Обробка салатно-шпинатних, пряних і десертних овочів 1 страница

Салат, шпинат, щавель, зелень петрушки і кропу перебирають, видаляють пожовкле і в'яле листя, відрізають корінці, промивають кілька разів у великій кількості води.

Шпинат промивають безпосередньо перед тепловою обробкою, тому що у вологому стані він швидко псується.

Ревінь перебирають, зрізають нижню частину з черешків, зішкрібають верхню плівку, промивають і нарізають. Використовують для приготування киселів, компотів, начинок для пиріжків.

Спаржу перебирають, обчищають шкірку так, щоб не відламалась головка — найцінніша і найсмачніша частина, промивають. Зберігають у холодній воді. Перед тепловою обробкою спаржу в'яжуть у пучки і підрівнюють.

Спаржу використовують як самостійну страву відварену, а також для приготування супів-пюре.

В артишоків краще використовувати головки зеленкуватого кольору. Верхню колючу частину листя обрізають, стебло відрізають і зачищають денце від сухого листя. Ложкою або вишкою видаляють серцевину й промивають. Щоб запобігти потемнінню, всі зрізи натирають лимоном або змочують лимонною кислотою. Підготовлені артишоки зберігають не більше ніж 1 год. у підкисленій воді. Перед тепловою обробкою перев'язують шпагатом для збереження форми.

Качан кукурудзи молочно-воскової стиглості перед варінням обчищають. У кукурудзи відрізають стебло і основу, при цьому разом із стеблом відпадає листя. Потім знімають волокна, які покривають качани, і промивають.

Види нарізання овочів

Форма нарізаних овочів повинна відповідати формі основних продуктів, з яких складається страва, форму котрих змінити не можна (крупи, макаронні вироби та ін.). Нарізані овочі однакової форми і величини надають стравам привабливого вигляду, одночасно доходять до готовності, що значно економить час приготування страв і підвищує їх якість.

Нарізати можна механічним способом — овочерізальними машинами або вручну, для чого використовують ножі кухарської трійки та інструменти для фігурного нарізання овочів.

При нарізанні овочів вручну використовують прийоми шаткування (від себе, до себе, вбік, зверху вниз), січення, розтирання.

Найбільш поширені прості форми нарізання ч соломка, брусочки, кубики, кружальця, часточки, скибочки, квадратики, кільця, півкільця таін.

Соломка. Картоплю нарізають на тонкі пластини товщиною 2- 2,5 мм. Потім їх складають одна на одну, злегка зсувають і ріжуть дов­жиною 4—5 см.

Для нарізання соломкою моркви з неї спочатку роблять тонкі ви­довжені овали, розрізуючи весь коренеплід під кутом 30°. Пластинки складають і тонко ріжуть соломкою уздовж серцевини.

Соломкою нарізують також корінь петрушки, селери, ріпчасту ци­булю, буряк, а білоголову і червоноголову капусту шаткують у формі соломки. Для цього головку розрізають навпіл, видаляють качан, потім ріжуть на 2—4 шматки шириною 4—5 см і тонко шаткують.

Картоплю, нарізану соломкою, використовують для смаження у фритюрі (у великій кількості жиру), коренеплоди — для приготування борщів, а капусту — для салатів, борщів.

Брусочки. Картоплю розрізають уздовж на пластинки товщи­ною 1 см. Пластинки також ріжуть уздовж і отримують довгі смужки з квадратним перетином 1 см. З них дістають брусочки довжиною 3,5 см.

Моркву спочатку нарізають на пластинки 0,7—1 см завтовшки, а потім — на брусочки 2,5—3,5 см завдовжки.

Брусочки картоплі використовують для смаження у фритюрі, а мор­кву — для бульйонів.

Кубики. Нарізають картоплю спочатку на пластинки, потім на брусочки, а потім на кубики. Залежно від призначення з картоплі на­різають кубики великих розмірів (2—2,5 см) для супів, рагу овочевого, середніх розмірів (1 см) і малих (0,3—0,5 см) для холодних закусок.

У моркви, ріпчастої цибулі, кореня петрушки і селери величина реб­ра товщиною 0,3—0,7 см. Корінь петрушки і селери нарізають дрібни­ми кубиками з величиною ребра 0,2—0,3 см. Використовують для па- серовок при приготуванні супів, соусів.

Кр у ж а л ь ц я . Нарізують з картоплі діаметром близько 4 см. Для цього картоплю обточують, надаючи їй форми циліндра, який ріжуть упоперек товщиною 2—3 мм.

Діаметр моркви і редиски має бути 2—3 см, помідорів — до 5 см. Особливо гарні кружальця бувають з помідорів і редиски, якщо при нарізанні місце від плодоніжки буде в центрі кружальця.

Нарізання помідорів упоперек осі та насінних камер утворюють до­датковий малюнок.

Кружальця частіше нарізають з варених картоплі (для запечених страв) і моркви (для холодних закусок).

Часточки. Отримують з картоплі круглої форми діаметром 4—5 см, її розрізають по центру на дві половинки. Кожну половинку віднос-

но зрізу ріжуть по радіусу або променями на 4—5 частин. Використо­вують для борщів, смаження у фритюрі.

Такою формою нарізають моркву, корінь петрушки, селери, ріпча­сту цибулю. З моркви спершу нарізають циліндри довжиною 2,5—3 см, а потім часточки. Використовують для тушкованих страв.

Скибочки. Картоплю і коренеплоди розрізають уздовж на дві половинки, зрізом кладуть на дошку і знову розрізають уздовж, потім ріжуть упоперек товщиною 2—3 см.

Квадратики. Білоголову капусту розрізають на дві або чотири частини. Потім кожну з цих частин нарізають на шматочки квадратної форми розміром 3—3,5 см. Використовують в борщ флотський, рагу овочеве та ін.

Кільця і півкільця. Нарізають ріпчасту цибулю перпенди­кулярно до осі кружальцями, які розділяють на кільця. Для того щоб мати півкільця, ріпчасту цибулю розрізають на дві частини по осі, а потім нарізають упоперек і розділяють на півкільця.

Січення. Дрібно нарізану свіжу капусту або ріпчасту цибулю (для фаршів), часник (для заправлення супів) січуть ножем на дрібні шма­точки на дерев’яній дошці.

Фігурне нарізання виконують кухарі високої кваліфікації, викори­стовуючи корінчасті ножі або спеціальні інструменти.

При цьому застосовують прийом карбування (рис. 10).

Зірочки, шестерінки вирізають з моркви, кореня петруш­ки, які мають однаковий діаметр. Для цього їх обточують, обкруглю- ють, карбують, а потім нарізають упоперек.

Гребінці виготовляють з карбованої моркви, яку розрізають уз­довж, а потім кожну половину — навкіс.

Кульки, бочечки, груші, горішки, часничок виго­товляють з картоплі, кореня петрушки, ріпи. Для цього їх обточують ножем або спеціальною виїмкою і надають необхідної форми. Для час­ничку картоплю спочатку обточують у формі бочечки, а потім розрі­зають вздовж на декілька частин. У кожній частині роблять невелику виїмку.

Стружка. Картоплю обточують, надають їй форми циліндра діа­метром 3—4 см, 2—3 см заввишки, потім по окружності з неї зрізають стрічку 2—3 мм завтовшки, 12—25 см завдовжки, яку складають бан­тиком і перев’язують шпагатом. Використовують для смаження у фри­тюрі.

Хрін замочують, обчищають і зішкрібають уздовж коренеплоду (товщина стружки 0,1—0,2 см).

Рис. 10. Інструменти для фігурного нарізання овочів

Для нарізання зелені петрушки і кропу використовують пристрій УНЗ або ніж, оскільки при цьому виділяється багато вологи, внаслідок чого погіршується смак. Крім того, вологою зеленню незручно поси­пати готові страви.

2.6. Обробка консервованих овочів

У підприємства масового харчування крім свіжих надходять ква­шені, солоні, мариновані, сушені, заморожені, консервовані стерилі­зацією або пастеризацією в герметичній тарі овочі.

З квашеної капусти віджимають розсіл і подрібнюють. Для деяких страв капусту дрібно січуть. Якщо капуста кисла (кислотність більша як 3%), її промивають холодною водою. Віджимати розсіл і промивати холодною водою слід безпосередньо перед використанням, тому що без розсолу руйнується вітамін С.

Солоні огірки промивають холодною водою. Середні, дрібні плоди з ніжною шкіркою і мариновані не чистять, а використовують цілими або нарізаними. Для приготування солянок, розсольників, соусів і других страв великі огірки чистять, видаляють насіння і нарізають.

У підприємствах масового харчування використовують такий асор­тимент сушених овочів: картопля брусочками; морква, буряки, капус­та білоголова кубиками, скибочками або соломкою; цибуля ріпчаста кільцями або півкільцями; часник зубками; горошок цілими зернами; біле коріння соломкою; зелень петрушки, кропу, селери цілими гілоч­ками або подрібнені.

При сушінні на вогні зменшується об’єм овочів і змінюються їхні властивості. Вологість цих овочів повинна становити 12—14%. Перед використанням овочі, сушені на вогні, миють і замочують на 1—3 год., варять у цій самій воді для збереження поживних речовин. Сушену зе­лень можна використовувати для ароматизації страв без попереднього замочування. При сублімаційному сушінні овочі заморожують, а потім сушать у вакуумі, форма й об’єм при такому способі сушіння не зміню­ються. Добре зберігаються поживні речовини, а також аромат овочів. Майже не змінюється колір. Такі овочі відразу кладуть у гарячу воду й варять до готовності.

Заморожені овочі (зелений горошок, квасоля, томати, кукурудза та ін.) перед тепловою обробкою не розморожують, а такі, як кабачки, перець, буряки перед варінням розморожують і нарізають.

2.7. Напівфабрикати консервовані

Буряки натуральні мариновані — надходять у підприємства масово­го харчування стерилізованими. Це коренеплоди, нарізані кубиками або брусочками, їх використовують для приготування холодних заку­сок, борщів.

Морква натуральна — надходить стерилізованою, її використову­ють для приготування салатів, холодних і других страв, соусів.

Овочі пасеровані — складаються з цибулі і моркви, які нарізають со­ломкою і пасерують на жирі. Використовують для приготування пер­ших і других страв. Ці овочі кладуть за 10-15 хв до закінчення приготу­вання страви.

Капуста білоголова свіжа, нарізана бланшована. її нарізають овоче- різальною машиною, кладуть у сітки-вкладиші шаром 5 см, занурю­ють у казан КПЕ-100 з гарячою водою (90—95°С) на 3 хв, потім пере­кладають у функціональні місткості Е-1 х 200, охолоджують 2 год до температури 6-8°С. Строк зберігання — 12 год. при температурі 2-4°С. Використовують для приготування гарячих і тушкованих страв.

Буряки тушковані. Нарізають соломкою, тушкують 1,5 год з пасе­рованим корінням, томатом, цукром і 3%-ним оцтом. Розкладають у функціональні місткості, охолоджують. Строк зберігання — 96 год при температурі 2—4°С.

Картопля, морква, буряк відварні—овочі обчищені цілі варять на парі, а нарізані кубиками — на парі або припускають. Овочі розфасовують у функціональні місткості, охолоджують. Зберігають буряки і моркву цілі

— 24 год.; картоплю цілу, моркву і буряки, нарізані куібиками — 18 год.; картоплю, нарізану кубиками — 12 год. (при температурі 2-4°С).

Використовують для приготування салатів, вінегретів, овочевих страв, а також гарнірів до холодних закусок і других страв.

2.8. Централізоване виготовлення овочевих напівфабрикатів

Централізоване виготовлення овочевих напівфабрикатів організо­вують у цехах великої потужності, де для виробництва напівфабрикатів передбачають три потоково-механізовані лінії. Перша лінія призначе­на для обробки картоплі і виробництва напівфабрикатів «Картопля сульфітована». Технологічний процес здійснюється на механізованій потоковій лінії ПЛСК-70 (рис. II).

Другу лінію використовують для обчищання моркви, буряків, ріпча­стої цибулі і приготування напівфабрикату «Овочі обчищені». Овочі обробляють на потокових лініях, аналогічних лінії ПЛСК-70, або лінії Л М О, де замість картоплечистки передбачено циліндричну піч для об­палювання шкірочки і немає стадії сульфітації. Для обробки цибулі встановлюють стіл з витяжною шафою.

На третій лінії обробляють свіжу капусту, сезонні овочі (кабачки, баклажани, перець, цвітну капусту та ін.). Цю лінію обладнують кон­веєром, миючою машиною і виробничими столами, розміщеними вздовж конвеєра.

Свіжу капусту і сезонні овочі обробляють вручну. На робочому місці встановлюють виробничий стіл, на якому розміщають обробну дошку, зліва від нього — тару для овочів, які слід обробити, справа — малий або середній ніж кухарської трійки, пристрій для видалення внутріш­нього качана, тару для оброблених овочів.

При централізованому виготовленні напівфабрикату «Картопля сульфітована» процес обробки картоплі складається з таких послідов­них операцій: сортування, калібрування, миття, механічне обчищан­ня, ручне доочищання, промивання, сульфітація, дозування, упакуван­ня, зберігання, реалізація.

Сортують картоплю вручну на стрічці транспортера, що рухається, або на спеціальних машинах, видаляють сторонні домішки, бульби, що позеленіли, проросли, згнили, з механічними пошкодженнями.

Калібрують бульби за розміром (велика, середня, дрібна) і якістю на калібрувальних машинах. Сортують і калібрують картоплю в основ­ному на овочевих базах.

В овочевий цех картопля має надходити перебраною. У бункер по­токової лінії її подають навантажувачем, обладнаним контейнеропе- рекидачем.

Для миття картоплю доставляють (за допомогою транспортера) у вібраційну мийну машину, де з її поверхні змивають забруднення (за­лишки землі і піску). З мийної машини бульби по лотку надходять у каменеловильну машину для видалення каміння.

Сортування

Калібрування

Миття Пакування

Зберігання

Реалізація

Рис. 11. Технологічна схема обробки картоплі на лінії ПЛСК-70 і

Від шкірочки картоплю обчищають механічно (1,5—3 хв.) у картоп­лечистці безперервної дії. Відходи змивають водою у спеціальний кон- і верт.

Термічний спосіб (паровий і вогневий) обчищання картоплі вико­ристовують у великих заготівельних підприємствах.

При паровому способі картоплю обробляють парою під високим тиском. Під дією значного тиску поверхневий шар розварюється, шкірка відстає, і під час промивання вона легко знімається.

Вогневий спосіб полягає в тому, що картоплю обпалюють 6—12 с в циліндричній печі при температурі 1100— 1200°С. Після цього вона по­трапляє в миючу машину, де за допомогою щіток-валів шкірка зчи­щається і змивається водою.

Обчищена картопля похилим лотком надходить на конвеєр для до­очищання, вздовж якого з обох боків організовують робочі місця. На кожному робочому місці кришка стола має два жолобкових отвори справа — для відходів, зліва — для дочищеної картоплі. Норма довжи­ни стола на одного робітника 0,7 м.

Дочищають картоплю вручну ножем жолобковим або корінчастим, або пневмотурбіною. При цьому видаляють вічка, заглиблення, темні плями, шкірку, що залишилась.

Дочищена картопля по жолобку надходить на середню стрічку транспортера, після чого й направляють у сульфітаційну машину.

Сульфітують обчищену картоплю для того, щоб запобігти потемн­інню її. Для цього використовують 0,5— 1 %-ний водний розчин бісуль­фіту натрію. Тривалість обробки бульб — 5 хв. При розщепленні бісуль­фіту натрію виділяється сірчистий ангідрид, який знижує активність поліфенолоксидази й утворює з барвниками безбарвні або слабкоза- барвлені сполуки. Завдяки цьому потемніння поверхні бульб сповіль­нюється. Сірчистий ангідрид — шкідлива для здоров’я людини речо­вина. Тому після сульфітації картоплю промивають холодною водою від залишків сірчистого ангідриду (допустима норма його 0,002%) під душовими пристроями потокової лінії, а потім подають на ваговий до­затор, відрегульований на 20 кг. При досягненні цієї маси стрічка транс­портера автоматично зупиняється і картопля висипається в поліетиле­новий мішок.

Сульфітовану картоплю зберігають без води при температурі 4—ТС 48 год., а при температурі 16—18°С — 24 год.

Бульби обчищеної картоплі повинні бути чисті, без темних плям, залишків вічок і шкірки, запах — властивий свіжообчищеній картоплі, колір — від білого до кремового, поверхня гладенька, може бути трохи підсохлою, але не сухою і не в’ялою, морква, буряки — чистими, туги­ми, щільними, без темних плям і залишків шкірки, поверхня підсохла, але не суха, цибуля — туга, чиста, без темних плям, пліснявини, забар­влення — властиве сорту.

Морква, буряки обчищені — надходять в ящиках або плетених коши­ках по 20 кг. Щоб овочі не висихали, їх покривають вологою ткани­ною. Зберігають при температурі 2—4°С не більш як 24 год.

Цибуля обчищена — надходить в ящиках або кошиках по 15—20 кг. Зверху її покривають вологою тканиною. Зберігають при температурі

2— 4°С не більш як 24 год.

Білоголова капуста надходить у кошиках або ящиках по 20 кг.

Зберігають при температурі 2-4°С не більш як 48 год.

2.13. Відходи овочів та їх використання

За якістю овочі, що надійшли в підприємства масового харчуван­ня, мають відповідати стандартам, у противному разі під час кулінар­ної обробки збільшується кількість відходів і погіршується якість гото­вих виробів. Кількість відходів залежить від виду овочів, їхньої якості, способу обробки і пори року.

Відходи і втрати під час холодної обробки овочів вказані у Збірнику рецептур страв і кулінарних виробів. Наприклад:

Вид овочів	Норма відходів, %
картопля молода — до 1.09
— з 1.09 до 31.10
— з 1.11 до 31.12
— з 1.01 до 28-29.02
— з 1.03
морква пучкова сира — до 1.01
— з 1.01
буряки столові — до 1.01
— з 1.01
редиска червона з бадиллям
капуста білоголова
червоноголова
брюссельська з стеблом
цвітна
савойська
цибуля ріпчаста
зелена
зелена парникова
кабачки без шкіри і насіння
баклажани обчищені
гарбуз
перець підготовлений для фарширування

Зниження відходів при обробці овочів — важливе народногоспо­дарське завдання.

Для зниження процента відходів під час обчищання овочів, необ­хідно додержуватись таких правил: стежити за режимом обчищання, справністю картоплечистки, використовувати овочі, які відсортовані за розмірами, застосовувати спеціальні жолобкові ножі, дотримуватись строків і режимів зберігання, правильної організації робочих місць, застосування прогресивних методів обчищання.

Велике значення має раціональне використання відходів.

Вид овочів	Норма відходів, %
огірки свіжі необчищені
салат
шпинат
щавель
ревінь
часник
капуста квашена
огірки солоні обчищені

З відходів картоплі виготовляють крохмаль.

З обчистків буряка готують буряковий настій. їх добре промива­ють, подрібнюють, заливають водою, добавляють оцту, доводять до ки­піння і дають настоятись 15—20 хв., потім проціджують. Використову­ють для забарвлення борщів. Стебла петрушки, кропу, селери проми­вають, зв’язують в пучки і використовують для варіння бульйонів, приготування соусів.

Обчищені качани білоголової капусти можна використовувати для приготування салатів, борщів, щів.

Обчистки від солоних огірків і розсіл прокип’ячують і використо­вують в розсольники, соуси.

Рідину від маринованих помідорів можна використати для приго­тування борщів.

З відходів моркви і буряків готують харчові фарби для кондитерсь­ких виробів.

2.14. Обробка грибів

Гриби — корисний, загальнодоступний природний продукт харчу­вання. За хімічним складом і калорійністю гриби наближені до овочів, але відрізняються тим, що не містять хлорофілу і не синтезують органічні речовини. У них зовсім немає крохмалю.

До складу свіжих грибів входить до 5% білка. Біологічна цінність грибів відповідає м’ясу, бо в них містяться майже всі незамінимі аміно­кислоти.

Гриби містять мало жирів (0,1—0,9%) і вуглеводів (0,2—1 %), але ба­гато вітамінів (А, С, В, О, РР). Наприклад, вітаміну О у грибах більше, ніж у вершковому маслі, а вітаміну В — майже стільки, скільки у яло­вичій печінці, води — 88—92%. Багато у грибах мінеральних солей (кальцію, фосфору, міді, цинку). Гриби містять ароматичні та екстрак­тивні речовини, які надають їм особливого смаку і запаху. Завдяки цьо­му їх використовують для приготування супів, других страв.

За будовою нижньої шапки їстівні гриби поділяють на губчасті — білі, підосичники, підберезники, маслюки; пластинчасті — сироїжки, шампіньйони, лисички, опеньки; сумчасті — зморшки, сморжі (рис. 12, 13, 14).

У підприємствах масового харчування використовують свіжі, су­шені, солоні, мариновані гриби.

Свіжі гриби — продукт, який швидко псується, тому при надход­женні на підприємства харчування їх відразу обробляють. Гриби сор­тують, вилучають перестиглі, червиві і обчищають.

а б в г Рис. 12. Гриби губчасті: а — білі, б — підосичники, в — підберезники, г — маслюки

0 б Рис. 14. Гриби сумчасті: а — зморшки, б — сморжі, в — трюфелі

Білі гриби, підосичники, підберезники, лисич­ки, сироїжки сортують за розміром, чистять нижню, забруднену землею частину ніжки і відрізають її на відстані 1,5—2 см від шапки. Потім ретельно промивають 3—4 рази у холодній воді, нарізають і за­нурюють у солоний розчин. Потім відварюють.

При обробці сироїжокз шапки знімають шкірочку. Для цього їх заздалегідь обшпарюють окропом. У маслюків зачищають ніжки, з шапок знімають слизьку шкірочку і промивають.

Ушампіньйонів видаляють плівку і зачищають ніжку, зніма­ють шкірку з шапки і промивають водою, в яку додають лимонну кис­лоту або оцет, щоб запобігти потемнінню.

Зморшки та сморжі перебирають, зачищають ніжку, замочу­ють у холодній воді на 30—40 хв., щоб видалити отруйну речовину — гельвелову кислоту, яка під час варіння переходить у відвар.

Сушені гриби. Під час варіння сухих білих грибів утворюються світлі ароматні бульйони. Підберезники, підосичники, маслюки під час су­шіння темніють, тому вони малопридатні для приготування бульйонів. Гриби перебирають, промивають, замочуюють у холодній воді на 1-3 год, потім воду зливають, а гриби використовують для варіння. Варять гриби без солі.

Солоні та мариновані гриби до споживання зберігають у тій тарі, у якій вони надійшли на виробництво. Перед споживанням їх вивільня­ють від маринаду чи розсолу. Дуже солоні гриби інколи промивають і вимочують, нарізають шматочками певної форми.

Гриби використовують для приготування холодних закусок, пер­ших, других страв. З них готують соуси і фарші для пирогів, кулеб’як, вареників.

Норми відходів грибів під час холодної обробки встановлені Збірни­ком рецептур страв і кулінарних виробів.

Розділ З

ОБРОБКА РИБИ і НЕРИБНИХ МОРЕПРОДУКТІВ

3.1. Значення риби в харчуванні

Риба — цінний продукт харчування. Засвоїм хімічним складом риба майже не поступається м’ясу свійських тварин, а за вмістом мінераль­них речовин, вітамінів і ступенем засвоювання білків перевищує його.

Залежно від виду риби вміст білків у ній становить 13—23%, жиру

— 0,1—33%, мінеральних і екстрактивних речовин — 1—2%. У рибі містяться вітаміни А, О, Е, В₂, В₁₂, РР. Білки риби повноцінні, бо вміщу­ють усі незамінні амінокислоти.

У рибі міститься деяких незамінних амінокислот більше, ніж у м’ясі, молоці, яйцях та інших продуктах. Тому риба є джерелом білкового хар­чування.

Неповноцінний білок сполучної тканини колаген (15%) під дією теплової обробки перетворюється в клейку речовину — глютин, завдя­ки чому насичені рибні бульйони при застиганні утворюють желе. М’я­коть риби не має твердої з’єднувальної тканини, тому засвоюється організмом людини легко і швидко.

Завдяки легкоплавкості риб’ячий жир теж швидко засвоюється.

Риба містить мінеральні речовини (фосфор, натрій, калій, кальцій), а також мікроелементи (йод, мідь, кобальт, марганець та ін.). Завдяки великій кількості йоду морська риба є важливим продуктом харчуван­ня.

Екстрактивні речовини при тепловій обробці переходять у бульйон, надають йому специфічного смаку й запаху, збуджують апетит і сприя­ють кращому засвоєнню їжі. Особливо різкий специфічний запах зу­мовлений присутністю азотистих речовин — амінів.

Різноманітність хімічного складу робить рибу дієтичним продук­том, її використовують у лікувальному харчуванні при недокрів’ї, для лікування рахіту і захворювань серцево-судинної системи.

3.2. Характеристика сировини

На підприємства масового харчування риба надходить живою, охо­лодженою, мороженою і рідше — солоною, а також у вигляді мороже­ного філе.

Найціннішою вважають живу рибу. В ній повністю зберігаються всі поживні речовини. Страви, приготовлені з живої риби, характеризуються високою якістю. В підприємствах масового харчування живу рибу збе­рігають перед обробкою у ваннах з проточною водою або акваріумах.

Доброякісна риба плаває у воді спокійно, не піднімаючись на верх, вийнята з води, вона енергійно б’ється; луска щільно прилягає, без пошкоджень.

Вохолодженої риби температура тіла у товщі м’язів — від 1 до 5°С, її зберігають 48 год. при температурі 1—2°С.

Доброякісна охолоджена риба повинна бути чистою, луска блис­кучою, колір зябер — від темно-червоного до рожевого, консистенція її щільна, запах — властивий свіжій рибі.

Умороженої риби температура тіла в товщі м’язів — 6—8°С. За харчовою цінністю вона майже не поступається охолодженій. При ударі твердим предметом чути виразний ясний звук. Морожена риба надхо­дить нерозібрана, потрошена з головою і без голови. В мороженому стані виробляють філе. Морожену рибу зберігають у підприємствах ма­сового харчування при температурі 0—2°С 2—3 доби. Зберігати розмо­рожену рибу не дозволяється.

Солона риба менш цінна, ніж інші види рибних товарів. Під час соління і вимочування риба втрачає частину поживних речовин. Якість риби залежить від її породи і способу соління.

За будовою скелета розрізняють рибу з кістковим і хрящовим ске­летами. За характером покрову шкіри рибу з кістковим скелетом по­діляють на рибу з лускою (лускаті), без луски і з кістковими лусками — «жучками».

До лускатих риб належать судак, лящ, лин, сріблястий хек, окунь та ін.; до риби без луски — минь, вугор, сом. Риби родини осетрових вкриті кістковими «жучками» (шипами). За розмірами рибу поділяють на дрібну (до 200 г), середню (1 — 1,5 кг) і велику (понад 1,5 кг).

Під час приймання рибних товарів насамперед перевіряють їхню доброякісність за зовнішніми ознаками. Страви, приготовлені з не до­сить свіжої риби, можуть спричинити харчові отруєння.

Запах несвіжої риби визначається пробним варінням шматочка риби в закритому посуді. Крім того, можна в товщу м’якоті увіткнути розігрітий в окропі ніж. При цьому сторонні запахи проявляються різкіше.

3.3. Кулінарна обробка риби

До холодної кулінарної обробки риби входять такі операції: розмо­рожування мороженої риби, вимочування солоної риби, обчищання луски, видалення плавників, нутрощів, голови, промивання і виготов­лення напівфабрикатів.

3.4. Розморожування мороженої риби

Рибу розморожують на повітрі та у воді.

На повітрі при температурі 16—18°С розморожують усі види філе, які виробляє промисловість, а також велику рибу (осетрову, сом, нато- тенію та ін.).

Рибу розкладають на стелажі або столи так, щоб вона не торкалась одна одної. Розмороженою вважають таку рибу, в середині якої темпе­ратура буде до — 1 °С. Залежно від розміру риби її розморожування три­ває 6—10 год.

У воді розморожують рибу з лускою і без луски, її кладуть у ванну, заливають холодною водою з розрахунку 2 л на 1 кг риби і розморожу­ють 1,5—4 год. (залежно від виду і розміру риби). Щоб зменшити втра­ти мінеральних солей в рибі, під час її розморожування на 1 л води до­дають 7—10 г солі. Під час розморожування риба набухає, її маса збільшується на 5—10%.

Деякі види океанічної риби розморожують комбінованим спосо­бом: її кладуть у холодну воду на 30 хв., потім виймають, дають стекти воді і продовжують розморожувати на повітрі до температури у товщі м’язів 0°С.

Крім того, рибу можна розморожувати методом занурення в роз­чин кухонної солі або електричним струмом високої частоти, ультра­звуком, інфрачервоним випромінюванням. Розморожену рибу не збе­рігають, а відразу використовують для приготування страв.

3.5. Вимотування солоної риби

У підприємства масового харчування надходить солона риба, в якій вміст солі становить 6—20%. В рибі, яку використовують для варіння, не повинно бути більше ніж 5% солі, для смаження — 2%. Тому рибу вимочують. Перед вимочуванням її частково обробляють, чистять лус­ку, відтинають голови, зрізають плавники.