Сутність та характеристика ринку електроенергії в Україні

Серед стратегічних завдань розвитку національної економіки України та зміцнення основ її економічного зростання має бути проведення глибоких якісних перетворень в енергетичному секторі економіки та ефективної енергетичної політики за допомогою відповідних інструментів.

На шляху цих перетворень одним із невідкладних завдань енергетичної політики держави є вирішення проблем вдосконалення енергетичних ринків України та запровадження відповідно до світової практики ефективних механізмів їхнього державного регулювання. Недосконале державне регулювання в енергетичній сфері зумовило те, що й досі внутрішні ринки енергоресурсів України (крім, з певними застереженнями, ринку нафтопродуктів і ринку послуг з постачання електроенергії) не є конкурентними, оскільки на жодному з них не забезпечується вільний вибір контрагентів, а дія ринкових механізмів ціноутворення практично нівелюється частим централізовано-адміністративним втручанням.

При цьому вдосконалення енергетичних ринків необхідно розглядати як з позиції економічної ефективності, так і з позиції забезпечення енергетичної безпеки, а також з урахуванням їхнього реального стану, специфіки функціонування та світових тенденцій розвитку. Напрями вдосконалення повинні конкретизуватися для кожного з енергетичних ринків України. Нижче розглянуто проблеми вдосконалення ринку електроенергії.

Основою електроенергетики країни є Об'єднана енергетична система (ОЕС) України, яка здійснює централізоване електрозабезпечення внутрішніх споживачів, взаємодіє з енергосистемами суміжних держав, забезпечує експорт, імпорт і транзит електроенергії. Вона об'єднує енергогенеруючі потужності та розподільчі мережі регіонів України, які сполучені між собою системними лініями електропередачі. Оперативно-технологічне управління ОЕС, управління режимами енергосистеми, а також забезпечення надійності й умов паралельної роботи з енергосистемами інших країн здійснюється централізованим державним підприємством ДП НЕК „Укренерго”.

В Україні вже більше десяти років функціонує Оптовий ринок електричної енергії (ОРЕ), який є впорядкованою системою здійснення операцій купівлі-продажу електричної енергії. Державне регулювання енергетичного ринку здійснює Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ), головними завданнями якої є: ліцензування та регулювання діяльності суб’єктів природних монополій; забезпечення проведення цінової і тарифної політики, захист прав споживачів, впровадження правил користування електричною енергією.

Основними започаткованими задачами функціонування ОРЕ є:

- забезпечення потреб споживачів України в електричній енергії за мінімально можливою ціною на принципах конкуренції між енергогенеруючими компаніями і між постачальниками;

- забезпечення фінансової стабільності й прибутковості галузі;

- створення конкурентоздатної української енергетики, і як наслідок - умов для залучення потенційних інвесторів.

Оптовий ринок почав функціонувати по схемі ринку «єдиного покупця» у 1996 р. Протягом довгого часу робота ОРЕ характеризувалася нестабільністю, що було пов'язане, в першу чергу, з проблемами неплатежів і накопиченою заборгованістю за відпущену електроенергію. Однак починаючи з 2000 року спостерігається тенденція до покращення розрахунків. Схема діючого ринку ОРЕ наведена на рис. 1.

Рис.1. Принципова схема діючого ринку електроенергії України

Назріла необхідність переходу від моделі „єдиного покупця” до ефективнішої і орієнтованої на потреби споживачів моделі ринку електроенергії. У 2002 р. Кабміном України була ухвалена Концепція функціонування та розвитку оптового ринку електричної енергії України (далі – Концепція). Ця Концепція визначила поетапний перехід до моделі повномасштабного конкурентного ринку електроенергії, який складається з ринку двосторонніх контрактів, балансуючого ринку для забезпечення попиту і пропозиції на позаконтрактні обсяги електроенергії та ринку додаткових послуг.

У 2004 р. була створена Міжвідомча комісія щодо координації роботи, пов'язаної з реалізацією положень Концепції. У 2005 р. був прийнятий План заходів з реалізації другого етапу Концепції (2006 – 2008 рр.), та зміни до Закону України „Про електроенергетику” (№ 2362-IV), якими передбачені зміни в Правилах ОРЕ щодо підвищення конкуренції на ринку. Ухвалення Закону України від 23.06.2005 № 2711 „Про заходи щодо забезпечення стабільного функціонування підприємств ПЕК” дало імпульс для поліпшення фінансового стану підприємств галузі й дозволило здійснити низку заходів щодо запобігання їхньому банкрутству. У 2007 р. було схвалено План заходів щодо реалізації положень Концепції на 2008 – 2014 рр.

Отже, протягом 2004-2007 рр. були, в основному, забезпечені ключові організаційно-економічні умови для поступового впровадження системи двосторонніх договорів купівлі-продажу електричної енергії. Але проблеми залишилися, і вони можуть бути вирішені тільки за умови належного забезпечення подальшої організаційної, ресурсної та законодавчої підтримки процесу впровадження положень Концепції.

Слід зазначити, що у 2004 році відбулося відхилення від курсу лібералізації вітчизняного ринку електроенергії в зв’язку із створенням державної монополії – НАК “Енергетична компанія України” (НАК “ЕКУ”), яка централізовано об’єднала активи генеруючих і дистрибуційних енергопідприємств країни. Це зумовило появу значних диспропорцій у ринковій структурі, оскільки фактично утворилася вертикально інтегрована структура, яка монополізувала різнопрофільні та водночас взаємозалежні види діяльності в електроенергетичній сфері. Сьогодні у власності НАК “ЕКУ” перебувають контрольні пакети акцій 10 генеруючих об’єктів, на які припадає 45 % загальної встановленої потужності ОЕС України, а також державні частки (контролюючі або блокуючі) 21 з 27 обленерго, які закуповують в ОРЕ близько 70 % обсягу електроенергії.

Розвиток конкурентного середовища на українському ринку електроенергії та перехід до нової моделі функціонування гальмують проблеми системного характеру, у тому числі:

– надмірне спрацювання потужностей і об’єктів енергетичної інфраструктури, відповідна потреба в їхній технічній і технологічній модернізації за сучасними критеріями (виробничої продуктивності, енергозатратності й екологічної безпеки) та відсутність необхідних для цього коштів;

- відсутність конкуренції на ринках первинних енергоносіїв (природного газу та вугілля);

– нереалізованість експортного потенціалу електроенергетики, (зумовлена, в першу чергу, досить слабкою інтеграцією з об’єднаною енергосистемою Євросоюзу);

– наявність дебіторсько-кредиторської заборгованості суб’єктів діяльності на енергоринку (так, на початок квітня 2007 р. заборгованість ДП “Енергоринок” перед генеруючими компаніями досягла 15 млрд. грн., енергопостачальних компаній перед оператором ОРЕ – відповідно, 14,96 млрд. грн.);

– перехресне субсидування одних категорій споживачів за рахунок інших (відносно субсидування побутових споживачів);

- залежність регулюючого органу (НКРЕ) від впливу політичних чинників (при встановленні тарифів та розподілу коштів).

До проблем державного регулювання слід віднести:

- недоліки функціонування ОРЕ (адміністративне втручання; недосконалість системи договірних відносин; нерозвиненість ринку допоміжних послуг; недостатня прозорість процедур здійснення експорту та транзиту електричної енергії й ін.);

- недосконалість системи тарифоутворення (щодо послуг з передачі електричної енергії, з централізованого диспетчерського регулювання й ін.);

- недоліки у діяльності суб’єктів господарювання (високий рівень втрат електроенергії в мережах);

- незабезпечення вимог Європейської Хартії (принципів лібералізації та „недискримінаційного” доступу до електричних мереж).