Надзвичайні ситуації природного характеру 2 страница

При безпосередній загрозі затоплення рішенням начальника ци­вільного захисту району (об'єкта) приводиться в готовність пункт управління, на якому організовують чергування відповідальних по­садових осіб, уточнюють завдання штабу, служб і формувань цивіль­ного захисту.

Орган управління цивільного захисту на основі прогнозування ознайомлює командирів рятувальних формувань з межами можли­вих зон стихійного лиха, вказує сигнали і способи оповіщення, місця евакуації населення, завдання формувань, транспорт для евакуації людей, сільськогосподарських тварин із небезпечних місць.

Із виникненням загрози в зоні затоплення потрібно організувати термінову евакуацію населення, сільськогосподарських тварин і ма­теріальних цінностей. Населенню повідомляють місця розгортання збірних евакуаційних пунктів, строки прибуття на пункти, маршру­ти евакуації пішки.

Перед тим, як залишити будинки в зоні затоплення, потрібно пе­ренести на горища або верхні поверхи все, що може пошкодити вода, виключити газ, освітлення, електронагрівні прилади, погасити вогонь у печах, взяти з собою документи і найбільш необхідні речі, невели­кий запас продуктів, води і з'явитися на місце збору. Переправа

людей дозволяється тільки у позначеному броді глибиною не більше 1 м. При потребі евакуацію проводять на плотах, баржах, катерах, човнах та інших плаваючих засобах. Можна використати підручні засоби (колоди, дошки, бочки) і спорудити плоти (пороми).

Одне з найважливіших завдань — це термінова організація по­шуку людей на затопленій території. Для цього потрібно залучити всі плавзасоби, формування цивільного захисту, населення і при мож­нії пості запросити військові підрозділи.

Під час проведення рятувальних робіт потерпілим потрібно ви­пиляти витримку, стійкість, суворо виконувати вимоги рятівників. Не допускати переповнення рятувальних засобів (катерів, човнів, плотів та ін.), оскільки це ще більше загрожує безпеці людей.

Під час посадки човен або інший засіб треба закріпити. Входять у човен по одному, ступаючи на середину настилу. Сідають за вказів­кою старшого. Під час руху не дозволяється мінятися місцями і сіда­ти на борт човна. Якщо людина потрапила у воду, потрібно пливти до ммііближчого незатопленого місця. Краще пливти під кутом до течії, поступово наближаючись до берега. Необхідно бути уважним, щоб не вдаритися об предмети, які пливуть під водою. При судорогах ноги її погрібно витягнути і за великий палець потягнути на себе.

При загрозі стихійного лиха можлива зупинка роботи деяких підрозділів, цехів або відділів, а в навчальних закладах — занять. Зі зміною режиму роботи на об'єктах організовують цілодобове чергу-
вання відповідальних посадових осіб, спеціалістів аварійно-техніч-
ної служби. На евакуйованих фермах, у цехах, які тимчасово не пра­
цюють, потрібно вимкнути електроенергію, припинити подачу пари,
ім.іу, води. Якщо є можливість, дітей перевезти в інші школи, що
іімііходяться у безпечних місцях.

Люди, які знаходяться на роботі, під час затоплення за розпоря­дженням адміністрації повинні припинити роботу і, дотримуючись встановленого порядку, перейти на підвищені місця. Люди, які під час раптового затоплення знаходилися в полі, лісі, також повинні Перейти на підвищені місця або піднятися на дерева, використати різні плаваючі предмети: колоди, дошки, борти кузовів, бочки, каме­ри шин автомобілів та сільськогосподарської техніки.

Для захисту від затоплення населених пунктів, господарських будівель, виробничих приміщень споруджують найпростіші захисні гідротехнічні споруди: земляні насипи, загати, греблі. Крім цього, потрібно організувати спостереження за такими спорудами. Поблизу них на випадок просочування води зосереджують аварійні мате­
ріали для закривання проривів для нарощування дамб.

У зонах затоплень необхідно враховувати можливість різкої зміни обстановки. Тому від кожного формування, яке веде роботу самостійно, потрібно призначити спостерігача. Командир формування або

старший групи повинен завчасно, на випадок інтенсивного підняття рівня води, намітити шляхи відходу людей у безпечні місця.

Після того, як вода спала, населення повертається до місця по­стійного проживання і приступає до ліквідації наслідків затоплен­ня, повені. У цей період потрібно залучити населення, рятувальні формування до виконання таких основних заходів: відведення води із затоплених місць та їх осушення; завалювання і прибирання на-півзруйнованих споруд, які не підлягають відновленню; відкачуван­ня води із підвальних та інших приміщень; ремонт пошкоджених водою будівель, комунально-енергетичної мережі, доріг, мостів та інших споруд; очищення затоплених ділянок, сільськогосподарських земель, угідь, територій цехів, тваринницьких ферм, сільських ву­лиць, дворів та ін.

Зсуви — це зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низький гіпсометричний рівень.

У Дніпропетровську в червні 1997 р. зсув зруйнував дитячий садок, школу і дев'ятиповерховий жилий будинок.

Кримські й прикарпатські зсуви призводили до розривів нафто­проводів.

Протягом 2004 р. зареєстровано 15 НС геологічного характеру. 19 квітня 1999 р. у с Костинці Сторожинецького району Чернівецької області внаслідок зсуву зруйновано 69 та пошкоджено 93 приватні будинки, евакуйовано 388 осіб.

Найчастіше зсуви бувають у зонах тектонічних порушень, на те­расах озер, водосховищ, морів, на схилах гір і річок.

Причини зсувів є природні — збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи та ін. та штучні (антропогенні) — руйнування схилів дорожніми канавами, вирубування лісів, неправильний вибір агротехніки для сільського­сподарських угідь на схилах, надмірний винос ґрунту та ін.

Зсуви формуються у зволожених місцях, коли сила тяжіння на­копичених на схилах продуктів руйнування гірських порід переви­щує силу зчеплення ґрунтів.

Зсуви виникають в основному в літній час при великих опадах, у горах або на схилах, на берегах річок і ярів, там, де під верхнім водо­проникним шаром знаходиться водотривкий, частіше всього глина. Причина цьому — інфільтрація шарів, з яких складається схил, їх нерезволоження, підвищення пластичності водотривкого шару, збільшення крутості схилу. Часто зсуви з'являються внаслідок не­обережного або бездумного, без урахування геологічних умов місце­вості, ведення господарства. Так, у Карпатах, на узбережжі Чорного

мори і Дніпра, де порушена екологічна рівновага і гідрологічний режим, внаслідок безсистемної вирубки дерев, розорювання схилів гір, розробки надр відбуваються часті зсуви. При будівництві різних спо­руд збільшується маса верхнього шару ґрунту, при копанні котлованів і ям руйнується схил, якщо вода з водопроводу і каналізації потрапляє у шар землі або закупорюються місця виходу підземних вод.

Ознакою зсуву може бути: переміщення ґрунту разом з насадженнями, будовами, заклинювання дверей та вікон будівель, просочуван­ня моди на зсувонебезпечних схилах.

іісув починається раптово. Спочатку з'являються тріщини у ґрунті, розриви доріг і берегових укріплень, зміщуються будівлі, споруди, дерева, телефонні і електричні стовпи, руйнуються підземні комунікації. При зсувах зі схилів ґрунт захоплює і несе з собою все, що знаходиться на його поверхні.

Воуви поділяються:

— за потужністю — на малі (до 10 тис. м³), великі (до 1 млн м³), дуже великі (понад 1 млн м³);

за глибиною залягання — на поверхневі (1 м), мілкі (5 м), глибокі і (до 20 м), дуже глибокі (понад 20 м);

за типом матеріалу — на кам'яні (граніт, гнейс) і ґрунтові (пісок, глина, гравій).

Зсуви виникають при крутизні схилу 10° і більше, а при над­мірному зволоженні на глиняних ґрунтах можуть виникати і при і изні 5—7°.

Найбільше зсуви поширені в Запорізькій, Івано-Франківській, Чернівецькій, Закарпатській, Одеській, Дніпропетровській, Хмель-нищ.кій областях, у Донбасі та Криму. Тут частіше бувають зсуви видавлювання (до 5 км) та зсуви-потопи, а також у Кримських горах Іуіають блокові та лінійні зсуви довжиною 0,5—2,5 км та шири­ною 0,3—1,5 км.

Па каскаді Дніпровських водосховищ, на узбережжі Азовського та Чорного морів поширені зсуви спливання і фронтальні.

Ми морських узбережжях України довжиною 2630 км виявля-
ються процеси руйнування майже 60 % узбережжя.

У виникненні та розвитку зсувів у Закарпатській області спостерігається певна закономірність за територіальним принципом:

- різні за механізмом розвитку зсуви трапляються на різних геологічних структурах;

- усі великі зсуви обсягом понад 1 млн м³ зміщених порід по­вязані тектонічними зонами;

- невеликі зсуви характеризуються природним розвитком ланд-шаіняфту, виникають у долинах річок і мають велику ймовірність ак-

тивізації в місцях проходження магістральних трубопроводів, висо­ковольтних ліній передач, залізниць і автомобільних доріг.

На території Закарпатської області налічується понад 1500 зсувів. За типом зміщення вони є зсувами видавлювання, ковзання, течії та комплексними. Зсуви Закарпаття перебувають у тісному зв'язку з іншими екзогенно-геологічними процесами.

Проводячи оцінювання небезпеки зсувів, необхідно враховувати: структурно-геологічні властивості території, рівень сейсмічного ри­зику, типи порід, кількість атмосферних опадів, гідрологічну обста­новку, швидкість танення снігу, міцність порід схилів та укосів гір, навантаження схилів, зміну порід у процесі вивітрювання, проведен­ня будівельних робіт без врахування особливостей рельєфу та геоло­гічних умов місцевості, підрізання схилів гір під час прокладання доріг, магістральних трубопроводів, ліній електропередач та інші фактори.

У 1999 р. в Закарпатській області зсувами були уражені 11 ра­йонів області — 453 активних зсуви. Це призвело до руйнування та деформації 495 житлових будинків, ще 984 опинилися в зоні ризи­ку. Обсяг порід, зміщених зсувами, перевищив 110 млн м³. Площа, схильна до зсувів, становить 1472 га. За останні ЗО років площі зсу­вонебезпечних зон збільшились у 2—5 разів. Так, у Чернівецькій області зареєстровано 1522 зсуви, з них 1032 — давніх, решта 490 — нових, у тім числі 96 небезпечних і 394 активних. В умовах густої заселеності району, малоземельності, високого рівня безробіття вирі­шення проблеми забезпечення безпеки та питань життєзабезпечен­ня населення набуває критичної гостроти.

Важливо своєчасно помітити перші ознаки зсуву, скласти пра­вильний прогноз його подальшого розвитку. Потрібно врахувати, що зсуви рухаються з максимальною швидкістю в основному в по­чатковий період, надалі вона поступово знижується.

Зменшити масштаби біди або й запобігти зсуву можуть своєчасно організований контроль за станом схилів і дотримання протизсув­ного режиму.

Якщо зсув розпочався, то, як показує досвід, потрібно, по-перше, зупинити його, для чого терміново звести тимчасові споруди, по-дру­ге, провести комплекс капітальних інженерних робіт, які б і надалі не допускали розвитку подібних явищ.

На схилах, де можливий розвиток зсуву, влаштовують рови, дре­нажні системи, постійно діючі водозливи. Перед початком можливо­го інтенсивного танення снігу, при можливості, його необхідно при­брати з небезпечних схилів і прилеглих до них ділянок й організувати проходження талої і дощової води. Якщо причиною зсуву є підземні

Води, потрібно зробити загороджувальний дренаж, щоб повністю перити воду.

I Іебезпеку зсуву зменшить планування відкосів, схилів, зменшен­ня їх крутизни, вирівнювання бугрів, загортання тріщин, озеленення схилів, посадка лісових насаджень для зміни водного балансу.

Необхідно організувати постійний контроль особливо у весняно-осінній період на ебезпечних схилах за рівнем води в колодязях, щн'пижних спорудах, бурових свердловинах, річках, водосховищах, ч іграх, ставках, за випаданням і стоком талої і дощової води, за пере­міщенням ґрунту.

II а віть при незначних відхиленнях потрібно терміново провести за-
Побіжні роботи, відвести воду, спорудити підпірні стінки різних
конструкцій за використанням і пі и иного місцевого будівельно­го матеріалу. В ґрунт забити деревяні, залізобетонні палі або ні щ;іні труби, а потім заповнити бетонним розчином чи глиною рис. 1,2,3).

Місцеві органи влади, цивіль­ного захисту, керівники і спе­ціалісти сільського і лісового господарства, а також підприємств і установ інших галузей, у власності, в оренді або підпорядкуванні яких перебувають землі з небезпечними схилами,
повинні контролювати вивезен­ня зі схилів сповзаючих порід, ремонт відвідних ровів, ка­налівп, посадку дерев і кущів, будівництво підпірних споруд
та нині роботи.

Тим, хто опинився у можливій зоні зсуву необхідно зна­ти інформацію про обстановку, можливі місця та межі зсуиіп, а також про порядок дій при ііагрозі виникнення зсуву. Особливо необхідно це знати і им, у кого будівлі розташовані на схилах або біля підніжжя

Рис. 3. Перемички:

а — однорядна; 1 — швайки; 2 — закладні щити; 3 — ґрунт; б — дворядна; 1 — швайки; 2 — хворостяний пліт; 3— солом'яні мати; 4 — глина (або інший зв'язуючий ґрунт); 5 — стяжка із дроту діаметром 6 мм

гір та пагорбів, навколо глибоких ярів, на узвишші. При швидкості руху зсуву понад 0,5—1,0 м/доба слід терміново евакуюватись у без­печне місце.

Всі дії населення при зсуві такі самі, як і при землетрусі.

Обвали (осипи). Обвал — це відрив брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір або снігових (льодяних) мас та їх вільне падіння під дією сили тяжіння.

Виникненню цих явищ сприяють геологічна будова місцевості, на­явність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід, послаб­лення їх зв'язаності під впливом вивітрювання, підмивання, розчи­нення і дії сил тяжіння.

Ці явища спостерігаються на берегах морів, обривах берегів і у горах.

До 80 % обвалів виникають у результаті порушень при прове­денні будівельних робіт та гірських розробок.

Осип — це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів.

Карпатські та Кримські гори небезпечні утворенням обвалів і осипів з катастрофічними наслідками, як, наприклад, Демерджин-ський обвал у 1986 р.

Селевий потік — це бурхливий потік води, грязі, каміння, який виникає несподівано під час великих злив або швидкого танення снігу, льодовиків у горах та їх сповзання в русла річок. Ця маса рухається по руслу або прямолінійно, викликаючи на своєму шляху великі руйнування. Селевий потік характеризується великою ма­сою і швидкістю руху, руйнує будівлі, дороги, гідротехнічні та іншіспоруди, знищує сади, поля, ліси, призводить до загибелі людей і тва­рин. Як і при інших стихійних лихах, при загрозі селевого потоку

Велике значення має своєчасне виявлення початку стихії і попередження людей. Наближення селевого потоку можна пізнати за звуками ударів валунів і уламків каміння, що перекочуються, це нагадує гуркіт поїзда, який наближається з великою швидкістю.

ІІІнидкість селевого потоку — 2,5—4,5 м/с, при прориві заторів може досягати 8—10 м/с і більше.

Причини виникнення селевих потоків: зливи, інтенсивне танення гнігу та льоду, прорив гребель водойм, землетруси і виверження

Канів. До причин виникнення селевих потоків належать і антро-погенні фактори: вирубування лісів і деградація ґрунтів на гірських плах, роботи в кар'єрах, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, неправильна організація обвалів та ін.

Схильність до селевих потоків залежить від складу та побудови гірських порід, їх здатності до вивітрювання, від антропогенного впливу на екологічні зміни, від ерозії гірських порід, висоти витоків.

Належно від висоти селевих потоків вони поділяються на високогірні — 2,5 км і більше, середньогірні — 1,0—2,5 км та низькогірні — до 1 км. Чим вищий потік, тим більший об'єм селевого виносу з 1 км² поверхні басейну.

Виникнення і розвиток селевого потоку проходять у три етапи: Перший — накопичення в руслах селевих басейнів рихлого матеріа­лу ішаслідок гірської ерозії і вивітрювання порід; другий — пере­міщення по гірських руслах з високих у нижчі рихлих гірських матеріалів; третій — розтікання селевого потоку в долинах.

За об'ємом селевий потік може досягати сотень тисяч — мільйонів кубічних метрів з розмірами уламків 3—4 м і масою 100—200 т. У фронті селевого потоку може утворюватись "голова" висотою до 25 м.

Маса селевого потоку може складатися з сумішів: води, землі й (рівного каміння; води, гравію, гальки та невеликого каміння; води з камінням великих розмірів.

Близько 30 міст, селищ і сільських населених пунктів у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Чернівецькій областях і в Криму перебувають під загрозою селевих потоків. Особливо небез­печні басейни рік Дністра, Пруту, Тиси і Черемошу.

Під 3 до 25 % території України може уражуватись селевими потоками. Селеві потоки можуть поширюватися на 40 % території Закарпатської області, 33 % — Івано-Франківської, 15 % — Чернівецької, 9 % — Криму.

Найчастіше селеві потоки бувають у гірських районах Карпат і Криму, на правому березі Дніпра. На Південному березі Криму в долинах ярів селеві потоки бувають кожні 11—12 років. Але бува ють катастрофічні селеві потоки з періодичністю 1—5 років з об'є­мом виносу 10—100 тис. м³.

Необхідно пам'ятати, що від селевого потоку можна врятуватися, лише уникнувши його. Не можна виходити в гори у сніг та непогоду. Слід стежити в горах за зміною погоди. Найбільш небезпечний пері­од сходження лавин — весна — літо, від 10-ї години ранку до заходу сонця. Найчастіше сходження лавини трапляється при крутизні схилів понад 300, якщо схил без чагарників і дерев -— при крутизні 200; при крутизні 450 лавини сходять після кожного снігопаду.

Почувши шум селевого потоку, що наближається, необхідно не­гайно піднятися з дна лощини вгору не менше ніж на 50—100 метрів.

Під час руху селевого потоку каміння великої маси розкочується на значні відстані.

Ефективним у боротьбі з селевим потоком є своєчасне вжиття організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних заходів за участю всіх господарств і населення, які знаходяться у небезпечній зоні. У селенебезпечних районах необхідно суворо дотримуватись рекомендацій щодо рубки лісонасаджень, ве­дення землеробства та випасу сільськогосподарських тварин.

Запобіжні заходи і проведення рятувальних робіт такі самі, як і при зсувах.

Метеорологічні небезпечні явища. До метеорологічних небезпеч­них явищ, що бувають в Україні, належать: сильні зливи (Карпатські та Кримські гори), град (на всій території України); сильна спека (Степова зона); посуха, суховії (Степова та східна Лісостепова зони); урагани, шквали, смерчі (більша частина території); пилові бурі (південний схід Степової зони); снігові заноси (Карпати); значні ожеледі (Степова зона); сильний мороз (північ Полісся та схід Лісо­степової зони); сильні тумани (південний схід Степової зони); штор­ми, урагани, ураганні вітри, смерчі, зливи, ожеледі й заметілі, сильні тумани (узбережжя й акваторія Чорного і Азовського морів).

Щорічно в Україні буває до 150 випадків стихійних метеорологіч­них явищ: снігопади, сильні дощі, ожеледі, тумани, рідше пилові бурі, крижані обмерзання. В 2004 р. в Україні виникло 2516 НС метеоро­логічного походження.

Від стихійних метеорологічних явищ зимою і літом частіше по­терпають Степова зона, Карпати — від сильних злив, селевих пото­ків, граду, сильних вітрів, туманів, сильних снігопадів і заметілей.

Тільки за останнє десятиріччя XX ст. в Україні зафіксовано 240 випадків катастрофічних природних явищ метеорологічного по­ходження.

Так, смерч на Волині в 1997 р. забрав життя 4 чоловік, 17 дістали поранення, зруйновано близько 200 будинків, знищено та пошко­джено 60 тис. га посівів. Для ліквідації наслідків смерчу залучалося 1700 чоловік та 100 одиниць спеціальної техніки у складі підрозділів ти формувань Цивільної оборони.

У 2004 р. зареєстровано 25 небезпечних метеорологічних надзви-цдйних ситуацій.

Урагани, бурі, смерчі — це рух повітряних мас з величезною швидкістю (до 50 м/с і більше) і руйнівною силою зі значною трива-ІІстю (табл. 4).

Причиною виникнення таких явищ є різке порушення рівноваги и мтмосфері, яке проявляється у незвичних умовах циркуляції по­пі ц>н з дуже високими швидкостями повітряного потоку.

Ураган, який виник 23 червня 1997 р. на Волині, завдав величез­нії к збитків регіону. Було пошкоджено 3500 житлових будинків, 1380 промислових і сільськогосподарських будівель, 505 об'єктів со-іі піиьно-культурного призначення. Вітер порвав дроти 266 ліній елек-і ініііередач, вивів з ладу 129 електропідстанцій та 177 АТС, позбавив ні'паку 603 населені пункти. Стихія знищила 14 тис. та пошкодила 35 тис.. га посівів.

Таблиця 4. Шкала Бофорта для визначення сили вітру

Бал	Швидкість вітру, м/с	Характеристи­ка вітру	Дії вітру
	0—0,5	Штиль	Повна відсутність вітру. Дим із труб піднімається вертикально
	0,6—1,7	Тихий	Дим із труб піднімається не зовсім вертикально
	1,8—3,3	Легкий	Рух вітру відчувається обличчям. Шелестить листя
	3,4—5,2	Слабкий	Шелестить листя, коливаються дрібні гілки. Розвиваються легкі прапори
	5,3—7,4	Помірний	Коливаються гілки дерев. Вітер піднімає пил і папір
	7,5—9,8	Свіжий	Коливаються великі гілки. На воді з'являються хвилі
	9,9—12,4	Сильний	Коливаються великі гілки. Гудять телефонні дроти
	12,5—15,2	Міцний	Коливаються невеликі стовбури дерев. На морі піднімаються хвилі, які піняться
	15,3—18,2	Дуже міцний	Ламаються гілки дерев. Важко йти проти вітру
	18,3—21,5	Шторм	Невеликі руйнування. Зриваються труби і черепиця
	21,6—25,1	Сильний шторм	Значні руйнування. Дерева вириваються з корінням
	25,2—29,0	Жорстокий шторм	Значні руйнування
	Понад 29	Ураган	Призводить до спустошливих наслідків

У липні 2000 р. шквальний вітер з дощем і градом на території 9 областей України (Вінницької, Івано-Франківської, Львівської, Ми­колаївської, Одеської, Тернопільської, Хмельницької, Харківської та Чернівецької) пошкодив 25 069 будинків, 1357 ЛЕП, 212 489 га сіль­госпугідь, було знеструмлено 827 населених пунктів.

7—8 березня 2002 р. внаслідок бурі в дев'ятнадцяти областях було знеструмлено 1935 населених пунктів, пошкоджено 2829 буді­вель, повалено 270 га лісових насаджень.

Ураганний вітер — це вітер силою до 12 балів за шкалою Бо­форта, зі швидкістю більше 25 м/с. Буває на більшості території України майже щорічно, частіше на Донбасі, в Криму і Карпатах.

Шквали — це короткочасне різке збільшення швидкості вітру зі зміною його напрямку. Таке посилення вітру (на декілька або де­сятки хвилин), інколи до 25—70 м/с, частіше буває під час грози, є загрозою для всієї території України. Спостерігається закономірність виникнення шквалів раз на 3—5 років у Київській, Житомирській, Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Кірово­градській, Львівській, Херсонській, Харківській, Одеській областях і в Криму.

Для території України небезпечними є не тільки урагани, а й пилові бурі й смерчі.

Пилові бурі — це довготривале перенесення великої кількості пилу і піску сильним вітром зі швидкістю більше 15 м/с і тривалі­стю від 10 до 24 год, інколи більше доби.

За кольором та складом пилу, що переноситься, пилові бурі бува­ють: чорні (чорноземи), бурі й жовті (суглинок, супісок),червоні (су­глинки з домішками окисів заліза) і білі (солончаки). Червоні бурі можуть тривати декілька днів. Пил таких бур може підніматися до 1—1,5, інколи до 2—3 км.

Пилові бурі виникають щорічно в Україні в різних областях, але частіше в Степовій зоні. У зимово-весняний період у центральних та східних областях України бувають сніжно-пилові бурі.

Особливо небезпечні пилові бурі для сільського господарства: знищується орний шар ґрунту, зносяться і руйнуються посіви, заси­паються шаром пилу, піску великі території сільськогосподарських посівів, засипаються піском сільськогосподарські рослини.

Смерч — це сильний вихор, який опускається з основи купчасто-дощової хмари у вигляді темної вирви чи хобота і має вертикальну вісь, невеликий поперечний перетин і дуже низький тиск у своїй центральній частині. Це явище супроводжується грозою, дощем, гра­дом і, досягаючи поверхні землі, втягує в себе все, що трапляється на його шляху — людей, техніку, воду, піднімаючи високо над землею.

Смерчі поділяються за співвідношенням довжини та ширини —на змієподібні (чи лійкоподібні) та хоботоподібні (чи колонкоподібні); за місцем виникнення — на такі, що формуються над сушею і надводою; за швидкістю руйнувань — на швидкі (секунди), середні (хвилини) та повільні (десятки хвилин).

Виникають смерчі майже щорічно то в одній, то в іншій області (1-2 рази на рік), переважно в серпні, мають невелику тривалість
(до десяти хвилин). Частіше вони виникають у Центральному Поліссі
і Степовій зоні, особливо в Запорізькій, Херсонській областях і в
Криму. За останні 20 років XX ст. в Україні зареєстровано 34 випад-
ки смерчів з людськими жертвами і значними збитками, особливо в
і іньському і лісовому господарствах. Тому руйнівну силу смерчів
можна порівняти з ударною хвилею осередку ядерного ураження.
У риганні вітри руйнують будівлі, лінії електропередачі та зв'язку,
іиі.ікидають скирти сіна і соломи, спустошують посіви, пошкоджу -
ють транспортні магістралі й мости, призводять до аварій на кому­
нам ьно-енергетичних мережах, а головне — до людських жертв.

Зараз є можливість зафіксувати час виникнення урагану, бурі й ппалати можливий напрямок їх переміщення, ймовірну потужність і час підходу до певного району. Ось чому в зоні урагану і бурі треба пронести попереджувальні роботи, а після стихійного лиха зусилля І прямувати на ліквідацію наслідків.

Гідрометеослужба попереджає про наближення урагану, бурі, ад-міпістративні органи областей, районів, органів управління цивіль­ного захисту, сільськогосподарські, лісогосподарські і промислові Об'єкти. Місцеві органи повинні повідомити населення, а керівники, Мясники підприємств і органи управління цивільного захисту — працюючих і привести в готовність формування цивільного захисту для ліквідації наслідків стихійного лиха.

Населення, робітники, службовці приступають до проведення за-побіжних заходів. Укріплюють споруди, будівлі, закривають двері, вікна, горища, прибирають предмети, які можуть травмувати людей, закривають тваринницькі й комірні приміщення, сільськогосподарських тварин переводять у приміщення, а в польових умовах перет­ин ють у яри, долини. Вживають заходів для збереження техніки. Прибирають зерно з токів у комори. Людей направляють у захисні укриття, а тих, хто знаходиться в лісі, — виводять на відкриту місцевість.

Треба зупинитися, якщо ви їдете автомобілем. Не залишайтеся вньому, а виходьте і швидко ховайтеся у міцній будівлі або на дні будь-якого заглиблення. Уникайте різноманітних споруд підвище-

ного ризику, мостів, естакад, трубопроводів, ліній електропередач, во­дойм, дерев, потенційно небезпечних промислових об'єктів.

Сильні вітри здіймають величезні хвилі на морі, які накочуються на берег, і це небезпечно для життя, тому не наближайтеся до води. Під час бурі небезпечними є розірвані електропроводи, уламки шиферу, черепиці, покрівельного заліза, тому, перебуваючи просто неба, потрібно якнайдалі відійти від небезпечних місць. Якщо буря застала людей у полі, в дорозі, необхідно укритися в яру, у крайньо­му випадку лягти на землю і щільно притиснутися до неї.