Фракції молока у вимені

Права і ліва половини вимені дають приблизно однакова кількість молока. Задні чверті вимені розвиті трохи краще передніх і дають трохи більше половини удою.

Молоко, що знаходиться в наповненій чверті вимені, умовно можна розділити на 2 фракції – цистернальну й альвеолярну. Молоко, що знаходиться в цистернах (синусах) і великих молочних ходах, складає цистернальну фракцію. Для його витягу необхідно лише перебороти опір соскового сфінктера чи ссанням уведенням катетера в сосок.

Альвеолярна фракція – це молоко, що міститься в більш дрібних утвореннях ємнісної системи вимені (молочних ходах, вивідних і альвеолярних протоках, просвітах альвеол). Для його одержання необхідно викликати рефлекс молоковіддачі.

При звичайному доїнні обидві фракції практично нероздільні. У корів і кіз цистернальна фракція в розпалі лактації складає 40 – 50 % разового удою, альвеолярна – 50 – 60, у кобил відповідно 10 і 90, а у верблюдиць 5 і 95.

Навіть при правильному доїнні у вимені залишається деяка кількість молока (у середньому 15 – 20 % від загального обсягу, що міститься у вимені до початку доїння. Це молоко називається залишковим. Його можна розглядати як частина альвеолярної порції молока, що не виводиться в процесі рефлексу молоковіддачі. Залишкове молоко можна одержати уведенням тварині високих доз окситоцину (20 ИЕ чи внутрівенно 30 ИЕ внутришньом’язево).

Кількість залишкового молока залежить від багатьох факторів. Воно вище в старих корів у порівнянні з молодими, у низькопродуктивних у порівнянні з високопродуктивними, у новотільних у порівнянні зі стародойними, у корів, що повільно видоюються, у порівнянні з тими, які видоюються швидко.

Будь-які фактори, що гальмують молоковіддачу, зменшують кількість молока, що видоюється, і збільшують фракцію залишкового.

Рефлекс молоковіддачі

Фізіологічні основи машинного доїння

Резюме

Рівень молочної продуктивності визначається інтенсивністю лактації – вона є слідством фізіологічних процесів, які відбуваються в організмі самки під час вагітності і родів та підготовці молочної залози до секреції молока. Збалансована годівля й утримання тварин (особливо доїння) в цей період повинні забезпечувати достатню кількість поживних речовин у крові, подальший розвиток усіх тканин молочної залози і відповідний стан нервової і гормональної систем. Тільки в таких умовах можливе утворення й одержання максимальної кількості молока. Основні питання даного розділу:

1. Ріст і розвиток молочної залози та її нейрогуморальна регуляція. Значення ємкості вимені і кратності доїння для молочної продуктивності.

2. Які компоненти містяться в молозиві та молоці і з чого вони утворюються? Нейрогуморальна регуляція цих процесів. Особливості складу молока і його утворення в нежуйних і жуйних тварин.

3.Рефлекс молоковіддачі і механізм його гальмування. Фізіологічні основи машинного доїння.

При вивченні матеріалу і при відповіді на питання контрольної роботи необхідно враховувати:

1. Молочна залоза в самок починає посилено розвиватися з настанням статевої зрілості. Найбільші зміни в ній відбуваються під час вагітності, особливо в другій її половині. Причому альвеолярний і протоко-цистернальний відділи молочної залози розвиваються під дією різних гормонів і неодночасно.

2. Джерелом неорганічних і органічних речовин молока служить плазма крові. Проте молоко відрізняється від неї за вмістом і співвідношенню однойменних компонентів, а також по наявності тих компонентів, що відсутні в плазмі. Це пов'язано з тим, що різні речовини, проходячичерез молочну залозу,перетворюються в ній, а деякі переходять у молоко без будь-якихзмін.

У той же час неорганічні й органічні речовини надходять у кров в основному з травного тракту, а тому їхня кількість залежить від набору кормів у раціоні і їхньої фізичної форми.Так, згодовування коровам гранульованих кормів понад 30% від поживності раціону, висококонцентратний тип годівлі, а також споживання великих кількостей подрібненого сіна і свіжої трави призводить до зміни бродильних процесів у рубці і зміни співвідношення летких жирних кислот, що утворюються при цьому (зменшується частка оцтової кислоти і зростає відсоток пропіонової). У результаті знижується жирність молока. З іншого боку, використання тих самих кормів пов'язано з видовими особливостями травлення. Наприклад, у жуйних у передшлунках велика частина вуглеводів зброджується до летких жирних кислот, а значна частина ненасичених жирних кислот корма перетворюється в насичені. Тому по складу молока і його утворенню жуйні тварини відрізняються від нежуйних.

3. Нервова і нейрогуморальна фази виведення молока з залози здійснюються послідовно і періодично (під час доїння або ссання), а його утворення відбувається постійно. В обох фазах молоковіддачі доцентрова ланка подана нервовими імпульсами, що надходять від рецепторів молочної залози, що подразнюються, а відцентрова ланка пов'язана зі спинномозковими нервами в першій фазі і з гіпоталамо-гіпофизарною системою - у другій. Причому швидкість і повнота видалення перших порцій молока обумовлює повноту видалення його наступного, основного, об^’єму. Тому тільки при дотриманні правильного режиму доїння відбувається повноцінний рефлекс молоковіддачі, що дозволяє одержати максимальну кількість молока, накопиченого у вимені. Цьому ж сприяє і стереотип доїння, що виробляється в корів в умовах постійного розпорядку дня на фермі. Незвичні та больові подразники гальмують рефлекс молоковіддачі. Цю обставину особливо важливо враховувати при організації доїння.