Сутність і переваги колективної форми організації праці

Розвиток виробництва, упровадження досягнень науки, техніки, організації виробництва і праці закономірно приводять до збільшення організаційних форм праці. Для обслуговування складних агрегатів, систем машин, апаратури, конвеєрних і потокових ліній необхідна спільна праця багатьох працівників. В умовах насичення виробництва сучасною складною технікою монтаж, налагодження і ремонт технологічного устаткування вимагають спільної праці фахівців різного профілю. Нарешті, багато видів робіт, наприклад механізована заготівля лісу або видобуток руди, просто не можуть виконуватися в умовах індивідуальної організації праці: на зміну їй приходить колективна організація, первинною ланкою якої є бригадна організація праці.

Виробнича бригада являє собою первинний трудовий колектив робітників однакових або різних професій, спеціальностей, кваліфікації, який спільно виконує єдине виробниче завдання й об’єднаний загальною економічною оцінкою результатів праці.

Існують такі передумови розвитку бригадної форми організації праці:

1. Передумовами технічного характеру є такі виробничі умови, при наявності яких застосування бригадної форми організації праці є єдино можливим:

• обслуговування комплексу різних машин або систем машин, що виконують технологічно різнорідні операції, які вимагають злагоджених дій робітників на всіх операціях технологічного процесу (у промисловості будівельних матеріалів - агрегат з вироблення цегли);

• обслуговування й експлуатація складних агрегатів, устаткування, механізмів, апаратів, які вимагають погодженої роботи колективу робітників, що виконують різні функції з управління устаткуванням і його обслуговування (доменні та сталеплавильні печі, прокатні стани, ковальські молоти, унікальні металорізальні верстати та ін.);

• проведення робіт, що вимагають погоджених у часі та просторі дій, виконуваних робітниками або ланками із широким суміщенням професій (у вугільній промисловості - технологічні комплекси в очисних і підготовчих вибоях);

• виконання робіт, для яких необхідно взаємне пов'язування технологічних операцій (складання, монтаж великих вузлів і виробів, налагодження й випробування складних систем);

• здійснення комплексу взаємозалежних робіт, що вимагають одночасної участі групи виконавців (ремонт великого устаткування, будинків, споруд тощо).

2. До організаційно-економічних передумов відносяться:

• роботи на конвейєрно-потокових лініях, пов'язаних загальним ритмом;

• налагодження й обслуговування комбінованих машин, що виконують комплекс різнорідних взаємозалежних операцій, а також обслуговування автоматичних верстатів і ліній, що складаються з агрегатних верстатів (виготовлення підшипників, металовиробів, нормалізованих деталей);

• відсутність у виконавців постійних робочих місць, неможливість установити індивідуально постійний обсяг і склад робіт (наприклад, у стропальників, транспортних і складських робітників, вантажників);

• різна трудомісткість робіт, визначити яку заздалегідь неможливо;

• робота на декількох верстатах (агрегатах), розширення зон обслуговування (обслуговування бригадою декількох верстатів).

3. До передумов психофізіологічного характеру відносяться такі:

• підвищена монотонність праці, викликана вузькою спеціалізацією (поопераційне складання виробів на конвейєрно-потоковій лінії);

• низька змістовність праці при нетворчій роботі з малим потоком інформації, що веде до передчасного стомлення, млявості, сонливості (обслуговування верстатів, що працюють за заданою програмою, складувальні роботи на потоковій лінії, конвеєрі);

• високий рівень важкості праці, необхідність спільних фізичних зусиль декількох робітників (вантажні та складські роботи з низьким рівнем механізації).

4. Соціальні передумови:

• необхідність упровадження колективної зацікавленості в кінцевих результатах праці та відповідальність робітників за стан і нормальну роботу виробничого устаткування, збереження матеріалів, інструментів загального користування;

• важливість посилення контролю за дотриманням виробничої та трудової дисципліни;

• потреба підвищення змістовності (привабливості) праці за рахунок більш широкого застосування суміщених видів робіт і операцій на комплектувальних, пакувальних, такелажних роботах.

Проаналізуємо переваги колективної форми організації праці.

Прогресивність бригадної організації праці в економічному аспекті полягає, насамперед, у підвищенні продуктивності праці за рахунок створення колективної матеріальної зацікавленості в кінцевих результатах праці. Для бригад, що складаються з найманих робітників, така зацікавленість створюється при плануванні складу робіт і завчасному, до початку робіт, визначенні термінів їхнього виконання, розцінок за одиницю продукції або роботи у збільшених вимірниках і умов преміювання. Ще більш висока зацікавленість у результатах трудової діяльності всіх членів бригади формується за умови організації бригадного господарського розрахунку, при якому бригади зацікавлені не тільки в підвищенні продуктивності живої праці, скороченні термінів виконання робіт, виконанні та перевиконанні норм виробітку при відрядній оплаті праці, але й в економії матеріальних ресурсів - сировини, матеріалів, палива, електроенергії тощо.

В сучасних умовах господарювання виникають і нові економічні стимули, що також сприяють зацікавленості працівників у поліпшенні організації праці.

Наприклад, при кооперативній формі власності на засоби виробництва частина доходу, що підлягає розподілу між бригадами та їхніми членами, тим більше, чим краще організована праця і використовуються засоби виробництва, чим вище продуктивність праці.

При акціонерній формі власності на засоби виробництва кожен член виробничої бригади (акціонер) і бригада в цілому зацікавлена не тільки в рівні своєї прямої заробітної плати, але й у підвищенні прибутковості свого виробництва, збільшенні прибутку, оскільки від цього залежить величина дивідендів за акціями.

Крім того, в умовах ринкової економіки для деяких категорій працівників, наприклад у постачальницько-збутових, торговельних організаціях, у відділах підготовки і комплектації сировини і матеріалів і їм подібних, оплата праці працівників бригад, відділів і груп може встановлюватися у визначеному відсотку від обсягу реалізації продукції. У цьому випадку працівники груп, бригад або інших первинних трудових колективів зацікавлені в підвищенні ефективності своєї праці.

Нарешті, у сучасних умовах між роботодавцями і безпосередніми виконавцями, наприклад автономними бригадами будівельників, ремонтників, транспортників, можуть укладатись договори підряду, в яких обговорюються конкретні умови здійснення робіт і розрахунків за ці роботи. Така форма договірних відносин теж є високим стимулом до поліпшення організації праці, підвищення її продуктивності, економії матеріальних ресурсів.

Колективна форма організації праці спонукує і бригаду в цілому, і кожного її працівника як би "зсередини" прагнути одержати високий економічний результат, у першу чергу, за рахунок удосконалення організації праці в трудовому колективі.

Основними шляхами такого вдосконалення є:

• підбор виконавців - членів бригади - за спеціальностями, рівнем кваліфікації, віком і станом здоров'я відповідно до майбутньої трудової діяльності;

• розміщення робітників-виконавців і визначення чітких функціональних взаємозв'язків між ними, тобто внутрішньобригадне кооперування праці;

• визначення, узгодження і затвердження режиму робочого часу, регламенту, графіків роботи і відпочинку;

• установлення внутрішньобригадної відповідальності за раціональне використання засобів і предметів праці, заохочень до позитивних результатів і стягнень за порушення (аварії, перевитрати та ін.);

• завчасне визначення шляхів взаємодопомоги і взаємозамінності в різних"(можливих) виробничих ситуаціях.

Не менш важливим є і соціальний аспект колективних форм організації праці. На основі єдності економічних інтересів відбувається гуртованість всіх учасників спільної праці, формуються відносини спочатку простої взаємодопомоги в праці, а потім і дружби, що виходить нерідко за межі трудової діяльності. Формування позитивного соціального клімату в колективах значним чином сприяє ефективному кооперуванню праці всередині бригад, що базується не на формальному розміщенні працівників по робочих місцях майстром або начальником дільниці, а при участі самих робітників. При цьому у випадках необхідності здійснюються підміна окремих учасників колективної праці, суміщення трудових функцій і професій, що, з одного боку, сприяє поліпшенню організації праці та підвищенню її продуктивності, а з іншого - збагачує працю, робить її більш змістовною і цікавою.

Важливою соціальною особливістю колективної праці на рівні виробничих бригад і подібних їм груп працівників є також і те, що багато внутрішніх проблем вирішуються самими працівниками всередині колективів і, як правило, більш успішно і безболісно, ніж якщо це роблять керівники й адміністратори. До таких питань відноситься, наприклад, проблема розподілу колективного заробітку або доходу між членами бригади.

Не менш важливим є попередження, локалізація і справедливе вирішення виробничих і міжособистісних конфліктів у бригадах. Як відомо, конфліктні ситуації раптово не виникають, вони назрівають поступово і мають певні причини, з'ясувати які зовні не завжди вдається. Члени кожного первинного трудового колективу не тільки знають, але й відчувають на особистому досвіді дію таких причин.

З психофізіологічної точки зору колективна організація праці також має низку переваг порівняно з індивідуальною. Насамперед, спільна, колективна праця в набагато меншому ступені піддається впливу монотонності, тому що у працівників з'являються можливості зміни трудових дій, функцій і робочих місць. За рахунок цього знижується стомлення, викликане повторюваними, одноманітними трудовими діями.

При бригадній організації праці відкриваються нові можливості поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці та забезпечення безпеки робіт: частину заходів щодо поліпшення виробничого оточення колективи можуть здійснювати самі, наприклад підтримувати чистоту і порядок на робочих місцях, регулювати освітленість виробничих приміщень, спостерігати за захисними пристосуваннями тощо.

Відносно запобігання виробничого травматизму колективна праця також має низку переваг порівняно з індивідуальною працею: члени бригад, які спільно працюють, допомагають один одному у виконанні важких і трудомістких робіт; спостерігаючи за товаришами по роботі, вони можуть попередити їх про потенційну небезпеку травматизму й у такий спосіб запобігти нещасні випадки.

Види виробничих бригад

Види виробничих бригад можна класифікувати за такими ознаками:

1. За ступенем функціонального поділу праці.

1.1. Спеціалізовані бригади формуються з робітників однієї професії та спеціальності і створюються для виконання масових, однорідних робіт, наприклад таких, як вантажно-розвантажувальні роботи на транспорті, оранка тракторами в сільському господарстві, бетонні роботи в будівництві тощо. Робітники, що входять до складу спеціалізованих бригад, можуть відрізнятися лише різним рівнем кваліфікації, тобто розрядом.

1.2. Комплексні бригади поєднують робітників різних професій. Вони створюються або для виконання різнорідних, але технологічно взаємозалежних робіт з виробництва готової продукції, або для обслуговування великого і складного устаткування, а також конвеєрних ліній у масовому виробництві.

2. За кооперуванням праці в часі.

2.1. Змінні спеціалізовані бригади створюються в тих виробництвах, де здійснюються переривані однорідні трудові процеси тривалістю не більш однієї зміни. Роботу за цих умов можна припинити в будь-який час, організувати загальні перерви на відпочинок, обідню перерву, працювати можна в одну, дві або три зміни з загальними вихідними днями. Прикладами можуть бути спеціалізовані бригади штукатурів або малярів у будівництві, токарів або слюсарів, що виконують однорідні роботи в машинобудуванні, робітників з побутового обслуговування населення тощо.

2.2. Наскрізні спеціалізовані бригади обслуговують безперервні процеси за умови однорідності виконуваних робіт. Вимога безперервності може бути зумовлена як особливостями технології виробництва (наприклад, при бетонуванні масивних споруд, коли процес укладання бетону не можна перервати протягом декількох діб), так і економічними або іншими причинами (наприклад, тризмінна безперервна робота трактористів або комбайнерів на сезонних сільгоспроботах). При організації праці за графіком до складу наскрізної бригади, як правило, входять чотири змінні бригади і робота будується без загальних вихідних днів, тобто цілодобово (три бригади працюють, а одна має день відпочинку).

2.3. Змінні комплексні бригади створюються, як і спеціалізовані, у перериваних, але складних виробництвах. На відміну від спеціалізованих бригад, вони іноді мають досить численний склад, до 20-30 і більше робітників різних спеціальностей і різного рівня кваліфікації. Прикладами можуть бути комплексні бригади робітників, зайнятих на монтажі складного технологічного устаткування, або комплексні, але однозмінні гірничопрохідницькі бригади, до складу яких входять бурильники вищих розрядів, машиністи навантажувальних машин і електровозів, слюсарі, підсобні робітники.

2.4. Наскрізні комплексні бригади організуються з робітників різних професій, спеціальностей і розрядів і обслуговують безперервні виробничі процеси, наприклад комплексні бригади, що обслуговують доменні печі в чорній металургії; наскрізні комплексні бригади на електростанціях; бригади, що обслуговують апаратурні системи безперервної дії в хімічній промисловості. Іноді наскрізні комплексні бригади створюються і під час проведення робіт, що не вимагають безперервності трудових і виробничих процесів, але обмежених термінами виконання. Як і в наскрізних спеціалізованих бригадах, робота тут ведеться за чотирьохбригадним графіком.

3. За функціональним поділом праці.

3. І .Бригади основних робітників.

3.2. Бригади допоміжних робітників.

3.3. Змішані бригади.

4. За кваліфікаційним поділом праці.

4.1. Із працівників однієї кваліфікації.

4.2. Із працівників різної кваліфікації.

5. Залежно від поопераційного поділу праці.

5.1. З повним поділом праці. Кожен робітник виконує постійно лише ті функції, що властиві йому за родом трудової діяльності в загальному комплексі технологічних операцій, що входять у завдання бригади.

5.2. З частковим поділом праці. Робітники, крім виконання окремих частин завдання, що відповідають визначеній технологічній послідовності, виконують операції суміжних спеціальностей.

5.3. Без поділу праці. Досягнуто повну взаємозамінність членів бригади, тобто кожен робітник виконує всі операції, що входять у комплекс робіт. Ці бригади складаються з робітників однієї широкої професії, в якій об'єднані об'єднані елементи кількох професій (спеціальносте).й

Ефективність роботи бригади залежить і від її кількості. Сьогодні вона коливається від двох-трьох до понад 100 робітників. Більшість бригад мають кількість від 10 до 25 робітників. їхня кількість у бригаді багато в чому залежить від організаційно-технічних умов виробництва. Однак, змінюючи обсяг і структуру кінцевого результату роботи бригади, можна істотно змінювати і її чисельність. Тому при організації бригад доцільно враховувати переваги і недоліки бригад різної чисельності.

Переваги малочисельних бригад полягають у тому, що вони більш згуртовані, бригадиру легше здійснювати управління ними, менше складностей виникає при розподілі заробітної плати і визначенні КТУ. Робітники нечисленної бригади більш об'єктивно можуть оцінювати внесок своїх колег у загальну справу. Усі вони працюють поруч і добре знають, наскільки сумлінною і продуктивною була праця кожного. Однак у цих бригадах суміщення професій, як і розвиток багатоверстатного обслуговування, обмежено. Можливості для зміни праці, взаємодопомоги і підвищення кваліфікації невеликі. Обсяг роботи з управління бригадою незначний, бригадир з ним справляється сам, не залучаючи членів бригади, що знижує інтерес до роботи.

У малочисельній бригаді невиходи на роботу її членів відчутно позначаються на ході виробничого процесу. Для такої бригади набагато складніше виділити закінчений продукт виробництва. Тому бажано бригади ущільнювати. Однак у ряді випадків збільшення чисельності може бути досягнуто лише в результаті розширення номенклатури, тобто включення до неї інших, далеких від

профілю бригади, деталей. Це може привести до втрати сформованих у робітників навичок, викривлення кінцевого результату, а отже, і до зменшення продуктивності праці.

Для бригади середньої чисельності значно легше підібрати кінцевий продукт (комплект деталей, бригадо-комплект). Така бригада набагато повніше реалізує переваги колективної праці: взаємодопомога, взаємозамінність, участь в управлінні виробництвом. Для зростання кваліфікації та майстерності робітників відкриваються широкі можливості, поліпшуються умови для вдосконалення організації бригадної праці - суміщення професій, багатоверстатного обслуговування, обслуговування робочих місць.

Ущільнені бригади організуються, як правило, при необхідності сформувати реальний кінцевий продукт для бригади. Менша кількість бригад у таких випадках не дозволяє забезпечити планування, виробництво, достовірний і не-трудомісткий облік кінцевого продукту. В ущільненій бригаді значно ускладнюється управління, виникають суперечки між бригадами і майстрами. Тому ущільнені бригади доцільно розбивати на ланки й варто обов'язково включати майстрів. Велика кількість робітників, що входять у бригаду, не завжди об'єктивно дозволяє оцінити внесок кожного в загальну справу, що ускладнює розподіл заробітку між членами бригади. Ущільнені бригади звичайно виправдовують себе там, де кваліфікація робітників приблизно однакова, тобто розряд робітника не має істотного значення, де робочі місця пов'язані між собою, і продуктивність на кожному з них багато в чому залежить від продуктивності на сусідніх робочих місцях. За цих умов багато недоліків нейтралізуються і бригади працюють досить ефективно.