Аналіз використання МБК у формув ресурсної бази

Розрізняють міжбанківські активні та пасивні кредитні операції: ринок міжбанківських депозитів та ринок міжбанківських кредитів.

Міжбанківський кредит – це оперативне за способом залучення коштів, але дороге джерело ресурсів банку.

Міжбанківські кредити використовуються: для оперативного регулювання ліквідності балансу банку; для надання кредитів гідним позичальникам.

Аналізуючи ступінь залежності комерційного банку від МБК, треба розрахувати відносні показники – коефіцієнти рефінансування. Необхідно мати на увазі, що відносно високий ступінь залежності комерційних банків від позик, отриманих у інших банків, знижує їх прибутковість, оскільки депозити клієнтів дешевші банківських кредитів.

Характеристика використання МБК починається з аналізу зміни питомої ваги МБК у загальних зобов’язаннях банку за певний період та в загальному обсязі балансу. Для цього використовуються такі коефіцієнти:

1.Частка МБК від загального обсягу зобов’язань банку. Оптимальне значення цього коефіцієнта має бути 0,25–0,40. Цей коефіцієнт характеризує ступінь мінімізації ризику стійкості ресурсної бази або її витратності. Значення коефіцієнта 0,25 забезпечує мінімізацію витрат, значення коефіцієнта 0,40 – мінімізацію ризику стійкості.

2. Для розрахунку частки МБК, отриманих у валюті балансу. Оптимальне значення даного коефіцієнта має бути 0,2 – 0,35.

3. Додатково може розраховуватись коефіцієнт відношення МБК до статутного фонду. Значення цього коефіцієнта не повинно бути вище 6 разів, 600%.

Висока питома вага МБК, отриманих у банківських ресурсах, свідчить про те, що в банку існують великі резерви підвищення рівня доходності банківських операцій. Крім того, зростаюча залежність від великих міжбанківських кредитів не може бути охарактеризована позитивно, оскільки диверсифікація ресурсів, що залучаються, зміцнює ліквідність банку, а міжбанківський кредит не сприяє диверсифікації. Рекомендований рівень частки МБК ресурсній базі банку – 20–25%. Аналіз показників залежності діяльності банку від міжбанківських позик здійснюється у динаміці. За їх допомогою можливо визначити резерви підвищення доходності комерційного банку.

Чим вищі вказані показники, тим більша залежність діяльності банку від міжбанківських позик. Якщо в структурі зобов’язань банку на частину міжбанківського кредиту припадає 50% і більше, то їх структура вважається ризиковою.

Для оцінки обґрунтованості залучення МБК потрібно зіставити вартість залучених коштів на міжбанківському ринку з вартістю наданих МБК. Якщо кошти залучаються за вищою ціною ніж витрачаються то це свідчить про не ефективне використання міжбанківських ресурсів, але якщо ресурси реалізуються за вищою ціною та прискореними темпами то це забезпечує банку отримання певної суми прибутку.

Для контролю повернення наданих МБК розраховуються частка прострочених кредитів у загальній їх сумі.

Ефективність використання МБК можна проаналізувати за допомогою коефіцієнту доходності наданих кредитів який розраховуються шляхом ділення суми отриманих доходів від наданих кредитів на середні залишки наданих кредитів. Значення цього показника необхідно порівняти з показником середньої доходності всіх активів банку, який розраховується шляхом ділення загальної суми доходів отриманих банком за певний період на середні залишки активів за цей же період.

Запропонована методика дає змогу контролювати і оцінювати доцільність та ефективність формування ресурсів бази банку, визначити ступінь його залежності від МБК зменшити ризик всіх операцій та підвищити ефективність діяльності банку вцілому.