення судна із повним вантажем, т;

В_о — водозаміщення судна без вантажу, т.

Розрізняють повну та чисту вантажопідйомність судна. Повна вантажопідйомність Д— це сума маси службового (вода, пали­во, провіант) та перевізного вантажу.

Чиста вантажопідйомність Д_вч дорівнює масі вантажу, що перевозиться:

Дв, = Д-С, (8.8)

де Д — повна вантажопідйомність судна, т;

С — маса всіх судових запасів, т.

Вантажомісткість — це здатність судна вмістити вантаж пе­вного об'єму. Розрізняють одинарну вантажопідйомність, коли об'єм усіх вантажних приміщень використовується одночасно, та складову, або подвійну, коли вантажні приміщення використову­ються рівномірно за чергою. Залежно від виду вантажів, що пере­возять, визначають вантажомісткість для вантажів таропакуваль­них і штучних та сипучих.

Питома вантажомісткість У_ШТ (м /т) визначається як:

Дв,

(8.9)

де Рсуд — вантажопідйомність судна, м ;

Д_вч — чиста вантажопідйомність, т.

Цей показник показує, скільки кубічних метрів місткості судна приходиться на 1 т чистої вантажопідйомності.

До матеріально-технічної бази автомобільного транспорту відносять:

• рухомий склад (автомобілі, тягачі, причепи та напівпричепи);

• автотранспортні підприємства;

• автомобільні дороги.

Важливим технічним елементом матеріально-технічної бази є контейнери та піддони. Для різних видів вантажів у нашій країні створена контейнерна транспортна система (КТЄ).

Міжнародна організація стандартизації визначила, що контей­нер — це елемент транспортного обладнання, який багаторазово використовується на одному або декількох видах транспорту, при­значений для перевезення та тимчасового зберігання вантажів, об­ладнаний пристроями для механізованого встановлення та зняття з транспортних засобів, які мають постійну технічну характеристику та об'єм не менше 1 м (Неруш, 1997).

Контейнери, які використовуються для перевезення різноманіт­ної продукції називають універсальними, а для одного виду продук­ції або групи однорідної продукції— спеціальними. Розрізняють багатотоннажні з розмірами (довжиною — 2438 мм, шириною — 2438 мм та довжиною 12192, 9125, 6058, 2991 мм, тобто кратність довжини 1, 3/4, 1/2, 1/4), середньотоннажні, малотоннажні.

Контейнери характеризуються показниками, а саме:

• вантажопідйомність;

• корисний об'єм;

• зовнішній та внутрішній розміри;

• коефіцієнти тари.

Вантажопідйомність контейнера визначають за формулами в тонах нетто ??н та ??б-

0н = Гк-у-К, (8.10)

?б = ?>н + Стк, (8.11)

де У_к — корисний об'єм контейнера (місткість), м ;

у — об'ємна маса вантажу, т/м ;

К — коефіцієнт наповнення або щільності укладки вантажу;

0г_тк — маса тари контейнера, т.

Коефіцієнт тари контейнера (К_к) визначається відношенням маси тари контейнера Є_ТК до його вантажопідйомності нетто ()_в'.

Кк = — (8.12)