Аналітичний розв’язок задачі

Алгоритм розв’язку задачі (1) – (2) складається з двох етапів.

Етап I.Параметру надають фіксоване значення, наприклад

.

Цим задача приводиться до задачі лінійного програмування.

Розв’язуючи отриману ЗЛП симплекс-методом, знаходять вершину, в якій досягає максимум.

Етап II. Визначають інтервал зміни параметра , для якого максимум , досягається в одній і тій же вершині многогранника .

Знайдений інтервал виключається із відрізка для частини відрізка, що залишилася, знову розв’язують ЗЛП симплекс-методом тобто переходимо до етапу I.

Розв’язок продовжується до тих пір поки весь відрізок не буде розбито на частинні інтервали.

Задача. Знайти інтервали зміни параметра t на відрізку , для яких

досягає максимум в одній і тій же вершині області допустимих значень системи обмежень.

Розв’язання.

Етап I.

1. Покладемо

.

Тоді функція прийме вигляд

. (7)

Всі дані задачі заносимо в жорданову таблицю.

В рядок цієї таблиці в кожен стовпчик записуємо число, яке рівне сумі чисел і .

Крім того, додамо до таблиці два рядки для запису функції з довільним параметром (табл. 1).

При цьому в передостанньому рядку записуємо коефіцієнти , а в останньому – .

Щоб отримати , потрібно перемножити коефіцієнти останнього рядка на і додати їх до коефіцієнтів передостаннього.

Таблиця 1

		…
=
…	…
=
		…
		…
	…

2. Знаходимо оптимальний план задачі звичайним симплекс-методом, здійснюючи перетворення і елементів останніх двох рядків.

Припустимо, що план, представлений в таблиці 2, є оптимальним.

Таблиця 2

Тоді всі коефіцієнти рядка – невід’ємні:

.

Оскільки оптимальний план знайдено, переходимо до виконання дій другого етапу.

Етап II.

1. Знаходимо значення параметра , при яких план в табл. 2 буде залишатись оптимальним (максимум досягається в тій самій вершині).

Для цього необхідно, щоб всі коефіцієнти функції були невід’ємні:

(8)

Із системи (8) видно, що у всіх випадках, крім (при нерівність виконується при будь-яких значеннях ; відповідно, на стовпчик, в якому знаходиться , можна не звертати уваги), границею зміни параметра служить відношення

.

Тому передивляємось останні елементи останнього рядка таблиці:

· якщо всі вони більші нуля, переходимо до пункту 2;

· якщо всі вони менші нуля – до пункту 3;

· якщо ж серед елементів є і додатні, і від’ємні – до пункту 4.

2. Нехай всі .

Серед відношень

вибираємо найбільше.

Верхньої межі для в цьому випадку не існує.

Таким чином,

(9)

В інтервалі функція досягає максимум в тій самій вершині, що й при ; відповідно, .

3. Нехай всі .

Серед відношень

вибираємо найменше.

Якщо взяти

,

то всі умови (8) будуть задоволені.

Нижньої межі для в цьому випадку не існує, тому його можна зменшувати нескінченно.

Отже,

(10)

Як і раніше, .

4. Нехай серед елементів є як додатні, так і від’ємні.

Розділимо систему нерівностей (8) на дві підсистеми відповідно до знаків коефіцієнтів .

Тоді із підсистеми нерівностей з

отримаємо

,

а з другої підсистеми з

будемо мати

.

Відповідно, вся система нерівностей (8) буде задовольнятись, якщо буде приймати значення:

(11)

В цьому випадку виділений інтервал, в якому функція досягає максимум в тій самій вершині, що й при , є відрізком

.

5. Зрівняємо отриманий інтервал з заданим .

Незалежно від значення лівою границею першого інтервалу буде , так як більше бути не може.

Якщо

,

то весь інтервал попадає всередину інтервалу , і задача розв’язана.

Для будь-якого значення параметра максимум функції досягається в одній і тій самій вершині (рис. 4).

Рис. 4 Рис. 5

6.Якщо , то в інтервалі максимум функції буде в знайденій вершині (рис. 5).

Виключаємо цей інтервал із розгляду і розв’язуємо задачу для інтервалу, що залишився .

Для цього надаємо значення і замінюємо рядок рядком .

В результаті заміни отримаємо нову таблицю (табл. 3).

Таблиця 3

За розв’язуючий стовпчик в новій таблиці вибирається той, по якому визначено значення (в цьому стовпчику на перетині з – рядком знаходиться елемент, рівний нулю).

Якщо нулі знаходяться в кількох стовпцях, то за розв’язуючий можна брати будь-який з них.

Розв’язуючий елемент знаходимо по найменшому симплексному відношенню і робимо один крок модифікованих жорданових виключень.

Отримаємо наступний по порядку оптимальний розв’язок, так як всі коефіцієнти в стрічці при перетворенні не зміняться.

Для знайденого розв’язку знову визначаємо інтервал зміни параметра , для чого переходимо до пункту 1.

Якщо в розв’язуючому стовпчику не виявиться невід’ємних коефіцієнтів, то функція при необмежена; задача на інтервалі , що залишився розв’язку не має.

Зауваження. При відшуканні оптимального розв’язку для (при виконанні пункту 2 етапу І алгоритму) може виявитися, що функція зверху необмежена.

В цьому випадку в розв’язуючому стовпчику коефіцієнт - стрічки від’ємний , а всі інші коефіцієнти стовпчика недодатні.

При значенні на перетині стрічки і стовпчика буде елемент

.

Нас цікавить значення цього елемента, так як вони визначають поведінку функції при

.

Виберемо таке значення , при якому коефіцієнт

.

Звідси отримуємо, що

.

Якщо значення елемента , то для всіх коефіцієнт розв’язуючого стовпчика в стрічці буде від’ємним

.

Отже, на всьому заданому відрізку цільова функція необмежена (задача розв’язку не має).

Якщо елемент , то при коефіцієнт, що знаходиться в розв’язуючому стовпчику та -стрічці, буде від’ємним.

Значить і в цьому випадку цільова функція необмежена і задача розв’язку не має.

При значенні коефіцієнт

,

а при подальшому збільшенні він буде додатнім.

До відрізку застосовуємо послідовно весь алгоритм розв’язку задачі.

Приклад 3. Знайти розв’язок задачі з прикладу 1 при зміні параметра на відрізку [0,12].

Розв’язок. Припускаємо .

Тоді

.

Заносимо умову задачі в таблицю 4 і розв’язуємо її симплекс-методом.

Опускаючи подробиці, наводимо оптимальний розв’язок (табл. 5.):

.

Визначаємо значення параметра , при яких оптимальний розв’язок в тій самій вершині, що й при .

Так як в останньому рядку елемент

, а ,

то для визначення значень , при яких максимум буде досягатись в знайденій вершині, підставимо відповідні значення в відношення (11), отримаємо

Таблиця 4. Таблиця 5

			-5			14/3	1/30	7/30
	-5	-1	-1			25/3	1/6	1/6
		-1					3/10	1/10
						4/3	-2/15	1/15
		-4	-2				2/5	4/5
		-4	-2				2/5	4/5
		-1		4/3	-2/15	1/15

Тут , а .

Отриманий інтервал менший заданого , тому його виключаємо з подальшого розгляду і розв’язуємо задачу для інтервалу, що залишився .

Для цього даємо значення і обчислюємо для нього рядок .

Занесемо елементи - рядка в табл. 6. Всі інші елементи таблиці залишаємо без змін.

Таблиця 6 Таблиця 7

	14/3	1/30	7/30			31/9
	25/3	1/6	1/6			20/9
		3/10	1/10			110/3
	4/3	-2/15	1/15			56/9
		2/5	4/5			64/3	-4/3	2/3
4/3	-2/15	1/15		56/9	4/9	1/9

В першому стовпчику і - рядку табл. 6. знаходиться нуль, тому цей стовпець беремо за розв’язуючий (при на місце нуля першим з’явиться від’ємне число і план перестане бути оптимальним).

Знаходимо розв’язуючий елемент по найменшому симплексному відношенню і переходимо до нової таблиці (табл. 7).

План

в табл. 7 оптимальний, так як всі елементи - рядка невід’ємні.

В останньому рядку всі елементи , відповідно, застосовуємо формулу (7) і визначаємо, що

,

тобто .

Так як значення , то задача розв’язана.

Отже, при

максимальне значення функції досягається у вершині , при

максимальне значення функції досягається у вершині (рис. 3). При значенні оптимум досягається у вершинах і , а також в їх випуклій лінійній комбінації.