Ii групи ( насипний шар )

ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

1.1. Технологічна карта розроблена для зведення двохсекційного чотирнадцяти поверхового житлового будинку у м. Одеса.

1.2. Розрахунок обсягу земляних робіт виконано для ґрунту

II групи ( насипний шар ).

1.3. Відстань транспортування ґрунту при розробці котловану – 10 км.

2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОНАННЯ РОБІТ

2.1. Розбивка осей фундаментів

Осі будинку розбивають на обноску геодезисти. Для цього на обноску натягають осьові струни і за допомогою виска переносять точки на дно котловану. Від цих точок відміряють проектні розміри фундаментів і закріплюють металевими штирями так, щоб натягнутий між ними шнур-причалка знаходився на відстані 2-3 мм від бічної грані стрічкового ростверку.

Розбивку котловану глибиною 3,5 м починають з виносу і закріплення на місцевості створеними знаками основних робочих осей, у якості яких приймаємо головні осі будинку 1 – 12 , А – Н.

Розбивку здійснюють за допомогою геодезичних інструментів і вимірювальних інструментів.

Після цього навколо майбутнього котловану на відстані 2–3 м від його брівки паралельно основним осям встановлюють обноску.

На обноски переносять основні розбивочні осі і, починаючи від них, розмічають всі інші осі будинку.

Всі осі закріплюють на обноску цвяхами або пропилами і нумерують. На металеву обноску осі закріплюють фарбою. Розміри котловану поверху, понизу й інші характерні його точки відзначають добре видимими кілочками. Після зведення підземної частини будинку основні розбивочні осі переносяться на цоколь.

2.2. Розробка ґрунту одноковшевим екскаватором здійснюється по двох технологічних схемах:

- у відвал;

- с навантаженням на транспорт.

При розробці ґрунту у відвал розроблений ґрунт укладається на відстані радіуса роботи екскаватора.

При розробці ґрунту з навантаженням на транспорт розробка ґрунту передбачає його навантаження в автомобільний транспорт, що розраховується в залежності від дальності транспортування ґрунту. Розрахунок проходки екскаватора наведено у п. 2.8.

2.2.1. Підрахунок об’ємів земляних робіт з розробки котловану.

Ширина і довжина котловану по низу

де В, L – ширина і довжина будинку в осях, м;

С – ширина ростверку, м;

К – запас для робітників при розрівнюванні бульдозером насипу під бурову установку; при переміщенні бурової установки Liebherr LRB-250; при віброзануренні краном МКГ-25БР армокаркасів ;при влаштуванні опалубки ростверка і монтажу блоків стін цокольного поверху, м.

=

=

Ширина і довжина котловану по верху визначається по формулі:

де В (L) – ширина (довжина) котловану по низу;

m – модуль укосу ґрунту;

h – глибина котловану;

Середня площа котловану

де F – площа котловану по низу, м;

F₁ – площа котловану по верху, м.

Загальний об’єм ґрунту з розробки котловану

де h – глибина котловану, м.

Об’єм підчищення дна котловану вручну

Об’єм механізованої розробки ґрунту

Об’єм ґрунту, що витісняє споруда

Об’єм зворотного засипання з урахуванням коефіцієнту залишкового розпушення

Виходячи з трудомісткості робіт (Т) розраховуємо калькуляцію трудових витрат, результати розрахунку зводимо в таблицю 1.

де N_вр – норма часу в чіл.-год. або в маш.-год. при виконанні робіт;

V – обсяг робіт у відповідних одиницях;

t_см – тривалість робочої зміни в годинах (при п'ятиденному робочому тижні t_зм= 8 годин);

К – коефіцієнт при нормі часу.

2.2.2. Визначення необхідних параметрів, засобів механізації виробництва земляних робіт

Основними необхідними параметрами екскаваторів для розробки котловану є: необхідна глибина копання; необхідний радіус різання; необхідний радіус вивантаження; необхідна висота вивантаження в транспорт.

Вибір по технологічних характеристиках машин з розробки котловану

I варіант - екскаватор "зворотна лопата"ЭО-4111Б, об’єм ковша – 0,65м³; автотранспорт КАМАЗ-5510, Е=4м³, вантажопідйомність 7т.

II варіант - екскаватор "зворотна лопата" ЭО-4121А, об’єм ковша – 1,25м³ ; автотранспорт КРАЗ-256, Е=6,5м³, вантажопідйомність 11т.

Розрахунок необхідної кількості транспорту для обслуговування екскаватора:

Час навантаження однієї транспортної одиниці.

t_n=Е / П_ч,

де Е – об’єм кузова.

П_ч = (n*К₁) / Н_ВР

де П_ч – погодинна продуктивність екскаватора;

n – кількість годин роботи машини, n=1 год.;

К₁ – коефіцієнт при нормі часу, К₁=100.

Iв. П_ч^е=(1*100)/2,6=38,5 м³ , t_n^е=4/38,5=0,104 год.

IIв. П_ч^е=(1*100)/1,5=67,7 м³ , t_n^е=6,5/67,7=0,096 год.

Час перебування транспортної одиниці в дорозі

t₁ = (2*l ) / V_СР ,

де l – дальність транспортування ґрунту, км;

V_СР – середня швидкість переміщення ґрунту, V_СР=35 км/год.

Ів. t₁=(2*10)/35=0,57 год.

IIв. t₁=(2*10)/35=0,57 год.

Тривалість одного повного циклу транспортної одиниці

t_ц = t_n+t₁+t_Р,

де t_Р=0,033 години

Iв. t_ц=0,104+0,57+0,033=0,71 години

IIв. t_ц=0,096+0,57+0,033=0,70 години

Кількість рейсів самоскида в зміну

n_Р = t_см / t_ц ,

де t_зм=8 годин

Iв. n_Р=8/0,71=11 рейсів

IIв. n_Р=8/0,70=11 рейсів

Необхідна кількість транспорту для обслуговування екскаватора.

n=t_ц/t_n,

Ів. n=0,71/0,104=7 самоскидів

IIв. n=0,70/0,096=8 самоскидів

2.2.3. Техніко-економічне порівняння варіантів механізації робіт

Трудомісткість процесу

Т_Р=(V*Н_ВР )/ (К₁*t_см), м-см

де V – об’єм робіт;

К₁ – коефіцієнт (К₁=100);

t_зм - тривалість робочої зміни = 8 годин.

Iв. Т_Р^э=(9850*2,6)/(100*8) =27,30 м-см

IIв. Т_Р^э=(9850*1,5)/(100*8) =15,75 м-см

Iв. Т_Р^тр= Т_р^э * n_тр = 27,30 *7 =191,1 м-см

IIв. Т_Р^тр= 15,75 *8 = 126 м-см

Визначення вартості машино-зміни

Вм-зм=В_n+ В_о/Ті_.пл+В_е , грн.

де В_n – постійні річні витрати;

В_о – одноразові витрати на доставку механізму;

В_е – експлуатаційні витрати.

Iв. В_м-зм^е= 18,31 грн.

В_м-зм^тр= 19,6 грн.

IIв. В_м-зм^е= 28,3 грн.

В_м-зм^тр= 25,96 грн.

Визначення собівартості механізованого процесу

В_м.пр.=∑ В_маш-змⁱ*Тс._плⁱ+Н₂*З_пл

де Н₂ – коефіцієнт накладних витрат на зарплату робітників = 1,5;

З_пл – зарплата робітників (приймаємо з калькуляції трудових витрат п.1,2).

Iв. В_м.пр= 18,31*27,30 +19,6*191,1 +1,5*1294,4=6187,1 грн.

Iв. В_м.пр= 28,3*15,75 +25,96*126+1,5*1030,7=5262,74 грн.

Визначення собівартості одиниці продукції

В_о.пр. = В_м.пр/V;(гр/м³)

Iв. В_о.пр.= 6187,1 /9850=0,74 грн/м³;

IIв. В_о.пр.= 5262,74 /9850=0,63 грн/м³.

За мінімальною собівартістю одиниці продукції приймаємо до виробництва робіт - 2 варіант.

2.2.4. Розрахунок необхідної кількості трамбовок

Для зворотного засипання пазух котловану обираємо бульдозер САТERPILLAR D9R , для ущільнення - ручні електротрамбовки марки ИЭ-4502.

Технічні характеристики бульдозера D9R: тип відвалу – неповоротний; висота відвалу – 1,3 м; довжина відвалу – 3 м; потужність – 120 квт;

- Змінна продуктивність бульдозера складає: П_р^б = t*100/Н_ВР = 8*100 / 0,38 = 2105,3 м³/зм;

- Змінна продуктивність трамбовки складає: П_р^тр=t*100/Н_ВР= 8*100 / 1,9 = 421 м³/зм;

- Кількість трамбовок для спільної роботи з бульдозером: n_тр=П_р^б/П_р^тр=2105,3/421 = 5 штук.

2.2.5. Вибір виду екскаваторного забою

На підставі розрахунку приймаємо до виконання робіт екскаватор ЭО–4121А.

Тому що розміри котловану перевищують максимально можливу ширину проходки, приймаємо схему переміщення екскаватора лобовою проходкою.

Максимально можлива ширина лобового забою по верху і по низу при першій проходці (рис.1):

Рис. 1. Розрахункова схема першої екскаваторної проходки:

В_в — ширина проходки по верху; В_н — ширина проходки по низу.

а) ширина проходки по верху

б) ширина проходки по низу

де R_cт — радіус різання на рівні стоянки екскаватора (паспортні дані), м;

l_п — довжина робочого пересування екскаватора, м;

R_вт — радіус вивантаження на транспорт (паспортні дані), м;

b — ширина самоскида (по краях коліс), м;

1,0 — запас за умовами техніки безпеки;

т — показник крутості укосу;

h — глибина котловану, м.

в) Ширина кожної наступної проходки (рис.2)

де R_н – максимальний радіус різання на рівні дна виїмки.

Рис. 2. Розрахункова схема кожної наступної екскаваторної проходки:

I і II — положення транспортного засобу при його завантаженні; R_н— максимальний радіус різання на рівні дна виїмки; В_п — ширина кожної наступної проходки; Н — глибина котловану; R_вт — радіус вивантаження на транспорт; b_т — ширина транспортного засобу.

Для визначення В_п передбачається, що центр ваги кузова самосикда знаходиться напроти вертикальної осі екскаватора (положення I), середній кут повороту стріли (з урахуванням зсуву центра ваги забою) складає більш 90°.

Оптимальним же кутом повороту стріли екскаватора, при якому досягається найбільша продуктивність, вважається кут у 60—70°, тому самоскид встановлюють у положення II з дотриманням мір безпеки роботи (відстань від коліс до брівки котловану повинне бути не менш 1 м).

2.3. Технологія влаштування свайних фундаментів.

2.3.1. Вибір монтажного крана для віброзанурення армокаркасівпроводимо за трьомя технічними характеристиками крана:

- Необхідна вантажопідйомність крана

де Q_эл - маса найважчого елементу, т (віброзанурювач);

Q_осн – маса монтажного пристосування, т

- Необхідна висота підйому гака крана

де: h_о – перевищення опори елемента, що монтується над рівнем стоянки крана, м;

а – запас по висоті, м;

h_стр – висота стропування, м;

h_эл – висота елементу в монтажному положенні, м.

- Необхідний виліт стріли крана, м.

де: d – відстань від осі елемента, що монтується до брівки котловану по низу, м;

С – величина закладання укосу;

К – відстань від брівки котловану до ходової частини монтажного крану, м (К=2м);

В – база монтажного крана, м.

На підставі необхідних характеристик приймаємо до виконання робіт монтажний кран МКГ-25БР.

2.3.2. Влаштування буронабивних паль по технології неприривного полого шнеку.

Фундаменти паль, споруджені за технологією безперервного шнека, суміщають в собі переваги забивних і буронабивних паль без витягання грунту. Даний спосіб буріння дозволяє проводити роботи в різних грунтах - сухих і болотистих, рихлих і щільних, а також проходити через м'які гірські породи (туф, суглинок, вапняк, пісковик і ін.).

2.3.3. Підготовчі роботи

1) Підготовчі роботи включають:

- уточнення розташування інженерних комунікацій в межах розташування

паль (поля паль);

- видалення асфальтових, бетонних і ін. міцних (твердих) покриттів;

- уточнення розташування зовнішніх граней існуючих фундаментів будівель (в умовах щільної забудови і реконструкції);

- розбиття осей паль.

2) Розбиття осей паль виконується з точністю ±10 мм із закріпленням їх на прилеглих стінах будівлі фарбою, що змивається,

і на асфальтобетонному покритті за допомогою штирів або незмивною фарбою.

3) В процесі виробництва робіт ведеться «Журнал виготовлення буронабивных паль з » (додаток, форма <>).

2.3.4. Організація робіт

1) Роботи по влаштуванню буронабивных паль слід виконувати тільки за наявності проекту організації робіт і в строгій відповідності з ним. Проект організації робіт повинен містити технологічні схеми виробництва робіт, відомості про склад, спосіб приготування і транспортування бетонної суміші, методи контролю якості виготовлення паль, шляхи видалення вибуреного грунту і спеціальні заходи щодо роботи в зимовий період.

2) Зміни в проект фундаментів з буронабивных паль, викликані невідповідністю фактичних геологічних, гидрогеологических і інших умов, прийнятим в проекті, може вносити тільки представник проектної організації - автора проекту.

3) Роботам по пристрою буронабивных паль повинне передувати планування будівельного майданчика на заданій відмітці з розбиттям осей споруди і надійним закріпленням на місцевості положення рядів буронабивных паль.

4) Розбиття осей споруд слід оформляти актом, до якого додаються схеми розташування знаків розбиття, дані про прив'язку до базисної лінії і до висотної опорної сіті. Правильність розбиття необхідно систематично контролювати в процесі виробництва робіт, а також в кожному випадку зсуви точок, що закріплюють осі.

5) В зимовий час роботи по пристрою буронабивных паль в обводнюючих грунтах можуть проводитися при температурі зовнішнього повітря до -10.С. Роботи по пристрою буронабивных паль при більш низьких температурах можливі при вживанні спеціальних заходів, що забезпечують нормальну роботу бурового верстата і його робочих органів, при ретельному захисті свіжоукладеного бетону від промерзання. Ці заходи повинні бути розроблений в проекті організації робіт.

6) При виробництві робіт по пристрою буронабивных паль слід керуватися положеннями глави СНіП 3.02.01-83 "Основи і фундаменти. Правила виробництва робіт."

7) Правила техніки безпеки при пристрої буронабивных паль повинні дотримуватися відповідно до вимог глави СНіП III-4-80*

"Техніка безпеки в будівництві"

2.3.5. Матеріали для виготовлення буронабивних паль

1) При пристрої буронабивных паль застосовується бетон класу В15

2) Матеріали, вживані для виготовлення буронабивных паль, повинні задовольняти вимогам глави СНіП на проектування бетонних

і залізобетонних конструкцій, а також вяжучі матеріали , неорганічні добавки для бетонів і розчинів.

3) Для виготовлення бетонної суміші застосовуються:

цемент, відповідний заданій марці бетону або розчину, яка повинна бути не менше 200, агресивності середовища, необхідному терміну схоплювання, який повинен бути не менше 2 годин. Вживані цементы повинні відповідати ГОСТ. Застосування глиноземистых, бистросхоплюючихся і гарячих цементів не допускається;

пісок, щебінь і гравій фракцій крупною не більш 20мм. Міцність щебеня і гравію повинна бути не менше 800кг/см2. Заповнювачі повинні відповідати ГОСТ;.

4) Склад розчину або бетону визначається проектом фундаментів паль і підбирається лабораторією відповідно до заданої міцності матеріалу стовбурів буронабивных паль.

5) Витрата цементу при приготуванні бетонів визначається згідно вимогам розділу СНіП, відповідно до заданої марки, але не повинен бути менше 500кг/м3 за наявності води в свердловині і не менше 400кг/м3 при її відсутності. Для цементно-піщаних і цементно-бентонитовых розчинів відповідно 1000кг/м3. і 700кг/м3.

6) При підборі складу бетону для укладання під воду його міцність призначається на 10% вище за передбачену проектом.

7) Бетонна суміш під час укладання її в свердловину повинна бути рухливістю не менше 14-16см, а в період сталого процесу бетонування - 16-20см.

8) Бетонна суміш повинна володіти рухливістю, що забезпечує можливість вільного проходження її по полому шнеку. Водовідділення суміші повинне знаходитися в межах 1-2%.

9) Рухливість і зв'язність бетонної суміші забезпечується підбором її складу і введенням в необхідних випадках поверхнево-активних пластифікуючих добавок. Як пластифікуюча добавка і сповільнювач схоплювання в літній час в бетонну суміш може вводитися сульфідно-спиртна барда (ССБ) в кількості від 0.2 до 1% від ваги цементу з розрахунку на суху кількість барди. Кількість вводиться ССБ визначається лабораторією залежно від необхідних термінів збереження рухливості суміші, її температури, температури зовнішнього повітря і виду цементу. При введенні ССБ в кількості, що перевершує 0.2% слід враховувати зниження швидкості наростання міцності бетону в ранньому віці.

В зимовий період добавка ССБ не повинна перевищувати 0.2% для низкоаллюминатных і 0.3% для высокоаллюминатных цементов.

Допускається застосування як пластифицирующей добавка застосування бентонитового глинопорошка в кількості від 1 до 3% від ваги цементу залежно від його марки.

Бетонна суміш повинна бути однорідною і не розшаровуватися при транспортуванні.

Транспортування бетонної суміші заводського виготовлення повинне здійснюватися в автоміксерах.

10) При бетонуванні буронабивных паль завдовжки більше 15м щоб уникнути можливих прихваток обсадних і бетонолитных труб застосування добавок сповільнювачів обов'язково. Процентний зміст добавок залежно від довжини паль і термінів укладання бетонної суміші повинен встановлюватися лабораторією.

11) Бетонна суміш заводського виготовлення повинна мати паспорт, в якому указується об'єкт, марка бетону, осідання нормального конуса, а в зимовий період - температура суміші на виході.

12) Міцність бетонів і розчинів визначається випробуваннями стандартних кубиків які повинні бути випробуваний в 7 і 28-денному віці відповідно до вимог ГОСТ.

2.3.6.Виконання робіт по бурінню свердловин.

Загальні вказівки.

На початку порожнистого шнека встановлений забурювальник, оснащений 2-мя спіралями і ріжучим інструментом, що дозволяє

полегшити проходження через грунт.Від поподания бруду в порожнисту частину шнека захищає спеціальна заглушка, оснащена

кільцем ущільнювача і закріплена сталевим ланцюгом. При бурінні шнек пресує грунт, уплотняя при цьому стінки свердловини.

1) Буріння кожної свердловини повинне починатися після інструментальної перевірки відміток спланованої поверхні землі і положення осі буронабивной палі, на майданчику.

2) Післе установки бурового верстата в точці буріння на його щоглі, приблизно в 1м від поверхні землі повинна бути чітко відзначений лінія умовного рівня, від якої ведеться відлік довжини палі.

3) Буріння проводиться шнековой колоною, що складається з окремих секцій, нарощуваних у міру занурення колони в грунт і має всередині прохідний отвір, діаметром не менше 350мм. В процесі буріння нижній кінець прохідного отвору повинен бути герметично закритий клапаном, що відкривається.

4) Перед початком буріння свердловини внутрішня поверхня прохідного отвору повинна бути обчищений від грунту і цементного молока, що потрапило на неї при бетонуванні попередньої свердловини. На будівельному майданчику повинна бути обладнаний спеціальна ділянка для очищення і миття секцій шнековой колони.

5) По досягненні забоєм проектного положення низу палі клапан відкривається після чого проводиться бетонування свердловини. При використовуванні устаткування з клапаном, що відкривається, для його відкриття допускається підйом шнековой колони на половину кроку гвинта шнека.

2.3.7.Формування палі

Коли шнек досягає заданої глибини, проводиться подача бетону за допомогою бетононасоса, сполученого шлангами з вертлюгом, розташованим на щоглі шнека. Тиск, створюваний бетононасосом при проходженні бетону через порожнисту частину шнека, видавлює спеціальну заглушку і бетон потрапляє всередину свердловини, при цьому шнек підіймається, з обертанням або без, звільняючи простір в свердловині. Густина заповнення свердловини контролюється за допомогою спеціального приладу,

що відображає на дисплеї форму палі в графічному вигляді або за допомогою манометра, по якому контролиреутся тиск бетону.

2.4. Технологія бетонних робіт

1) Визначення інтенсивності бетонних робіт і вибір бетонного заводу.

При бетонуванні фундаменту в котловані вимагається визначити інтенсивність укладання бетонної суміші і відповідну продуктивність бетоносмєсітєльной установки (БСУ), що забезпечує необхідний темп бетонування. При цьому слід враховувати як об'єм фундаменту, так і об'єм сторонніх бетонних робіт, тобто кількість бетонної суміші, яка необхідна приготувати для бетонування фундаменту і інших споруд будівництва за певний період.

Вибір БСУ - самостійної або входить до складу бетонного заводу, виконуємо в такій послідовності:

а) визначаємо загальний об'єм бетонної суміші Vбс, яка повинна бути приготований за розрахунковий період

V_бс = V_ф + V_доп [м³]

де V_ф- об'єм фундаменту, м³

V_доп- об'єм додаткових бетонних робіт, м³;

1) V_бс = 1736 м³ (палі)

2) V_бс = 450 м³ (ростверк)

б) знаходимо фонд часу N_В, за який повинен бути виготовлений об'єм бетонної сумішіV_бс. Знаючи розрахункову кількість місяців Tмес, прийняту кількість робочих днів (доби) в місяці Tсут, кількість змін в добі Tсм і кількість годинника в зміні Tч, маємо

N_В = T_мес×T_сут×T_см×T_ч [ч]

1) N_В =1,591*22*2*8=560 ч (палі)

2) N_В=0,2273*22*1*8=40 ч (ростверк)

Кількість місяців є величиною директивною (наприклад, з календарного графіка). Очевидно, що при виробництві бетонних робіт в теплий час слід прийняти кількість робочих днів в місяці в межах 22-25, тобто з одним вихідним днем в неділю, укладати суміш в дві, а при необхідності і у три зміни;

в) визначаємо необхідну інтенсивність укладання бетонної суміші Iтр

I_тр =1736/560 =3,1 м³/ч (палі)

I_тр =450/40 =11,25 м³/ч (ростверк)

г) оскільки при укладанні бетонної суміші можуть бути знайдений і реалізований резерви підвищення темпів бетонування, а продуктивність БСУ на даному етапі може виявитися дещо нижче паспортною слід прийняти БСУ з деяким запасом по продуктивністі , тобто

Iрасч =3,1*1,2=3,72 м³/ч (палі)

Iрасч =11,25*1,2=13,5 м³/ч (ростверк)

де KЗ - коефіцієнт запасу продуктивності, його величину можна прийняти

KЗ = 1,10 -1,20;

д) виходячи з Iрасч і місцевої інфраструктури вибирається відповідна БСУ.

Основним методом бетонування фундаментів є подача суміші бетононасосами, що пред'являє певні вимоги до складу і властивостей суміші. Вона повинна містити кількість цементу в межах 250-400 кг/м³, мати В/Ц = 0,50-060, пластичність що характеризується OK = 6-16 см.

Слід використовувати технологічно більш зручні установки циклічної дії, оснащені змішувачами примусового перемішування, такі змішувачі забезпечують однорідність як пластичних, так і жорстких сумішей. Інтенсивність бетонування фундаменту може змінюватися від 0 до Iрасч, коли вся вироблювана суміш укладається у фундамент. В реальних умовах, при недостатній продуктивності БСУ і необхідності укладання суміші з великою інтенсивністю додатково використовують суміш, одержувану з іншою БСУ на договірній основі.

2) Визначення кількості забезпечуючих транспортних засобів.

В даний час основними постачальниками бетонної суміші від БСУ до будівельного майданчика є автобетоносмесители (АБС) з різною місткістю смесительного барабана. Кількість АБС Nа, забезпечуючих інтенсивність укладання бетонної суміші Q визначаємо по формулі:

де t1- час завантаження і вивантаження барабана АБС, хв., для автобетоносмесителя СБ-159 t =10+10=20 хв.;

t2 - час АБС в дорозі (пробіг БСУ-об'ект-БСУ), хв.;

Q - інтенсивність укладання бетонної суміші, м³/ч;

Vа - кількість бетонної суміші в барабані АБС, м³.

при інтенсивності укладання бетонної суміші автобетононасосом Q=20 м³/ч, часу завантаження і вивантаження t1 = 20 хв., часу в дорозі t2 = 40 хв.,Vа=5 м³

Nа =((20+40)/60*5)*20+1=5 автобетономиксера СБ-159 (для кожного бетононасосу)

3) Підготовчі роботи.

Котлован, в якому буде влаштований монолітний ростверк, повинен бути чистим і сухим, а грунт ущільнений до необхідного ступеня. На піщаний і гравієвий грунт бетонну суміш можна укладати безпосередньо (після його зволоження), на зв'язному грунті звичайно влаштовують вирівнюючий шар з скелетного матеріалу (щебінь, шлак, грубозернистий пісок) завтовшки 10-15 см.

Після розмітки фундаменту і нівелювання основи встановлюють підкладки, що забезпечують розрахункове положення арматури, заставні частини і опалубку.Застосовують щитову збірно-розбірну опалубку. Як зовнішню і внутрішню опалубку монолітних плит доцільно використовувати сталеву сітку з осередком від 2×2 мм до 5×5 мм; сітку кріплять до арматури дротом або затисками.

4) Бетонування стрічкового ростверку.

Стрічковий ростверк має вид замкнутого контура, розташовуючись на певній відстані від укосів всіх сторін котловану. Стрічковий фундамент в неглибокому котловані, доцільно бетонувати автобетононасосом (АБН), розташованим зовні котловану , що переміщається уздовж укосу на відстані не менше 3 м від брівки .

Необхідний виліт стріли маніпулятора АБН Lтр можна визначити по формулі:

L_тр = 1,3 + 3 + mH_р + а + B_ф [м]

де 1,3 - половина колії АБН, м;

3 - якнайменша відстань колеса від брівки укосу котловану, м;

mH_р - проекція укосу котловану, м;

а - відстань від опалубки фундаменту до укосу, звичайно 2.3 м;

B_ф- ширина фундаменту, м.

L_тр =1,3 + 3 + 1,2 + 2,5 + 2,5=10,5

При порівнянні Lтр з паспортною характеристикою визначеного АБН слід мати на увазі, що при великій дальності подачі суміші стріла розташовуватиметься похило, під кутом 20-30°, разом з тим дальність подачі суміші може бути дещо збільшена (на 1-2 м) за рахунок відтяжки кінцевої ділянки бетоновода. Прості розрахунки показують, що “стрічку” ростверка глибиною до 5 м можна бетонувати автобетононасосом АБН-80-20.

2.5. Технологія монтажу стін підвалу, плит перекриття, площадок сходів і маршів

2.5.1. Вибір монтажного крана для виконання монтажу стін підвалу проводимо за трьомя технічними характеристиками крана:

- Необхідна вантажопідйомність крана

де Q_эл - маса найважчого елементу, т (стіновий блок);

Q_осн – маса монтажного пристосування, т .

- Необхідна висота підйому гака крана

де: h_о – перевищення опори елемента, що монтується над рівнем стоянки крана, м;

а – запас по висоті, м;

h_стр – висота стропування, м;

h_эл – висота елементу в монтажному положенні, м.

- Необхідний виліт стріли крана, м.

де: d – відстань від осі елемента, що монтується до брівки котловану по низу, м;

С – величина закладання укосу;

К – відстань від брівки котловану до ходової частини монтажного крану, м (К=2м);

В – база монтажного крана, м.

На підставі необхідних характеристик приймаємо до виконання робіт монтажний кран КС-3577.

2.5.2. Монтаж стін підвалу

Стінові блоки укладають за схемою їхньої розкладки відповідно до проекту таким чином, щоб забезпечувати в зазначених місцях розриви між блоками для труб водопостачання, каналізації.

Підготовка робочого місця полягає в очищенні поверхні фундаментів від сміття і встановлення ящику з розчином на відстані 2 - 2,5 м від стіни з таким розрахунком, щоб можна було, не переставляючи його на нове місце змонтувати 3 - 4 блока.

Монтаж починають з встановлення маякових блоків у кутах і місцях перетинання стін на відстані 20...30 м друг від друга. Блок до місця встановлення, розвертають у проектному положенні й опускають на постіль з розчину. Правильність встановлення по осях маякових блоків перевіряють – по осьовим ризкам, а по висоті за допомогою нівеліру.

Після монтажу маякових блоків натягають на рівні їхнього верха і на відстані 2...3 мм від бічної грані шнур-причалку і закріплюють його скобами. Далі рядові блоки встановлюють на розчині по шнуру-причалке.

Блоки зовнішніх стін підвалів вирівнюють по площині, зверненої убік підвалу. Наступні ряди блоків монтують по тій же послідовності, розміщаючи розкладку блоків на нижче розташованому ряду.

2.5.3. Монтаж маршів сходів і площадок, плит перекриття.

Марші сходів в підвальній частині будівлі монтують після зведення стін підвалу.

Перед встановленням маршу монтажники встановлюють на опорних місцях сходових площадок постіль з розчину. При установці маршів сходів один монтажник знаходиться на нижній площадці, іншій – на вище розташованому перекритті.

Монтаж плит перекриття починають від торцевих стін з інвентарних підмостках (столиків), а при укладанні наступних плит монтажники знаходять на раніше покладених плитах. Після укладання кожної плити перевіряють горизонтальність стелі візуванням по його площині.

3. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

- Поблизу підземних комунікацій земляні роботи повинні проходити вручну або механізованим інструментом під доглядом майстра, виконроба, у тих випадках, коли такі комунікації, як діючий газопровід і електрокабель, то при виконанні земляних робіт обов'язкова присутність працівників газового або енергетичного господарств.

- Котлован повинний бути обгороджений захисним огородженням з урахуванням вимог: на огородження необхідно установити попереджувальні написи і знаки, а в нічний час сигнальне освітлення.

- Навантаження ґрунту на самоскид повинно виконуватися з боку заднього або бічного бортів машини.

- Перед навантаженням або розвантаженням панелей блоків і інших збірних залізобетонних конструкцій монтажні петлі повинні бути оглянуті і при необхідності виправлені без ушкодження конструкцій.

- До виконання монтажних робіт необхідно установити порядок обміну умовними сигналами між керуючим монтажем і машиністом. Усі сигнали подаються тільки однією особою (бригадиром, монтажником, стропальником), крім сигналу «Стоп», що може бути поданий будь-яким працівником, який помітив явну небезпеку.

3.1.Техника безпеки при влаштуванні фундаментів паль

1) Всі роботи вести в строгій відповідності з вимогами СНІП і інструкцій з експлуатацій устаткування, що використовується, під керівництвом майстра або виконроба.

2) Зони робіт будівельної техніки захистити сигнальною огорожею відповідно до вимог ГОСТ 23407-78. Не допускати сторонніх осіб в зону робіт.

3) Бурову установку розташовувати на ухилі не більше 3 градусів (5%). При пересуванні установки із стріловидним устаткуванням в робочому положенні щогла повинна знаходитися на мінімальному видаленні від базової машини, ротор і шнек опустити на мінімальну не перешкоджаючу пересуванню висоту. Віброзанурювач (у разі коли він підвішений на стрілу допоміжного підйому ) опустити вниз і встановити на станину на майданчику.

4) Команда "СТОП" повинна виконаються від кого б вона не виходила.

5) Не допускати знаходження робітників в небезпечних зонах будівельних механізмів.

6) Нічні роботи повинні бути забезпечений відповідним освітленням. Електричні дроти і кабелі повинні бути встановленні належним чином, згідно правилам техніки безпеки. Електрична система повинна контролюватися електриками.

7) Весь персонал що бере участь у виробництві робіт повинен бути проінструктований по техніці безпеки і ознайомлений з проектом виробництва робіт, їх прізвища і номери посвідчень повинні бути внесені в таблицю.

8) Строповку вантажів слід проводити інвентарними стропами або спеціальними вантажозахватними пристроями. Способи строповки повинні виключати можливість падіння або ковзання застропованного вантажу.

9) Начальник зміни повинен нести повну відповідальність за роботу зміни, передача робіт новому начальнику зміни повинна виконуватися точно і записуватися в щоденнику зміни.

10) Стропальники і кранівники повинні бути ознайомлені з проектом виробництва робіт, їх прізвища і номери посвідчень повинні бути внесені в таблицю.

11) Муфти бетоновода і палець віброзанурювача необхідно надійно шплінтувати.

3.2.Техніка безпеки при роботі на автобетононасосі:

1) Робітники-бетонщики, що працюють з еластичною закінцівкою бетоновода, і обслуговуючий персонал, що привертається для усунення пробок, очищення бетоновода стріли, приймальної воронки і стаціонарної бетоновода повинні пройти інструктаж по охороні праці і дотриманню правил безпечної роботи на автобетононасосі.

2) Робоча зона автобетононасоса в темний час доби повинна бути освітлена згідно "Нормам електричного освітлення будівельних і монтажних робіт"

3) Забороняється переміщення автобетононасоса із стрілою, встановленою в робоче положення.

4) Забороняється ремонт і наладка при працюючому бетононасосі.

5) Забороняється працювати стрілою:

- як вантажопідйомним і монтажним засобом;

- без попередньої подачі звукового сигшнала.

6) Забороняється запуск при перегнутій еластичної закінцівкі стріли щоб уникнути її від'єднання або випрямляння з великою швидкістю.

7) Забороняється екстплуатація бетононасоса:

- на будівельних майданчиках з ухилом більш 2град;

- без установки опор;

- без установки під п'яти опор дерев'яних підкладок 500х500х15см;

- при швидкості вітру більш 8м/с;

4. КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ РОБІТ

- Процеси зведення земляних споруд підлягають систематичному контролю, у загальному випадку це: положення виїмок у просторі (планове і висотне), геометричні розміри земляних споруд, властивість ґрунтів в основному для зведення насипних споруд, якість укладання ґрунтів у насип і зворотне засипання (характеристики покладених ущільнених ґрунтів).

- Для систематичного контролю якості організують повсякденний операційний контроль, що здійснюють виконроб і майстри-представники геодезичної служби і будівельної лабораторії.

- Для контролю положення в просторі і розмірів споруди перевіряють планове розташування і їхні розміри й відмітку брівок і дна виїмок, відмітку верха насипів з урахуванням запасу на осідання; відмітку спланованих поверхонь; ухили укосів і насипів. Даний контроль здійснює за допомогою геодезичних приладів (теодоліта і нівеліра, рулетки, будівельних рівнів, виска, шаблонів, рейок довжиною 2 і 3 м, набору визирок).

4.1.Контроль якості монтажу залізобетонних елементів при зведенні підземної частини будинку.

- При зведенні необхідно робити технологічний огляд схованих робіт зі складанням відповідних актів.

- При монтажі стін підвалів контролюють правильність перев'язки і товщину швів між ними; заповнення швів і пазів між блоками, а також швів між плитами перекриття; вертикальність і прямолінійність поверхні стін; правильність деформаційних швів; якість анкеровки конструкцій.

- Відхилення рядів блочної кладки від горизонталі по довжині 10 м допускається в межах 10 мм, а в розмірів прорізів – не більш 15 мм.

- Нерівності на вертикальних поверхнях стін, що виявляються при накладанні правила довжиною 2 м, повинні бути не більш 5 мм.

- Допустимі відхилення від проектного положення при монтажі плит перекриття: різниця в відмітках елементів перекриття у межах вимірюваної ділянці - 20 мм; різниця в відмітках нижньої поверхні двох суміжних елементів перекриття при довжині плит понад 4 м - 10 мм.

Таблиця 2

Допустимі відхилення геометричних параметрів котловану

Найменування	Допустимі відхилення	Спосіб перевірки
Відмітка брівки або осі спорудженням	0,05 м	Нівелювання
Подовжній ухил дна виїмки	0,005 м	»
Відмітка дна котловану після планування ґрунту, м	0,05	»
Крутість укосів, %
- збільшення	Не допускається
- зменшення	5…10

4.2. Вимоги до якості спайних робіт

1) Відхилення разбивочных осей рядів буронабивных паль від проектних

- не повинні перевищувати 1см на 100м ряду;

- в положенні одиночних буронабивных паль +0.05 діаметра палі;

- при рядовому або кущовому розташуванні паль +0.15 діаметра палі. Відхилення оголовков паль від проектного положення по вертикалі допускається у бік завищення відмітки оголовка до 10см, а у бік заниження - до 20см. У всіх випадках закладення оголовка палі в бетон ростверка (без урахування підготовки) повинне бути не менше 10см.

Тангенс кута відхилення вертикальної осі палі від проектного положення не повинен перевищувати 1/100 (відхилення стінки свердловини від положення схилу не повинне перевищувати 10см на кожні 10м глибини свердловини).

2) В процесі виготовлення буронабивных паль, представниками замовника, технічного і авторського нагляду здійснюється постійний, поетапний контроль за:

а) планово-висотною прив'язкою осей окремих паль і їх фактичним

положенням в плані;

б) вертикальністю пробурених свердловин, їх глибиною, величиною заглиблення в несучий шар;

в) установкою арматурних каркасів в свердловини;

г) технологією бетонування стовбура паль;

д) правильністю і своєчасністю заповнення «Журналу виготовлення буронабивных паль »

3) Контроль якості виконаних робіт здійснюється відповідно до вимог СНіП 3.02.01-87, Посібника з виробництва і приймання робіт при пристрої підстав і фундаментів (до СНіП 3.02.01-87), а також проекту фундаментів паль.

4) Приймання-здача готових буронабивных паль виконується комісією у складі замовника, генпідрядника, виконавця робіт, авторського нагляду в два етапи:

1 етап - приймання-здача свердловин;

2 етап - приймання-здача готових паль.

5) Приймання виконаних буронабивных паль проводиться на підставі наступних матеріалів:

а) проекту фундаментів паль;

б) проекту виробництва робіт (ППР) по пристрою буронабивных паль ;

в) виконавчої схеми розташування паль;

г) актів на приховані роботи ;

д) журналу виготовлення буронабивных паль;

е) актів приймання матеріалів (бетон, арматура, щебінь).

6) Приймання буронабивных паль оформляється актами:

а) огляди і приймання пробурених свердловин і арматурних каркасів для буронабивных паль

б) приймання поля паль з буронабивных паль для бетонування ростверків

В цих актах указуються всі виявлені відступи від проекту, передбачені способи і терміни їх усунення, дається загальна оцінка

якості виконаних робіт.