Формування інвестиційного задуму (ідеї) проекту

Початкова фаза проекту розпочинається з процесу формування його концепції та її обґрунтування.

Ідея проекту повинна бути детально розроблена на стадії ретельного дослідження. Ідея проекту може бути обумовлена:

 прагненням виконати завдання, що стоять перед країною;

 незадоволеними потребами й пошуком можливих шляхів їх задоволення;

 ініціативою приватних чи державних підприємств, які прагнуть одержати переваги у використанні нових можливостей;

 труднощами або обмеженнями в перебігу розробки, викликаними браком важливих виробничих потужностей, нерозвиненістю сервісу, нестачею матеріальних і людських ресурсів або адміністративними чи іншими перешкодами;

 наявністю невикористаних або недовикористаних матеріальних чи людських ресурсів та можливістю їх застосування в продуктивніших галузях;

 необхідністю зробити додаткові капіталовкладення;

 прагненням створити сприятливі умови для формування відповідної інфраструктури виробництва й управління;

 стихійними лихами (посухи, повені та землетруси).

Ідеї щодо проекту надходять також з-за кордону в результаті:

 пропозицій іноземних громадян або фірм про інвестиції;

 інвестиційних стратегій, розроблених іншими країнами, а також можливостей, що виникають у зв'язку з міжнародними договорами;

 домінуючих поглядів фахівців або ж консенсусу в рамках міжнародної спільноти з таких питань, як: народонаселення, стан навколишнього природного середовища та боротьба із зубожінням;

 діяльності організацій по наданню двосторонньої допомоги і поточних проектів цих організацій у даній країні.

Ідея проекту піддається попередній перевірці в дослідженнях можливостей.

Після формування певного числа альтернативних ідей аналітик проекту повинен виконати попередню експертизу і виключити з подальшого розгляду неприйнятні варіанти. В процесі формування інвестиційного задуму необхідно отримати відповіді на наступні питання:

 мета та об'єкт інвестування, місце розміщення;

 продукція – характеристика та приблизний обсяг випуску;

 термін окупності;

 прибутковість проекту;

 призначення та основні характеристики об'єкту інвестування;

 можливі джерела та схема фінансування + повинні бути чітко сформульовані характеристики проекту.

Для цього необхідно здійснити попереднє опрацювання мети й задач проекту, провести аналіз та оцінку можливих альтернатив, вибрати й провести на основі показників ефективності попередній аналіз здійсненності проекту.

Альтернативи оцінюються приблизно за наступними показниками:

 наявність альтернативних технічних рішень;

 попит на продукцію проекту;

 тривалість проекту, у тому числі його інвестиційної фази;

 рівень базових, поточних і прогнозних цін на продукцію (послуги проекту);

 перспективи експорту продукції;

 складність проекту;

 можливість отримання початково-дозвільної документації;

 інвестиційний клімат в районі реалізації проекту;

 співвідношення витрат і результатів проекту.

Для попереднього аналізу звичайно використовують експертну оцінку. Надалі – оцінку фінансово-економічної ефективності проекту та рівня ризикованості проекту.

Формування концепції проекту припускає вивчення прогнозів (а саме, економічного і соціального розвитку України; галузеві, генеральні плани міст, плани функціональних зон, схеми природокористування і охорони природи, прогнози ділової активності в регіоні, документи державного регулювання інвестиційної діяльності в регіоні здійснюваного проекту). Цей етап виконується інвестором.

Попередні дослідження ґрунтуються здебільшого на загальних оцінках, ніж на детальному аналізі, тому їх можна проводити у трьох напрямках:

 дослідження регіонів (виявлення можливостей у даному регіоні);

 виробничі дослідження (виявлення можливостей у даній галузі
промисловості);

 дослідження природних ресурсів, сільськогосподарської та промислової продукції тощо.

Інколи добре виконані дослідження щодо підготовки проекту можуть служити достатнім його обґрунтуванням, проте, якщо економічна сторона проекту викликає сумніви, слід неодмінно провести додаткові дослідження за проектом.

Додаткові дослідження включають:

 вивчення ринку за конкретними групами товарів (попит та його стійкість, ціна);

 оцінка конкретних сировинних і матеріальних ресурсів за ступенем доступності існуючих та прогнозованих цін на ці ресурси;

 відбір можливих для використання технологій;

 визначення та уточнення масштабів проекту, можливі транспортні втрати;

 уточнення екологічної допустимості, тобто чіткий план впливу на довкілля;

 визначення потенційних джерел фінансування, порівняння альтернатив;

 визначення часових меж альтернативних проектів.

Коли проектна ідея конкретизована, вона піддається поточній перевірці на можливість виконання, проводиться дослідження цих можливостей.

Попередній аналіз повинен показати підтвердження можливості технічної реалізації у відповідній країні, регіоні чи місті та виявити всі шанси економічного впровадження.

2. Проектний аналіз. Його мета – визначити результати (цінність) проекту, беручи до уваги всі його позитивні і негативні сторони.

Проектний аналіз включає наступні види аналізу:

1) технічний;

2) фінансово-економічний;

3) комерційний;

4) екологічний;

5) організаційний;

6) соціальний.

Технічний аналіз проекту передбачає проведення науково-технічної експертизи, що повинна відповісти на питання:

1) чи відповідають науково-технічні рішення проекту сучасним технологічним вимогам?

2) чи сприяє проект технологічному розвитку виробництва?

3) наскільки перспективні ці рішення?

4) який рівень та масштаб наукової новизни проекту?

5) чи є проект технічно обґрунтованим?

Крім того, оцінюється технічна можливість виконання проекту:

 особливі вимоги до місця реалізації та порівняння з потенційними місцями втілення проекту (клімат, власність на землю і т. ін.);

 наявність або можливість забезпечення машинами та обладнанням, виробнича потужність;

 гнучкість обладнання в розрахунку на диверсифікацію виробництва;

 наявність необхідної інфраструктури;

 кваліфікаційні вимоги до управлінського апарату та обслуговуючого персоналу; вимоги до інших ресурсів;

 планові терміни.

Фінансово-економічний аналіз проекту. Оцінюється економічна можливість виконання проекту:

 очікуваний збут, поділений на найважливіші групи продуктів та регіональні ринки (експорт або внутрішній ринок);

 витрати на створення підприємства, очікувані річні поточні витрати, в тому числі умовно-постійні адміністративно-управлінські витрати і т. ін.;

 розвиток ринку робочої сили та ринків сировини, основних та додаткових матеріалів;

 можливі інвестори (власний капітал, кредити банків і т. ін.);

 фінансовий результат проекту.

Обов'язково потрібно визначити також джерело ризику.

Аналіз ефективності проекту звичайно проводиться на заключному етапі комплексної експертизи його розробки, але фактично він є центральним елементом усього системного аналізу ефективності.

Існуючі методи оцінки фінансово-економічної ефективності проектів можна розділити на наступні основні групи: прості (або статичні) методи та методи дисконтування (або динамічні).

Прості методи (критерії) оцінки економічної ефективності:

Строк окупності (T') – це період, за який надходження від діяльності (тобто вигоди проекту – B(t)) покриють витрати на реалізацію проекту – C(t). Тобто строк окупності T' – це мінімальне значення T, для якого ∑B(t) ≥ ∑C(t) (t = 1,2,...T)

або T' = min T, для якого ∑ [B(t) - C(t)] ≥ 0 (t = 1,2, …T)

Сумарний прибуток визначається як різниця сукупних вартісних результатів і витрат, пов’язаних з реалізацією проекту:

P = ∑ [B(t) – C(t)],

де t = 1,2,…m, де m – число тимчасових інтервалів життєвого циклу проекту.

Рентабельність інвестицій (ROI – return on investment), або проста норма прибутку. Визначається як відношення річного прибутку до вкладених в проект інвестицій (звичайно для розрахунку цього показника обирається рік виходу проекту на повну виробничу потужність):

ROI = [B(T) – C(T)] / ∑C(t), де t = 1,2,...,T; T – рік виходу проекту на повну виробничу потужність.

Дисконтні критерії

Динамічні показники фінансово-економічної ефективності враховують різну цінність грошей у часі. У загальному вигляді норма дисконту:

r = IR + MRRRI, де IR (inflation rate) – темп інфляції; MRR (minimal rate of return) – мінімальна реальна норма прибутку, тобто мінімальна норма прибутку, одержуваного при альтернативному використанні коштів; RI (risk of investments) – коефіцієнт, що враховує ступінь інвестиційного ризику.

NPV (net present value) – чистий дисконтований доход (ЧДД). NPV розраховується як різниця сумарних дисконтованих надходжень та сумарнихдисконтованих витрат, отриманих протягом усього життєвого циклу проекту.

, де t = 1,2, ….......,T; T – тривалість життєвого циклу проекту. З наведеної формули зрозуміло, що ЧДД залежить як від прогнозованих величин грошових потоків конкретного проекту, так і від ставки дисконту.

PI (profitability index) – індекс прибутковості – відносна прибутковість проекту. Обчислюється як відношення чистого дисконтованого доходу (ЧДД) до вартості первісних вкладень: PI = NPV / C₀, де C₀ – первісні витрати.

IRR (internal rate of return) – внутрішня норма прибутковості або внутрішня рентабельність.

У розглянутих вище дисконтованих критеріях (NPV, PI) вибір значення ставки дисконту (екзогенна змінна) впливає на підсумковий результат оцінки економічної ефективності інноваційного проекту.

При обчисленні IRR шуканої змінної є значення такої ставки дисконту, при якій сумарні дисконтовані надходження проекту рівні його сумарнимдисконтованим витратам.

, де t = 1,2, ….......,T; T – тривалість життєвого циклу проекту.

Інакше кажучи, IRR дорівнює такому значенню ставки дисконту (r), при якому NPV = 0. На графіку залежності NPV від r точка r* відповідає IRR. Ця крапка має конкретний економічний зміст дисконтованої «точки беззбитковості».

Комерційний аналіз проекту – передбачає аналіз проекту з погляду привабливості для ринку та кінцевих споживачів. Незважаючи на те, що комерційний аналіз відіграє дуже важливу роль при аналізі ефективності проекту, цьому аспекту приділяється недостатня увага. Оскільки ринок визначає успіх або провал більшості проектів, то комерційний аналіз необхідно проводити найретельнішим чином і навіть раніше, ніж всі інші види аналізу проекту.

Два основних аспекти при проведенні комерційного аналізу:

1. Оцінка ринкової перспективи нових продуктів, послуг, технологій, пропонованих проектом. Цей аспект дуже важливий, оскільки успіх проекту багато в чому залежить від наявності споживачів, здатних заплатити за нову продукцію необхідну ціну.

2. Оцінка заходів щодо забезпечення проекту ресурсами, необхідними для його здійснення.

Екологічний аналіз проекту. У законодавстві майже всіх розвинених країн закріплена обов'язкова вимога проводити в рамках інвестиційних проектів оцінку впливу на навколишнє середовище (ОВНС), що допомагає запобігти локальним, регіональним і глобальним екологічним катастрофам.

У нашій країні контроль за впливом проектів на навколишнє середовище здійснюється органами державної екологічної експертизи. Державній екологічній експертизі підлягають проекти й техніко-економічні обґрунтування на будівництво, реконструкцію, розвиток і технічне переозброєння підприємств, об'єктів і споруджень незалежно від їхньої кошторисної вартості й приналежності.

Соціальний й організаційний аналізи проекту. Соціальний аналіз розглядає питання й пропонує заходи щодо забезпечення відповідності результатів проекту інтересам різних соціальних груп. Цей аналіз дає можливість намітити таку систему заходів, яка гарантувала б підтримку проекту населенням та сприяла досягненню цілей проекту шляхом стимулювання змін у суспільних відносинах. Якщо проведенню соціального аналізу проекту приділяється недостатня увага, то соціально-культурна орієнтація розроблювачів проекту може більше впливати на зміст проекту, ніж соціальні цінності потенційних споживачів.

Соціальний аналіз інноваційного проекту, як правило, концентрується на аналізі наступнихгруп факторів:

1. Соціальні й демографічні характеристики населення, що зачіпається проектом.

2. Прийнятність проекту з погляду місцевої культури, його здатність приводити до потрібних змін у потребах й зверненнях людей.

3. Зацікавленість та участь цільових соціальних груп у всіх стадіях розробки проекту.

Основним методом оцінки соціальної ефективності проекту є експертний метод. Експертиза соціальної результативності інноваційного проекту може проводитися у наступних формах: індивідуальне або групове опитування висококваліфікованих фахівців (експертів) відповідної сфери діяльності; соціологічні опитування населення й трудових колективів; референдуми щодо доцільності проектів.

Організаційний аналіз проекту покликаний виробити основні рекомендації щодо менеджменту, планування й організації проектної діяльності.

У заключних проектних дослідженнях, на основі яких приймаються інвестиційні рішення, використовують елементи попередніх етапів аналізу. Як правило, заключні дослідження оформлюють у вигляді бізнес-плану.

Загалом, бізнес-план для проекту може складатися з наступних розділів:

1. Передісторія та зародження проекту. Зазначається ім'я та адреса ініціатора проекту, галузь і ціль підприємницької діяльності, орієнтація проекту (наприклад, на збут чи на сировинну базу), орієнтація проекту на внутрішній ринок або на експорт, політико-економічна підтримка проекту.
2. Ринок збуту та виробничі потужності. Аналізується річний попит для всієї економіки та регіону, досліджується тенденція розвитку на ринку збуту, виробнича програма, експорт та імпорт продукції галузі, абсолютна виробнича потужність та порівняння з обсягами всього ринку.
3. Ринки матеріалів та інших ресурсів. Розглядаються питання наявності сировини, основних та допоміжних виробничих матеріалів, комплектуючих виробів, наявність комунікацій, тенденції розвитку на ринках закупівель (ціни та обсяги), конкретизується необхідність у ресурсах тощо.
4. Місцезнаходження. Необхідно надати точні дані про місцезнаходження, клімат, можливості забезпечення землею, відстань до ринків сировини та ринків інших закупівель, відстань до ринків збуту, потенціал робочої сили в регіоні, транспортну систему.
5. Техніка проекту. Обраний спосіб виробництва, необхідне обладнання, інженерне забезпечення.
6. Юридична форма та організаційна структура, а також витрати на організацію.
7. Потреба в робочій силі для проекту, при цьому виділяють кваліфікованих та некваліфікованих робітників та менеджерів.
8. Визначення термінів реалізації проекту. Визначається тривалість різних етапів проекту та тривалість можливих випробувань.
9. Фінансовий аналіз:

9.1. Загальне представлення потоків надходжень та виплат проекту.

9.2. Представлення джерел фінансування (власний та позиковий капітал).

9.3. Складання планових балансів для зовнішнього представлення, планування ліквідності.

1. Розрахунок економічної ефективності.
2. Загальноекономічний аналіз. Включає опис загальної економічної ситуації, загальне представлення витрат та вигод проекту, які зачіпають національні економічні суб'єкти, переоцінку витрат та результатів за національно-економічними критеріями тощо.
3. Екологічна експертиза проекту.
4. Соціальна експертиза проекту.
5. Загальні висновки.

Проект може вважатися вивіреним та готовим для передачі на стадію детальної розробки та реалізації за дотримання таких умов:

 проведено відбір альтернативних варіантів проекту, визначено основні переваги та недоліки;

 ідентифіковано основні організаційні та політичні проблеми, які можуть вплинути на долю проекту, і визначено як вони можуть бути розв'язані;

 визначені очікувані вигоди й витрати, можливий ризик та шанси реалізації;

 існує цілковита підтримка як влади, так і інших учасників проекту.

Після того, як ми оцінили життєздатність проекту, можна переходити до структуризації проекту, розробки схеми фінансування проекту, оцінки ризиків і, надалі, побудови робочої та організаційної структур проекту.