Статична та атмосферна електрика

Державний нагляд

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», контроль за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці на підприємствах здійснюють служби охорони праці, а також державні органи: з нагляду за охороною праці, з питань радіаційної безпеки, з питань пожежної безпеки, з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об'єднань, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Посадові особи спеціально уповноважених державних органів з нагляду за охороною праці мають право:

- безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства, фізичних осіб, які використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку дотримання Закону;

- видавати роботодавцям обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків щодо охорони праці;

- забороняти експлуатацію підприємств, окремих робочих місць до усунення порушень, які створюють загрозу життю працівників;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, які порушили законодавчі та інші нормативно-правові акти з охорони праці.

Роботодавець зобов'язаний безоплатно створювати необхідні умови для роботи посадових осіб державних органів з нагляду за охороною праці.

Для контролю за станом охорони праці на підприємстві створюється служба охорони праці, яка підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Основними завданнями служби охорони праці є:

- організація проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

- контроль за дотриманням працівниками вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань охорони праці;

- інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці.

Працівники служби охорони праці підприємства беруть участь у:

- розслідуванні нещасних випадків на виробництві;

- організації навчання з питань охорони праці;

- проведенні внутрішнього аудиту охорони праці та атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці.

Спеціалісти служби охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи за встановленою формою щодо усунення наявних недоліків. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Для проведення навчання, інструктажів, семінарів тощо на підприємстві має бути створений кабінет з охорони праці.

Громадський контроль

Громадський контроль за виконанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль:

- за дотриманням законодавства про охорону праці;

- за створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов;

- за забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.

У разі загрози життю або здоров'ю працівників профспілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях на період усунення такої загрози.

Профспілки мають право проводити незалежну експертизу умов праці на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, брати участь у розслідуванні причин нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань і надавати свої висновки про них.

Якщо на підприємстві відсутні професійні спілки, громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором термін зі збереженням за ним середнього заробітку.

Уповноважені мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог законодавства про охорону праці та вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення порушень нормативних актів безпеки і гігієни праці.

Не можуть бути знехтувані будь-які законні права та інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці. Їх звільнення з роботи, притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників.

Уповноважені особи діють відповідно до положення про роботу уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, яке розробляється на підприємстві на підставі типового.

За порушення нормативно-правових актів з охорони праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці у галузі здійснюють міністерства та відомства.

У галузі освіти — це служби охорони праці Міністерства освіти і науки, обласних управлінь освіти, навчальних закладів, які діють відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховничого процесу в установах і закладах освіти. 19. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

За порушення нормативно-правових актів з охорони праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці винні особи притягаються до відповідальності згідно із законодавством.

Робітники, у разі невиконання ними вимог безпеки, викладених в інструкціях з безпечних методів робіт за професіями, залежно від характеру порушень, несуть відповідальність у дисциплінарному, адміністративному або кримінальному порядку.

Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.

Адміністративна відповідальність регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення і передбачає накладення на службових осіб, громадян-власників штрафів у розмірі від 2 до 14 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, завданих підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку або профзахворювання.

Посадові особи підприємств або громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, винні у порушенні вимог законодавства про охорону праці, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, притягаються до кримінальної відповідальності: штрафом до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на термін до 2-х років. А якщо ці порушення спричинили загибель людей, то посадові особи можуть бути позбавлені волі на термін до 7-ми років.

20. Навчання, інструктування й перевірка знань з питань охорони праці.Допуск до самостійної роботи

Закон України «Про охорону праці» вимагає, щоб усі працівники при прийомі на роботу і в процесі трудової діяльності проходили на підприємстві навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.

Особи, які не пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.

Навчання та інструктажі працівників з питань охорони праці є важливою складовою системи управління охороною праці.

Навчання та інструктаж проводяться:

- з учнями та студентами навчальних закладів;

- з працівниками у процесі їх трудової діяльності.

Працівники, зайняті на роботах підвищеної небезпеки, або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Вивчення основ охорони праці та безпеки життєдіяльності проводиться в усіх навчальних закладах.

Навчання студентів і учнів з питань охорони праці стосовно конкретних робіт проводиться на підприємствах, де ці роботи виконуються.

Теоретичне та виробниче навчання працівників з охорони праці на підприємстві проводиться під час професійної підготовки, перепідготовки, підвищенні кваліфікації.

Після навчання з охорони праці обов'язково проводиться перевірка знань. Для перевірки знань з охорони праці у працівників на підприємстві утворюється постійна комісія. У складі цієї комісії повинно бути не менше трьох осіб, які вже пройшли навчання та перевірку знань з охорони праці.

Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформлюються протоколами. Особам, які при перевірці знань з питань охорони праці виявили задовільні результати, видаються посвідчення. У разі незадовільного результату протягом одного місяця призначається повторна перевірка знань працівника. Якщо під час наступної перевірки результат виявиться також незадовільним, то має вирішуватися питання про працевлаштування працівника на іншому робочому місці.

Працівники, які мають перерву в роботі за професією понад один рік, проходять навчання з охорони праці до початку самостійної роботи. До самостійної роботи такі працівники допускаються тільки після вступного інструктажу, навчання, перевірки теоретичних знань, первинного інструктажу на робочому місці, стажування і набуття навичок безпечних методів праці. (по допуску до самостійної роботи ДИВИСЬ ТАКОЖ ТРИ ОСТАННІ АБЗАЦИ з питання № 22)

21. Поділ інструктажів за характером і часом. Вступний інструктаж

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на такі:

- вступний; первинний; повторний; позаплановий; цільовий.

Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться :

- з усіма працівниками, щойно прийнятими на роботу, незалежно від їхньої освіти та стажу роботи;

- з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

- з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

- з екскурсантами під час екскурсії на підприємство.

Існує орієнтовний перелік питань вступного інструктажу.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, а в разі відсутності на підприємстві такої служби - іншим фахівцем, на якого наказом (розпорядженням) по підприємству покладено ці обов'язки і який в установленому цим Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Відбувається в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджується керівником підприємства.
Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу, який зберігається в службі охорони праці або в працівника, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у документі про прийняття працівника на роботу. У ході вступного інструктажу працівника ознайомлюють із загальними відомостями про підприємство, характерними особливостями виробництва, з об'єктами підвищеної небезпеки, загальними правилами поведінки на території підприємства, у виробничих і допоміжних приміщеннях, з методами і засобами запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, засобами колективного та індивідуального захисту, знаками безпеки та сигналізації, обставинами та причинами нещасних випадків, порядком їх розслідування та оформлення, правилами надання першої допомоги потерпілим та діями у разі нещасного випадку або аварії.

22. Поділ інструктажів за характером і часом. Первинний інструктаж

ДИВИСЬ початок попереднього питання.

Під час первинного інструктажу відбувається наступне ознайомлення працівника з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці безпосередньо на робочому місці.

Первинний інструктаж на робочому місці до початку роботи проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху:

- з новоприйнятим на підприємство працівником;

- з працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

- з працівником, який виконуватиме нову для нього роботу;

- з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі.

Первинний інструктаж проводиться за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці та технічної документації. Існує орієнтовний перелік питань первинного інструктажу.

Усі робітники, у тому числі випускники професійно-технічних навчальних закладів, навчально-виробничих (курсових) комбінатів, після первинного інструктажу на робочому місці мають протягом 2—15 змін (залежно від характеру роботи та кваліфікації працівника) пройти стажування під керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників.

Стажування проводиться за програмами для конкретної професії, посади або робочого місця. Програми стажування розробляються на підприємстві. Стажування проводиться на робочих місця свого або іншого подібного за технологією підприємства.

У процесі стажування (дублювання) працівник повинен:

- закріпити знання щодо правил безпечної експлуатації технологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій з охорони праці;

- оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях у нормальних і аварійних умовах;

- засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і улаштування обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог безпеки праці.

Після закінчення стажування та задовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці наказом (розпорядженням) роботодавця (або керівника структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи, про що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів.

Якщо в процесі стажування працівник не оволодів необхідними виробничими навичками, то стажування може бути продовжено на термін не більше двох змін.

23. Інструктажі. Позаплановий інструктаж

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на такі:

- вступний;

- первинний;

- повторний;

- позаплановий;

- цільовий.

Усі інструктажі, крім вступного, реєструються у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

Усі види інструктажів на робочому місці завершуються перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Проводять їх безпосередні керівники робіт.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху:

- при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

- при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів, інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

- при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

- при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;

- якщо у трудовому процесі виконавця робіт сталася перерва понад 30 календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів;

- з учнями, студентами — під час трудового і професійного навчання в кабінетах, лабораторіях, майстернях тощо при порушеннях ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо (додатки 9, 10).

Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його.

24. Повторний та цільовий інструктаж

Повторний інструктаж на робочому місці проводиться з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на квартал, на інших роботах — 1 раз на півріччя. Повторний інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу в повному обсязі.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються в залежності від виду робіт, що ними виконуватимуться:

- при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою;

- при ліквідації аварії, стихійного лиха;

- при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск,розпорядження або інші документи.

- виконання разових робіт, що не пов'язані з безпосередніми обов'язками за фахом (вантажно-розвантажувальні роботи, разові роботи за межами підприємства, цеху тощо).

- проводиться з вихованцями, учнями, студентами ЗО в разі організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).

Усі інструктажі, крім вступного, реєструються у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

Усі види інструктажів на робочому місці завершуються перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Проводять їх безпосередні керівники робіт.

Роботодавець зобов'язаний видати працівникові примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на його робочому місці.

Інструкція з охорони праці є нормативним актом, що містить обов'язкове для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням роботодавця виконуються ці роботи.

25. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання

Виробничий травматизм — це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

Виробнича травма — це травма, отримана працівників на виробництві внаслідок недотримання вимог охорони праці.

Нещасні випадки — це травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори.

Небезпечний виробничий фактор — це фактор, дія якого на працюючого у відповідних умовах призводить до травми або іншого раптового погіршення здоров'я.

Шкідливий виробничий фактор — це фактор, вплив якого на працівника призводить до професійного захворювання.

Залежно від рівня і тривалості дії шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

Професійним захворюванням називається патологічний стан людини, зумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів;виникає як наслідок дії на працівника специфічних для даної роботи шкідливих виробничих факторів, і якщо їх не буде, виникнути не може. Наприклад, виникнення вібраційної хвороби внаслідок роботи з недосконалою щодо вібрації бензопилкою.

Професійні захворювання є наслідком багаторазової, тривалої дії на органи людини відповідних виробничих шкідливих чинників: пилу, пару, газів, шуму, вібрації, випромінювань тощо.

До професійних захворювань належать також професійні отруєння. Отруєння можуть бути гострими або хронічними, що виникають внаслідок тривалої дії на людину шкідливих речовин, наприклад, парів ртуті тощо.

26. Нещасні випадки на виробництві. Наслідки нещасного випадку

Нещасний випадок на виробництві — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких було заподіяно шкоду його здоров'ю або настала смерть.

За кількістю потерпілих нещасні випадки бувають одиночні та групові (одночасно з двома і більше працівниками).

Наслідком нещасного випадку може бути:

- переведення потерпілого на легшу роботу;

- одужання потерпілого;

- встановлення потерпілому інвалідності;

- смерть потерпілого.

Травматизм на виробництві має піддаваться організованим заходам профілактики.

27. Алкоголізм і безпека праці

Вживання працівниками алкоголю дуже часто є причиною нещасних випадків, зокрема й тяжких.

Навіть невеликі дози алкоголю згубно діють на центральну нервову систему. Під впливом малих доз алкоголю, які не викликають помітного сп'яніння, зменшується швидкість рухових реакцій людини, знижується працездатність, прискорюється стомлюваність.

Наслідком цього є неправильна самооцінка, втрата критичного ставлення до себе і своїх вчинків, потреба в рухах, уявний приплив сил.

Якщо людина систематично вживає алкоголь, то деякий час вона ще може виконувати свої професійні обов'язки, але все нове сприймає і засвоює погано. Виробниче навчання, оволодіння новою технікою стають для неї неможливими.

Сповільнення рухової реакції людини під впливом алкоголю дуже істотне, якщо взяти до уваги сучасні швидкості на транспорті, при роботі з різноманітними механізмами тощо.

Десяті частки секунди, вкрадені алкоголем, стають причиною аварій, нещасних випадків. Вживання алкоголю навіть напередодні робочого дня буває причиною травм. Ще більша ймовірність травм, коли людина з'являється у стані сп'яніння на роботу.

Слід мати на увазі, що, згідно з чинним законодавством, нещасний випадок, який стався на виробництві внаслідок отруєння алкоголем чи наркотичними речовинами (якщо це не пов'язано із застосуванням цих речовин у виробничому процесі), не вважається пов'язаним з виробництвом.

28. Основні причини травматизму і захворювань на виробництві

Для успішного вирішення питань зниження виробничого травматизму і профзахворювань на підприємстві велике значення має знання причин їх виникнення, що дозволяє розробляти конкретні плани щодо запобігання нещасним випадкам.

Ці причини можна поділити на дві групи: виробничо-технічні та психофізіологічні (такі, що визначаються психологією та фізіологічними особливостями працівників).

Виробничо-технічні причини поділяють на такі:

- організаційні;

- технічні;

- санітарно-гігієнічні.

До організаційних причин належать:

- низька виробнича дисципліна;

- неякісне навчання безпечних методів виконання робіт і проведення інструктажів;

- відсутність інструкцій на робочому місці;

- порушення режиму праці та відпочинку працівників;

- незабезпеченість необхідною технологічною документацією;

- недостатній контроль за дотриманням норм і правил охорони праці тощо.

До технічних причин належать:

- відсутність устаткування і пристроїв на машинах, механізмах і технологічному обладнанні, що забезпечують їх безпечну роботу;

- незадовільний технічний стан машин, механізмів та технологічного обладнання;

- порушення технологічного процесу;

- низький рівень механізації та автоматизації різних виробничих процесів;

- неправильний вибір технологічних режимів;

- неякісне проведення технічного обслуговування та ремонту машин і механізмів.

До санітарно-гігієнічних причин належать:

- невідповідність метеорологічних умов санітарним нормам;

- підвищений вміст виробничого пилу, а також отруйних речовин у повітрі;

- незадовільний санітарний стан різного роду виробничих і побутових приміщень;

- незадовільне природне та штучне освітлення тощо.

До психофізіологічних причин належать:

- незадовільний психологічний клімату колективі; г антропологічна невідповідність працівників умовам праці;

- незадоволеність працею:

- алкогольне сп'яніння.

29. Основні заходи запобігання травматизму

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» власник розробляє (за участю профспілок) і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, профілактики виробничого травматизму, профзахворювань.

До комплексних заходів належать такі заходи, як організаційні, технічні, санітарно-виробничі, медико-профілактичні. Розглянемо їх докладніше.

Комплексні заходи є основою для складання розділу «Охорона праці» у колективному договорі. Уколективному договорі обов'язково повинна бути передбачена сума коштів з фонду соціального страхування від нещасного випадку на підприємстві на виконання цих заходів. Організаційні заходи:

- проведення навчання та інструктажів з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки;

- робота щодо професійного добору;

- здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

Технічні заходи:

- модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання, перепланування, розміщення обладнання;

- впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.

Санітарно-виробничі заходи:

- придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії електромагнітного, радіоактивного випромінювання, пилу, газів, шуму тощо;

- улаштування нових і реконструкція діючих вентиляційних систем, систем опалення, встановлення кондиціонерів;

- реконструкція та переобладнання душових, гардеробних приміщень тощо.

Медико-профілактичні заходи:

- придбання миючих та знешкоджувальних засобів, спецодягу тощо;

- організація профілактичних медичних оглядів;

- видача молока, організація лікувально-профілактичного харчування.

30. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві

(стосується лише цього питання: все підкреслене є обов’язковим, непідкреслене – викладач може запитувати як додаткове)

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (стаття 25) роботодавець зобов'язаний проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, які виникають на підприємстві.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах (незалежно від форми власності, виду економічної діяльності) чи у фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, визначається у Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Цей Порядок поширюється також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт (майстра, бригадира) та у разі необхідності надати необхідну допомогу потерпілому.

Цей керівник, у свою чергу, зобов'язаний:

- терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому;

- повідомити про випадок роботодавця, керівника профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу, якщо потерпілий не є членом профспілки; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не призведе до тяжких наслідків).

Роботодавець, отримавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно:

1) повідомити про нещасний випадок з використанням засобів зв'язку:

- робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

- підприємство, де працює потерпілий, якщо він є працівником іншого підприємства;

- органи державної пожежної охорони — у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;

- установу державної санітарно-епідеміологічної служби — у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);

2) утворити наказом комісію з розслідування у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування (в складі комісії:

- керівник служби охорони праці та керівник структурного підрозділу, у якому стався нещасний випадок;

- представник профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки,

- представник Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві) .

До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

На підприємствах, де немає структурних підрозділів, до складу комісії включається представник роботодавця.

У разі, коли нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, розслідування організовує виконавчий орган дирекції Фонду, для чого утворює наказом комісію у складі не менше ніж три особи:

- представник Фонду,

- представник місцевої державної адміністрації,

- представник профспілки,

- потерпілий або особа, яка представляє його інтереси.

Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб з моменту події:

- обстежити місце нещасного випадку, опитати очевидців і осіб, причетних до нього, та отримати пояснення потерпілого (якщо це можливо);

- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

- з'ясувати обставини і причини нещасного випадку; визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

- установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці;

- розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

- скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (додаток 14) у трьох примірниках, а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (додаток 5) у шести примірниках, і передати їх на затвердження роботодавцю.

Нещасні випадки реєструються роботодавцем у відповідному журналі.

Примірник акта форми Н-5 разом з примірником акта форми Н-1 (або форми НПВ), матеріалами розслідування підлягає зберіганню на підприємстві впродовж 45 років, у разі реорганізації підприємства — передається правонаступникові, який бере на облік цей нещасний випадок, а у разі ліквідації підприємства — до державного архіву.

Контроль за розслідуванням нещасних випадків здійснюють:

- органи державного управління,

- органи державного нагляду за охороною праці,

- Фонд державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Громадський контроль здійснюють профспілки, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці.

На вимогу потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, голова комісії з розслідування нещасного випадку зобов'язаний ознайомити його з документами, що містяться в матеріалах розслідування. Примірник затвердженого акта форми Н-5 разом з примірником затвердженого акта форми Н-1 (або форми НПВ), примірник карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) протягом трьох діб надсилаються роботодавцем потерпілому або особі, яка представляє його інтереси.

Визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, утому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період:

- перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, які повинні фіксуватися відповідно до вимог внутрішнього трудового розпорядку підприємства; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни;

- проїзду на роботу чи з роботи на транспорті, що належить підприємству;

- використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу роботодавця;

- виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий (дії в інтересах підприємства — це дії працівника, які не входять у коло його прямих обов'язків, зокрема надання необхідної допомоги іншому працівникові у піднятті та встановленні важкого пристрою, дії щодо запобігання аваріям, гасіння пожеж тощо);

- подання необхідної допомоги або рятуванні людей;

- надання підприємством шефської допомоги;

- прямування до місця відрядження.

Не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками:

- за місцем постійного проживання на території польових вахтових селищ;

- під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, машин, устаткування, інструментів, що належать підприємству (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності);

- унаслідок отруєння алкоголем або наркотичними засобами, а також унаслідок їх дії (інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не пов'язане із застосуванням таких речовин у виробничому процесі або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, до нещасного випадку був відсторонений від роботи;

- під час скоєння ними злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду.

Нещасні випадки, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами під час проходження ними виробничого навчання, практики або виконання робіт на підприємстві під керівництвом його посадових осіб розслідуються і беруться на облік цим підприємством. У розслідуванні бере участь представник навчального закладу.

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами під час навчально-виховного процесу, у тому числі під час виробничого навчання, практики на виділеній дільниці підприємства під керівництвом уповноважених представників навчального закладу, визначається Міністерством науки і освіти, молоді та спорту України.

Проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному транспорті, що не належить підприємству, здійснюється згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Уразі, якщо:

- роботодавець відмовляється скласти або затвердити акт форми Н-5, Н-1 (НПВ);

- потерпілий (особа, яка представляє його інтереси) не згоден зі змістом акта Н-5. Н-І (НПВ);

- виявилось приховання нещасного випадку, — представник органу Держнаглядохоронпраці має право видавати обов'язкові приписи (додаток 19) для виконання їх роботодавцем або Фондом — у разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно.

Нещасні випадки зі смертельними наслідками, групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, а також випадки смерті працівників на підприємстві та зникнення їх під час виконання трудових обов'язків підлягають спеціальному розслідуванню.

Про такі випадки роботодавець передає повідомлення за формою згідно з додатком 13:

- територіальному органу Держнаглядохоронпраці за місцем знаходження підприємства;

- органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку;

- робочому органу виконавчої дирекції фонду за місцезнаходженням підприємства;

- органу, до сфери управління якого належить підприємство;

- установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, раді гострих професійних захворювань (отруєнь);

- первинній організації профспілки, членом якої є потерпілий.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією зі спеціального розслідування, що призначається наказом територіального органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньої пригоди. Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, проводиться спеціальною комісією, яка призначається наказом Держнаглядохоронпраці України.

Кабінет Міністрів України може прийняти спеціальне рішення й утворити комісію з розслідування групового нещасного випадку (аварії, що призвела до нещасних випааків).

При цьому головою спеціальної комісії призначається посадова особа Держнаглядохоронпраці, яка входить до складу комісії, утвореної Кабінетом Міністрів України.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування може бути продовжений органом, який призначив спеціальну комісію.

31. Розслідування та облік професійних захворювань та професійних отруєнь

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (стаття 25) роботодавець зобов'язаний проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, які виникають на підприємстві.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах (незалежно від форми власності, виду економічної діяльності) чи у фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, визначається у Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Цей Порядок поширюється також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать захворювання та отруєння, спричинені впливом небезпечних факторів, шкідливих речовин не більше ніж протягом однієї робочої зміни.

Професійний характер захворювання визначається спеціалістами лікувального закладу.

Протягом трьох діб після встановлення діагнозу роботодавцю або керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, надсилається повідомлення про професійне захворювання.

Розслідування випадку професійного захворювання проводиться роботодавцем протягом десяти робочих днів після надходження повідомлення.

Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення розслідування причин професійного захворювання розглянути його матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням на подальше та притягнути до відповідальності осіб, з вини яких допущено порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення професійного захворювання.

Комісія з розслідування зобов'язана:

- скласти програму розслідування причин профзахворювання;

- провести розслідування обставин та причин профзахворювання, скласти акт за формою П-4 (додаток 20).

У цьому акті повинні бути вказані заходи щодо запобігання розвиткові професійного захворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також визначена відповідальність підприємства і посадових осіб за виникнення профзахворювання.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного страхування громадян від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання наведено у додатку 18.

Громадський контроль за розслідуванням профзахворювань здійснюють уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці, а також професійні спілки через свої виборні органи та представників.

Промислова електрика

Промислова електрика — це електричний струм, який виробляється промисловими установками та індивідуальними джерелами струму для використання на виробництві та в побуті. Промислова електрика виробляється електричними генераторами на електростанціях та гальванічними елементами спеціальних приладів — акумуляторів.

Основними параметрами струму є напруга і сила струму.

Розглянемо деякі величини напруги та випадки їх використання:

> 0—42 В — для індивідуального освітлення і ручного електроінструменту при роботі в небезпечних виробничих зонах;

> 127, 220 В — для освітлення і ручного інструменту в промисловості та побуті;

> 380 В — величина напруги, яка використовується для промислового устаткування;

> 380 В — 6 кВ — величина напруги, що застосовується для передачі електричного струму електролініями на відстань та промислового устаткування;

>10—750 кВ — величина напруги, що застосовується для передачі електричного струму електролініями на далеку відстань.

Статична та атмосферна електрика

Статична електрика — це заряди електрики, що накопичуються на виробничому обладнанні, предметах побуту, на тілі чи одязі людини внаслідок контактного або індуктивного впливу.

Сила струму даного виду електрики, як правило, дуже мала, але потенціал напруги може бути досить великим. Внаслідок цього статична напруга може стати небезпечною для життя людини як на виробництві, так і в побуті.

У виробничих умовах накопичення зарядів статичної електрики відбувається під час:

- наливання електризаційних рідин (етилового ефіру, бензину, етилового і метилового спирту, бензолу) в незаземлені резервуари, цистерни та інші ємкості;

- протікання рідини по трубах, ізольованих від землі, або по гумових шлангах (зі збільшенням швидкості витікання рідини величина заряду і його потужність збільшуються);

- очищення тканин, забруднених діелектричними рідинами, та подібних процесів;

- перемішування речовин у змішувачах. Фізіологічна дія статичної електрики залежить від звільненої під час розряду енергії та може відчуватися як слабкий, помірний, сильний укол або поштовх.

Ці уколи й поштовхи безпечні, тому що сила струму статичної електрики дуже мала. Але такий вплив може призвести до тяжких нещасних випадків внаслідок рефлексного руху поблизу незахищених рухомих частин устаткування або падіння з висоти.

Атмосферна електрика — це явище природи, пов'язане із взаємодією електричних зарядів, що утворюються внаслідок електризації грозових хмар під час руху потужних повітряних потоків. Різні частини грозової хмари несуть заряди різних знаків.

Найчастіше нижча частина хмари (повернута до землі) буває заряджена негативно, а верхня — позитивно. Тому, якщо дві хмари зближуються різнойменне зарядженими частинами, між ними проскакує блискавка.

Проте грозовий розряд може статися й інакше. Проходячи над землею, грозова хмара створює на її поверхні великі індукційні заряди, і тому хмара та поверхня землі уявляються як дві обкладинки великого конденсатора.

Різниця потенціалів між хмарою і землею досягає величезних значень, що вимірюються сотнями мільйонів вольт, і в повітрі виникає сильне електричне поле. Якщо напруга цього поля стає досить великою, то утворюється блискавка, яка б'є в землю.

Найнебезпечнішим є прямий удар блискавки, оскільки при цьому в каналі блискавки виникає струм силою 200—500 кА, розігріваючи його до +103 ° С.

Зустрічається також кульова блискавка, яка з'являється одночасно з лінійною недалеко від місця її удару. Вона має вигляд вогненної кулі діаметром 10—20см, пересувається горизонтально зі швидкістю кілька метрів за секунду. Зникаючи, кульова блискавка вибухає, що спричинює руйнування та пожежу.

Розряд атмосферної електрики — блискавка — може завдати людині та довкіллю великої шкоди, якщо не вжити заходів щодо захисту від неї й не виконувати правила поведінки під час грози. Особливо небезпечними умовами вважають підвищену вологість повітря, наявність хімічно активного середовища, які руйнують ізоляцію.

34. Особливості ураження електричним струмом

Електробезпека — це система організаційних, технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого й небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Електротравматизм — це явище, що характеризується певною сукупністю електротравм.

Електротравма — це травма, спричинена впливом електричного струму або електричної дуги.

Електротравматизм порівняно з іншими видами травматизму має деякі відмінні особливості. Електротравматизм складає близько 1 % від загальної кількості усіх нещасних випадків на виробництві. Але серед нещасних випадків зі смертельними наслідками електротравми складають близько 40 %, посідаючи одне з перших місць, причому близько 90 % смертельних уражень електричним струмом трапляється в електроустановках з напругою 127—380 В.

Основними причинами нещасних випадків, пов'язаних з обслуговуванням електричних мереж і електроустановок, вважають:

- допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання та не мають кваліфікаційної групи з електробезпеки;

- допуск до роботи осіб, які не знають приміщень і зовнішніх установок за ступенем небезпеки ураження електрострумом;

- роботу на електроустановках і електроінструментом без заземлення, занулення, без перевірки опору ізоляції в мережах споживачів електроструму;

- роботу без зняття напруги, без засобів колективного та індивідуального захисту;

- роботу без наряду-допуску;

- нерегулярне навчання та переатестацію персоналу, який обслуговує електромережі та електроустановки;

- допуск до роботи осіб без медичного огляду;

- початок роботи без попередньої перевірки відсутності напруги, встановлення заземлення на робочому місці та розширення зони робочого місця;

- початок роботи без попереднього вимикання, без вжиття заходів щодо запобігання помилковому або самочинному вмиканню комутаційної апаратури.

До нещасних випадків призводить також застосування в особливо небезпечних приміщеннях і приміщеннях підвищеної небезпеки напруг понад 42 В.

Характерні особливості електротравматизму:

- організм людини не наділений властивістю, за допомогою якої можна було б визначити наявність електроструму (дія електроструму є раптова, при цьому захисна реакція організму проявляється вже після попадання під напругу);

- електротравма може виникнути без безпосереднього контакту зі струмопровідниками, частинами устаткування (ураження внаслідок утворення електричної дуги під час пробою повітряного проміжку між струмопровідними частинами або між струмопровідними частинами і людиною чи землею або від дії крокової напруги);

- електричний струм, проходячи через тіло людини, діє не тільки в місцях контактів і на шляху проходження через організм, а й на центральну нервову систему, що спричиняє порушення функціонування життєво важливих систем організму (порушення нормальної діяльності серця, зупинку дихання тощо).

35. Вплив електричного струму на організм людини

Дія електричного струму на організм людини супроводжується зовнішнім ураженням тканин та органів у вигляді механічних ушкоджень, електричних знаків електрометалізації шкіри, опіків.

Електричний струм, проходячи через організм людини, спричинює термічну, електролітичну та біологічну дію.

Термічна дія струму виявляється в опіках окремих ділянок тіла, ураженні внаслідок високої температури кровоносних судин, нервових клітин, серця, мозку, що призводить до серйозних функціональних розладів.

Електролітична дія струму виявляється в розкладанні органічної рідини та крові, що призводить до значних порушень їх фізико-хімічного складу.

Біологічна дія струму виявляється у подразненні й збудженні живої тканини організму, що супроводжується мимовільним скорочення м'язів, яке може спричинити порушення, призупинення і навіть повну зупинку діяльності органів дихання та кровообігу.

Тривалість проходження струму через організм впливає на кінцевий результат ураження: чим довше проходження струму, тим більша можливість тяжкого і смертельного наслідку.