Система складування та організація переробки вантажів

Система складування передбачає оптимальне розміщення ван­тажу на складі і раціональне управління ним. У процесі розробки системи складування необхідно враховувати всі взаємозв'язки та взаємозалежності між зовнішніми (що входять на склад та виходять з нього) та внутрішніми (суто складськими) матеріальними потока­ми та пов'язані з ними фактори (параметри складу, технічні засоби, особливості вантажу тощо).

Розробка системи складування базується на виборі найраціона-льнішої з усіх технічно можливих систем для вирішення поставле­ного завдання методом кількісного та якісного оцінювання. Такий процес вибору та оптимізації передбачає виявлення зв'язаних між собою елементів, об'єднаних у кілька основних підсистем. Отже, система складування включає такі складські підсистеми:

• складована вантажна одиниця;

• вид складування вантажів (на підлозі, у блоках, на стелажах,
конвеєрне складування тощо);

• підсистема обладнання з обслуговування складу;

• підсистема комплектації (комісіонування) вантажів;

• підсистема управління переміщенням вантажу;

• інформаційна підсистема;

• підсистема будівель і споруд (конструктивні особливості бу­
дівель і споруд).

Кожна підсистема в свою чергу складається з ряду елементів. При цьому кількість елементів, що формують основні підсистеми,

може бути значним, а їх сполучення в різних комбінаціях збільшує багатоваріантність систем складування.

Складована вантажна одиниця

Одним з ключових понять логістики є поняття вантажної одини­ці. Вантажна одиниця— це той елемент логістики, котрий своїми параметрами пов'язує технологічні процеси у єдиний логістичний процес. Формуватися вантажна одиниця може як на виробничих ді­льницях так і на складах. Суттєвими характеристиками вантажної одиниці є наступні: розміри вантажної одиниці; здатність зберігати цілісність а також попередню геометричну форму при проведення логістичних операцій. Розміри вантажних одиниць, а також облад­нання для їх навантаження, транспортування, розвантаження та збе­рігання повинні бути узгоджені між собою. Основною умовою тут є мінімальна кількість операцій з переробки вантажів.

Саме тому значна увага приділяється визначенню оптимального виду і розмірів товароносія, на якому формується складська ван­тажна одиниця. Такими товароносіями є: стоякові, сітчасті, ящичні, пласкі піддони та напівпіддони, а також касети, ящики для дрібних вантажів тощо.

Складський товароносій пов'язує між собою номенклатуру ван­тажу, що перероблюється, зовнішні та внутрішні матеріальні пото­ки і всі елементи системи.

На вибір товароносія впливають:

• вид і розміри упаковки та транспортної тари;

• підсистема комплектації замовлення;

• оборотність товару;

• технологічне обладнання, що застосовується для складування
вантажу;

• особливості підйомно-транспортних машин і механізмів, що
обслуговують склад.

Основним критерієм правильного вибору товароносія є непове­рнення складської вантажної одиниці з зони комплектації до зони зберігання при формуванні замовлення покупця.

Вид складування вантажів

Розрізняють три види складування:

Одиничне є найпростішою формою і використовується при збері­ганні обладнання, транспортних засобів та інших засобів, які тимча­сово витримують відкритість. Досить часто застосовується лінійне і блочне збереження. При лінійному збереженні до одиниці кожного

одиничного збереження забезпечується прямий доступ, зручний для різноманітних товарів з невеликими і середніми розмірами. Виділяють такі види лінійного збереження:

• розміщення товарів на підлозі;

• створення полиць-стелажів;

• рухомі полиці;

• створення висотних стелажних складів.

Блочне збереження характеризується тісним (без простору) роз­міщенням. Недолік розміщення — зберігатися можуть лише комплектні одиниці і відсутній прямий доступ до об'єктів, що зберігаються.

При цьому, виділяють такі види основних варіантів блочного збереження:

• складування в штабельованих блоках;

• складування у висотних стелажах;

• складування у стелажах до 6 м.;

• складування в прохідних (в'їзних) стелажах;

• складування у пересувних стелажах;

• складування в елеваторних стелажах та ін.

На сучасних складах частіше використовуються комбінації різ­них варіантів складування, особливо на складах гуртової торгівлі. Пояснюється це специфічними особливостями різноманітної про­дукції, що зберігається на складах.

Підсистема обладнання з обслуговування складу

Для обслуговування складів використовують різноманітні під­йомно-транспортні машини і механізми, їх вибір тісно пов'язаний з уже переліченими підсистемами і залежить від характеристик са­мих технологічних засобів і загальної спрямованості технічної оснащеності складу.

Складське обладнання складається з таких основних компо­нентів:

• допоміжні пристрої для навантаження-розвантаження;

• внутрішньоскладські транспортні засоби;

• полиці, стелажі, ящики, тощо.

Найбільш розповсюдженими на механізованих складах є такі види підйомно-транспортних засобів, як електронавантажувачи та електроштабелери, а на автоматизованих складах — міжстелаж-ні крани — штабелери.

Для досягнення ефективності обороту важливим є вибір відпо­відних видів внутрішньоскладського транспорту.

Внутрішньоскладський транспорт охоплює: мостові крани, мо­норейки, транспортери, автокари, штабелери, пристрої для верти-

кального переміщення вантажів, ручні підйомники, електроталі, рольганги і т. ін.

Стелажі і полиці є складським обладнанням для одиничних товарів і виготовляються з дерева, бетону і сталі.

Підсистема комплектації (комісіонування) вантажів

Процес комплектації вантажів проходить у три етапи:

1. Відбирання товару відповідно до замовлення;

2. Комплектація повного замовлення відповідно до замовлення;

3. Комплектація партій відправки для централізованої та децен­
тралізованої доставки вантажів споживачеві.

Комплектація (комісіонування) замовлень клієнтів проводиться у зоні комплектації. Підготовка та оформлення документації здійс­нюється через інформаційну систему. Адресна система зберігання дозволяє вказувати у відбірковому листі місце необхідного товару, що значно скорочує час відбору та допомагає докладніше відслід­ковувати відпуск товару зі складу.

Підсистема управління переміщенням вантажу

Транспортування вантажів на внутрішньоскладському рівні має здійснюватись за умов мінімальної протяжності у часі та просторі за наскрізними «прямоточними» маршрутами. Це дає змогу уник­нути неефективного виконання складських операцій. Кількість пе­ревалок (з одного виду обладнання на інше) має бути мінімальною.

Інформаційна підсистема

Інформаційне обслуговування складів передбачає управління інформаційними потоками. Залежно від технічної оснащеності сис­теми управління матеріальними потоками інформаційне обслуго­вування складів може бути як самостійною системою(на механізо­ваних складах), так і складовою підсистеми загальної системи автоматизованого управління матеріальними та інформаційними потоками (на автоматизованих складах).

Інформаційні потоки в логістичній системі складування вклю­чають: замовлення, підтвердження замовлень, контракти, претензії, переписку; складські та експедиторські документи; товаросупрово-джуючі документи (відвантажувальні специфікації, сертифікати походження товарів тощо); транспортні документи; страхові доку­менти; митні документи; транзитні документи; санітарні та інші до­звільні документи; портові документи, коносаменти, чартери, бор-

тові документи; розрахункові, платіжні, кредитні документи, гара­нтії; повідомлення про відвантаження, про перевалку, про прибуття вантажів, про платежі; статистичну інформацію і т. ін.

Діяльність з оптимізації обробки інформації включає підготовку технічних завдань на розробку або придбання, а в подальшому і розвиток логістичної інформаційної системи (підсистеми) для об­робки інформації та документального забезпечення планування та виконання складських операцій, аналізу та прогнозу, фінансового та оперативного планування.

Підсистема будівель і споруд

Вид вантажів, що складуються, їх розміри і вага впливають на конструкцію складів. Альтернативними є такі види конструкції складів:

• пласкі будівлі;

• висотні (багатоповерхові) будівлі;

• склади зі стелажним зберіганням вантажів або їх зберіганням
в підвісному стані;

• склади для зберігання вантажів на відкритому повітрі.

Пласка будівля — одноповерхова, без підвалу складська будів­ля. Висота будівлі до 4 м і використання простих транспортних за­собів є найбільш економним порівняно з висотними будівлями.

Висотна або багатоповерхова будівля — відрізняється обме­женими можливостями навантаження на підлогу, має додаткову витрату площ і капітальних коштів на створення кліток, стелажів іт.д.

Склади, що обладнані полицями, стелажами зазвичай розта­шовують в одноповерхових будівлях які досягають висоти 14 м і більше. Будівництво підвісних складів має ту перевагу, що вони можуть бути швидко перебудовані та забезпечити вільний доступ транспорту до місць збереження. Ці склади мають захисні пристрої від непогоди і мають перевагу порівняно з зберіганням на відкри­тому повітрі.

Розрахунок площі складських приміщень

Вихідними даними для визначення прощі складу є номенклату­ра, властивості та кількість матеріальних цінностей які необхідно зберігати.

Розрахунок площі складу включає такі процедури:

• визначення корисної площі (площі на якій безпосередньо бу­
дуть зберігатися вантажі);

• оперативної площі до якої відносять приимально-сортувальні,
відпускні, вагові площадки, проходи, проїзди й т. ін.;

• конструктивної площі на якій розташовуються перегородки,
колони, сходові клітки й т. ін.

Розрахунок площі складських приміщень може проводитись двома методами: методом навантажень та точним методом.

Метод навантажень застосовується для визначення площі універсальних складів або на першій стадії проектування складсь­ких приміщень.

Точний метод використовується при детальному проектуванні складських приміщень. Розрахунок точним методом потребує дета­льних характеристик матеріалів, що будуть зберігатися на складі. Розрахунок площі складу у відповідності з точним методом здійс­нюється у наступній послідовності:

1) за каталогом на основі урахування характеристик вантажів
вибирається складське обладнання;

2) визначається потреба в обладнанні;

3) визначається корисна площа складу виходячи із площі, що
займає обладнання;

4) далі розраховується оперативна та конструктивна площі.

Формування раціонально)' системи складування.

Вибір елементів складських підсистем провадиться за допомо­гою схем, діаграм або за допомогою моделювання на ЕОМ. Це за­безпечує сучасний науковий підхід, який дозволяє враховувати більшу кількість альтернативних варіантів. Формування раціона­льної системи складування повинне здійснюватись у такій послі­довності:

1) визначення мети та завдань функціонування системи складу­
вання в цілому;

2) виділення місця складу у логістичному ланцюжку та визна­
чення його функцій;

3) визначення загальної спрямованості технічної оснащеності
складської системи (механізована, автоматизована, автоматична);

4) вибір елементів кожної складської підсистеми;

5) орієнтовне формування окремих підсистем;

6) здійснення попереднього вибору конкурентоспроможних ва­
ріантів підсистем з усіх технічно можливих;

7) проведення оцінки кожного конкурентоспроможного варіан­
та та здійснення вибору раціонального варіанта;

8) формування системи складування в цілому.

6.4. Тара та упаковка при зберіганні вантажів

Товари повинні відвантажуватися в тарі та упаковці, що відпо­відають характеру товару. Тара і упаковка повинні запобігати по­шкодженню і псуванню вантажів при перевезенні морем, річковим транспортом, по залізниці, авіа — або автотранспортом з урахуван­ням декількох перевалок в дорозі, а також тривалого зберігання.

Упаковка— засіб або комплекс засобів, що забезпечують за­хист продукції від пошкоджень, втрат, а зовнішнє середовище від забруднень при транспортуванні, складуванні, перевальні, укладці, зберіганні та інших операціях.

Упаковка сприяє раціональній організації процесу зберігання, реа­лізації та транспортування продукції. Упаковка часто є носієм інфор­мації про товар — найменування товару та його виробника, штрихо­вого коду, інструкції з експлуатації, маніпуляцій них знаків, транс­портного та екологічного маркування, реклами. Упаковка грає важли­ву роль і в маркетингу— вдалий дизайн упаковки сприяє реалізації товару. Тому мають значення форма, розміри, кольорова гамма, конс­трукція, шрифт, що використовується при проектуванні упаковки.

Основні вимоги до упаковки залежать від врахування потреб ринку, можливості уніфікації, екологічної безпеки, врахування клі­матичних особливостей та ін. Крім цього, важливими вимогами є пристосування до використання засобів механізації при транспор­туванні, порівнянність витрат, дизайн та форма упаковки, узго­дження з транспортними засобами, збереження при транспортуван­ні, можливість повторного використання.

Тара— елемент і (або) різновид упаковки, це особливий вид промислових виробів, призначений для укладання і упаковування різних вантажів для запобігання пошкодження або псування ванта­жів. У тарі вантажі передаються до перевезення транспортним ор­ганізаціям та зберігаються у ній при транспортуванні і зберіганні на складах.

Основне призначення тари наступне (Кальченко, 2004):

• запобігання пошкодженням від механічних дій (ударів, тря­
сіння, бою), забрудненню та псуванню вантажів від впливів атмос­
ферних опадів, температури, тобто збереження фізико-хімічних
якостей вантажів та їх кількості при переміщенні і складуванні;

• створення відповідних умов для виконання вантажно-розван­
тажувальних та транспортних операцій на усіх видах транспорту;

• збереження зручностей при укладанні та збереженні вантажів
на складах;

• краще використання складських об'ємів приміщень, вантажо­
підйомності транспортних засобів та збільшення їх продуктивності;

• полегшення умов праці складських робітників.

На практиці використовують різні види тари. її можна класифі­кувати наступним чином:

1. За матеріалами з яких виготовлено тару: дерев'яна; метале­
ва; скляна; з полімерних матеріалів; з текстилю; комбінована, тощо.

2. За розмірами: великогабаритна та малогабаритна.

3. За життєвим циклом: разова та багатооборотна.

Під разовою тарою розуміють таку тару, котра може обслуго­вувати тільки один оберт товару від постачальника або виробника до споживача.

Багатооборотна тара здійснює декілька обертів, обслуговую­чи процес просування товарів від виробника до споживача, та по­требує повернення постачальнику товару або тарозберігаючим ор­ганізаціям відповідно до діючих домовленостей. До неї відносять більшість видів дерев'яної тари (ящики, бочки, барабани), тексти­льної тари (мішки), тари з полімерних матеріалів (ящики, бочки).

4. За твердістю тари: тверда (тара з деревини або металу), на­
півтверду (тара з полімерних матеріалів) та м'яку (тара з текстиль­
них матеріалів).

5.За конструктивними особливостями: нерозбірна; розбірна;
розбірно-складальна.

Нині широко використовують розбірну та розбірно-складальну тару, яка розбирається або складається. Така тара займає мало міс­ця в складеному або розібраному вигляді і тому економічна при пе­ревезеннях.

6. За приналежністю та за умовами використання: зовнішня
тара; внутрішня (споживча) або первісна; цехова (обігова) тара.

Зовнішня тара призначена для транспортування або зберігання у процесі переміщення вантажів від виробника до споживача. До неї відноситься більшість видів дерев'яних, металевих, пластмасо­вих та картонних ящиків, бочок, барабанів, пляшок та ін.

Внутрішня тара, або, так звана, споживча тара або упаковка пере­ходить з розміщеним в неї товаром в повну власність споживача. До цього виду тари відносяться різні паперові обгортки, картонні коробки, ящики, банки, пляшки та ін. В основі ділення тари на зовнішню та вну­трішню лежить і така економічна ознака, як перенесення вартості тари на виготовлений продукт. Вартість внутрішньої тари разом з розміще­ним в ній продуктом переходить на вартість виготовленого продукту.

Цехова тара використовується для транспортування товарів до робочих місць, доставки і збереження сировини, матеріалів, напів­фабрикатів і готової продукції. В якості цехової тари застосовують дерев'яні суцільні і ґратчасті ящики, металеві і пластмасові ящики, піддони, а також коробки з гофрованого картону.

7. За можливістю доступу до вантажів: закрита та відкрита.

8. За функціональним призначенням: транспортна та споживацька.
Транспортну тару використовують тільки для перевезень і перед

роздрібним продажем прибирають (наприклад, ящик або контейнер).

Споживацька тара надходить споживачеві разом з товаром (наприклад, коробка для телевізора, стаканчик для сметани, тощо).

9. За спеціалізацією: товаробезособова та спеціалізована.

Товаробезособова тара не має специфічних якостей та особли­востей і може бути використана після її звільнення від одних мате­ріалів для інших.

Спеціалізована тара використовується тільки для пакування та транспортування певних вантажів.

10. За специфічними якостями: герметична (ізотермічна, що зберігає задану температуру протягом певного часу, та ізобаричну, що зберігає заданий тиск) та негерметична.

Найбільш ефективним видом тари є контейнери та пакети.

Контейнер — це різновид багатообігової тари, наземна транс­портна ємність, котра перевантажується за допомогою підйомно-транспортних засобів. Він призначений для перевезення різних ви­дів вантажів. Види контейнерів різноманітні, найбільш пошире­ні — металеві та дерев'яні вантажопідйомністю 3 — 5 т. Зважаючи на вантажопідйомність контейнери поділяються на малотоннажні, середньотоннажні і багатотоннажні. Для більш ефективного вико­ристання контейнерів бажано в транспортних організаціях та у по­середників створювати обмінні пункти та контейнерні площадки, котрі дозволяють здійснювати швидку зміну контейнерів.

Пакетування — це операція формування на піддоні вантажної одиниці з наступним зв'язуванням вантажу та піддону в одне ці­ле — пакет.

Піддон має вигляд вантажної площадки з двома або одним на­стилом на ніжках. Експлуатуються зараз різні види піддонів (плас­кі, стоєчні, ящичні). Всі вони являють собою допоміжне обладнан­ня для укладання на них штучних вантажів.

Найбільш поширені пласкі піддони у вигляді рівної прямокутної площадки. Вони можуть бути двох-та чотирьохстінні, виконані з дерева, металу або синтетичних матеріалів.

Стоєчні піддони на відміну від пласких мають невелику надбу­дову у вигляді чотирьох вертикальних стойок, розміщених по кутах піддону та поєднаних між собою твердими зв'язками.

Ящичні піддони на відміну від стоєчних мають наземні або не-наземні невисокі стінки, встановлені між вертикальними стойками.

Вибір типу піддону для пакетування і перевезення вантажу ви­значається умовами перевезень, видом матеріалу, величиною транспортної партії, обладнанням складського господарства та на­явністю відповідних вантажно — розвантажувальних механізмів.

Використання контейнерів та піддонів при перевезеннях сприяє кращому збереженню вантажів, підвищенню обігу транспортних засобів, скороченню термінів перевезення вантажів, зниженню ви­трат при перевезенні за рахунок механізації вантажно — розванта­жувальних операцій.

При експлуатації тари необхідно виконувати наступні вимоги:

• тара не повинна завантажуватися більше номінальної маси
брутто (сумарна маса вантажу і тари);

• вантаж, який розміщений в тарі, повинен знаходитись нижче
рівня її бортів;

• стінки тари, що відкриваються, при зберіганні тари у штабе­
лях повинні бути в закритому вигляді;

• переміщення тари волочінням та кантуванням не допускається;

• тара повинна утримуватись в чистому та справному стані.
Потреба в тарі визначається окремо для тари, котру отримують

зі сторони у готовому вигляді, та тари, виробленої на місці (на під­приємстві, у посередника). Коли тару отримують зі сторони у гото­вому вигляді, потреба її визначається за формулою

т = -^ , (6.4)

П

Д^е бпр — кількість вантажу, котрий потрібно затарити, кг;

п — кількість вантажу, що укладається в одиницю тари, кг. Коли тара виробляється на місці, потреба в тарних та пакуваль­них матеріалах розраховується таким чином

(6-5)

Пк

де А:— коефіцієнт, що враховує багаторазовий оборот тари;

#_н — норма витрат тарних та пакувальних матеріалів на одини­цю тари.

Норма витрат матеріалів на виробництво одиниці тари залежить від технології виробництва, виду сировини, розмірів, її конструкції.

Необхідність урахування широкого спектру характеристик при використанні тари та упаковки, дозволяє зробити висновок, що во­ни є достатньо важливим елементом логістичної системи, котрий визначає ефективність, як самої системи, так і результативність сприймання товару споживачем. Це значною мірою визначає мето­ди, характер, об'єм та інтенсивність продажу товару.

Оцінка роботи складів

Для оцінки роботи складів використовують три групи показни­ків (Волгин, 2002):

/. Показники, що характеризують інтенсивність роботи складу:

• вантажообіг складу загальний (показник, що характеризує
трудомісткість роботи складу) = вага всіх одержаних та відправле­
них вантажів за аналізований період часу / аналізований період ча­
су, т. / доба (місяць або рік);

• вантажообіг складу по одержанню = вага всіх одержаних ва­
нтажів за аналізований період часу / аналізований період часу, т. /
/ доба (місяць або рік);

• вантажообіг складу по відправленню = вага всіх відправлених
вантажів за аналізований період часу / аналізований період часу, т. /
доба (місяць, рік);

• питомий вантажообіг складу = вантажообіг складу загальний
/ площа складу, т. / аналізований період часу / кв. м.;

• коефіцієнт нерівномірності завантаження складу = вантажо­
обіг найбільш напруженого місяця / середньомісячний вантажообіг
складу;

• показник зберігання = кількість тон вантажу в партії • кіль­
кість діб зберігання, т. - діб;

• коефіцієнт оборотності вантажів на складі (інтенсивність
проходження вантажів через склад) = вантажообіг складу загальний
/ кількість тон вантажу, що одночасно вміщується в склад;

2. Показники, що характеризують ефективність викорис­тання складських площ:

• місткість складу = кількість тон вантажу, що одночасно вмі­
щується в склад, т. (куб. м);

• корисна площа складу = місткість складу в куб. м. / висота
складання вантажу в м., кв. м;

• коефіцієнт використання місткості складу = кількість ван­
тажу в тонах або куб. м. в аналізованому періоді / місткість складу
в тонах або куб. м.

• вантажонапруженість складу = кількість вантажу в тонах /
площа складу, призначена для зберігання вантажів (корисна пло­
ща), т. / кв. м.

З Показники, що характеризують рівень збереження ван­тажів та фінансово-економічні показники роботи складу:

• кількість випадків незбереження вантажів та псування ван­
тажів за вини робітників складу.

• витрати складу = сума витрат на організацію зберігання ван­
тажів та адміністративних витрат, тис. грн.

• собівартість зберігання вантажів = сумарні витрати складу /
кількість тонно — діб зберігання, грн / т. —добу.

• доход складу (для складів, що надають послуги зі зберіган­
ня) = (ставка за послуги зі зберігання — собівартість зберігання ван­
тажів) • кількість оплачених т. — діб, тис. грн.

• продуктивність праці робітників, що зайняті на складських
роботах = вантажообіг складу в аналізованому періоді / чисельність
всіх оперативних та підсобних співробітників складу, т. / людину.

• коефіцієнт оборотності запасів за вартістю = вартість від­
вантажених товарів в аналізованому періоді / середня вартість за­
пасів в тому ж періоді.

• забезпеченість товарообороту товарними запасами {кіль­
кість днів реалізації, що забезпечені наявним запасом) = запас на
кінець періоду / одноденний товарооборот, днів.

• період поновлення запасів {кількість місяців протягом яких за­
паси поновлюються) =12 місяців / коефіцієнт оборотності запасів.

• запасоємність = запас на кінець періоду / товарооборот за
період.

• коефіцієнт неліквідів = (запас неліквідних товарів за вартістю,
вагою або об'ємом / загальний запас за вартістю, вагою або
об'ємом) • 100, %.

ЛОГІСТИКА ЗАПАСІВ