Витрати на придбання обладнання

Метод приведених витрат

Розрахунок економічного ефекту грунтується на порівнянні витрат, що здійснюються на розробку і впровадження АСУ (одноразових капіталовкладень) з отриманими результатами (зменшенням собівартості виготовленої продукції, отриманим прибутком).

Цей метод застосовується тільки для проектів, які не вимагають капітальних витрат із тривалим терміном окупності. Технічний ефект від їхнього проведення не виходить за часом за межі одного року.

Для обгрунтування економічної ефективності автоматизації можна використовувати основні і додаткові показники.

До основних показників належать:

· капитальні вкладення на проектування, створення та

впровадження автоматизованих систем;

· річні витрати на експлуатацію і обслуговування;

· величина зниження собівартості продукції;

· приріст прибутку і додаткові доходи;

· річний економічний ефект;

· термін окупності капітальних вкладень в автоматизацію

виробничих процесів;

До додаткових показників можна віднести:

· зниження трудомісткості операцій по обслуговуванню системи автоматизації і випливаюче з цього можливе вивільнення працівників та економія витрат;

· надійність;

· інші показники, що дають змогу оцінити переваги автоматизованих

систем.

Обгрунтування ефективності АСУ передбачає розрахунок результуючих показників, таких як:

Ø річний економічний ефект від впровадження;

Ø ефективність одноразових витрат на створення системи;

Ø термін окупності капітальних витрат на створення системи.

Ці показники можуть бути як прогнозними, які дають змогу оцінювати економічну ефективність АСУ, яка планується до впровадження, так і фактичними, тобто такими, що оцінюють ефективність існуючої системи.

Економічний ефект визначається як різниця між приведеними витратами на збір, обробку і передачу інформації до і після впровадження АСУ.

При визначенні економічного ефекту можливі такі ситуації:

1. Якщо система впроваджується замість ручної системи обробки

інформації та керування, то різниця приведених витрат визначається між автоматизованою і ручною системами.

У цьому випадку сума витрат по базовому (ручному) варіанту включає

тільки поточні витрати:

- оплата праці працівників зайнятих збором інформації та її обробкою:

ФОП= ΣЗП*(1+12/100)*(1+37/100), (8)

де ΣЗП – витрати на оплату праці всіх працівників, зайнятих у неавтоматизованій інформаційній системі;

- поточні матеріальні витрати (вартість паперу, енерговитрати, технічне обслуговування обладнання);

Витрати при впровадженні нової технології включають:

- поточні матеріальні витрати;

- одноразові витрати на створення нової АСУ;

- амортизацію основних фондів, які використовує АСУ:

А = ОФ/Тс, (9)

де ОФ – вартість основних фондів автоматизованої системи,

Тс – термін служби технічних засобів системи.

2.Якщо впроваджується нова АСУ замість старої, то різниця приведених витрат визначається між витратами нової і старої системи.

3.Якщо впроваджується нова АСУ на новому підприємстві, то можливе порівняння планових витрат на даному підприємстві з варіантами стандартних витрат на подібних підприємствах або з варіантами витрат фірм, які впроваджують аналогічні системи.

Загальні витрати при впровадженні нової системи визначаються за показником приведених витрат:

Зп=С+Ен*К, (10)

де Зп – приведені витрати,

С – поточні витрати,

Ен – нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних витрат,приймається рівним 0,15.

К – капітальні витрати ( одноразові витрати) на розробку та впровадження

Поточні витрати повторюються у виробничих циклах, здійснюються синхронно з виробничою діяльністю та складають собівартість продукції або послуг. Поточні витрати розраховують як суму за рік.

Капітальні витрати складаються з:

- вартості технічного оснащення системи;

- вартості технічних засобів керування;

- витрат на створення локальних ліній зв”язку;

- витрат на допоміжне обладнання;

- витрат на нове будівництво або оренду приміщень;

- одноразових витрат (на проектування, програмування комплексу задач, налагодження програми, впровадження системи, створення інформаційної бази, навчання кадрів).

Нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень розглядається як нормативний прибуток, який має бути отриманий від впровадження системи і приймається в межах Ен=0,12-0,15, що є мінімальною нормою ефективності капітальних вкладень, нижче якої вони недоцільні.

Для визначення економічного ефекту від впровадження нової АСУ необхідно порівняти приведені витрати базового (Зпб) та нового (Зпн) варіантів. Для цього застосовують показник річного економічного ефекту:

Е = Зпб-Зпн = (Сб +Ен*Кб)- (Сн +Ен*Кн) = (Сб-Сн)+ Ен(Кн-Кб) (11)

Річний економічний ефект є абсолютним показником ефективності. Система вважається ефективною, якщо Е > 0.

Порівняння величини річного економічного ефекту за різними

варіантами дає змогу обрати найбільш ефективний варіант впровадження АСУ з найменшими розмірами річних приведених витрат або з найбільшим річним економічним ефектом.

Відносним показником, який порівнює результати з витратами є показник ефективності витрат:

Ке = (Сб-Сн)/Кн, (12)

де Кн. – капітальні витрати на створення системи,

( Сб-Сн) – економія поточних витрат при новому варіанті або прибуток від впровадження системи.

Впровадження нової системи можна вважати ефективним, якщо Ке >0,15, тобто фактична ефективність більша за нормативну.

Велике значення має визначення часу, протягом якого повністю окупляться все одноразові (капітальні) витрати, пов’язані зі створенням того чи іншого варіанта системи.

Термін окупності є оберненою величиною до коефіцієнта ефективності витрат:

Ток = 1/Ке= Кн/ (Сб-Сн) (13)

Якщо за запропонованою методикою термін окупності буде меншим за нормативний (при Ен =0,12 Ток=8,3 роки; при Ен=0,15 Ток=6,7 роки), то варіант впровадження АСУ слід вважати ефективним.

Для визначення результуючих показників необхідно розрахувати:

1. Капітальні вкладення на створення і впровадження АСУ:

Кв = Ка + Км + Кп + Кр (14)

де Кв - капітальні вкладення на створення і впровадження АСУ;

Ка - вартість обчислювальних засобів, переферійного і комплек

туючого обладнання з врахуванням витрат на транспортування;

Км - витрати на монтаж;

Кп -витрати на проектування;

Кр - витрати на реконструкцію і модернизацію об”єктів, що

автоматизуються, необхідних для впровадження АСУ.

2. Поточні експлуатаційні витрати включають:

- витрати на електроенергію;

- утримання приміщень;

- супровід програмного забезпечення (підтримка у працездатному стані, оновлення, заміна версій) та інформаційної бази (антиві-русний захист, резервне копіювання);

- витрати на ремонт та обслуговування технічних засобів;

- поточні матеріальні витрати (папір, фарба і картриджі для принтера)

- витрати на оплату праці працівників, які обслуговують систему.

Особливу увагу необхідно звернути на те, що економічна ефективність впровадження системи автоматизації буде в значній мірі залежати від її надійності.

Визначення показників ефективності системи з врахуванням підвищення надійності технічних засобів

Річна економія і додаткові доходи, отримані від використання АСУ залежить від показників її надійності наступним чином:

С (Кг) = С (Кг + y (1 - Кг)), (15)

де С - річна економія і додатковий дохід, отриманий від використання надійної АСУ без відмов;

С(Кг) - економія і дохід, що залежать від ненадійної АСУ з коефіцієнтом готовности системы Кг;

y - коефіцієнт відношення средньої продуктивності виробничої системи при роботі без автоматизованої системи до средньої продуктивності при роботі автоматизованої системи (АСУ) без відмов.

Річні витрати на експлуатацію АСУ з врахуванням показників надійності обчислюються:

Зэ = Сг (1 - Кг), (16)

де Сг - средньорічна вартість усунення усіх відмов в АСУ.

Решення щодо необхідності заходів з підвищення надійності АСУ може бути принято при порівнянні економічного ефекта, отриманого від АСУ без відмов Е і з відмовами Е(Кг).

Для оцінки надійності АСУ може бути використаний економічний коефіцієнт надійності

Кэ = ( Е - Е(Кг) ) / Е. (17)

Для врахування впливу надійності на економічну ефективність технічних засобів рекомендуються наступні показники:

а) вартість річного випуску продукції з врахуванням надійності:

В=Ц0(V - Vзниж) , (18)

Де Ц0 –вартість одиниці випущеної продукції;

V- річний випуск продукції при абсолютній надійності системи;

Vзниж – обсяг продукції, наякий знижується продуктивність у зв»язку з тим, що надійність об»єкта неідеальна (наявні відмови об»єкта).

б) річний прибуток з врахуванням надійності використовуваного об»єкта:

П= П0 – (S+R), (19)

Де П0 – річний прибуток при ідеальній надійноісті системи,

(S+R) – витрати, пов»язані з забезпеченням виробництва при його нормальному функціонуванні (S) і при виникненні відмов технічних засобів (R).

З ростом надійності технічних засобів знижуються витрати на їх обслуговування, зростає річний прибуток.

Коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень з врахуванням надійності обчислюється:

Е= (П0 – (S+R)/К (20)

Вищенаведені формули рекомендуються для наближених розрахунків економічної ефективності АСУ,так як у них закладене припущення щодо прямого зв»язку між рівнем надійності, тривалістю простоїв і кілткістю випущеної продукції.

Визначення економії, отриманої від підвищення безвідмовності технічних засобів

Економічний ефект, отриманий при використанні більш надійного технічного засобу за час t визначається:

Е= n1(З1обс + С1вт) – n2(З2обс + С2вт), (21)

де n1, n2 – відповідно кількість відмов менш надійного і більш надійного виробів за час t. Розраховуються:

nі=(1-Р(t))×N,

де Р(t)- ймовірність відсутності відмов за час t;

N- кількість технічних засобів, що є в експлуатації;

З1обс, З2обс – витрати наобслуговування менш надійного і більш надійного засобів відповідно;

С1вт, С2вт – втрати, пов»язані з відмовами менш і більш надійного заобів відповідно.

Витрати на обслуговування складаються з витрат на технічні огляди, регламентні перевірки, профілактику, усунення несправностей та ремонти. Розмір витрат визначається за нормативними документами після того, як складено графік обслуговування і визначено очікуване число відмов.

Втрати, викликані відмовами, визначаються вартістю простою технічного засобу. Визначення кількісного значення цих втрат може потребувати аналізу впливу простою даного пристрою на втрати в суміжних з ним елементах.

Визначення економії від підвищення довговічності системи

Економічний ефект системи автоматизації від збільшення її довговічності оцінюється величиною річних амортизаційних відрахувань, які визначаються за формулою:

А0=Ц0/Т0 , А1=(Ц0 + Δ Ц0)/Т1 , (22)

де Ц0 –вартість системи до підвищення її довговічності (базова вартість),

ΔЦ0 – збільшення вартості системи внаслідок підвищення її довговічності.

Т0, Т1 – граничний термін служби системи до і після підвищення довговічності системи відповідно.

Чим менша величина амортизаційних відрахувань, тим більше економії отримує підприємство.

Для отримання економії від використання більш довговічної системи автоматизації необхідно, виконання наступної умови: А1 <A0.

Цей розрахунок є приблизним, адже з ростом довговічності росте економія, але зростають і витрати на технічне обслуговування системи.

Оптимальна довговічність визначається сумарним економічним ефектом, залежним від співвідношення економії і витрат. Експлуатація морально застарілого об”єкту стає недоцільною, хоча фізичне старіння його ще не настало.

Додатки

Таблиця 2

Характеристика технологічного обладнання

Показники	Характеристика
Назва обладнання
Виробник (підприємство, країна)
Перелік основних складових
Габаритні розміри
Вага
Потужність
Допустимий термін експлуатації
Вартість обладнання
Які послуги включає вартість обладнання (монтаж, шефмонтаж, пусконалагоджувальні роботи, навчання персоналу тощо)
Продуктивність
Кількість робітників
Споживання сировини на одиницю продукції :
–
–
–
Витратні матеріали (на од. продукції або на період) :
–

Таблиця 3

Характеристика продукції

Показники	Характеристика
Назва товару
Основні споживчі характеристики
Склад, рецептура
Розфасовка, упаковка
Застосування торгових знаків та марок
Відмінність від аналогічних товарів конкурентів
Ціна одиниці продукції