Амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів і нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації)

Вартість усіх необоротних (матеріальних і нематеріальних) активів підлягає амортизації (крім вартості землі та незавершених капітальних інвестицій). Земля - це актив, на який не нараховують амортизацію, оскільки термін її використання практично необмежений. За кожним об'єктом необоротних активів банк визначає вартість, яка амортизується.

Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком під час визнання цього об'єкта активом (зарахування на баланс). Амортизації не нараховують, якщо балансова вартість необоротних активів дорівнює їхній ліквідаційній вартості та за об'єктами основних засобів, що є предметами антикваріату.

Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком під час їх первинного визнання. Амортизація необоротних активів не припиняється на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації необоротних активів припиняється на одну з двох дат, що настає раніше: на дату переведення активів до категорії необоротних активів, утримуваних для продажу, або на дату припинення визнання активів.

Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів і нематеріальних активів визначається банком самостійно. Під час визначення строку корисного використання (експлуатації) потрібно враховувати такі аспекти:

► очікуване використання об'єкта банком з урахуванням його потужності або продуктивності;

► строки корисного використання подібних активів;

► фізичне і моральне зношення, що передбачається;

► правові або інші подібні обмеження щодо термінів використання об'єкта та інші чинники.

Зважаючи на зміни в технології, комп'ютерному програмному забезпеченні, а також те, що нематеріальні активи зазнають технологічного старіння, під час визначення строку корисного використання нематеріальних активів потрібно враховувати те, що він не може бути більшим ніж 20 років.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів і нематеріальних активів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання та наприкінці кожного фінансового року.

У разі зміни строку корисного використання об'єкта необоротних активів нарахування амортизації його вартості, виходячи з нового строку корисного використання, починається з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Одночасно з дооцінкою або поліпшенням (удосконаленням) об'єкта необоротних активів для нього за необхідності встановлюється новий строк корисного використання. У разі дооцінки або поліпшення (удосконалення) повністю амортизованого об'єкта необоротних активів для нього обов'язково встановлюється новий строк корисного використання.

Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів і нематеріальних активів.

Витрати з амортизації обліковують на рахунку 7423 А "Амортизація". Нарахована сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображується таким проведенням:

Дт7423 Амортизація

КтРахунки для обліку зношення/амортизації необоротних активів.

У разі використання необоротного активу за повної його амортизації початкова (переоцінена) вартість і суму нарахованого зношення (до часу списання активу з балансу) обліковують на відповідних рахунках з обліку активів і зношення.

Амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) банки нараховують, застосовуючи такі методи:

1) прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або початкової вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у процентах) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта в результаті ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його початкову вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або початкової його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об'єкта, і результат подвоюється;

4) кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; 5) виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який банк очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів. Якщо обраний банком метод нарахування амортизації основних засобів не відповідає очікуваним економічним вигодам від його застосування, то банк переглядає його та вносить відповідні зміни в облікову політику. Норми амортизації відповідно до нового методу амортизації визначають, виходячи із залишкової вартості відповідного об'єкта.

Амортизацію малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів можна нараховувати в першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% його вартості, що амортизується, а в розмірі решти 50% вартості, що амортизується, - у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% його вартості.

Метод амортизації основних засобів і нематеріальних активів обирається банком самостійно, залежно від умов отримання майбутніх економічних вигід. Якщо для нематеріальних активів ці умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації нематеріальних активів під час застосування відповідних методів нарахування здійснюється згідно з розрахунком амортизації основних засобів.

У разі зміни методу амортизації нарахування здійснюється згідно з новим методом, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому відбулися зміни.

Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім таких випадків:

► якщо є безвідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;

► якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації наявного активного ринку та очікується, що цей ринок функціонуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.

Нарахування амортизації проводиться щомісяця. Місячна сума амортизації в разі застосування прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Місячна сума амортизації в разі застосування методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється відповідно до внутрішніх положень банку щодо обліку основних засобів і нематеріальних активів, розроблених відповідно до чинних нормативно-правових актів, зокрема документів Національного банку України

23. Амортизаційна політика є важливою складовою частиною облікової політики та взагалі господарсько-фінансовій діяльності підприємства. Вона дозволяє альтернативно підійти до визначення розмірів амортизаційних відрахувань, виконувати управління витратами та фінансовими результатами, накопичувати необхідні фінансові ресурси та раціонально використовувати їх на нужди відтворення необоротних активів тощо.
За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес їх відтворення, реалізується технічна та виробнича політика на підприємстві.
Але ж на сьогодні відсутні чіткі правила (рекомендації) відносно вибору методу амортизації, який був би найкращім для підприємств різноманітних організаційно-правових форм та галузей, об’єктів основних засобів та способів їх використання.
Усі методи можна враховувати рівноцінними, вони переслідують одну мету, але кожний з них відповідних періодів корисного використання визначає різні суми амортизації.
Візуальне порівняння накопиченої амортизації основних засобів по різним методам представлено на мал. Як бачимо, прискорені методи нарахування амортизації дійсно відповідають своїй природі у порівнянні з прямолінійним.
Таблиця 1. Методи нарахування амортизації основних засобів та фактори, що пов’язані з їх експлуатацією

Виробничий метод на має чіткої природи у результаті коливання обсягів виробництва. За відомими причинами виділяються із загальної тенденції метод зменшення залишкової вартості за податковим законодавством.
Згідно з П(С)БО №7 метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуємого способу отримання економічної корисності від його використання. Обраний метод повинен сприяти прискоренню відновлення основних засобів, визначення реальної величини прибутку, найкращім образом враховувати усі фактори, що пов’язані з об’єктами основних засобів тощо.
Поряд з цим детальний аналіз усіх методів приводить до думки, що між деякими з них немає суттєвої різниці як у теоретичному плані, так і на практичних результатах, що може бути основою для їх скорочення. Мова йде про методи зменшення залишкової вартості у зрівнянні з методом простого зменшення залишкової вартості. Цей метод не повністю відповідає своєму призначенню та не гарантує систематично повного списання вартості об’єкта основних засобів. Його використання обумовлює необхідність коректировки нарахування амортизації у останні роки строку експлуатації. Це робиться різноманітними способами. Крім розглянутого нами методу може робитися комбінування з прямолінійним методом, починаючи з другої половини строку експлуатації або за два останніх роки. Все це лише ускладнює застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості.
Прискорене зменшення залишкової вартості у зрівнянні з простим можливе лише при визначених комбінаціях строку експлуатації та співвідношення ліквідаційної та первісної вартості об’єкту основних засобів. Це легко вивести з нерівності – норма амортизації згідно з прискореним зменшенням повинна бути більшою, ніж при простому:

Результати розрахунків приведені у таблиці 2.

Таблиця 2. Умови, при яких застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості веде до збільшення амортизаційних відрахувань у зрівнянні з методом зменшення залишкової вартості

Ці ж самі умови можна представити, як показано у табл. 3.

Таблиця 3. Умови, при яких застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості веде до збільшення амортизаційних відрахувань у зрівнянні з методом зменшення залишкової вартості

Як бачимо, метод прискореного зменшення залишкової вартості відповідає своєму призначенню лише за умов невеликих строків експлуатації та при достатньо значній ліквідаційній вартості. Коли ж ліквідаційну вартість приймають рівною нулю, умов для застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості практично не залишається. Аналогічні результати та без будь-яких оговірок дає систематичний метод залишкової вартості.
Який метод обрати – питання, яке повинно бути вирішено разом з керівником, головним бухгалтером та економічними службами. Так, дослідження, що були проведені у 1984 році у США, показали, що прямолінійний метод нарахування амортизації використовувало на той час 94%, а прискорені методи – 13%, виробничий метод – 10%, кумулятивний метод — 2.5% з 600 великих компаній, що досліджувалися.
Незалежно від обраного методу амортизації його послідовне застосування є необхідною умовою для забезпечення сопостовимості результатів за різні періоди, не дивлячись на рівень прибутковості підприємства або правила оподаткування. У США таке збереження послідовності вважається хорошим тоном ведення бухгалтерського обліку. Зміни, що направлені виключно на підвищення показнику прибутковості, визнається недопустимою.
МСБО вимагають послідовного від одного періоду до іншого застосування методу нарахування амортизації. Виняток складають лише випадки, зміна умов виправдовує зміну методу нарахування амортизації. Причини зміни розкриваються у додатках до фінансової звітності.
У зв’язку з тим, що амортизаційна політика дозволяє коректувати долю витрат у сумі доходу від реалізації, у деяких вітчизняних економістів виникає опасання, що надана підприємствам самостійність приведе до маніпулювання сумою нерозподіленого прибутку у залежності від мети підприємства. Як відомо, прибуток, визначений по даним фінансового обліку, не є базою для визначення реальної заборгованості перед бюджетом по податку на прибуток. Разом з цим вона впливає на вартість акцій підприємства, його інвестиційну привабливість та прийняття рішень користувачів інформації.
Таким чином, до вибору методу нарахування амортизації основних засобів керівництво підприємства повинно підійти зважено, що важливо для формування облікової політики ( в частині амортизації), яка повинна бути закріплена на підприємстві приказом.
Метод нарахування амортизації об’єкту основних засобів передивляють у разі зміни очікуємого способу отримання економічної корисності від його використання. Нарахування амортизації по новому методу починається з місяця, що йде за місяцем прийняття рішення про зміну методу нарахування амортизації.

24. Основні засоби(далі — ОЗ) — матеріальні активи, які підприємство утримує для використання у виробництві, постачання товарів, для надання послуг, надання в оренду або здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (чи операційного циклу, коли він перевищує рік).
Для узагальнення інформації про наявність і рух ОЗ Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, передбачено синтетичний рахунок 10 «Основні засоби». На цьому рахунку обліковують власні чи отримані у фінансову оренду ОЗ та орендовані цілісні майнові комплекси, віднесені до складу ОЗ, а також об'єкти інвестиційної нерухомості.
За дебетом рахунку 10 відображають надходження ОЗ, суму видатків, пов'язану з поліпшенням ОЗ, і суму їхньої дооцінки. Надходження ОЗ може провадитися шляхом придбання, створення, безоплатного одержання. Поліпшенням ОЗ уважають модернізацію, модифікацію, добудуву, дообладнання й реконструкцію.
За кредитом рахунку 10 відображають вибуття ОЗ шляхом продажу, безоплатної передачі або через невідповідність критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації ОЗ, і суму їхньої уцінки.
Рахунок 10 має такі субрахунку:
- 100 «Інвестиційна нерухомість» — ведеться облік наявності й руху об'єктів ІН;
- 101 «Земельні ділянки»;
- 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»;
- 103 «Будинку та споруди»;
- 104 «Машини та обладнання»;
- 105 « Транспортні засоби»;
- 106 «Інструменти, прилади та інвентар»;
- 107 «Тварини»;
- 108 «Багаторічні насадження»;
- 109 «Інші основні засоби».