Этапы развития теории качества

Историю развития теории качества можно, условно, разбить на несколько этапов.

Первый этап развития теории качества - это этап обращения внимания общества, на проблемы качества,

Начало этапа - это время рождения ремесла. До возникновения промышленности продукция соремесленниками. В это время ремесленники сами стали уделять внимание качеству продукции, т.к. у покупателей появился выбор и они стали покупать лучшую продукцию, т.е. появились элементы конкуренции-

Встал вопрос о качестве продукции. Появилась проблема контроля качества продукции. Особенностью этого этапа является то, что появились первые нормы качества, знаки на продукции. Первым знаком качества было клеймо ремесленника.

Конец этапа - появление промышленности.

Второй этап - этап становления теории качества.

Начался он с началом промышленного производства продукции. Перед производством была поставлена, задача: выпускать «хорошую» продукцию. Специалисты стали: думать, как это сделать.

На этом этапе появились первые достижения в области качества.

Фредерик Тейлор (1856-1915 гг.) одним из первых разработал систему управления организацией производства и в том числе систему управления качеством. В основу этой системы заложено последовательное разделение 'Труда в индустриальном производстве. Производительность труда на предприятии при введении системы Тейлора возрастала иногда в три раза.

Недостатком системы Ф.Тейлора являлось то, что в высоко-технологических отраслях, численность контролеров стала составлять до 30-40 % от численности производственных рабочих, что сопровождалось ростом затрат на выпуск годной продукции. С одной стороны повышалась эффективность производства, с другой - снижалось качество продукции. Следовательно, на данном, этапе стало невозможным одновременно повышать эффективность производства и качество продукции*

Производственники стали задумываться, как.обеспечить качество продукции с одновременным повышением эффективности производства.

Решению этой проблемы и был посвящён третий этап развития качества.

Третий этап - этап развития и применения на практике науки о качестве. На этом этапе появились следующие теории: теория статистики.; теория.надёжности; теория планирования эксперимента,

Основоположником теории статистики был Вальтер Шухарт (1891 -1967 г.), который применил в начале 20-х годов статистику в процессе контроля деталей. Статистические методы стали использоваться для оценки годности деталей, Появилось понятие - выборочным контроль.

Большой толчок в развитии и применения на практике теории качества был дан в Японии. В 1950-54 гг. в Японии были созданы программы по обеспечению качества; в 1954 г.. - частично математически обоснован принцип «Ноль дефектов»*

Применение .Японией теории качества, на практике доказало, что можно одновременно повышать качество и снижать затраты на производство.

Четвёртый этап, С середины 60-х годов начался новый этап в развитии качества - этап планирования качества. Этот этап направлен на решение проблем удовлетворения потребителя. С середины 80-х годов начинают разрабатываться и внедряться стандарты качества:

- стандарты ИСО серии 9000 (международные стандарты);

- отечественная Комплексная система управление качеством продукции (КС УКП).

Первые стандарты по обеспечению качества были разработаны в 50-60-х годах в США в военной области. В 70-е годы появились первые вне отраслевые национальные стандарты, но управлению качеством, например., британский стандарт ВS 4891. и канадский СSА-Z 299.

Международные стандарты ISO семейства 9000 являются интернационально признанным руководством для оформления системы качества. Они описывают эффективную систему управления качеством, в которой все процессы и действия контролируются и документируются.

Пятый этап, наше время.

34. Шорсткістьповерхонь. Основніпараметри. Умовніпозначення.

Шероховатость поверхности — совокупность неровностей поверхности с относительно малыми шагами на базовой длине.

Параметры шероховатости

Этапы развития теории качества - student2.ru

35. Категоріїстандартів. Видистандартів.

ДержавністандартиУкраїни (ДСТУ) - ценормативнідокументи, якідіють на територіїУкраїни і використовуютьсяусімапідприємстваминезалежновідформивласності та підпорядкування, громадянами-суб'єктамипідприємницькоїдіяльності, міністерствами (відомствами), органами державноївиконавчоївлади, на діяльністьякихпоширюєтьсядіястандартів. ДержавністандартиУкраїнимістятьобов'язкові та рекомендованівимоги.

ГалузевістандартиУкраїни (ГСТУ)-розробляютьнапродукцію, послугивразівідсутностіДСТУ, абозапотребоювстановленнявимог, якіперевищуютьабодоповнюютьвимогидержавнихстандартів. Вимоги ГСТУ не повиннісуперечитиобов'язковимвимогам ДСТУ. ГСТУ є обов'язковими для всіхпідприємств і організаційданоїгалузі, а також для підприємств і організаційіншихгалузей (замовників), яківикористовуютьчизастосовуютьпродукціюцієїгалузі.

Стандартинауково-технічних та інженернихтовариств (спілок) України (СТТУ) розробляють за потребою розповсюдження та впровадженнясистематизованих, узагальненихрезультатівфундаментальних і прикладнихдосліджень, одержаних у певнихгалузяхзнань та сферах професійнихінтересів. Вимоги СТТУ не повиннісуперечитиобов'язковимвимогам ДСТУ та ГСТУ.

Стандартипідприємств (СТП) -розробляються на продукцію (процес, роботу, послугу), яку виробляють і застосовують (надають) лише на конкретному підприємстві. СТП не повиннісуперечитиобов'язковимвимогам ДСТУ та ГСТУ. Об'єктами СТП є складовіпродукції, технологічнеоснащення та інструмент; технологічніпроцеси; послуги, якінадають на певномупідприємстві; процесиорганізації та управліннявиробництвом. СТП - основнийорганізаційно-методичний документ у діючих на підприємствах системах управлінняякістюпродукції. Як СТП можутьвикористовуватисяміжнародні, регіональні та національністандартиіншихкраїн на підставіміжнароднихугод про співробітництво.

Кодексиусталеної практики розробляють на устаткування, конструкції, технічнісистеми, якірізнятьсяконструктивнимвиконанням. В кодексах усталеної практики зазначають правила та методирозв'язуваннязавданьщодокоординаціїробітзістандартизації та метрології, а такожреалізаціїпевнихвимогтехнічнихрегламентівчистандартів.

Технічний регламент - ценовий вид нормативного документу, який створено з метою розмежуваннязаконодавчорегульованої та нерегульованоїсферивикористаннянормативнихдокументів.Технічний регламент - це закон Україниабо нормативно-правовий акт, прийнятийКабінетомМіністрівУкраїни, у якомувизначено характеристики продукціїабопов'язані з нею процесичиспособивиробництва, а такожвимоги до послуг, включаючивідповідніположення, дотриманняяких є обов'язковим. Вінможетакожміститивимоги до термінології, позначок, пакування, маркуваннячиетикетування, якізастосовуються до певноїпродукції, процесучи способу виробництва.

Залежновідспецифікиоб'єктастандартизації, призначення, складу та змістувимог, яківстановлені до нього, для різнихкатегорійнормативнихдокументівзістандартизаціїрозробляютьстандарти таких видів:

основоположні; на продукцію, послуги; на процеси; на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу)

Основоположністандартивстановлюютьорганізаційно-методичні та загальнотехнічніположення для визначеноїгалузістандартизації, а такожтерміни та визначення, загальнотехнічнівимоги, норми та правила, щозабезпечуютьвпорядкованість, сумісність, взаємозв'язок та взаємоузгодженістьрізнихвидівтехнічної та виробничоїдіяльностіпід час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізаціїпродукції, безпечністьпродукції, охоронунавколишньогосередовища.

Стандарти на продукцію, послугивстановлюютьвимоги до груподнорідноїабопевноїпродукції, послуги, якізабезпечуютьїївідповідністьсвоємупризначенню. У них наводятьсятехнічнівимоги до якостіпродукції (послуг) при їївиготовленні, постачанні та використанні; визначаються правила приймання, способи контролю та випробування, вимоги до пакування, маркування, транспортування, зберіганняпродукціїабоякостінаданихпослуг.

Стандарти на процесивстановлюютьосновнівимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконаннярізнихробіт (операцій) у процесах, щовикористовуються у різних видах діяльності та якізабезпечуютьвідповідністьпроцесуйогопризначення.

Стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) регламентуютьпослідовність (операцій), способи (правила, режими, норми) і технічнізасобиїхвиконання для різнихвидів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг. У них наводятьсяуніфікованіметоди контролю якості, щозасновані на досягненняхсучасної науки і техніки

Міжнародністандарти-стандартисерії ISO 9000

ISO 9000 — серия международных стандартов, описывающих требования к системе менеджмента качества организаций и предприятий.

36. Методиуправління якістю

Методы управления качеством — способы и приемы, с помощью которых субъекты (органы) управления воздействуют на организацию и элементы производственного процесса для достижения поставленных целей в области качества.

Отдельные методы полезно классифицировать по объекту воздействия: информация, социальные системы, оборудование. Последние связаны с особенностями конкретного производственного процесса, включают методы измерений, настройки и др. Управление социальными системами, как правило, подразделяется на экономические, организационно-распорядительные и социально-психологические методы.

Экономические методы управления подразумевают создание экономических условий, побуждающих работников и коллективы предприятий, отделов систематически повышать и обеспечивать необходимый уровень качества. Развитие рыночных отношений требует более широкого использования экономических методов управления качеством. К таким методам могут быть отнесены:

¾ финансирование деятельности в области управления качеством;

¾ хозяйственный расчет в подразделениях системы управления качеством;

¾ экономическое стимулирование производства;

¾ ценообразование на продукцию и услуги с учетом их уровня качества;

¾ применение системы оплаты труда и материального поощрения;

¾ использование экономических мер воздействия на поставщиков;

¾ бизнес-планирование создания новых и модернизированных видов продукции и услуг.

Организационно-распорядительные методы осуществляются посредством обязательных для исполнения директив, приказов, указаний руководства и других предписаний, направленных на повышение и обеспечение необходимого уровня качества:

¾ регламентирование (функциональное, должностное, структурное);

¾ стандартизация;

¾ нормирование;

¾ инструктирование (объяснения, разъяснения);

¾ распорядительное воздействие (на основе приказов, распоряжений, указаний, постановлений и др.).

Социально-психологические методы влияют на социально-психологические процессы, протекающие в трудовых коллективах, для достижения целей в области качества. В области менеджмента качества к ним могут быть отнесены:

¾ моральное стимулирование высокого качества результатов труда;

¾ приемы улучшения в коллективе психологического климата (ликвидация конфликтов, подбор и обеспечение психологической совместимости сотрудников);

¾ учет психологических особенностей членов трудовых коллективов;

¾ формирование мотивов трудовой деятельности персонала, направленных на достижение требуемого качества;

¾ сохранение и развитие традиций предприятия по обеспечению необходимого качества;

¾ способы повышения самодисциплины, ответственности, инициативы и творческой активности каждого члена коллектива.

Целью современного менеджмента качества является не только повышение удовлетворенности потребителя (прежде всего за счет качественной продукции), но и достижение этого наиболее экономными способами. В зависимости от особенностей организации могут применяться различные методы повышения ее эффективности.

37. Допуски розташування. Види та умовні позначення.

Допуск расположения - предел, ограничивающий допускаемое значение отклонения расположения.

Поле допуска расположения - область в пространстве или заданной плоскости, внутри которой расположен прилегающий элемент или ось, центр, плоскость симметрии в пределах нормируемого участка.

Ширина или диаметр поля допуска определяется значением допуска, а расположение относительно баз определяется номинальным расположением рассматриваемого элемента.

В зависимости от вида допуска расположения поле допуска может представлять собой:

1) Область в пространстве, ограниченную двумя параллельными плоскостями, отстоящими друг от друга на расстоянии, равном допуску расположения Т, и расположенными под номинальным углом и (или) на номинальном расстоянии относительно базовых элементов;

2) Область в пространстве, ограниченная цилиндром. диаметр которого равен допуску расположения, а ось расположена под номинальным углом и (или) на номинальном расстоянии относительно базовых элементов.

З) Область в пространстве, ограниченную прямоугольным параллелепипедом, стороны сечения которого равны допускам расположения элемента в двух взаимно перпендикулярных направлениях. а боковые грани расположены под номинальным углом относительно базовых элементов и (или) на номинальном расстоянии от базовых элементов.

4) Область на плоскости заданного направления направления, ограниченную двумя параллельными прямыми, отстоящими друг от друга на расстоянии равном допуску расположения элемента, и расположенных под номинальным углом и (или) на номинальном расстоянии от базовых элементов.

Допуск параллельности Этапы развития теории качества - student2.ru Допуск перпендикулярности Этапы развития теории качества - student2.ru

Допуск наклона Этапы развития теории качества - student2.ru Допуск соосности Этапы развития теории качества - student2.ru

Допуск симметричности Этапы развития теории качества - student2.ru Позиционный допуск Этапы развития теории качества - student2.ru

Допуск пересечения осей Этапы развития теории качества - student2.ru

38.Національна система стандартизації

Національна система стандартизації України - це система, яка визначає основну мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації. Вона являє собою комплекс взаємопов'язаних правил і положень, які регламентують організацію та порядок проведення робіт з усіх питань практичної діяльності в галузі стандартизації країни. Зокрема, основні положення Національної системи стандартизації України визначають її основну мету та завдання; об'єкти стандартизації; організацію робіт зі стандартизації; категорії та види стандартів; порядок розробки, затвердження, перегляду та використання стандартів; державний нагляд за додержанням стандартів; міжнародне співробітництво.

Метою Національної системи стандартизації України є:

здійснення єдиної технічної політики;захист інтересів вітчизняних виробників та споживачів продукції (процесів, робіт, послуг);раціональне використання всіх видів ресурсів; відповідність продукції (процесів, робіт, послуг) світовому рівню якості та надійності;гармонізація національних стандартів із світовими аналогами;відповідність вимог стандартів законодавчим актам. Основними пріоритетами Державної системи стандартизації є:встановлення раціональної номенклатури продукції (процесів, робіт, послуг); встановлення прогресивних вимог до якості продукції (процесів, робіт, послуг);забезпечення комплексності об'єктів стандартизації;забезпечення взаємозв'язку та узгодженості нормативних документів на всіх рівнях;забезпечення вимог в галузі розробки, виробництва, експлуатації та ремонту продукції (процесів, робіт, послуг) шляхом розробки загально технічних та організаційно-методичних комплексів стандартів і систем класифікації;контроль за правильністю використання нормативних документів.

Найважливішими структурними елементами Національної системи стандартизації України є:

1. Органи та служби стандартизації.

2. Комплекс нормативних документів.

3. Система контролю за впровадженням і виконанням нормативних документів.

39. Знаки відповідності в різних системах сертифікації світу

Знак соответствия— защищенный в установленномпорядке знак, применяемыйиливыданный в соответствии с правилами системысертификации, указывающий, чтообеспечиваетсянеобходимаяуверенность в том, чтоданнаяпродукция, процессили услуга соответствуют конкретному стандарту или другому нормативному документу.

А) РоссияОрган по сертификации "РФТТ" имеет знак соответствия РСТ с кодом "МЛ04". Этот знак соответствияили знак сертификациииспользуется для маркировкипродукции, прошедшейподтверждениесоответствия в органе по сертификации. Орган по сертификации при проведенииинспекционногоконтроля за сертифицированнойпродукциейпроверяет не толькотехническоесоответствие, но и соответствиемаркировкипродукции знаком соответствияили знаком сертификации, знаком РСТ.

Б)СШАНациональным органом по стандартизации в США являетсяамериканскийнациональныйинститутстандартов и технологии ( NIST ). NIST - неправительственнаянекоммерческаяорганизация, координирующаяработы по добровольнойстандартизации в частномсектореэкономики, руководящаядеятельностьюорганизаций - разработчиковстандартов, принимающаярешения о придании стандарту статусанационального. NIST не разрабатываетстандарты, ноявляетсяединственнойорганизацией в США, принимающей (утверждающей) национальныестандарты.

В)ВеликобританияБританскийинститутстандартов ( BSI ) создан в 1901 г. по инициативеобществинженеров - механиков, инженеров - судостроителей, инженеров - электриков и инженеров - металлургов. Этанезависимаяорганизация, действующая в соответствии с Уставом, впервыепринятым в 1929 г. и пересмотренным в 1981 г. Основныефункции BSI - координациядеятельности по разработкестандартов на основесоглашениямеждувсемизаинтересованными сторонами и приятиестандартов.

Информационнымобеспечениемстандартизации и распространениеминформации о стандартах занимаетсяцентральнаясправочная служба, котораяимеетавтоматизированную систему информации “Standardline”.

Г)ФранцияНациональнойорганизацией по стандартизациивоФранцииявляетсяФранцузскаяассоциация по стандартизации ( AFNOR ). Помимонепосредственностандартизации, деятельность AFNOR включаетсертификацию, метрологию, управление и контроль качества.

При AFNOR созданинформационный и выставочный центр “ Espace ”, которыйпредоставляетконсультацииспециалистов и обширнуюинформацию по любымвопросамстандартизации.

Д)ГерманияНемецкийинститутстандартов DIN . В 1917 г. былсозданкомитет нормалей для общегомашиностроения, чтосчитаетсядатойвозникновениянациональнойсистемыстандартизации в Германии. Комитетдваждыменялназвание: в 1926 г. - германскийкомитетстандартов и в 1975 г. - Немецкийинститутстандартизации ( DIN ). Немецкийинститутстандартизациисталнациональнойорганизацией по стандартизацииГермании и единственнымполномочнымпредставителемстран в международных (ИСО и МЭК) и европейских (СЕН и СЕНЭЛЕК) организациях по стандартизации. DIN состоитизосновнойорганизации и дочернихподразделений. Национальнойстандартизацией в Германииохваченыследующиеотрасли: строительство, электротехника, химическиепроизводства, точнаямеханика, оптика, фотография и кинематография, документация и делопроизводство, здравоохранение, атомнаятехника, сельскоехозяйство, производство красок, машиностроение и судостроение, авиация, спорт и досуг, часовое и ювелирноепроизводство и некоторыедругие.. Особоеместоотводитсястандартизации в областиобеспечениябезопасноститоваров и услуг, защитыокружающейсреды и созданиюосновополагающихстандартов.

Междуинститутом и правительствомзаключеносоглашение, согласнокоторому DIN обязуетсядействовать в интересахвсегообщества и вносить вклад в устранениетехническихбарьеров в торговле, защитупотребителе и окружающейсреды.

Е)ЯпонияЯпонскийкомитетпромышленныхстандартов.

Национальнаяорганизация по стандартизацииЯпонии - японскийкомитетпромышленныхстандартов ( JISC ) - основана в 1949 г. этоконсультативный орган при министерствевнешнейторговли и промышленности, подчиненныйУправлению науки и техники, котороеутверждаетработы JISC , а отделстандартизацииэтогоуправления по существувыполняет роль секретариата JISC .

На основанииЗакона о промышленнойстандартизации в Япониипроводитсясертификацияпромышленнойпродукции на соответствиеациональному стандарту. Свидетельствомсоответствияизделияслужит знак JIS.

Этапы развития теории качества - student2.ru

40. Якісні показники шрифтів

Существует ГОСТ 3489.71 «Шрифты типографские», в котором прописаны 37 основных академических гарнитур с тремя вариантами начертания: нормального, курсивом и полужирного. В зависимости от начертания приписывается показатель емкости на один квадрат строки. Этот показатель позволяет рассчитывать объем издания еще до начала верстки. Для эксклюзивных изданий разрабатываются эксклюзивные шрифты, которые имеют заранее заданный показатель емкости, например, «Кудряшовская Энциклопедическая», «Пискаревская», красивыми гарнитурами, которые включены в ГОСТ являются «Лазурский», «Словарная», «Хоменко», «Октябрьская». Некоторые из этих гарнитур не реализованы в цифровом варианте компанией «Paratype», зато появилось множество клонов сомнительного качества. Иными словами, из всего предоставленного обилия шрифтов можно использовать приизготовлении визиток эксклюзивного качества только некоторые.

Качественные показатели шрифтов

При всей сбалансированности и гармонии используемых шрифтов даже при малых полиграфических формах гарнитуры должны быть удобочитаемы. Это специальная, почти позабытая характеристика шрифта. Удобочитаемость проявляется не только в книгах, но и на визитках, потому что многие люди имеют пониженное зрение и прочитать информацию на визитке для них затруднительно. Информация на визитке должна быть читаема всеми, в этом и состоит функция визитки. Любая вербальная единица: слово, буква или абзац, уже имеет у каждого читателя сформированный образ, некий стереотип, именно этот образ должен легко угадываться без лишних усилий, эта характеристика напрямую зависит от характера шрифта.

Какой бы шрифт вы ни использовали в работе — он должен быть фирменным. Во-первых, зарегистрированные шрифты имеют уникальное имя и идентификационный код, не позволяющий спутать их с "однофамильцами". Во-вторых, пиратские шрифты слишком часто содержат ошибки, приводящие к непредсказуемым последствиям. Наконец, они часто имеют неправильное расположение и безобразные контуры отдельных букв.

41.Контрольна карта кумулятивних сум (далі КУСУМ-карта) - інформативне графічне представлення даних, які упорядковані в логічній послідовності. Для розрахунку значень кумулятивних сум використовують випадкові змінні або їх функції. Часто їх порядок відповідає порядку проведення спостережень в часі.

Кусум-картка призначена для перевірки процесу на відхилення найчастіше від середнього арифметичного значення (далі - середнього), рівного деякого опорного значенням. Опорне значення часто називають цільовим значенням або метою. Для більш складних процедур КУСУМ ці два поняття - цільове і опорне значення слід розрізняти. З кожного отриманого значення показника якості віднімають опорне значення і отримують значення кумулятивних сум цих різниць, які наносять на карту.

На такій карті інтерес представляють не абсолютні значення сум, а кут нахилу графіка, що визначається за послідовним точкам. Саме кут нахилу так званих «локальних середніх» служить мірою зміни випадкової величини. Якщо локальне середнє серії спостережень більш цільового значення, то крива нахилена вгору, якщо менше - вниз. Чим більше кут нахилу лінії, що представляє локальне середнє по відношенню до цільового значення, тим більше відхилення даних від опорного значення.

КУСУМ-карти є одним з поширених статистичних методів виявлення зміни показника якості та встановлення причин цієї зміни

42. Приймальний контроль - це контроль готової продукції після її виготовлення; за результатами такого контролю приймається рі-шення про придатність продукції.

Залежно від охоплення контрольованої продукції контроль можебути суцільним і вибірковим. Суцільний контроль може повністювиключати брак продукції. Проте у деяких випадках його застосу-вання є економічно нераціональним (при великих програмах випус-ку продукції) або неможливим (тому що під час контролю продукціїруйнується). Тому на виробництві застосовують вибірковий конт-роль, під час якого перевіряють одну чи декілька вибірок із партії.

Приймальні випробування проводять з метою: визначення відповідності продукції технічним завданням, вимогам стандартів та технічної документації, оцінки технічного рівня; визначення можливості постановки продукції на виробництво; вироблення рекомендацій щодо встановлення категорії якості.

43. Штрихове кодування продукції. Коди ЕАN.

Штрихкод, повна назва штриховий код - це найпоширеніша технологія цифрової ідентифікації.

Штриховий код (штрихкодова символіка) представляє собою послідовність чорних ліній і білих проміжків чітко визначених розмірів, за допомогою яких відбувається кодування цифрової та іншої інформації в зручній для машинного зчитування формі. Кожна цифра або знак кодується набором штрихів і проміжків за чітко визначеними правилами (стандарт штрих-коду). Існує два основні стандарти штрихового кодування - лінійні (одновимірні або 1D) і двомірні (2D) символіки штрих-кодів. Лінійними (одновимірними) називаються штрих-коди, які читаються в одному напрямку (по горизонталі). Найбільш распространненой є такі лінійні символіки: EAN, UPC, Code39, Code128, Codabar, Interleaved 2 of 5. Лінійні символіки позоволяют кодувати невеликий об'єм інформації (до 20-30 символів - зазвичай цифр) за допомогою нескладних штрих-кодів, що читаються недорогими сканерами. Двомірними називаються символіки, розроблені для кодування великого обсягу інформації (до декількох сторінок тексту). Двомірний код зчитується за допомогою спеціального сканера двомірних кодів і дозволяє швидко і безпомилково вводити великий обсяг інформації. Розшифровка такого коду проводиться у двох вимірах (по горизонталі і по вертикалі).

European Article Number, EAN (европейский номер товара) — европейский стандарт штрихкода, предназначенный для кодирования идентификатора товара и производителя. Является надмножеством американского стандарта UPC.

Розшифровка штрих-коду товару

Этапы развития теории качества - student2.ru

13-розрядний штрихкод системи EAN виглядає так, як показано на малюнку:

Цифри, поміщені під графічним зображенням у наведеному штрих коді, несуть в собі наступну інформацію:

дві цифри (іноді буває три цифри) - означають код країни походження, тобто код країни-виробника або продавця продукту. Як правило, код країни привласнюється Міжнародною асоціацією EAN і не складається з однієї цифри;

п'ять цифр - означають код підприємства - виробника або продавця продукції;

п'ять цифр - це код товару, в якому: 1 цифра - найменування товару, 2 цифра - споживчі властивості, 3 цифра - розміри, маса, 4 цифра - інгредієнти, 5 цифра - колір;

одна цифра - контрольна цифра, що використовується для перевірки правильності зчитування штрихів сканером;

іноді вказується ще одна цифра, яка означає знак товару, виготовленого за ліцензією.

44. Спектрофотометр (от спектр и фотометр) — прибор для исследования спектрального состава по длинам волн электромагнитных излучений в оптическом диапазоне, нахождения спектральных характеристик излучателей и объектов, взаимодействовавших с излучением, а также для спектрального анализа и фотометрирования.

Применяется в колориметрии и спектральном анализе.

Спектрофотометры могут работать в различных диапазонах длин волн — от ультрафиолетового до инфракрасного. В зависимости от этого приборы имеют разное назначение.

Основное назначение спектрофотометров в полиграфической отрасли — проведение точной линиаризации и калибровки процессов печати. Спектрофотометры компаний GretagMacbeth, X-Rite, Techkon, Konica-Minolta и других производителей предоставляют возможность проведения точечных и автоматизированных измерений для создания высококачественных ICC-профилей.

45. Сертифіка́ція (визначення) — діяльність уповноважених органів з підтвердження відповідності товару (роботи, послуги) обов'язковим вимогам стандарту і видачі документа відповідності. Для сертифікації продукції використовуються різні нормативно-технічні документи, стандарти, а щодо експортної продукції, крім перерахованих, міжнародні і національні стандарти інших країн.

Сертифікація (дія) – процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики є національним органом України з сертифікації.

Держстандарт України:

· визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні;

· затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, з зазначенням нормативних документів, на відповідність яких проводиться сертифікація;

· здійснює контроль за додержанням правил сертифікації та за сертифікованою продукцією і інформує заявлені організації та громадськість з результатами сертифікації

Наши рекомендации