Нормування фрезерної операції
Фрезерування є одним з найбільш розповсюджених методів оброблення металів різанням.
Розрізняють циліндричне фрезерування (вісь фрези паралельна поверхні, що обробляється), торцеве фрезерування (вісь фрези перпендикулярна до поверхні, що обробляється).
Типи фрез: циліндричні, торцеві, дискові, кінцеві, фасонні, шпонкові.
Особливим видом фрезерних робіт є оброблення закритих шпонкових канавок з маятниковою подачею. У цьому випадку після кожного проходу з поздовжньою подачею здійснюється вертикальна подача на врізування. Фрезами з фасонним зубом обробляють профільні поверхні методом копіювання, а на верстатах, працюючих по копіру, можливе оброблення різноманітних поверхонь кінцевими фрезами.
Нормування фрезерних робіт здійснюється як за укрупненими нормативами часу, так і за диференційованими нормативами часу і режимами різання.
При розрахунку норм штучного часу за диференційованими нормативами режимів різання основним фактором є визначення оптимальних режимів різання, на підставі яких визначається основний (машинний) час.
Призначення раціонального режиму різання при роботі на фрезерних верстатах полягає у виборі найбільш вигідного поєднання швидкості різання і подачі з урахуванням доцільного використання різальних властивостей інструменту та кінематичних можливостей обладнання. Для зменшення основного (машинного) часу слід працювати з можливо більшою технологічно допустимою хвилинною подачею.
Діаметр фрези вибирається залежно від розмірів поверхні, що обробляється, глибини різання, конструктивних розмірів і форми деталі, а також жорсткості системи. При цьому необхідно враховувати, що фрези меншого діаметру є більш продуктивними, тому з метою скорочення основного часу слід прагнути працювати фрезами можливо меншого діаметра.
Розрахунок основного (машинного) часу.
Основний (машинний) час розраховується за формулою:
(1)
де L— довжина шляху, що проходе інструмент у напрямку подачі, мм;
l — довжина оброблюваної поверхні, що визначається за кресленням деталі і дорівнює:
а) для фрезерування площин, фасонних поверхонь, пазів і
уступів — довжині поверхні, що обробляється, в мм;
б) для фрезерування пазів під сегментні шпонки— глибині
паза в мм;
в) для фрезерування шпонкових пазів, закритих з двох бо-
ків, — довжині паза за винятком діаметра фрези в мм;
l1— величина на врізання і перебіг інструменту, що визначається залежно від типу фрези і способу її установлення, мм;
l2 — додаткова довжина на взяття пробної стружки, залежно від розміру фрези,
l2=5-10 мм;
Sхв — подача фрези, мм/хв;
і — кількість проходів.
Величина врізання залежить від геометричних форм інструменту і розмірів поверхні, що обробляється. Для циліндричного фрезерування:
(2)
Для торцевого симетричного фрезерування:
(3)
де t — глибина різання, мм;
Dн — діаметр фрези, мм;
В — ширина фрезерування, мм;
tgφ— головний кут в плані.
При чистовому обробленні з метою забезпечення чистої поверхні при виході фрези величину врізання і перебігу для дискових фрез слід брати вдвічі більше, для торцевих фрез приймати рівній діаметру фрези.
З метою скорочення основного (машинного) часу роботи рекомендується оброблення вести в один прохід, i = 1.
При підвищених вимогах до точності і чистоти оброблення ведеться в два проходи — один чорновий і один чистовий. В окремих випадках, при зніманні більших припусків при фрезеруванні на верстатах пониженої потужності, можливе оброблення в два і більше чорнових проходів.
Велике значення при нормуванні фрезерних робіт має вибір подачі.
Розрізняють три величини подачі:
— подачу на один зуб фрези — Sz, мм;
— подачу на один оберт фрези — S0 = Sz х z, мм;
— хвилинну подачу — SХВ = Sz х 2 х n, мм.
Кількість обертів фрези визначається за формулою:
n=(1000·V)/π· Dн (4)
де V — швидкість різання, м/хв;
Dн – діаметр фрези, мм.
Швидкість різання визначається залежно від глибини різання, подачі на зуб фрези, діаметра фрези, кількості зубів, механічних властивостей матеріалу, що обробляється, матеріалу різальної частини фрези, головного кута в плані, стану поверхні, що обробляється, стійкості та ін.
Розраховані режими різання (кількість обертів, хвилинна подача) встановлюються відповідно до наявних на верстаті.
Установлений режим різання повинен задовольняти такій умові:
Nріз<Nе (5)
де Nріз — потужність, потрібна на різання, кВт;
Nе — ефективна потужність верстата (визначається за паспортом верстата), кВт.
Якщо потужність верстата недостатня для здійснення встановленого режиму, швидкість різання і відповідно кількість обертів слід зменшити до величини, яку допускає потужність верстата.
При обробленні деталей на великих поздовжньо-фрезерних верстатах з метою скорочення основного (машинного) часу робота виконується декількома супортами. Кількість водночас працюючих супортів визначається, виходячи з конфігурації деталі.
Вихідні дані для розрахунку
Деталь — плита.
Оброблюваний матеріал — сірий чавун, НВ = 180 - 200.
Заготовка — виливок.
Маса заготовки — 20 кг.
Операція — фрезерна.
Верстат — вертикально-фрезерний 6Н13, Nдв. = 10 кВт.
Спосіб установлення деталі — на столі з кріпленням болтами і планками.
Кількість деталей у партії — 8 шт.
Зміст роботи — обробити площини 1 і 2 згідно з розмірам.
Схема до роботи.
Порядок виконання роботи.
Розрахунок норми часу.
1. За таблицею визначити загальні норми часу.
2. Розрахунок штучного часу на операцію:
Тш1 = Тд +Тн.ш. (1)
де Тн.ш. – неповний штучний час з урахуванням поплавкових коефіцієнтів;
Тд. – допоміжний час.
3. Розрахунок штучного часу на операцію з урахуванням поплавкового коефіцієнта залежно від розміру партії деталей:
Тш=Тш1· к (2)
де к –поправковий коефіцієнт на штучний час залежно від розміру партії деталей, що обробляється, к= 0,85.
4. Так як за технологічним процесом робота виконується за два технологічних установлення, то в процесі роботи при переході від чорнового оброблення до чистового виконується часткове переналагодження верстата, що приводить до заміни інструменту і заміни режиму роботи.
Підготовчо-заключний час на партію деталей складе:
Тп .з. = 18 хв.
5. Норма часу на виконання фрезерної операції на партію деталей:
Нч =Тш + (Тп.з./q)(3)
де Тш – норма штучного часу, хв.;
Тп.з.- підготовчо – завершальний час, хв.;
q - кількість деталей у партії, шт.
Таблиця 1. - Норми часу.
Порядок виконання завдання № 2. «Нормування заготівельних робіт»
Варіант 1-4